Два основні параметри поведінки лідера

Параметри лідерства	Альтернативні назви	Концептуальне значення	Зразки Поведінки
Повага і увага до людини	Орієнтований на стосунки; соціоемоційний; підтримувальний; сконцентрований на підлеглих; компетентний у стосунках; підтримування групи	Рівень стосунків, за якого лідер ставить-ся до членів групи тепло і товаристськи; взаємна довіра, відвертість, готовність пояснювати свої рішення	Прислуховується до думки групи, легко розуміє інших, дружелюбний. Звертається до членів групи як до рівних; бажає змін на краще
Підприємливість	Орієнтований на завдання; орієнтований на мету; той, хто полегшує роботу; плідний у роботі; майстерний в управлінні; досягає мети	Ступінь того, наскільки лідер організовує, керує і визначає структури групи й мету, регулює дії групи, наставницький зв’язок, зменшує двозначність мети	Доводить завдання до членів групи, критикує погану роботу, показує, що група працює продуктивно, координує активність

Дослідження засвідчують, що ні ділова, ні стосункова орієнтації не є універсально оптимальними. Для деяких груп під час просування до означених цілей ділова зосередженість на роботі, продуктивність при виконанні та вирішенні питань є оптимальною. Для інших ситуацій підтримка, стосунки, зниження конфлікту і подібні акценти є доречними. Недивно, що виникає багато групових ситуацій, в яких найефективніші діяння лідерства відображають збалансоване поєднання ділової та стосункової орієнтацій.

Зауважимо, що за регулятивно-детерміністською теорією особистості про вимірювання якісних величин це дослідницьке завдання ставиться по-іншому. По-перше, так званими «лідерськими рисами» наділені всі люди, і різняться вони лише ступенями інтенсивності властивості, тобто люди стратифіковані за цими рисами. По-друге, картини стратифікації однієї і тієї ж сукупності людей різні для різних соціальних інституцій, тобто вершини стратифікованих пірамід становлять різні люди, а не одні і ті ж лідери. По-третє, згідно з досягненнями теорії управління задіяні в різні соціальні технології менші і більші за кількістю людей групи становлять системи, роль керівників яких зводиться до виконання ними передбачених технологією управлінських рішень з обмеженою кількістю ступенів свободи. Тобто ефективність діяльності таких груп як підрозділів алгоритмізованих систем мало залежить від лідера з будь-якими лідерськими рисами. Так, групи чиновників управлінських апаратів різних установ виконують з року в рік подібну роботу по заповненню конкретними показниками комплексів документів, які становлять документопотоки в різних соціальних структурах. І навпаки, ефективність діяльності відносно самостійних груп з численною кількістю ступенів свободи у прийнятті рішень істотно залежить від комплексу «лідерських» показників лідера. Особливо значуща роль лідерів у творчих колективах. Групи, колективи людей своїми перемогами у конкуренції значною мірою зобов’язані лідерам.

В лабораторіях та інститутах, школах бізнесу, безпосе­редньо и організаціях і фірмах у всьому світі ведеться інтен­сивний пошук моделі ідеального керівника. Проте слід па­м’ятати, що, по-перше, різні види керівної діяльності вима­гають різних особистих якостей, а по-друге, за тієї самої ефективності ідентичні функції можуть виконуватися по-різному. Це не відкидає проблеми пошуку необхідних осо­бистих рис керівника, проте мова повинна йти не стільки про їх набір, скільки про рівень розвитку.

Центр підвищення кваліфікації соціологів за результа­тами опитування 2000 керівників різних рангів дійшов ви­сновку, що обов’язковими для керівника мають бути орга­нізаторські здібності, професійні знання, вміння працювати з людьми, широта поглядів (далекоглядність). О. І. Кітов та В. Г. Урчукін вважають, що керівник повинен: бути полі­тично зрілим, володіти економічними та цільовими мето­диками управління, уміти проводити науковий та еконо­мічно-математичний аналіз, мати системне, перспективне мислення, організаторські здібності, забезпечувати здоро­вий мікроклімат, бути комунікабельним.

Існує думка, що з наближенням до вершини піраміди управління обсяг необхідних вузькоспеціальних знань змен­шується. Менеджерам вищого рівня управління потрібні знання, які дають можливість: виявляти проблему, врахову­ючи її взаємозв’язки з іншими завданнями управління; бу­дувати гіпотези й плани перспективних робіт; приймати оп­тимальні рішення, виходячи з думок різних спеціалістів; оперативно керувати роботою співробітників та контролю­вати її.

У Лондонській школі бізнесу вважається, що менеджер має вирізнятися інтелектом, умінням його адекватно засто­совувати, особливим стилем організаторської діяльності, від­повідною поведінкою в підрозділі, відповідальним ставлен­ням до роботи, високим рівнем кваліфікації тощо.

Проте за всієї різноманітності вимог, що висуваються до менеджерів різного рівня, стрижнем, без якого неможливі становлення менеджера, його успішна діяльність, є здат­ність сприймати й аналізувати критичну інформацію про себе. Менеджер обов’язково мусить зважувати свої індиві­дуальні можливості, адекватно оцінювати себе і свою поведінку, бути здатним до особистісного зростання та реф­лексії.

І все ж, узагальнюючи останні дослідження вчених подаємо психологічний портрет успішного лідера.

Стати хорошим лідером особистості допоможуть такі риси, як сміли­вість, стійкість, переконаність, а також енергійність, рішучість, адаптивність, комунікативність, наполегливість у досягненні цілей, стійкість до стресу.

Особи, котрі малоуспішні як лідери (на яких очікують значні труднощі у просуванні до вищих щаблів керівництва), відзначаються такими ри­сами: відсутність сенситивності, вони не викликають довіри в інших, холодно відчужено пихаті, надто амбіційні, похмурі, нестійкі до тиску і часто використовують засоби психологічного захисту.

У дослідженні лідерства важливе значення мали результати С. Клубека і Б. Басса, які показали, що осіб, які не схильні до лідерства, зробити лідерами практично неможливо. Раймонд Кеттел разом зі своїми співробітниками дійшов висновку, що лідерів від­різняють від інших такі вісім рис: моральна зрілість, або сила Я; доміну­вання, або вплив на оточення; цілісність характеру, або сила над Я; со­ціальна компетентність, прозорливість, незалежність від сильних праг­нень, сила волі, відсутність зайвих переживань та нервового напруження. Водночас зазначалося, що за низької соціальної компетентності (несміливість, пасивність, невпевненість у собі) та від­сутності сильних переживань і нервового напруження особистість не зможе стати лідером. Екстраверти та інтроверти мають рівні шанси стати неофіційними лідерами.

На думку С. Коссена, щоб стати хорошим лідером, особа має мати такі риси:

здатність творчо вирішувати проблеми;

уміння доносити ідеї до послідовників;

переконливість;

уміння уважно слухати інших людей та прислухатися до їхніх порад;

тверде бажання досягти мети;

комунікативність та широке коло інтересів;

чесність, прямота, конструктивність у стосунках з підлеглими;.

почуття власної гідності та впевненість у собі;

ентузіазм та висока дисципліна;

уміння «добре триматись» за будь-яких обставин та зберігати внутрішню рівновагу.

Список Чепмена (риси, необхідні для лідера): прозорливість, здатність до генерування нових ідей, здоровий глузд, розсудливість, уміння ви­словлювати свої думки, виразність мовлення, комунікабельність, аде­кватний рівень самооцінки, наполегливість, стійкість, врівноваженість, зрілість. Список Чепмена сформовано на основі результатів дослідження урядових установ Великобританії.

Дослідники А. Лоутон та Е. Роуз вважають, що успішному лідеру необхідні такі риси:

1) далекоглядність (уміння формувати імідж та завдання організації);

2) уміння визначати пріоритети (здатність розрізняти, що необхідно, а що просто важливо);

3) стимулювання підлеглих визнанням та винагородами за успіхи;

4) володіння мистецтвом міжособистих стосунків (уміння вислухати, під­казати, бути впевненим у своїх діях);

5) «політичне чуття» (здатність розуміти запити свого оточення й осіб, які мають владу);

6)стійкість (непохитність перед опонентами);

7) харизма та чарівливість (не піддається визначенню, однак захоплює та надихає людей);

8) здатність іти на ризик у таких питаннях, як передача частини роботи або повноважень підлеглим;

9) гнучкість (здатність відгукуватись на нові ідеї та досвід);

10) рішучість, непохитність, якщо цього вимагають обставини

Для харизматичного лідера важливими є такі риси: «обмін енергією» (сугестивні здібності), уміння впливати на людей, здатність «випроміню­вати» енергію та заряджати нею оточення, «чарівлива зовнішність», «не­залежність характеру», «хороші риторичні здібності та певний артистизм».

Дослідження незмінно демонструють високу позитивну кореляцію з успішним лідерством таких особистісних вимірів, як: інтелект, домінантність, впевненість у собі, високий активаційний (енергетичний) рі­вень, професійні знання та навички, релевантні завданням, які вико­нуються.

Таким чином, дослідження переконують, що лідером може стати не кожна людина, а лише та, яка відзначається певним набором особистісних рис. Разом з тим стати успішним лідером людина не може лише завдяки тому, що вона має певний набір особистісних рис.