Аудиторський висновок та його види

У законодавстві України зазначено, що аудитор оформляє результати своєї перевірки аудиторським висновком (ст. 7 Закону України «Про аудиторську діяльність»).

Аудиторський висновок — це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається в установленому порядку за наслідками проведеного аудиту і містить у собі висновки стосовно повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

Сучасна система класи­фікації видів аудиторських вис­нов­­ків, по­будована на базі положень МСА, до­з­во­ляє виділити такі ви­сновки:

А) в залежності від підсумків перевірки:

- позитивний;

- умовно-позитивний;

- негативний;

- відмова від висновку

Б) в залежності від виду аудиторської перевірки (комплексний чи тематичний ау­дит):

- звичайний;

- спеціального призначення.

Крім цього, слід розрізняти модифікації вказаних висновків. Вони пов’язані з ви­никненням незгоди або непевності аудитора щодо правильності рішень клієнта в де­я­ких обставинах.

Вважається, що непевність має місце тоді, коли аудитор не може однозначно сформулювати висновок, а незгода - коли аудитор ви­сло­влює професійну думку, але вона відрізняється від позиції клієнта. Розріз­ня­ють фундаментальну і не­фун­да­мен­тальну незгоду (те саме стосується непевності).

Відповідно до МСА 700 “Формування аудиторського висновку про повний пакет фінансових звітів загального призначення” будь-яка фундаменталь­на непевність або незгода є підставою для відмови від на­дан­ня позитивного вис­новку. Подальший вибір виду висновку залежить від рів­ня непевності або незгоди.

Непевність або незгода вважаються фундаментальними у тому випад­ку, коли вплив факторів на фінансову інформацію, які викликали не­пев­ність чи незгоду, є на­стільки значним, що може суттєво вплинути на відображення даних. Необхідно також враховувати сукупний ефект непевності та незгоди на фінансову звітність.

Аналогічна градація може бути застосована й до нефундаментальної непевності або незгоди. В окремих випадках, якщо заперечення в аудиторському висновку пов’язані з нефун­да­ментальною незгодою, аудитор обумов­лює наявні обмеження в аудитор­сь­ко­му висновку (або у додатках до нього) і подає позитивний висновок щодо фінансової звітності підприємства. Але можуть виникнути ситуації, коли наявність декількох випадків нефундамен­таль­ної незгоди і непевності призводить до надання клієн­ту умовно-позитивного висновку.

Розглядаючи процес вибору аудиторського висновку (рис.), необхідно від­значити, що у заголовку будь-якого висновку його різновид не вка­зується. Класи­фі­ку­вати аудиторські висновки за видами і модифікаціями можна лише за змістом остан­нього розділу, в якому наводиться загаль­на думка аудитора про фінансову звітність, стан бухгалтерського обліку і застереження та обмеження.

 

 

 

Рис. Процедура вибору виду аудиторського висновку

 

57, 79.Функції робочих документів аудитора

Під час планування та проведення аудиту робоча документа­ція допомагає краще здійснювати аудиторську перевірку та конт­роль над процесом її проведення, в ній реєструються результати аудиторських експертиз, виконаних для підтвердження прийнятих аудитором рішень.

Робоча документація виконує такі функції:

- обґрунтовує твердження в аудиторському висновку та свід­чить про відповідність зроблених процедур аудиту прийнятим нормативам;

- полегшує процес керування, нагляду та контролю за якістю проведення аудиторської перевірки;

- сприяє виробленню методологічного підходу до процесу ау­диторської перевірки;

- допомагає аудиторові в роботі.

Робоча документація має містити:

- методику проведеної аудиторської перевірки;

- проведені під час перевірки тести;

- зроблені аудитором висновки та прийняті рішення і пропози­ції.

Зміст робочої документації значною мірою залежить від професійного судження аудитора, оскільки немає ні можливості, ні необхідності документувати кожне спостереження або обсте­ження.

При визначенні майбутнього змісту документації аудиторові доцільно взяти за орієнтир те, що робочою документацією буде користуватися, наприклад, інший аудитор, який не має великого досвіду роботи в галузі аудиту. Переглянувши цю документацію, інший аудитор зміг би зрозуміти основний зміст проведеної пере­вірки та прийнятих рішень з результатів перевірки без визначення окремих деталей процедур перевірки. Окремі деталі процедур перевірки інший аудитор може зрозуміти лише тоді, коли він обго­ворить їх з аудитором, який підготував робочу документацію.

Робочі документи необхідно професійно та грамотно оформляти. Оформлення документів здійснюється так, щоб за­безпечити доступність для прочитання і усвідомлення змісту. Конкретні форми робочих документів визначаються аудиторами (аудиторськими фірмами). Оскільки використання стандартних форм робочої документації (наприклад, стандартні бланки і тощо) позитивно впливає на ефективність і якість аудиторської роботи, необхідно впроваджувати в аудиторських фірмах єдині форми ведення ро­бочої документації. Доцільно використовувати в якості робочої документації дані, підготовлені клієнтом. Це прискорює процес оформлення робочої документації. У таких випадках ау­диторові необхідно переконатися в тому, що ці дані відпові­дають дійсному стану справ, і перевірити їх ретельність та прави­льність. Бажано до початку перевірки попросити клієнта підготу­вати необхідні матеріали для використання їх якості аудиторсь­кої документації.