Стандарти внутрішнього аудиту.

Вивчення стандартів внутрішнього аудиту (СВА) становить інтерес, як у теоретичному, так і практичному плані. Вивчення цієї проблеми дозволяє наблизитися до розуміння механізмів удосконалення професіоналізму аудитора. Внутрішні стандарти – це частина організаційно-розпорядчої документації та системи внутрішнього контролю аудиторської організації.

Під внутрішніми стандартами аудиторської організації розуміють документи, які деталізують і регламентують єдині вимоги до здійснення і оформлення аудиту та прийняті і затверджені аудиторською організацією з метою забезпечення ефективності практичної роботи і її адекватності вимогам правил (стандартів) аудиторської діяльності. Відомо, що внутрішні аудиторські стандарти поділяються на наступні групи: (1) внутрішні правила (стандарти) аудиторської діяльності, які діють в акредитованих професійних аудиторських об’єднаннях; (2) внутрішні правила (стандарти) аудиторської діяльності аудиторських організацій та індивідуальних аудиторів.

Внутрішні стандарти аудиторських організацій розробляються з врахуванням їх актуальності і пріоритетності і повинні задовольняти вимогам: (1) доцільності – мати практичну користь; (2) спадкоємності і несуперечності – кожен подальший внутрішній стандарт повинен спиратися на раніше прийняті забезпечувати узгодженість і взаємозв'язок з останніми стандартами; (3) логічній стрункості – забезпечувати чіткість формулювань, цілісність і ясність викладу; (4) повноти і деталізації – повністю охоплювати значимі питання даного стандарту логічно розвивати і доповнювати принципи, що викладаються, і положення. До внутрішніх стандартів аудиторської організації можуть відноситися прийняті і затверджені в установленому порядку стандарти, інструкції, методичні розробки, посібники і інші документи, обов'язкові до вживання в аудиторській організації розкриваючи внутрішні підходи до здійснення аудиторської діяльності.

 

Відмінності аудиту від інших форм контролю

Аудит як форма економічного контролю має багато спільного з іншими його формами – ревізією фінансово-господарської діяльності, судово-бухгалтерською експертизою, слідством, службовим розслідуванням, тематичною перевіркою.

Разом з тим, між аудитом, ревізією фінансово-господарської діяльності і судово-бухгалтерською експертизою існують суттєві відмінності, обумовлені їх юридичною природою, цілями і завданнями, які вони вирішують, тощо.

Ревізія грунтується на застосуванні спеціальних прийомів для виявлення негативних і узагальнення позитивних аспектів діяльності підприємства, вивчення, нагромадження і фіксації господарських недоліків для визначення ефективності і законності господарювання. Ревізія відрізняється від інших форм контролю тим, що вивчає тільки минулі господарські операції на основі фіксованої інформації. Вона комплексно досліджує фінансово-господарську діяльність підприємства. Розбіжності між методикою аудиторської перевірки та ревізії полягають у тому, що основною метою ревізії є пошук та фіксація зловживань з обов‘язковим повідомленням вищестоящої організації і правоохоронних органів. У практиці аудиту поведінка аудитора у випадку виявлення зловживань належить до сфери професійної етики. Аудитор як незалежний працівник не зобов‘язаний повідомляти про факти виявлених зловживань і шахрайства в правоохоронні органи.

У проведенні аудиту зацікавлені власники та керівництво підприємства, які є замовниками. Ревізія фінансово-господарської діяльності призначається наказом керівника підприємства. Судово-бухгалтерська експертиза призначається слідчим або судом (арбітражем), як правило, після проведення ревізії, що виявила конфліктні ситуації, які стали предметом судового розгляду. Тому судово-бухгалтерська експертиза має багато спільного з ревізією фінансово-господарської діяльності. Ревізія може проводитися за рішенням правоохоронних органів у момент судово-бухгалтерської експертизи, якщо зібрано недостатньо доказів щодо підтвердження суми збитків, нестач у матеріально відповідальних осіб. Законодавчими актами аналогічна функція аудиту не передбачена.

Судово-бухгалтерська експертиза здійснюється з метою документального обгрунтування позовних вимог, поданих у правоохоронні органи до конкретних матеріально відповідальних осіб та інших службовців. Доручається проведення експертизи висококваліфікованому спеціалісту – експерту-бухгалтеру, який є штатним або позаштатним працівником державної експертної установи, підпорядкованої Міністерству юстиції України і має спеціальну ліцензію на проведення експертизи, що видається цією установою на 5 років. Відповідно експерт-бухгалтер не повинен виходити за межі тих питань, які поставлені на його вирішення слідчим або судом.

Аудитор виконує перевірку згідно зі складеною програмою, включаючи в неї ті питання, які є на його думку важливими і вимагають належного вивчення і оцінки.

Аудитор під час перевірки дає замовникам рекомендації стосовно підвищення ефективності діяльності, зміцнення фінансового стану підприємства. Спостереження за процесом усунення виявлених під час ревізії недоліків в роботі підприємства належить до обов‘язків ревізора. Експерт-бухгалтер не зобов‘язаний давати будь-які рекомендації.

Аудиторська перевірка оплачується підприємством-замовником згідно з договором, праця ревізора - за рахунок бюджету або відомчих коштів, а витрати на проведення судово-бухгалтерської експертизи є частиною судових витрат і оплачуються правоохоронними органами.

Результат проведеної аудиторської перевірки - аудиторський висновок - у випадку конфліктних ситуацій підприємства з податковими органами є інструментом захисту від суб‘єктивізму останніх. Проведення комплексної або тематичної ревізії фінансово-господарської діяльності оформлюється відповідним актом. Узагальнення і реалізація результатів судово-бухгалтерської експертизи оформлюється висновком експерта або актом про неможливість зробити висновки експертизи.

Таким чином, відмінності аудиту від ревізії і судово-бухгалтерської експертизи обумовлені метою, завданнями, суб`єктом і ініціаторами перевірки, об`єктом, обсягом і часом дослідження, сферою правового регулювання, принципами оплати праці, документальним оформленням результатів перевірки і їх використанням.

Критерії оцінки фінансової звітності

Основою для аудиторського висновку про фінансову звітність підприємства є результати аналітичних досліджень, а також оцінки висновків, зроблених на основі аудиторських дока­зів, отриманих під час проведення аудиту. Такий аналіз і оцінка доводять, що фінансова звітність була підготовлена:

а) на основі порядку ведення прийнятого і затвердженого керівництвом під­приємства бухгалтерського обліку, який послідовно використову­вався в практиці ведення обліку підприємства;

б) на підставі інструкцій, що регулюють порядок підготовки і подання звітності;

в) представлена фінансова звітність у цілому відповідає розу­мінню специфіки фінансово-господарської діяльності підприємств;

г) існує адекватне відображення всіх суттєвих питань, які сто­суються забезпечення правильного надання фінансової звітності.

Незважаючи на те, що аудитор відповідає перед замовником аудиту за свій аудиторський висновок про фінансову звітність підприємства, від­повідальність за правильність підготовки і подання фінан­сової звітності користувачам покладається на керівництво підприємства. Проведення аудиторської перевірки фінансової звітності підпри­ємства не звільняє його керівництво від відповідальності за до­стовірність і повноту звітності.

 

Види аудиторських послуг.

Основним видом послуг аудиторських фірм є аудит фінансової звітності. У сфері обліку аудиторські фірми пропонують такі послуги як постановка і постійне ведення бухгалтерського обліку, складання звітності, відновлення бухгалтерського обліку, удосконалення існуючої на підприємстві облікової системи.

Аудит фінансової звітності підприємств здійснюється з метою визначення правильності її складання відповідно до встановлених правил ведення бухгалтерського обліку, її достовірності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим вимогам.

Проте, в аудиторській діяльності існує тенденція до збільшення в загальному обсязі виконаних робіт питомої ваги інших аудиторських послуг, особливо консультування у сфері управління і оподаткування. Така ситуація в нашій країні склалася внаслідок відміни обов’язкового аудиту для більшості суб’єктів господарювання. В міжнародній практиці зміни, викликані бурхливим розвитком комп’ютерних систем, телекомунікацій і систем інформації, дозволяють аудиторським фірмам надавати своїм клієнтам цілу низку нових, додаткових послуг і, таким чином, розвивати нові напрями у своїй діяльності. Поряд з аудитом, іноземні аудиторські фірми все більше надають послуг у сфері управлінського консалтингу і податкової політики.

Нагромаджений досвід аудиторської діяльності в Україні свідчить про те, що крім аудиту фінансової звітності, аудиторські послуги переважно стосуються ведення обліку і складання звітності, надання аналітичних і консультаційних послуг, експертної діяльності.