Інвентаризація, її суть і значення.

Згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" №996-ХІУ від 16 липня 1999 р. (стаття 10) підприємства для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.Основними завданнями інвентаризації є:o виявлення фактичної наявності основних засобів, матеріальних цінностей, бланків суворої звітності, грошових коштів у касах, на регістраційних, бюджетних, валютних та поточних рахунках;o встановлення лишку або нестачі цінностей і їх регулювання та відображення в обліку;o виявлення товарно-матеріальних цінностей, які втратили свою первісну якість, застаріли і не використовуються;o дотримання умов зберігання матеріальних цінностей і грошових коштів, а також правил утримання та експлуатації матеріальних цінностей;o перевірка реальності вартості зарахованих на баланс основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів і фінансових вкладень, сум грошей у касах, на розрахунковому, валютному та інших рахунках в установах банків, грошей у дорозі, дебіторської і кредиторської заборгованості, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів, забезпечень та резервів наступних витрат і платежів.Проведення інвентаризації є обов'язковим:1) при передачі майна держ підприємства, установи в оренду, приватизації майна державного підприємства, а також в інших випадках, передбачених законодавством;2) перед складанням річної фінансової звітності, крім майна, інвентаризація якого проводилася раніше 1 жовтня звітного року. Інвентаризація будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів основних засобів може проводитись один раз на три роки, а бібліотечних фондів - один раз на п'ять років;3) при зміні матеріально відповідальних осіб (на день прийому-передачі справ);4) при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей, а також за рішенням судово-слідчих органів;5) у разі пожежі або стихійного лиха;6) при передачі підприємств та їх структурних підрозділів. Інвентаризація може не проводитися у випадку передачі підприємств та їх структурних підрозділів у межах одного органу, до сфери управління якого належать ці підприємства;7) у випадку ліквідації підприємства.Інвентаризація може не проводитися у випадках передачі установ чи їх структурних підрозділів, а також будівель та споруд усередині одного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади (якщо інвентаризація була раніше проведена в терміни зазначені вище).Відповідальність за організацію інвентаризації, правильне та своєчасне її проведення несе керівник установи. Головний бухгалтер, разом із керівниками відповідних підрозділів та служб, зобов'язаний контролювати дотримання установлених правил проведення інвентаризації.Для проведення інвентаризації наказом керівника установи створюється комісія з числа працівників установи за обов'язкової участі головного (старшого) бухгалтера.Інвентаризаційну комісію очолює керівник установи чи його заступник.Наказом установлюється також терміни початку та закінчення робіт з проведення інвентаризації та порядок відображення її результатів у обліку.

Види господарського обліку, їх характеристика.

Існують три види господарського обліку — оперативний, бухгалтерський, статистичний. 1.1 Оперативний облік Здійснюється під час виробництва і відображає дані, необхідні для управління цим процесом. Його характерна особливість: терміновість отримання і представлення даних, тому він короткий, лаконічний. Цикл оперативного обліку формується в міру необхідності. Інформація, надана цим способом, потрібна апарату управління остільки, оскільки вона може дати відповідь про зміст окремих господарських операцій: щоденної відвантаженні переліку готової продукції, надходження коштів за реалізовану продукцію, і т. п. Обмеженість дії інформації у часі - головна властивість оперативного обліку.Швидкість проходження інформації - третя риса оперативного обліку. Вимоги до отримання оперативних відомостей спрощені. Відсутність документального підходу до їх оформлення не дає їм юридично доказової сили. 1.2 Статистичний облік Досліджує масові явища або окремі типові явища у виробництві. Використовує спеціальні прийоми: статистичні вибірки; середні показники; індекси. Вивчає чисельність працівників, середню заробітну плату, продуктивність праці.На базі статистичних даних державні органи управління розробляють прогнози, приймають рішення в області економічної політики, визначають конкретні заходи з управління економікою країни. 1.3 Бухгалтерський облік Спосіб суцільного, безперервного відображення з документальним оформленням господарських явищ і процесів. Являє собою систему взаємозв'язаного безперервного спостереження, реєстрації, узагальнення і контролю господарської діяльності організації з метою оцінки показників та надання їх відповідним користувачам для обгрунтування або прийняття управлінських рішень.Достовірність ж облікової інформації базується на: правдивості та повноті;прозорості, що дозволяє підтвердити факти господарських операцій;нейтральності, якщо отримання облікової інформації не є результатом її навмисного викривлення в інтересах певних користувачів.Зазначені гідності обумовлені природою самого бухгалтерського обліку: а). Суцільним виміром наявності та руху майна економічного суб'єкта, його джерел формування та відстеження господарських процесів; б). Безперервним характером реєстрації господарських операцій, в). Документальним їх оформленням; г). Здійсненням специфічних прийомів у ситуаціях, коли зазначені вище прийоми не можуть бути реалізовані (наприклад, інвентаризація); д). Узагальненням даних поточного бухгалтерського обліку у вигляді складання відповідних форм звітності від одного звітного періоду до іншого.Реалізація бухгалтерського обліку в заданому режимі дозволяє отримувати достовірну інформацію про факти господарського життя підприємства. При цьому, облікова інформація дає можливість реалізувати три функції управління: планування, контроль і оцінку.

Облік процесу виробництва.

Важливим у процесі кругообігу капіталу є процес виробництва, який являє собою сукупність операцій з виготовлення продукції, виконання робіт та надання послуг. Він здійснюється в результаті взаємодії факторів виробництва: засобів праці, предметів праці й живої праці.Процес виробництва — це процес реалізації витрат, результатом якого є продукція (роботи, послуги).Завданням обліку процесу виробництва є: своєчасний, точний і достовірний облік всіх витрат на процес виробництва; облік кількості одержаної продукції; визначення фактичної собівартості виробничої продукції, робіт, послуг, списання калькуляційних різниць.Для обліку виробничих витрат і визначення собівартості виготовленої продукції призначений активний рахунок 23 "Виробництво", основним завданням якого є накопичення виробничих витрат і визначення фактичної собівартості одиниці продукції шляхом калькуляції. За дебетом рахунка 23 "Виробництво" відображаються всі витрати, пов'язані безпосередньо з випуском продукції, виконанням робіт та наданням послуг, тобто прямі витрати. Непрямі витрати попередньо обліковують на рахунку 91 "Загальновиробничі витрати", а наприкінці місяця після їх розподілу за об'єктами калькулювання за певним критерієм списують у дебет рахунка 23 "Виробництво". Окрему групу витрат становлять витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства в цілому.Порівняння одержаної суми фактичної собівартості готової продукції з плановою дає змогу визначити економію чи перевитрату виробничих витрат з метою економічного аналізу.Якщо планова собівартість є нижчою за фактичну то відбулись перевитрати виробничих витрат. В такому випадку суму перевитрат відображає метод дооцінки. Якщо планові витрати вищі від фактичних, то відбулася їх економія яка відображається методом «червоне сторно».