Правила і помилки аргументації

Правила і помилки стосовно тези.

Розрізняють два правила відносно тези.

1) Теза повинна бути ясно і чітко сформульована.

Теза може бути представлена простим або складним судженням. Тому

під чіткістю і ясністю формулювання тези розуміють, насамперед, чіткість і

ясність формулювання судження, яка містить у собі тезу.

Під чіткістю формулювання судження розуміють явну вказівку всіх

основних смислових частин судження:

а) якщо теза є простим судженням, то повинні бути виділені його

логічний підмет (суб’єкт – те, про що говориться у судженні) і логічний

присудок (предикат – те, що говориться у судженні про предмет думки);

Приклад.

Зростання показників рентабельності діяльності

підприємства свідчить про ефективність його діяльності.

б) якщо якийсь із суб’єктів представлений загальним поняттям, то

потрібно чітко обумовити його кількісні характеристики («всі» або «деякі»).

Приклад.

Маємо тезу: Підприємства легкої промисловості регіону є

прибутковими.

Що мається на увазі? Всі підприємства, чи лише ті, які були

задіяні в дослідженні.

в) чітко визначеними повинні бути модальні характеристики судження.

Модальність – це оцінка висловлювання, яка проголошена з тієї чи іншої

точки зору. Модальні оцінки виражаються за допомогою понять:

«необхідно», «можливо», «ймовірно», «доведено», «встановлено»,

«обов’язково» тощо.

Модальні судження за природою модальності поділяють на:

а)судження за об’єктивною модальністю;

б) судження за логічною модальністю.

За об’єктивною модальністю судження поділяють на:

1) судження можливості;

2) судження дійсності;

3) судження необхідності.

Судженням можливості називається таке модальне судження, в якому відображена

реально існуюча, але не реалізована можливість.

Судженням дійсності називається вид модального судження, в якому дещо

відображається як уже існуюче в дійсності.

Судженням необхідності називається модальне судження, яке відображає

неминучість існування якогось предмета, явища, або зв’язку між ними.

За логічною модальністю судження поділяють на:

1) проблематичні (ймовірні);

2) достовірні.

Проблематичним називається такий вид модального судження в якому яка-небудь

ознака стверджується або заперечується відносно предмета думки лише передбачувано.

Передбачуване твердження про належність певної ознаки у предмета означає, що

цей предмет може й не мати цієї ознаки.

Достовірним називається судження в якому фіксується знання, що містить

цілковиту визначеність про належність ознаки предмету.

Приклад.

Встановлено, що управлінське рішення є необхідною

складовою управлінської діяльності.

г) при формулюванні тези складних суджень треба чітко визначити

смисл логічних сполучників, які утворюють ці судження.

Приклад.

Вихідними даними для здійснення висновку щодо діяльності

підприємства повинні слугувати дані фінансової звітності або

результати аудиторської перевірки.

Перераховані вимоги, що випливають із 1-го правила стосовно тези

фактично вказують на те, що теза не повинна бути двозначною і не

визначеною за смислом.

При порушені цього правила викликає ситуація коли теза

формулюється нечітко, або не вказує однозначно на те, що підлягає

обґрунтуванню, або дозволяє різні тлумачення.

Приклад.

Дані статистичної звітності кращі за дані експертного

опитування.

(Цінність даних залежить від їх доступності та цілей

дослідження).

Не можна також доводити або спростовувати те, що пов’язане із

індивідуальними уподобаннями людей.

Приклад.

Соки в картонних упаковках кращі за соки в скляних пляшках.

2) Друге правило вимагає, щоб теза протягом всього процесу

обґрунтування залишалася незмінною.

Перше і друге правило пов’язані між собою в тому розумінні, що

нечіткість, неясність формулювання тези зумовлює більшу вірогідність її

підміни.

Порушення цього правила веде до помилки, яка називається підміна

тези. Підміна тези може бути навмисною, або не усвідомленою

(ненавмисною). Підміна тези відбувається тоді, коли замість доведення однієї

тези, намагаються довести іншу.

Приклад.

Замість тези «підприємство є конкурентоспроможним»

доводиться теза «підприємство є прибутковим»

Існує три різновиди помилки підміни тези:

- «аргументація до людини»;

- «аргументація до публіки»;

- «хто занадто доводить той нічого не доводить». Розглянемо названі

помилки по черзі.

Суть помилки «аргументація до людини» полягає в намаганні

підмінити доведення істинності тези характеристикою людини, яка має

відношення до тези.

Наприклад, потрібно довести, що ми обираємо гідного

кандидата в Народні депутати. А замість цього ми наголошуємо,

що кандидат гарний сім’янин, фахівець своєї справи, автор

прекрасних підручників тощо.

Або замість того щоб спростувати деяку тезу, намагаються

говорити не про неї а про людину, яка її висунула, що вона не

спеціаліст, що вона не раз припускалася помилок у своїх висновках

тощо.

Помилка «доведення до публіки» має у своїй основі прагнення

викликати замість обґрунтування тези симпатію чи антипатію аудиторії до

того про що йдеться в тезі і, таким чином, примусити повірити у

правильність висунутої тези, або у хибність спростовуваного положення. Від

назви цієї помилки походить назва поширеного зараз терміну «популізм».

Логічна помилка «хто занадто доводить той нічого не доводить»

виникає тоді коли доведення висунутої тези замінюється доведенням іншої

тези, яка є положенням настільки загальним, що з нього безпосередньо не

випливає істинність висунутої тези.

Правила і помилки стосовно аргументів.

Аргументи, які використовуються в доведенні і спростуванні

регламентуються певними правилами.

1) Аргументи повинні бути істинними і не суперечити один одному.

Сутність цього правила полягає в тому, що не можна в процесі доведення

користуватися не тільки хибними аргументами, але й вірогідно істинними.

При порушенні цього правила виникають помилки:

- хибна підстава або основна помилка;

- передбачення підстави.

Логічна помилка «хибна підстава» полягає в тому, що для

обґрунтування тези беруться хибні положення, наприклад, невірна

інтерпретація фактів.

Суть логічної помилки «передбачення підстави» в тому, що в ролі

аргументу береться положення яке хоч і не є хибним, але саме ще потребує

доведення, наприклад, вставлення однакових вагових коефіцієнтів при

побудові узагальненого показника.

2) Аргументи мають бути достатньою підставою для тези.

Суть цього правила полягає в тому, що істинність тези повинна

випливати із істинності аргументів.

При порушенні цього правила виникає помилка «не випливає».

Приклад.

Підприємство А є більш успішним, ніж підприємство Б,

оскільки за звітний період воно мало більший прибуток.

(підприємства можуть відноситись до різних галузей,

здійснювати діяльність за різних умов, відрізнятись за розмірами

тощо).

3) Істинність аргументів повинна бути незалежною від тези.

При порушенні цього правила виникає помилка «коло в доведенні».

Суть цієї помилки полягає в тому що теза обґрунтовується аргументами, а

аргументи обґрунтовуються тією ж тезою.

Правила і помилки стосовно демонстрації.

Демонстрація як форма зв’язку тези з аргументами реалізується в

конкретних видах умовиводів. Тому при побудові доведення чи спростування

треба дотримуватися правил того умовиводу, який виконує роль

демонстрації.

Іншими словами, якщо доведення будується у формі дедуктивного

умовиводу, то необхідно виконувати, правила, що регламентують

конкретний вид дедуктивного умовиводу. А якщо демонстрація представлена

індукцією чи аналогією, тобто не дедуктивним умовиводом, то гарантом

коректності доведення і спростування виступає дотримання правил цих

умовиводів.

 

Лекція 7. Статистична обробка даних

 Поняття вибірки. Числові характеристики вибірки.

 Перевірка статистичних гіпотез