Загальні відомості про експертне опитування

Досліджувані явища і процеси в більшості своїй потрібно розглядати як

слабоструктуровані системи, які неможливо однозначно описати і

формалізувати. Важливу роль в підготовці та прийнятті рішень в таких

випадках відіграють евристичні прийоми, до яких відносяться і експертні

методи.

Сутність експертних методів дослідження полягає в тому, що основою

кількісного та якісного оцінювання об’єктивних і суб’єктивних факторів, які

впливають на досліджувані процеси або зумовлюють їх, стає думка

висококваліфікованих фахівців, котра спирається на їх професійний,

науковий, практичний досвід і інтуїцію.

У процесі вирішення проблем експерти:

 виконують роль генератора ідей, рішень,

 визначають ознаки і показники для опису властивостей об’єктів і їх

взаємозв’язків;

 встановлюють кількісні характеристики досліджуваних об’єктів

(вимірювання достовірності подій і гіпотез, важливості цілей,

значень ознак і показників, переваг рішень).

Результатом використання таких методів в процесі збору даних є

експертні оцінки – встановлені в ході дослідження судження експертів щодо

досліджуваного об’єкту. Однією з найбільш істотних переваг методів є

можливість отримати унікальну інформацію, яку неможливо отримати

статистичним способом.

Експертні методи доцільно використовувати в таких ситуаціях:

 коли має місце часова обмеженість на прийняття рішення;

 за відсутності або недоступності потрібного обсягу статистичних

даних;

 при неможливості або недоцільності проведення повноцінних

досліджень;

 за умов високого ризику реалізації управлінських заходів;

 за умов істотної мінливості чинників зовнішнього середовища;

 при дослідженні об’єктів зі специфічними властивостями, які

можуть оцінити лише фахівці;

 у випадках, коли рішення не можуть бути прийняті іншим способом.

Серед недоліків експертних методів слід зазначити наступні:

 результати можуть істотно залежати від обраного методу;

 формування групи експертів вимагає певних зусиль та часу, і тому

не завжди буває можливим;

 використання експертних методів зазвичай є вартісним;

 зазвичай думки експертів потрібно перевіряти на узгодженість, що

не завжди підтверджується. В такому випадку важко обрати вірну

думку. З іншого боку, узгодженість думок експертів не свідчить про

адекватність їх оцінок реальній ситуації, вірні судження можуть

бути відкинуті внаслідок їх суперечності судженням більшості;

 в судженнях експертів завжди присутній суб’єктивізм, який може не

співпадати з думкою керівництва підприємства.

Проблема підбору експертів – одна з найбільш складних в теорії і

практиці експертних досліджень. Очевидно, в ролі експертів необхідно

використовувати тих людей, чиї судження при несуть найбільше користі для

прийняття адекватного рішення. Але на даний час не існує методів підбору

експертів, які гарантовано забезпечать успіх експертизи. Тому при підборі

експертів представники групи управління керуються такими основними

вимогами до експерта.

Компетентність – ступінь кваліфікації експерта в певній галузі знань,

яка оцінюється за допомогою анкетного опитування, шляхом інтерв’ювання,

аналізам попередньої діяльності фахівця, рівня і широти знайомства з

досягненнями світової науки і техніки, розумінням проблем і перспектив

розвитку.

Креативність – здатність вирішувати творчі завдання.

Конформізм – схильність впливу авторитетів.

Конструктивність мислення –здатність формувати рішення, що

володіють властивістю практичності (прагматизм).

Колективізм – етика поведінки людини в колективі, вплив на

створення позитивного психологічного клімату і тим самим на успішне

вирішення проблеми. Самокритичність екcперта проявляється при

самооцінці своєї компетентності.

Ставлення до експертизи – негативне чи пасивне ставлення до

вирішення проблеми, велика зайнятість та інші фактори суттєво

позначаються на виконанні експертами своїх функцій, тому участь в

експертизі повинно розглядатися як планова робота.

Перераховані характеристики експерта досить повно описують

необхідні якості, які впливають на результати експертизи. В даний час

зазначені характеристики в основному оцінюються на якісному рівні.

Слід зазначити, що експертні методи зазвичай спрямовані не тільки на

збір даних, але і на підготовку рішення, тобто, вони охоплюють всі етапи

цього процесу. Серед найбільш поширених методів отримання експертних

оцінок варто відзначити такі.

Експертне інтерв’ю – являє собою метод збору первинних даних,

сутність якого полягає у залученні «галузевих експертів» до аналізу

ключових питань об’єкту дослідження. Головна відмінність методу від

звичайного опитування або глибинного інтерв’ю полягає у тому, що експерти

надають аналітичну оцінку досліджуваних характеристик.

Деяким удосконалення даного методу є метод номінальних груп, в

якому результати інтерв’ю, наданих однією групою експертів, далі

обговорюються незалежно один від одного експертами. В результаті

виробляються аргументовані узгоджені судження.

Досить поширеним при виробленні варіантів рішень є використання

методу мозкового штурму, який являє собою спільне очне обговорення

досліджуваних проблем групою експертів. Метод реалізується в два етапи.

На першому здійснюється висування різноманітних ідей стосовно

досліджуваних питань без їх обговорення. На другому етапі здійснюється

детальний аналіз кожної ідеї, в результаті чого відбираються ті, які

визнаються найбільш придатними.

Деякими модифікаціями методу мозкового штурму є методи «635» та

критичної атаки. Вони відрізняються лише процедурами проведення етапів

формування та обговорення ідей, а сутність лишається тією ж.

Метод експертного фокусування також полягає у спільному

обговоренні досліджуваної проблеми групою експертів. Головною метою є

виявлення структури даної проблеми, визначення чинників та взаємозв’язків

між ними. Обговорення має більш формалізованих та діловий характер, ніж

при класичній версії мозкового штурму, завідомо неправдоподібні ідеї не

обговорюються.

Метод комісій є певною модифікацією попереднього методу. Він

спрямований на виявлення структури досліджуваної проблеми і знаходження

максимально можливої кількості узгоджених суджень з приводу її

оцінювання.

Подібний підхід застосований і в методі інтеграції рішень, однак є

більш формалізованим і реалізується в декілька етапів.

Метод Дельфи являє собою заочне і анонімне багаторазове опитування

експертної групи з узгодженням думок експертів. Як правило, метод Дельфи

реалізується в два-три тури, причому при повторних опитуваннях експертам

пропонується ознайомитися або з думками і аргументами кожного експерта,

або з усередненою оцінкою. На повторних турах експерти можуть змінити

свою оцінку, взявши до уваги аргументи колег, а можуть залишитися при

колишній думці і висловити обґрунтовану критику на адресу інших оцінок.

Існують різні модифікації узгодження експертних оцінок: з урахуванням

кваліфікації експертів, як вагових коефіцієнтів кількісних оцінок або без

нього; з відкиданням крайніх оцінок або без нього.

До переваг методу слід віднести по-перше, те, що заочна форма та

анонімність отримання оцінок дозволяють уникнути конформізму або

орієнтації на авторитети, а по-друге, експерти мають можливість змінити

свою думку без ризику «втрати обличчя».

Метод Дельфі на даний час є одним з найбільш широко вживаних як в

практиці досліджень, так і в інших галузях.

Метод синектики є методом стимулювання творчої активності

експертів, при якому створюються особливі умови висування нестандартних

рішень досліджуваної проблеми. Він базується на творчому мисленні групи

експертів з орієнтацією на аналогії та асоціації. Його особливістю є

комбінування на перший погляд несумісних думок, в результаті чого

формується узгоджене судження. Іншою особливою рисою є те, що групу

становлять експерти з різних галузей знань. Саме їх знання щодо того, яким

чином подібні проблеми вирішуються в інших галузях і використання

отриманих аналогій і принципів допомагають розв’язати поставлене

завдання. Метод подібний до методу мозкового штурму, але є більш строгим

і формалізованим.

Метод морфологічного аналізу полягає у розчленуванні проблеми на

окремі складові і знаходженні шляхів розв’язанні кожної під задачі.

Експертами здійснюється поступовий аналіз шляхів з відкиданням

неефективних. В результаті для кожної під задачі залишається єдино

можливе рішення, сукупність яких подається як розв’язання проблеми.

Даний метод має чітке спрямування на підготовку рішення. Застосування

морфологічного методу змушує експертів відмовитися від звичних

стереотипів мислення і максимально використати свою ерудицію і знання

для генерування нових оригінальних ідей, навіть якщо вони на перший

погляд і парадоксальні. Тим самим з’являється можливість знаходження

принципово нових підходів щодо вирішення проблеми.

Таким чином, можна констатувати наявність великої групи експертних

методів. Експерти можуть розв’язувати звання різної складності в рамках

своєї компетенції. Особливу ефективність застосування методів надає у

випадках високодинамічності, невизначеності та ризику, якими

характеризується середовища.

Слід урахувати, що на даний час не існує загальноприйнятої

класифікації експертних методів (стосовно завдань, для яких вони більш

придатні), і тим більше – однозначних рекомендації щодо їх застосування.

Тому вибір того чи іншого методу – це справа самого дослідника.