Ліцензія на використання об’єкту права інтелектуальної власності: поняття, види, Порядок надання

Ліцензія – це письмовий дозвіл на використання об’єкта права інтелектуальної власності, в тому числі патенту на винахід, промисловий зразок, корисну модель.

Ліцензіар – це особа, якій належать виключні майнові права інтелектуальної власності, тобто власник охоронного документу на винахід, корисну модель, промисловий зразок.

Ліцензіат – це особа, якій надано дозвіл на використання об’єкта права інтелектуальної власності (ліцензію).

 

Ліцензія може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору.

 

За обсягом прав, що надаються ліцензія може бути таких видів:

• виключна;

• одинична;

• невиключна;

• іншого виду

 

Виключна ліцензія – ліцензія, яка видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об’єкта інтелектуальної власності і видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об’єкта у визначеній сфері.

 

Одинична ліцензія – ліцензія, яка видається лише одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об’єкта інтелектуальної власності в сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання цього об’єкта у визначеній сфері.

 

Невиключна ліцензія – ліцензія, яка не виключає можливості використання ліцензіаром об’єкта інтелектуальної власності та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об’єкту.

 

За умовами надання розрізняють такі види ліцензій:

• Субліцензії

• Перехресні

• Зворотні

• Відкриті

 

Субліцензія (залежна ліцензія) – це письмове повноваження на використання об’єкта інтелектуальної власності іншій особі за згодою обох сторін.

 

Перехресна ліцензія (крос-ліцензія) передбачає взаємний обмін правами на використання об’єктів інтелектуальної власності, які часто доповнюють одне одного.

Зворотна ліцензія надає ліцензіару право на використання результату творчої діяльності, розробленого ліцензіатом на основі отриманих від ліцензіара знань у результаті покращення чи удосконалення об’єкта основної ліцензії.

 

Відкрита ліцензія (ліцензія по праву) має місце у випадку, якщо патентовласник згоден надати право на використання об’єкта інтелектуальної власності будь-якій фізичній або юридичній особі за умови оплати винагороди.

 

Патентовласник може подати заяву про готовність надання будь-якій особі дозволу на використання винаходу, корисної моделі або промислового зразка до Державного департаменту інтелектуальної власності для офіційного опублікування.

 

У цьому випадку мито за підтримання патенту в силі знижується на 50%, починаючи з року, наступного за роком публікації такої заявки.

Особа, яка виявила бажання скористатись зазначеним дозволом, зобов’язана укласти з патентовласником договір про платежі. За своєю суттю така ліцензія може бути лише невиключною.

 

Відповідно до законодавства України патентовласник має право відкликати відкриту ліцензію, якщо ні від кого не надійшло пропозицій щодо використання цього об’єкта. У цьому випадку річний збір за підтримання чинності патенту сплачується у повному розмірі починаючи з року, наступного за роком публікації такого клопотання.

 

Ліцензійний договір – це договір, за яким одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об’єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог законодавства.

 

У ліцензійному договорі мають бути вказані: сторони ліцензійного договору, предмет ліцензійного договору, номер патенту і назва винаходу, промислового зразка, корисної моделі, обсяг прав, що передаються, вид ліцензій, строк дії ліцензійного договору, територія дії ліцензійного договору, місцезнаходження (місце проживання) сторін.

 

Предметом ліцензійного договору є ліцензія (дозвіл на використання об’єкта права інтелектуальної власності), а об’єктом – винахід, промисловий зразок або корисна модель.

 

Передання майнових прав на секрети виробництва

Проте і серед технічних рішень є такі, якими володіє виключно сам автор цього рішення. Мова йде про секрети виробництва (ноу-хау). Під цим поняттям розуміють знання та досвід науково-технічного, виробничого, організаційного, фінансового, торговельного чи іншого характеру, які, як правило, не можуть бути загальновідомими і придатними для використання в будь-якій сфері діяльності. Користуватися цим секретом може або сам його власник, або інша особа лише за його дозволом. Те ж саме і з володінням, ним володіє тільки його власник.
Ноу-хау не є загальновідомим, якщо його зміст не розкритий настільки для невизначеного кола осіб, що настає можливість його використання. Отже, власником цієї інформації є завжди сам її автор. Він також може передати цей секрет третім особам і тоді вони здійснюють володіння від його імені.
Отже, з вищенаведеного можна зробити висновок, що об'єкти промислової власності (не матеріальні носії) можуть бути і в фактичному володінні їх творця. Суб'єкт права промислової власності позбавляється володіння лише тоді, коли науково-технічне досягнення гине, перестає існувати фізично, або він уступає його іншим особам.

Комерційна таємниця (ноу-хау) - інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

1.2. Об'єкт Комерційної таємниці (ноу-хау), а саме - знання, досвід, секрети виробництва і т. ін., точне визначення яких дається в додатку N 1. * Наприклад: критерії ефективності роботи магазинів, довідник торгового обладнання, процедура перевірки магазинів експертами відділу контролю служби продаж, особливості ведення товарного обліку та інше необхідне зазначити у додатку № 1 до цього Договору. У випадку, якщо об’єктом Комерційної таємниці (ноу-хау) є винахід, корисна модель, промисловий зразок, топологія інтегральної мікросхеми, програма для електронних обчислювальних машин або база даних, то відповідно відносини між Продавцем та Покупцем регулюються відповідно до законодавства про інтелектуальну власність, що визначає правовий статус цього об’єкту.

1.2. Інформація, що становить комерційну таємницю, - відомості науково-технічного, технологічного, виробничого, фінансово-економічного або іншого характеру (у тому числі секрети виробництва (ноу-хау), що мають дійсну або потенційну комерційну цінність у силу невідомості її третім особам, до якої немає вільного доступу на законній підставі й у відношенні якої власником такої інформації введений режим комерційної таємниці.

1.3. Режим комерційної таємниці - правові, організаційні, технічні й інші прийняті власником інформації, що становить комерційну таємницю, заходи щодо охорони її конфіденційності.

1.4. Під виключними майновими правами інтелектуальної власності на Комерційну таємницю (ноу-хау) у цьому Договорі розуміється:

1.4.1. виключне право на використання Комерційної таємниці (ноу-хау), у тому числі реалізація Комерційної таємниці (ноу-хау), у якості товару, та/або будь-яке інше його використання визначеними способами, що передбачені цим Договором і в межах, передбачених цим Договором;

1.4.2. виключне право дозволяти використання Комерційної таємниці (ноу-хау) у тому числі право видавати ліцензії;

1.4.3. виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню Комерційної таємниці (ноу-хау), в тому числі забороняти таке розголошення, збирання або використання іншими особами в межах терміну, встановлених законодавством України і цим Договором;

1.4.3. інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законодавством України.