ТОП 10:

Договір між організацією колективного управління



· 22. Правомірне використання твору без згоди автора

Ст. 444 ЦКУ

 

Вільне використання твору із зазначенням імені автора. Без згоди суб'єкта авторського права, але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається:

1) використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою, в тому числі цитування статей із газет і журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлено критичним, полемічним або інформаційним характером твору, до якого цитати включаються; вільне використання цитат у формі коротких уривків із виступів і творів, включених до фонограми (відеограми) або програми мовлення;

2) використання літературних і художніх творів в обсязі, виправданому поставленою метою, як ілюстрацій у виданнях, передачах мовлення, звукозаписах чи відеозаписах навчального характеру;

3) відтворення у пресі, публічне виконання чи публічне сповіщення попередньо опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних питань чи публічно сповіщених творів такого ж самого характеру у випадках, коли право на таке відтворення, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення спеціально не заборонено законом;

4) відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення творів, побачених або почутих під час перебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою;

5) відтворення у каталогах творів, виставлених на доступних публіці виставках, аукціонах, ярмарках або у колекціях;

6) видання випущених у світ творів рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих;

7) відтворення творів для судового і адміністративного провадження в обсязі, виправданому цією метою;

8) публічне виконання музичних творів під час офіційних і релігійних церемоній, а також похоронів в обсязі, виправданому характером таких церемоній;

9) відтворення з інформаційною метою у газета та інших періодичних виданнях, передача в ефір або інше публічне сповіщення публічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших подібних творів в обсязі, виправданому поставленою метою;

10) відтворення твору в цілях і за умов, передбачених законом.

Цей перелік є вичерпним.

Вільне використання бібліотеками та архівами примірників твору репрографічним способом. Допускається без згоди автора та інших суб'єктів авторського права репрографічне відтворення одного примірника твору бібліотеками та архівами, діяльність яких спрямована прямо або опосередковано на одержання прибутку, за таких умов:

1) у разі, коли відтворюваним твором є окремо опублікована стаття та інші невеликі за обсягом твори чи уривки з письмових творів (за винятком комп'ютерних програм і баз даних), з ілюстраціями чи без них, і коли це відтворення здійснюється за запитами фізичних осіб за умови що:

а) бібліотека та архів мають достатньо підстав вважати, що такий примірник використовуватиметься з метою освіти, навчання і приватного дослідження;

б) відтворення твору з поодиноким випадком і не має систематичного характеру;

в) немає обмежень зі сторони організації колективного управління щодо виготовлення таких примірників;

2) у разі, коли відтворення здійснюється для збереження або заміни загубленого, пошкодженого та непридатного примірника даної бібліотеки чи архіву або для відновлення загубленого, пошкодженого або непридатного примірника з фонду аналогічної бібліотеки чи архіву, а одержання такого примірника іншим шляхом неможливе, а також, коли відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру;

Вільне відтворення примірника твору для навчання. Допускається без згоди автора чи іншого суб'єкта авторського права:

1) відтворення уривків з опублікованих письмових творів, аудіовізуальних творів як ілюстрацій для навчання за умови, що обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті;

2) репрографічне відтворення навчальними закладами для аудиторних занять опублікованих статей та інших невеликих за обсягом творів, а також уривків з ілюстраціями або без них, коли:

а) обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті;

б) відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру;

в) немає обмежень зі сторони організацій колективного управління щодо умов такого відтворення.

Вільне копіювання, модифікація і декомпіляція комп'ютерних програм. Особа, яка правомірно володіє примірником комп'ютерної програми, має право без згоди суб'єкта авторського права:

1) внести до комп'ютерної програми зміни (модифікації) з метою забезпечення її функціонування на технічних засобах особи, яка використовує ці програми, і вчинення дій, пов'язаних з функціонуванням комп'ютерної програми відповідно до її призначення, зокрема, запис і збереження в пам'яті комп'ютера, а також виправлення явних помилок, якщо інше не передбачено угодою з суб'єктом авторського права;

2) виготовити одну копію комп'ютерної програми за умови, що ця копія призначена тільки для архівних цілей або для заміни правомірно придбаного примірника у випадках, якщо оригінал комп'ютерної програми буде втрачений або стане непридатним для використання. При цьому копія комп'ютерної програми не може використовуватися для інших цілей, ніж зазначено в законі, і має бути знищена у разі, якщо володіння примірником цієї комп'ютерної програми перестає бути правомірним;

3) декомпілювати комп'ютерну програму (перетворити її з об'єктного коду у вихідний текст) з метою одержання інформації, необхідної для досягнення її взаємодії із незалежно розробленою комп'ютерною програмою, за дотримання таких умов:

а) інформація необхідна для досягнення здатності до взаємодії, раніше не була доступною цій особі з інших джерел;

б) зазначені дії здійснюються тільки щодо тих частин комп'ютерної програми, які необхідні для досягнення здатності до взаємодії;

в) інформація, одержана в результаті декомпіляції, може використовуватися лише для досягнення здатності до її взаємодії з іншими програмами, але не може передаватися іншим особам, крім випадків, якщо це необхідно для досягнення здатності до взаємодії з іншими програмами, а також не може використовуватися для розроблення комп'ютерної програми, схожої на декомпільовану комп'ютерну програму, або для вчинення будь-якої дії, що порушує авторське право;

4) спостерігати, вивчати, досліджувати функціонування комп'ютерної програми з метою визначення ідей і принципів, що лежать в її основі, за умови, що це робиться в процесі виконання будь-якої дії із завантаженням, показу, функціонування, передачі чи запису в пам'ять (збереження) комп'ютерної програми.

Застосування наведених положень не повинно завдавати шкоди використанню комп'ютерної програми і не повинно обмежувати законні інтереси суб'єкта авторського права, який має авторське право на комп'ютерну програму.

Допускається без дозволу суб'єкта авторського права і без виплати авторської винагороди відтворювати виключно в особистих цілях або для звичайного кола сім'ї попередньо правомірно оприлюднені твори крім:

а) творів архітектури у формі будівель і споруді;

б) комп'ютерних програм, за винятком випадків, передбачених законом;

в) репрографічного відтворення книг, нотних текстів і оригінальних творів образотворчого мистецтва за винятком випадків, передбачених законом;

г) творів, виконання яких зафіксовані у фонограмах, відеограмах, примірниках.

Твори і виконання, зафіксовані у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, допускається відтворювати у домашніх умовах і виключно в особистих цілях або для звичайного кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї без дозволу суб'єкта авторського права, виконавців, виробників фонограм, відеограм, але з виплатою винагороди. Особливості винагороди визначаються окремо.

· 23. Обєкти, які не є об’єктами авторського права.

Ст. 434 ЦКУ

 

Об'єктами авторського права не визнаються передусім ті твори, в яких відсутня хоча б одна ознака, необхідна для визнання його твором науки, літератури і мистецтва. Результати робіт, в яких немає творчого елемента, оригінальності або вони не виражені в об'єктивній формі, придатній для сприйняття і відтворення, не можуть бути визнаними творами, які мають охоронятися авторським правом. Звичайні довідники, розклади рухів, адресні книги тощо не визнаються об'єктами авторського права.

Проте, деякі роботи, які за своїми формальними ознаками відповідають вимогам закону, все ж об'єктами охорони авторським правом не визнаються.

Об'єктами правової охорони за авторським правом новизна відповідно до ЦК не визнаються твори, строк правової охорони яких сплив. Автор чи інша особа, яка має авторське право, не можуть припинити по своїй волі чинність авторського права на той чи інший об'єкт.

Не є об'єктами авторського права і тому не охороняються ним документи, їх офіційні переклади, а також державні символи і знаки. До офіційних документів відносяться закони та інші нормативні акти — інструкції, вказівки, стандарти, методичні рекомендації, статути юридичних осіб тощо; судові рішення та інші акти правоохоронних органів і обвинувачувальні акти чи висновки, подання прокуратури, акти органів попереднього слідства та інші, а також інші офіційні документи, які виходять від організацій і

посадових осіб, — звіти, довідки, патентні описи, позови тощо.

Державними символами визнаються прапори, герби, гімни, ордена, грошові знаки. Зазначені об'єкти у своїй переважній більшості є результатами інтелектуальної, творчої діяльності і їх автори відомі. Проте авторами зазначених об'єктів вони визнаються лише до моменту їх затвердження відповідними органами, внаслідок чого вони одержують статус офіційного документа, знака чи символу. До цього моменту ці об'єкти визнаються об'єктами авторського права з усіма наслідками, що з цього випливають.

Об'єктами правової охорони не є твори народної творчості. До них відносяться твори фольклору — частівки, приказки, анекдоти, танці тощо, твори народних художніх промислів, народні костюми, традиційна архітектура.

Не підлягають правовій охороні авторським правом повідомлення про події і факти, що носять інформаційний характер.

До кола об'єктів, що не охороняються авторським правом, закон може віднести й інші твори.

Складові частини твору

Твори у перекладі.

 

Переклади творів. Законом України про авторське право переклади творів визначаються як окремий об'єкт авторського права і як окремий вид використання вже оприлюдненого твору. Виключне право на переклад його твору належить автору або його правонаступникам. За своїм змістом воно є правом на переклад і використання перекладу самим автором або видачею дозволу на переклад і використання перекладу іншим особам. Видача дозволу іншій особі на переклад і використання перекладу оформляється договором між автором і перекладачем. Як правило, такий договір укладається автором з тією організацією, яка має намір використати твір автора.

Право на переклад існує протягом усього строку чинності авторського права. Дача дозволу на переклад твору на іншу мову є не що інше як ліцензійний договір. Автор може залишити за собою право під час дії договору на переклад давати дозвіл на переклад на ту саму мову й іншим особам. Проте у договорі на переклад може бути умова, за якою автор бере на себе обов'язок не видавати такого дозволу.

За наявності авторського перекладу (перекладу, здійсненого самим автором) ніхто інший не може перекладати цей самий твір тією ж самою мовою. Від авторського перекладу слід відрізняти авторизовані переклади, тобто переклади, схвалені автором.

Автор твору і його перекладач не є співавторами твору. При цьому перекладач не несе відповідальності за зміст оригіналу, а автор оригіналу не несе відповідальності за якість перекладу.

Можливий переклад не з мови оригіналу, а з проміжного перекладу. Наприклад, твір французького автора перекладений російською мовою. Якщо передбачається цей твір перекласти українською мовою, але не з французької, а з російської мови, то російський переклад буде проміжним. Переклад українською мовою зазначеного твору може бути здійснений з дозволу як французького автора, так і автора російського перекладу.

Право на фільм

У підрозділі 2.1 „Первісні суб’єкти права інтелектуальної власності на кінематографічний твір” доводиться, що при створенні такого складного

об’єкта авторського права як кінематографічний твір, визначити індивідуальне авторство фізичної особи на фільм в цілому (крім любительського), співавторство у його традиційному розумінні, авторство керівника творчого колективу, авторство юридичної особи на фільм в цілому неможливо. Співучасть творців різних видів мистецтв є колективною творчістю, а кінотвір, народжений такою співпрацею, є колективним твором. У колективному творі вилучення складового об’єкта-елемента зі складу цілого твору унеможливлює його існування.

Авторами та первинними володільцями авторських прав на кінотвір у цілому є особи, вказані у ст.17 Закону України «Про авторське право та суміжні права». Водночас із закріпленням за ними первинного авторства на фільм у цілому, за ними закріплюється і первинне авторське право на свій окремий внесок у ви-гляді об’єкта-елемента, який може використовуватися самостійно. У відносинах, що складаються з приводу кінематографічного твору в цілому, його автори виступають в якості співстворювачів. У відносинах, що складаються з приводу ви-

користання окремих об’єктів-елементів кінотвору в інших галузях господарювання поза межами даного кінотвору, автори цих об’єктів-елементів виступають самостійно, незалежно від інших творців кінофільму.

У підрозділі 2.2 „Вторинні суб’єкти права інтелектуальної власності на кінематографічний твір” досліджено проблемні питання наділення юридичних осіб суб’єктивними правами на кінотвір. В якості юридичних осіб – суб’єктів кінематографії виділяються кіностудії та кінопродюсери, які набувають похідні авторські прав за законом або за договором. Юридично права продюсера або кіностудії є похідними від первинних авторських прав творців кінофільму.

Права авторів та виконавців кінотвору є дещо обмеженими, оскільки продюсер кінотвору, кіностудія або інша особа повинні отримувати монополію на використання цього твору у зв’язку з понесеними витратами на його створення.

Тому робиться висновок, що для захисту майнової сфери кіноавторських відносин та гарантії дотримання майнових інтересів кіностудій, кінопродюсерів як організаторів та виробників кінотворів у законодавство України у галузі права інтелектуальної власності пропонується ввести інститут використання результату інтелектуальної, творчої діяльності у складі складного об’єкта.

 

Властивість самостійності об’єктів-елементів впливає на режим їх використання. У випадку, коли будь-який об’єкт-елемент можна виділити з кінотвору і таке виділення частини з цілого дозволяє його самостійне використання, то єдиним володільцем прав інтелектуальної вла-

сності на нього повинен вважатися лише його творець. Для встановлення іншого режиму при використанні цього складового елемента (використання не за основною метою, не для створення власне кінофільму, а для іншого застосування) необхідно визнати договір як єдину підставу для такого використання.

 

Разом з використанням кінематографічного твору як самостійного об’єкта авторського права існує об’єктивна можливість використання об’єктів-елементів, що входять до його складу в якості самостійних результатів творчої діяльності.

Властивість самостійності об’єктів-елементів впливає на режим їх використання. У випадку, коли будь-який об’єкт-елемент можна виділити з кінотвору і таке виділення частини з цілого дозволяє його самостійне використання, то єдиним володільцем прав інтелектуальної власності на нього повинен вважатися лише його творець.

6. Розроблено авторську класифікацію об’єктів-елементів, що входять до кінематографічного твору. За критерієм можливості відокремлення об’єкта-елемента з кінотвору в цілому, що призводить до можливості його самостійного використання за іншим призначенням, об’єкти-елементи можна класифікувати на об’єкти-елементи, що допускають можливість їх відокремлення від цілого кінотвору та об’єкти-елементи, що за своєю природою не можуть бути відокрем-леними від кінотвору як неподільного, єдиного цілого. До об’єктів-елементів, що

допускають можливість їх відокремлення від кінотвору як єдиного цілого слід віднести кадр кінотвору, фотографію, гру кіноакторів, голосове виконання, музичні твори, пісні, назву кінотвору, текст диктора, голос за кадром, спецефекти, комп’ютерну графіку, малюнки, декорації, костюми та результат операторської зйомки. До об’єктів-елементів, що відокремлюватися від цілого кінотвору не можуть слід віднести кіносценарій, сценарій екранізації, сценарний план, режи-серський сценарій, режисерську постановку. За впливом елементів кінематогра-

фічного твору на надання йому правової охорони внутрішні елементи кінематографічного твору необхідно класифікувати на юридично значущі та юридично необов’язкові. До юридично значущих елементів кінематографічного твору слід віднести образну систему, систему засобів художньої виразності (мову кінотво-ру). До юридично необов’язкових елементів кінотвору слід віднести тему, матеріал, сюжетне ядро (сюжет).

 

· 27. Порядок створення та реєстрації організації колективного управління авторськими правами.

 

Організації колективного управління створюються суб’єктами авторського права і суміжних прав, вони мають статус юридичної особи після державної реєстрації (здійснюється у загальному порядку, встановленому для некомерційних організацій). Такі організації діють на підставі затверджених свідоцтв та в межах повноважень, одержаних від суб’єктів авторського права і суміжних прав.

Облік організацій колективного управління та нагляд за їх діяльністю здійснює Державна служба інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України. Організація колективного управління зобов’язана стати на облік у ДСІВ протягом 30 днів після її державної реєстрації. У разі пропущення зазначеного строку організація повинна надати ДСІВ пояснення у письмовій формі з обґрунтуванням причин, які призвели до затримки подання документів у встановлений строк. Про взяття на облік організації колективного управління ДСІВ видає свідоцтво про облік встановленого зразка. Право на діяльність організація колективного управління отримує з моменту видачі свідоцтва про облік організації колективного управління. Облік організацій колективного управління є засобом державного контролю дотримання організаціями колективного управління вимог законодавства щодо таких організацій.

Організація може бути взята на облік, якщо вона:

а) є юридичною особою;

б) немає на меті безпосередньо або опосередковано одержувати прибуток;

в) метою діяльності є – управління на колективній основі майновими правами суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав;

г) немає права займатися господарською комерційною діяльністю чи використовувати будь-яким чином об’єкти авторського права і (або) суміжних прав, доручені їй для управління;

ґ) поширює свою діяльність на територію всієї України і має місцеві відділення або представництва у більшості областей України;

д) створена засновниками, об’єднує членів (учасників) організації, які є суб’єктами авторського права і (або) суміжних прав і передали на підставі договорів власні майнові права в колективне управління цій організації;

е) має статут, що відповідає вимогам законодавства, зокрема у сфері авторського права і суміжних прав.

Організація колективного управління для взяття її на облік
подає до Державної служби заяву встановленого зразка (додаток 2).

До заяви додаються:

а) копії установчих документів;

б) довідка з банку про відкриття рахунку;
в) відомості про осіб, уповноважених представляти організацію
(додаток 3);

6. Заява про взяття на облік організації колективного
управління розглядається Державною службою протягом 15-ти робочих
днів з дня подання всіх необхідних документів. Державна служба
опрацьовує і перевіряє на відповідність законодавству у сфері
авторського права і суміжних прав надані документи та приймає
рішення про взяття на облік організації колективного управління
або про відмову в узятті її на облік. ( Абзац із змінами,
внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки N 324
( z0657-05 ) від 31.05.2005 )

У взятті організації колективного управління на облік
відмовляється у разі:

а) невідповідності вимогам пункту 4 цього Порядку;

б) подання неповного переліку документів відповідно до пункту
5 цього Порядку;

в) подання статуту та інших документів, оформлення або зміст
яких не відповідає вимогам законодавства.

Про прийняте рішення щодо відмови в узятті на облік
організації колективного управління з обґрунтуванням такої відмови
Державна служба письмово інформує організацію колективного
управління протягом 15-ти робочих днів з дня прийняття рішення про
таку відмову.

Рішення про відмову може бути оскаржено в судовому порядку
відповідно до законодавства.

Після усунення причин, що були підставою для винесення
рішення про відмову в узятті організації колективного управління
на облік, відповідна організація може повторно подати заяву про
взяття її на облік та документи, визначені у пункті 5. ( Абзац
пункту 6 в редакції Наказу МОН N 324 (z0657-05 ) від 31.05.2005 )

Свідоцтво видається протягом трьох робочих днів після
прийняття рішення про взяття на облік організації колективного
управління. Свідоцтво підписується керівником Державної служби або
його заступником та засвідчується печаткою цього органу.

 

28. Авторські права на твір, створений за замовленням. ?

 

Стаття 430. ЦКУ

 

Виходячи з поняття договору, передбаченого ст. 1112 ЦК, а саме, «за договором про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності одна сторона (творець — письменник, художник тощо) зобов'язується створити об'єкт права інтелектуальної власності відповідно до вимог другої сторони (замовника) та у встановлений строк», можна стверджувати, що сторонами цього договору є замовник (юридична або фізична особа) та творець. Ст. 421 ЦК, яка дає визначення творця, вказує, що це «автор, виконавець, винахідник тощо», тобто — фізична особа, творчою працею якої створено результат творчості. Імперативний характер ч. 2 ст. 1112 ЦК, яка говорить, що «договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності повинен визначати способи та умови використання цього об'єкта замовником», дає підстави вважати, що способи та умови використання створеного об'єкта замовником є істотними умовами цього договору, тобто, якщо ними не досягнуто згоди і не закріплено її в договорі, то такий договір вважається не укладеним. Таким чином, майнові права інтелектуальної власності належать виконавцю, тобто творцю, а замовник має право використовувати створений об'єкт за умов, передбачених у договорі. Такий висновок підкріплюється і формулюванням назви договору, яка визначена у ч. 1 ст. 1112 як «договір на створення і використання».

 

2. Стосовно визначення суб'єкта майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням, має місце спеціальна норма, передбачена ч. 2 ст. 430 ЦК, яка регулює права інтелектуальної власності на зазначений об'єкт. Ця норма встановлює презумпцію, що майнові права інтелектуальної власності на такий об'єкт належать творцеві та замовникові спільно. Це правило може бути змінено договором. Отже, якщо інший розподіл не встановлено в договорі між замовником і виконавцем-творцем, то майнові права інтелектуальної власності на об'єкт належать їм спільно. Це означає, що і право на подання заявки на одержання патенту також належить їм спільно (оскільки за ч. 1 ст. 462 ЦК право інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки засвідчується патентом). Здебільшого створення об'єкта замовляється спеціалізованим організаціям (науково-дослідним установам, вищим навчальним закладам, де здійснюється науково-дослідна діяльність, тощо). Отже, виконавцем виступає не творець, а юридична особа, у зв'язку з чим такі відносини не підпадають під регулювання ст. 1112 та ст. 430 ЦК. Так само, не можна застосовувати ці статті, якщо виконавцем виступає фізична особа — не творець (наприклад, суб'єкт підприємницької діяльності, у якого працює творець). Найбільш близьким за своїм предметом до відносин з приводу створення об'єкта не-творцем є договір на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських та технологічних робіт, врегульований гл. 62 ЦК. Такі види робіт передбачають інтелектуальну творчу діяльність. Спеціальне законодавство, а саме ст.ст. 8-Ю Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», ст.ст. 7-9 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», передбачає, що право на одержання патенту мають три категорії осіб: творець (винахідник, автор), роботодавець і правонаступник творця або роботодавця. Заявник має підпадати під одну з цих категорій. Тому слід вважати, що майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за цивільно-правовим договором виконавцем, належать виконавцю. Якщо сторони бажають встановити інший розподіл, то вони повинні передбачити це в договорі.

· 29. Захист авторських прав

ЗУ «Про авторські та суміжні права» + ЦКУ ст.. 432

 

ЗАХИСТ АВТОРСЬКОГО ПРАВА І СУМІЖНИХ ПРАВ

 

Стаття 50. Порушення авторського права і суміжних прав

 

Порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає

підстави для судового захисту, є:

 

а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті

немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав,

визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права,

визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням

передбачених статтями 21-25, 42 і 43 цього Закону обмежень

майнових прав;

 

б) піратство у сфері авторського права і (або) суміжних

прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію

України, вивезення з митної території України і розповсюдження

контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних

програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій

мовлення;

 

в) плагіат - оприлюднення (опублікування), повністю або

частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього

твору;

 

г) ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які

мають авторське право і (або) суміжні права, примірників творів (у

тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм,

програм мовлення;

 

д) вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського

права і (або) суміжних прав;

 

е) будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів

захисту авторського права і (або) суміжних прав, зокрема

виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і

застосування засобів для такого обходу;

 

є) підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в

електронній формі, про управління правами без дозволу суб'єктів

авторського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює

таке управління;

 

ж) розповсюдження, ввезення на митну територію України з

метою розповсюдження, публічне сповіщення об'єктів авторського

права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб'єктів

авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена

інформація про управління правами, зокрема в електронній формі.

 

Стаття 51. Порядок захисту авторського права і суміжних прав

 

Захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів

авторського права і (або) суміжних прав здійснюється в порядку,

встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним

законодавством.

 

Стаття 52. Способи цивільно-правового захисту авторського

права і суміжних прав

 

1. За захистом свого авторського права і (або) суміжних прав

суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися

в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх

компетенції.

 

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або)

суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні

передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів

суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з

обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і

(або) документів про управління правами чи створенні загрози

неправомірного використання об'єктів авторського права і (або)

суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і

майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав

суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право:

 

а) вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі

забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права

чи створюють загрозу їх порушення; ( Підпункт "а" абзацу другого

частини першої статті 52 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 )

 

б) звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав

та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або)

суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;

 

в) подавати позови про відшкодування моральної (немайнової)

шкоди;

 

г) подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної

шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого

порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або)

суміжних прав, або виплату компенсацій;

 

д) вимагати припинення підготовчих дій до порушення

авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі призупинення

митних процедур, якщо є підозра, що можуть бути пропущені на митну

територію України чи з її митної території контрафактні примірники

творів, фонограм, відеограм, засоби обходу технічних засобів

захисту, в порядку, передбаченому Митним кодексом України;

 

е) брати участь в інспектуванні виробничих приміщень,

складів, технологічних процесів і господарських операцій,

пов'язаних з виготовленням примірників творів, фонограм і

відеограм, щодо яких є підстави для підозри про порушення чи

загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав, у

порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

 

є) вимагати, в тому числі у судовому порядку, публікації в

засобах масової інформації даних про допущені порушення

авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих

порушень;

 

ж) вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або)

суміжні права позивача, надання інформації про третіх осіб,

задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників

творів і об'єктів суміжних прав, а також засобів обходу технічних

засобів захисту, та про канали їх розповсюдження;

 

з) вимагати прийняття інших передбачених законодавством

заходів, пов'язаних із захистом авторського права та суміжних

прав.

 

2. Суд має право постановити рішення чи ухвалу про:

 

а) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої

порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням

розміру відшкодування;

 

б) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського

права і (або) суміжних прав;

 

в) стягнення із порушника авторського права і (або) суміжних

прав доходу, отриманого внаслідок порушення;

 

г) виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від

10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування

збитків або стягнення доходу;

 

д) заборону опублікування творів, їх виконань чи постановок,

випуску примірників фонограм, відеограм, їх сповіщення, припинення

їх розповсюдження, вилучення (конфіскацію) контрафактних

примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення та

обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і

відтворення, публікацію у пресі інформації про допущене порушення

тощо, якщо у ході судового розгляду буде доведено факт порушення

авторського права і (або) суміжних прав або факт наявності дій, що

створюють загрозу порушення цих прав;

 

е) вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або)

суміжні права позивача, інформацію про третіх осіб, задіяних у

виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів та

об'єктів суміжних прав, засобів обходу технічних засобів та про

канали розповсюдження.

 

При визначенні розмірів збитків, які мають бути відшкодовані

особі, права якої порушено, а також для відшкодування моральної

(немайнової) шкоди суд зобов'язаний виходити із суті порушення,

майнової і моральної шкоди, завданої особі, яка має авторське

право і (або) суміжні права, а також із можливого доходу, який

могла б одержати ця особа. У розмір збитків, завданих особі, права

якої порушено, додатково можуть бути включені судові витрати,

понесені цією особою, а також витрати, пов'язані з оплатою

допомоги адвоката.

 

При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість

відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у

встановлених пунктом "г" цієї частини межах визначити розмір

компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри

відповідача.

 

3. Суд може постановити рішення про накладення на порушника

штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь

позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до

Державного бюджету України.

 

4. Суд може постановити рішення про вилучення чи конфіскацію

всіх контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм чи

програм мовлення, щодо яких встановлено, що вони були виготовлені

або розповсюджені з порушенням авторського права і (або) суміжних

прав, а також засобів обходу технічних засобів захисту. Це

стосується також усіх кліше, матриць, форм, оригіналів, магнітних

стрічок, фотонегативів та інших предметів, за допомогою яких

відтворюються примірники творів, фонограм, відеограм, програм

мовлення, а також матеріалів і обладнання, що використовуються для

їх відтворення і для виготовлення засобів обходу технічних засобів

захисту.

 

За рішенням суду вилучені контрафактні примірники творів (у

тому числі комп'ютерні програми і бази даних), фонограм,

відеограм, програм мовлення на вимогу особи, яка є суб'єктом

авторського права і (або) суміжних прав і права якої порушено,

можуть бути передані цій особі. Якщо ця особа не вимагає такої

передачі, то контрафактні примірники підлягають знищенню, а

матеріали і обладнання, що використовувалися для відтворення

контрафактних примірників, підлягають відчуженню із перерахуванням

виручених коштів до Державного бюджету України.

 

Стаття 53. Способи забезпечення позову у справах

про порушення авторського права і суміжних прав

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-08-06; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.238.189.171 (0.09 с.)