Право інтелектуальної власності за законодавством рф

 

Результати інтелектуальної діяльності, як і прирівняні до них у правовому режимі кошти індивідуалізації товарів і їх виробників, відносяться до категорії нематеріальних обєктів. Духовна природа таких обєктів обумовлює основні особливості правового регулювання відносин, повязаних з використанням та захистом виключних прав. До цих відносин не застосовуються норми про право власності, що відносяться до речових прав.

Охорона інтелектуальної власності в Росії гарантується нормами ст. 44 Конституції РФ. Законодавство про інтелектуальну власність входить до сфери виключної компетенції Російської Федерації (п. "о" ст. 71 Конституції РФ). Раніше воно було віднесено до спільного ведення Російської Федерації та республік, внаслідок чого в законах, виданих до 1994 р., є відсилання до нормативних актів республік, що втратили силу з моменту вступу в дію Конституції РФ.

Патентний закон містить норми про використання та захисту виключних прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки; закон про авторське право - про захист авторських і суміжних прав.

До числа основних нормативних актів у сфері захисту результатів інтелектуальної діяльності належать також Закон РФ від 23 вересня 1992 № 3523-1 "Про правову охорону програм для електронних обчислювальних машин і баз даних"; Закон РФ від 23 вересня 1992 № 3526-1 "Про

правову охорону топологій інтегральних мікросхем "та Закон РФ від 6 серпня 1993 № 5605-1 "Про селекційних досягнення". Засоби індивідуалізації товарів і їх виробників захищаються Законом України від 23 вересня 1992 № 3520-1 "Про товарні знаки, знаки обслуговування й найменування місць походження товарів".

Істотне місце в системі нормативних актів про охорону патентних прав займають акти патентного відомства Росії, в тому числі: Правила складання, подачі й розгляду заявки на видачу патенту на винахід, утв. Роспатентом 20 вересня 1993; Правила складання, подання та розгляду заявки на видачу патенту на промисловий зразок, утв. Роспатентом 3 жовтня 1994; Правила складання та розгляду заявки на видачу свідоцтва на корисну модель, утв. Роспатентом 22 червня 1994; Правила складання, подання та розгляду заяви на реєстрацію товарного знака і знака обслуговування від 29 листопада 1995 р. і ін

Складовою частиною правової системи Російської Федерації є норми міжнародних договорів. Як правонаступник Радянського Союзу Росія стала учасницею Паризької конвенції з охорони промислової власності 1883, Договору про патентну кооперацію 1970 р., Мадридської конвенції про міжнародну реєстрацію товарних знаків 1891 р., а також Всесвітньої (Женевської) конвенції про авторське право 1952

Міжнародні договори в галузі охорони інтелектуальної власності дозволяють передусім подолати територіальний характер дії виключних прав. В іншому разі не можуть бути захищені за межами тієї країни, де спочатку виникли, за окремими винятками.

Виключні права діляться на кілька груп, що для яких встановлено різний режим правового використання і захисту. Традиційно виділяються дві основні групи: "промислові права" ("промислова власність") і "художні права" ("художня власність"), до яких примикають "суміжні" права виконавців, виробників фонограм, організацій ефірного і кабельного мовлення. Технічний прогрес сприяє розширенню сфери виняткових прав, включення в неї нових видів нематеріальних обєктів (топологій інтегральних мікросхем (ІМС), програм ЕОМ та ін.)

Виключні права на обєкти промислової власності засвідчуються охоронними документів: патентами на винаходи і промислові зразки, свідченнями на корисні моделі, товарні знаки, зазначення походження. Патенти та свідоцтва видаються відповідно до встановленої процедури патентним відомством Росії на основі акту державної реєстрації заявлених обєктів.

Охорона виключних прав на художню власність (твори літератури, науки і мистецтва), а також обєкти суміжних прав і топологій IMC не вимагає державної реєстрації або іншого оформлення. Підставою для захисту служить сам факт створення твору у формі, доступній для сприйняття іншими особами, що не перешкоджає їх факультативної реєстрації за бажанням правовласника. Зокрема, при патентному відомстві є Російське агентство з правову охорону програм ЕОМ, баз даних і топологій ІМС, що веде відповідні реєстраційні реєстри. Авторські права на літературні твори можуть бути зареєстровані в Російському авторському суспільстві (РАВ).

Згода правовласника на використання обєктів промислової власності третіми особами (про яке йдеться в ч. 2 ст. 138 ГК РФ) оформляється цивільно-правовими договорами: про передачу виключних прав або надання ліцензії (виключної, невиключної) на використання обєктів промислової власності (див. п. 6 ст. 10 і ст. 13 Патентного закону, ст. 25, 26 Закону про товарні знаки). Договори про передачу прав і ліцензійні договори реєструються у патентному відомстві. Без цієї реєстрації вони вважаються недійсними. Елементи зобовязань, повязаних з передачею виключних прав, що містяться і в інших договорах, повязаних із створенням та використанням результатів інтелектуальної діяльності і засобів індивідуалізації: у договорі комерційної концесії, договори на виконання НДДКР та ін

Згода на використання творів, що охороняються авторським правом, оформляється авторськими договорами: про передачу прав на готові твори або про дозвіл їх використовувати визначеним у договорі способом, а також договором замовлення на створення та використання нового твору (див. ст. 30 - 33 закону про авторське право).

Вільне використання охоронюваних результатів інтелектуальної діяльності допускається в суворо визначених законом випадках і відповідно до встановлених для кожного випадку умовами (із зазначенням авторів, з виплатою або без виплати винагороди і т. д. - див., наприклад, ст. 11 Патентного закону, ст. 19-26, 39 Закону про авторське право).

Виключні права захищаються нормами цивільного, адміністративного і кримінального законодавства.

Закон про авторське право містить спеціальний розділ, присвячений захисту інтересів правовласників від порушень третіми особами (див. розділ V "Захист авторських і суміжних прав", ст. 48, 49, 50). За порушення зобовязань за авторським договором передбачено компенсацію збитків, заподіяних іншій стороні, включаючи упущену вигоду. Відповідальність автора за не представлені за договором замовлення твори обмежена відшкодуванням реального впливу (ст. 34 закону про авторське право). В іншому до відповідальності за авторськими договорами застосовуються норми гл. 25 ГК РФ про порушення зобовязань.

Патентний закон перераховує способи несанкціонованого використання обєктів, що охороняються, які визнаються порушенням встановлених законом виключних прав на ці обєкти (п. 3 ст. 10). Тут діють загальні норми ДК РФ про захист до прав людини. Порушення договорів про передання чи надання виключного права

на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка тягне майнову відповідальність відповідно до норм ГК РФ (див. гл. 25) та умов договору.

86. Адміністративна відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності.

Законодавство України передбачає вирішення в адміністративному порядку широкого кола питань захисту прав інтелектуальної власності. Адміністративна відповідальність за правопорушення настає в разі, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону, кримінальної відповідальності.

 

Норми адміністративного права, що стосуються захисту прав інтелектуальної власності, містяться в Кодексі України про адміністративні правопорушення, Митному кодексі України, Законах України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про охорону прав на промислові зразки", "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", "Про охорону прав на зазначення походження товарів", "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем", "Про охорону прав на сорти рослин", "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних", "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування".

 

В Україні також діє Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції", яким передбачено розгляд адміністративних правопорушень, що стосуються недобросовісної конкуренції, за зверненням до Антимонопольного комітету України або до його територіальних органів із заявою про вжиття заходів щодо захисту порушених прав.

 

За незаконне використання літературного чи художнього твору, їх виконання, фонограми, передачі організації мовлення, комп'ютерної програми, бази даних, наукового відкриття, винаходу, корисної моделі, промислового зразка, торговельної марки, топографії інтегральної мікросхеми, раціоналізаторської пропозиції, сорту рослин тощо, привласнення авторства на такий об'єкт або інше умисне порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності, що охороняється законом, передбачено накладення штрафу від десяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, які призначені для її виготовлення.

Вчинення дій, що визнані як недобросовісна конкуренція, а саме незаконне копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення, також імітація, копіювання, пряме відтворення товару іншого підприємця, самовільне використання його імені, умисне поширення неправдивих або неточних відомостей, які можуть завдати шкоди діловій репутації або майновим інтересам іншого підприємця, отримання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфіденційної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця передбачає накладення штрафу у визначеному Законом розмірі, а в певних випадках - конфіскацію виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини.

 

Власник права інтелектуальної власності, який має підстави вважати, що при переміщенні товарів через митний кордон України порушуються чи можуть бути порушені його права, що охороняються в Україні, має право подати заяву до Держаної митної служби України про реєстрацію товару, що містить об'єкт права інтелектуальної власності з метою вжиття митними органами заходів щодо попередження переміщення через митний кордон України таких товарів.

 

Ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території з комерційною метою товарів з порушенням права інтелектуальної власності тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від десяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією контрафактних товарів. Якщо власник прав інтелектуальної власності або власник товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності, не згодні з рішенням митного органу, то вони мають право звернутися за захистом своїх порушених прав до суду.

 

Захист прав інтелектуальної власності в адміністративному порядку здійснює також Апеляційна палата Державного департаменту інтелектуальної власності, яка розглядає заперечення проти рішень Державного департаменту інтелектуальної власності щодо реєстрації прав інтелектуальної власності в Україні, заяви про визнання торговельної марки добре відомою в Україні, інші спірні питання. Заперечення, зокрема, може бути подано у зв'язку з відмовою Держдепартаменту у реєстрації прав інтелектуальної власності та видачі охоронного документа на об'єкт права інтелектуальної власності за результатами проведення експертизи поданої заявки. В Апеляційній палаті законодавчо закріплена колегіальна форма розгляду справ, віднесених до її компетенції. Заперечення розглядається колегією Апеляційної палати, яка приймає рішення щодо правомірності дій Держдепартаменту з відмови в реєстрації прав.

 

Будь-яка особа вирішує на власний розсуд питання потреби в оскарженні дій Держдепартаменту щодо відмови в реєстрації прав через подання заперечення де Апеляційної палати або звернення до суду. Однак, зважаючи на специфіку справ у сфері інтелектуальної власності, що розглядаються, заявники зазвичай звергаються до Апеляційної палати. Це пов'язано з тим, що Апеляційна палата оперативно вирішує спори, оскільки процедура звернення і розгляду є простою і дешевою, у розгляді справи беруть участь найдосвідченіші фахівці, які залучені до роботи в Апеляційній палаті. Крім того, спрацьовує і менталітет наших громадян: вони не поспішають звертатися до суду, якщо справу можна вирішити в адміністративному порядку.

 

87. Кримінальна відповідальність за порушення авторських прав.

Статті Кримінального кодексу України, що визначають відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності статті 176 “Порушення авторського права і суміжних прав”, 177 “Порушення прав на об’єкти промислової власності” і 229 “Незаконне використання товарного знака”.

 

Розмір санкцій за порушення прав інтелектуальної власності становить 5 років позбавлення волі. Збільшення санкцій призведе до зміни ступеня тяжкості даних злочинів (із злочинів невеликої тяжкості вони перетворяться на злочини середньої тяжкості). За чинним КК України такий перехід має велике практичне значення. Наприклад, за ст. 46 КК України застосовується звільнення від кримінальної відповідальності, якщо вчинений злочин є злочином невеликої тяжкості (ст. 12 КК України), особа вчинила злочин уперше, а також примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду. Такий вид звільнення від кримінальної відповідальності широко застосовувався в кримінальних справах за статтями 176, 177 та 229 КК України: правовласники часто використовували кримінальне переслідування саме з метою відшкодування шкоди, а не притягнення до кримінальної відповідальності. З набранням чинності Законом про зміни такий вид звільнення від кримінальної відповідальності не застосовуватиметься, щонайменше, якщо кримінальну справу порушено за частинами другими статей 176, 177 і 229 КК України.

 

В санкціях попередніх редакцій статей 176 і 177 КК України використовувалось формулювання “з конфіскацією всіх примірників або продукції... та обладнання й матеріалів, призначених для їх виготовлення й відтворення”. Інколи це спричиняло вилучення всіх комп’ютерів (замість вилучення одного жорсткого диска або дискозаписуючого пристрою) та іншого обладнання у суб’єкта, який перевірявся, навіть якщо порушення стосувалось однієї комп’ютерної програми на одному комп’ютері або іншого об’єкта прав у одиничному варіанті. З іншого боку, поняття “обладнання” є досить вузьким і передбачає певний рівень складності тих знарядь, які використовуються для виготовлення продукції. Прості знаряддя не підпадають під це визначення. Для того, щоб усунути ці прогалини, законодавець замінив зазначене формулювання на більш вдале: “із конфіскацією примірників або продукції... та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення”, і тепер воно присутнє у всіх трьох статтях КК України. Ця новела має унеможливити описані зловживання з боку правоохоронних органів.

 

Матеріальна шкода вважається завданою у великому розмірі, якщо її розмір у двісті й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а завданою в особливо великому розмірі – якщо її розмір у тисячу й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

 

Зазначимо, що нова редакція примітки до ст. 176 КК України не містить імперативного порядку визначення розміру шкоди з прив’язкою лише до вартості незаконно відтворених або розповсюджених примірників або незаконно отриманого доходу. Беручи до уваги попередню редакцію примітки, представники правоохоронних органів розраховували розмір шкоди на підставі вартості контрафактних примірників, а не ліцензійних, які на порядок дорожчі. Зрозуміло, що це було невигідним для правовласників. Тепер останні зможуть обчислювати розмір нанесеної їм шкоди як кваліфікаційної ознаки ст. 176 КК України будь-яким прийнятним способом, у тому числі за допомогою оцінки шкоди у професійних оцінювачів на підставі фінансових-господарських даних діяльності підприємства.