Основні методи визначення ризику. Експертний метод

Основні методи визначення ризику:

1.інженерний

2. експертний

3. соціологічний

4. модельний

Експертний метод- імовірність виникнення подій визначається шляхом опитування експортних спеціалістів.

Найпопулярніший метод експертної оцінки ризику ґрунтується на ідеї обговорення проблеми кількома особами, які вважаються спеціалістами у цьому питанні. Проблема, яка виникає при цьому, полягає в тому, що в результаті прийняття рішення ймовірність правильної оцінки знижується. Парадоксальність цього явища випливає з самого процесу обговорення. У переважній більшості випадків погляд експертів-аналітиків відрізняється від погляду практиків. Ця розбіжність може бути формалізована через так званий коефіцієнт розбіжності. Задавши цьому коефіцієнту декілька практичних значень, можна одержати ряд можливих ймовірностей розробки точної оцінки. Загалом спостереження за процесом експертної оцінки економічних явищ дають змогу зробити такі висновки:

— експертний метод оцінки економічних явищ і процесів так чи інакше пов'язаний з усередненням думок фахівців;

— метод експертної оцінки спрацьовує тільки на стадіях еволюції системи. Ефект коефіцієнта розбіжностей особливо сильно проявляється у переломні моменти розвитку: відкидаються "зростаючі" елементи, у тому числі нереальні, з точки зору здорового глузду, на поточний час ціни фінансових інструментів;

— найсуттєвіша причина неточності експертних оцінок полягає у системному характері явищ, які відбуваються у світі (в тому числі динаміки фінансових ринків). Експерти, які є фахівцями у вузькій галузі, висловлюються з позиції ймовірного підходу, що побудований на принципі незалежності подій. Системний підхід враховує взаємодію елементів системи.

Види ризиків. Концепція допустимого ризику.

Види: За джерелом виникнення(господарський, пов'язаний з особистістю людини, обумовлений природніми факторами); за можливістю усунення(диверсифікований, недиверсифікований); за сферою виникнення (внутрішній, зовнішній); за тривалістю впливу (постійний, тимчасовий); за об’єктом виникнення; за можливістю страхування.

Фахівці з безпеки відкрили концепцію абсолютної безпеки. Суть полягає в тому, щоб забезпечити рихик такого рівня, який сприймає суспільство в даний час розвитку. Прийнятний ризик сприймає в собі технічні, економічні та соціальні аспекти. Концепція прийнятного ризику може бути ефективно застосована для будь-якої сфери діяльності, галузі виробництва, підприємств, організацій, установ.

 

Системний аналіз у БЖД. Система та її основні властивості.

Системний аналіз у безпеці життєдіяльності - це методологічні засоби, що використовуються для визначення небезпек, які виникають у системі «людина - життєве середовище» або на рівні її компонентних складових, та їх вплив на самопочуття, здоров'я і життя людини.

Система «людина-життєве середовище» є складною системою, до неї, як правило, входить велика кількість змінних, між якими існує багато зв'язків. Тому математична обробка даних і виведення універсальних законів у цьому напрямку будуть дуже складними. Складність вивчення систем «людина - життєве середовище» зумовлюється тим, що ці системи є багаторівневими, містять у собі позитивні, негативні й гомеостатичні, прямі й зворотні зв'язки та мають багато емерджентних властивостей.

Людина є одним з елементів - суб'єктом зазначеної системи, в якій під терміном «людина» розуміється не тільки одна істота, індивід, а й група людей, колектив, мешканці населеного пункту, регіону, країни, суспільство, людство загалом. Людина розглядається як самоціль розвитку суспільства.

Життєве середовище - другий елемент системи «людина - життєве середовище», її об'єкт. Життєве середовище є частиною Всесвіту, де перебуває або може перебувати в даний час людина і функціонують системи її життєзабезпечення. Життєве середовище людини складається з трьох компонентів-природного, соціального, або соціально-політичного, та техногенного середовищ:

 

Людина-життэве середовище»

Людина,як біоспер. сист. Людина є елементом біосфери. Існує в ній у вигляді біологічного суб’єкту. В кожній людині є свідомість – це і є її головною ознакою,завдяки якій вона може пізнати світ. Для кожної людини є характерною певна діяльність. Кожна людина характеризується ступенем розвитку 3 основних систем: біологічних,психічних, соціальних. Людина в системі БЖД може виконувати двояку роль: бути об’єктом захисту,бути джерелом небезпеки,бути засобом захисту.

 

Будова і властивості аналізаторів людини.

Зв’язок людини з навколишнім середовищем здійснюється за допомогою аналізаторів.

Аналізатори-сукупність взаємодіючих перетворень периферійної та центральної нервових систем,які здійснюють сприйняття і аналіз про явища,які відбуваються як у навколишньому середовищі,так і в середині організму.Аналізатори:слуховий,нюховий,вісцеральний,шкірний,смаковий.

Аналізатор складається з рецептора,провідних нервових шляхів та мозкового закінчення.Рецептор перетворює енергію подразника в нервовий процес.Провідні шляхи передають нервові імпульси в кору головного мозку.До складу мозкового кінця аналізатора входять ядро та розсіяні по корі головного мозку елементи,які забезпечують зв’язки між аналізаторами.Парність аналізаторів забезпечує високу надійність їх роботи за рахунок дублювання їх сигналів.

Властивості аналіз.:

1)надзвичайно висока чутливість до адекватних подразників

2)наявність абсолютної,диферент. та операт. межі чутливості подразника

3)спроможність до адаптації та тренування,та деякий час сприймати відчуття після подразника

4)перебуває у взаємодії один з одним.

 

Х-ка основних аналізаторів людини

Аналізатори — це сукупність взаємодіючих утворень периферичної і центральної нервової системи, які здійснюють сприймання та аналіз інформації про явища, що відбуваються як у навколишньому середовищі, так і всередині самого організму.

СЛУХОВИЙ. Адекватним подразником слухового аналізатора є звук, тобто періодичне коливання молекул оточуючого середовища. Для нас таким середовищем є повітря. Особливого значення набула для людини у зв’язку з розвитком мови. Будова слухового аналізатора: - рецепторний апарат у вусі (внутрішньому); - слуховий нерв; - слухова зона кори великих півкуль (вискова доля).

ЗОРОВИЙ. Будова зорового аналізатора: - око: фоторецептори в сітківці; - зоровий нерв: друга пара черепно-мозкових нервів (чутливі нерви);- зорова зона кори півкуль головного мозку: потилична доля. Для виникнення зорового сприйняття предмета у зоровому аналізаторі реалізуються три основні його функції: світловідчуття, контрастна чутливість і гострота зору.

ТАКТИЛЬНИЙ. Джерелом тактильних відчуттів є механічні впливи у вигляді дотику або тиску. У шкірі розрізняють три прошарки: зовнішній (епідерміс), з’єднувально-тканинний (власне шкіра – дерма) і підшкірна жирова клітковина. У шкірі дуже багато нервових волокон і нервових закінчень, які розподілені вкрай нерівномірно і забезпечують різним ділянкам тіла різну чутливість. Наявність на шкірі волосяного покрову значно підвищує чутливість тактильного аналізатора.

НЮХОВИЙ. Орган нюху походження розташований у верхньому носовому ході в районі горизонтальної пластинки решітчастої кістки. Рецепторна ділянка (нюховий епітелій) займає 250-500 кв.мм. Тут є три типи клітин: рецепторні, підтримуючі та базальні. Здатні сприймати запахи газоподібних речовин.

СМАКОВИЙ. Смак — відчуття, котре виникає під впливом певних хімічних речовин, розчинних у воді, на смакові рецептори, розташовані на різних ділянках язика. Всі інші смакові відчуття є їх комбінацією. Абсолютний поріг смакового аналізатора, виражений величинами концентрації розчину, в 10000 разів вищий, ніж нюхового.

 

Роль органів чуття

Температурна і больова чутливість - функція органів, розташованих у шкірі.

Больові відчуття, що надходять від органів, яких на зовнішній і внутрішній поверхнях тіла найбільше, сигналізують про порушення цілісності тканини, що, звичайно, викликає в людини захисну реакцію. Спрямованість уваги на біль посилює його, а відвертання - послаблює больові відчуття. Відчуття болю, зафіксоване в центральній частині больового аналізатора (в корі головного мозку), спричиняє ілюзію болю в ампутованих кінцівках (так званий фантомний біль). Температурне чуття - чуття холоду, тепла - викликається контактом з предметами, що мають температуру вищу або нижчу, ніж температура тіла. Можна викликати парадоксальні відчуття тепла та холоду: дотик до холодного викликає відчуття тепла, а дотик до теплого - відчуття холоду.

Температурні відчуття зумовлюються і органічними процесами (кровообігом), і психічними станами (емоційними переживаннями). Ці стани закріпили в мові образні вислови: "Кинуло в жар", "Кинуло в холод". Температурні відчуття сигналізують про міру сприятливості довкілля для життєдіяльності, про стан здоров'я організму.

До самостійних відчуттів належать температурні, що є функцією особливого температурного аналізатора, який здійснює терморегуляцію і теплообмін організму з довкіллям.

Температурні відчуття входять також до складу дотикових відчуттів