Бібліографічний опис документів

Бібліографічний опис – це сукупність бібліографічних відомостей про

документ, його складову частину чи групу документів, які наведені за

певними правилами, необхідні та достатні.

Центральною складовою бібліографічного опису є бібліографічний

запис. Він є базовим для системи стандартів, правил, методичних посібників

зі складання бібліографічного опису.

Дані для складання описів беруться безпосередньо з видання. Опис

складається з обов'язкових елементів: основний заголовок, автори,

повторність видання, рік видання, обсяг.

На каталожній картці в лівому верхньому кутку розташовується шифр, що визначає

місце книги на полиці. Чисельник дробу позначає відділ класифікації до якого книга

відноситься по змісту. Знаменник - авторський знак, умовна позначка першого складу

прізвища автора або першого складу назви книги.

У сфері інформаційної діяльності уніфікація бібліографічного запису у

відповідності до міжнародних рекомендацій та національних стандартів забезпечує

сумісність бібліографічних даних як на вітчизняному, так і на міжнародному рівні,

полегшує процеси розуміння та обміну інформацією і є необхідною умовою інтеграції до

світового інформаційного товариства.

Для уніфікації складання бібліографічного опису на міжнародному

рівні, забезпечення можливості обміну результатами каталогізації

розроблено та набув чинності з 1 липня 2007 року новий національний

стандарт ДСТУ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та

видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні

вимоги та правила складання».

Він є базовим для всіх видів опублікованих та неопублікованих

документів на будь-яких носіях: книг, періодичних та продовжуючих видань,

нотних, картографічних, аудіовізуальних, образотворчих, нормативних та

технічних документів, депонованих рукописів, мікроформ, електронних

ресурсів; складової частини документів; групи однорідних та різнорідніх

документів.

Бібліографічний опис складається на мові документа.

Джерелами відомостей для опису можуть виступати: титульний

аркуш, зворотна сторона титульного аркуша, обкладинка, остання

сторінка, зміст, текст документу.

Знаки приписаної пунктуації (або умовні розділові знаки) – знаки, що

мають розпізнавальний характер для областей та елементів бібліографічного

опису.

Згідно зі стандартом, пунктуація в бібліографічному описі виконує дві

функції: звичайних граматичних розділових знаків (пунктуація) та

розділових знаків, що мають розпізнавальний характер для областей та

елементів бібліографічного опису (записи приписаної пунктуації).

Приписана пунктуація передує окремим областям і елементам або

завершує їх, тобто перед елементами та областями у бібліографічному описі

ставлять знаки приписаної пунктуації. Її застосування не пов’язано з

нормами мови.

Знаки приписаної пунктуації допомагають розрізнити окремі елементи

в описах різними мовами і у формах традиційної та автоматизованої

каталогізації – описах на друкованих картках, у бібліографічних покажчиках,

списках, на екрані монітора комп’ютера тощо.

У якості приписаної пунктуації в межах областей вживаються такі

знаки пунктуації та математичні знаки:

. крапка

, кома

: двокрапка

; крапка з комою

/ навскісна риска

// дві навскісні риски

() круглі дужки

[] квадратні дужки

+ знак плюс

= знак рівності

Заголовок від опису відокремлюють крапкою. Області опису

відокремлюють одну від одної крапкою і тире (. –). При повторенні окремих

областей повторюють крапку і тире, за винятком області серії – відомості про

кожну серію беруть в окремі круглі дужки без знаку крапка і тире між ними.

Всі види документів можуть описуватись із застосуванням 8 областей

бібліографічного опису. До складу яких входять:

 область назви і відомостей про відповідальність;

 область видання;

 область специфічних відомостей;

 область вихідних відомостей;

 область фізичної характеристики;

 область серії;

 область приміток;

 область стандартного номера (чи його альтернативи) та умов

доступності.

Необов’язковими областями бібліографічного опису є:

1) область специфічних відомостей (партитура, голоси, карти, файли,

Мбт);

2) область серії;

3) область приміток;

4) область стандартного номера та умов доступності.

Кожна з цих областей складається з елементів, які поділяються на

обов’язкові та факультативні. У бібліографічному описі можуть бути як

тільки обов’язкові, так і обов’язкові та факультативні елементи.

Обов’язкові елементи містять бібліографічні відомості, які

забезпечують ідентифікацію документа, їх наводять у будь-якому описі.

Необхідність застосування та набір факультативних елементів визначається

бібліографувальною установою.

У новому стандарті є суттєві зміни у порівнянні із старими правилами

бібліографічного опису документів. Розширився набір обов’язкових

елементів бібліографічного опису. Вони мають такий перелік:

 перші відомості про відповідальність в усіх областях (області

назви та відомостей про відповідальність, області видання, області серії);

 додаткові відомості про видання;

 ім’я видавця, розповсюджувача тощо;

 основна назва серії та підсерії;

 Міжнародний стандартний номер серіального видання, що було

надано серії чи підсерії (ISSN);

 номер випуску серії чи підсерії;

 окремі примітки в описі певних видів документів (а в описі

електронних ресурсів – примітки про джерело основної назви, примітки про

системні вимоги).

Відомості, що запозичені не з приписного джерела інформації,

наводять у квадратних дужках

Приклад:

Петренко І. С. Динамічні системи [: монографія]…

Необхідно зазначити, що квадратні дужки застосовуються у межах

однієї області. Якщо суміжні елементи відносяться до різних областей, то

кожен елемент береться в окремі квадратні дужки.

Відповідно до нового стандарту, для розрізнення приписної та

граматичної пунктуації застосовують проміжок в один друкований знак до і

після приписного знака. Проміжки між знаками та елементами опису є

обов’язковими. Виняток – крапка та кома – проміжки залишають тільки

після них. Знаки крапка з комою (;) та три крапки (…) до винятку не

відносяться.

Приклад:

Петренко І. С. Моделі: монографія

дис.... д-ра екон. наук

Перерва П. Г. Маркетинг інновацій і інновації в маркетингу:

монографія / П. Г. Перерва, С. М. Ілляшенко, В. Я. Заруба; за ред.

д.е.н. проф. С. М. Ілляшенко

Область назви та відомостей про відповідальність містить заголовок

твору та відомості про відповідальність. Заголовок відділяється від

відомостей про відповідальність навскісною рискою.

Заголовок може містити ім'я тільки одного автора, вказаного у виданні

першим, і назву твору. Потім у відомостях про відповідальність (за скісною

рискою), слід повторити прізвище і ініціали першого автора і через кому

перерахувати прізвища і ініціали інших.

Приклад:

Присенко Г. В. Прогнозування соціально-економічних процесів:

навч. посібн. / Г. В. Присенко, Є. І. Равікович …

До відомостей про відповідальність відносяться також відомості про

редакторів, перекладачів, ілюстраторів тощо, а також колективні установи,

що беруть участь в створенні і підготовці документу до публікації і що

несуть відповідальність за його зміст. Якщо в описі після скісної риски

подають спочатку прізвища авторів, а потім редактора, то вони розділяються

крапкою з комою.

Приклад:

Дюран Б. Кластерный анализ / Б. Дюран, П. Одел; пер. с англ.

Е.З. Демиденко; науч. ред. и предисл. А. Я. Боярского…

Якщо документ має більше трьох авторів, то в заголовку перший автор

не вказується, а автори вказуються лише у відомстять про відповідальність.

При цьому якщо авторів більше 4-х, то приводять прізвища тільки перших 3-

х з додаванням слів «та ін.».

Приклади:

Информатика для юристов и экономистов / С. В. Симонович,

Г. А. Евсеев, В. И. Мураховский, А. Ю. Казуто …

Управління комплексним розвитком агропромислового

виробництва і сільських територій: монографія / П. Т. Саблук,

М. Ф. Кропивко, О. Г. Булавка [та ін.]…

В область назви та відомостей про відповідальність вперше введено

новий елемент – загальне позначення матеріалу. Це факультативний елемент,

який доцільно зазначати в описі для інформаційних масивів, що вміщують

відомості про документи різних видів. Загальне позначення матеріалу

приводиться після основної назви у квадратних дужках з прописної (великої)

літери.

[Текст]

[Електронний ресурс]

[Відеозапис]

[Звукозапис]

[Ізоматеріал]

[Карти]

[Комплект]

[Кінофільм]

[Мікроформа]

[Мультимедія]

[Ноти]

[Рукопис]

Змінено правила вживання у бібліографічному описі великої та малої

літер. Великі літери застосовують відповідно до сучасних правил граматики

тієї мови, на якій складений бібліографічний опис, незалежно від того, які

букви спожиті в джерелі інформації. З великої літери починають перше

слово кожної області, а також перше слово наступних елементів:

загального позначення матеріалу ([Текст], [Електронний ресурс], [Карта]

тощо) і будь-яких заголовків у всіх областях опису. Решту всіх елементів

записують з маленької букви. Зберігають великі і малі літери тільки в

офіційних найменуваннях сучасних організацій і інших іменах власних.

Особливу увагу необхідно приділяти відомостям про відповідальність. У

відповідності до основних принципів ISBD, відомості про відповідальність у

бібліографічному описі слід наводити в тому вигляді, в якому вони зазначені в документі.

За старими нормами авторів твору, що зазначені у заголовку бібліографічного запису, не

наводили у відомостях про відповідальність, тому в описі були відсутні перші відомості

про відповідальність у тій формі та обсязі, як вони були зазначені в документі. Якщо опис

доповнюється заголовком бібліографічного запису, ім’я особи в заголовку наводять у

формалізованому вигляді: спочатку прізвище, потім ім’я (можливо ім’я та по батькові) або

псевдонім. Тільки у відомостях про відповідальність є можливість зазначити, в якому

вигляді особа, що несе інтелектуальну чи іншу відповідальність за документ,

представлена в документі. Перші слова, що відносяться до назви та відомостей про

відповідальність записуються з малої літери, якщо вони не є власними назвами, першими

словами назви чи цитатами.

Числівники в описі наводять в тій формі, в якій вони представлені у

виданні (римські, арабські, в словесній формі). Числівники, що позначають

том, випуск, частину, номер, сторінки – завжди записують арабськими

цифрами без нарощування відмінкового закінчення:

Приклади:

Вип. 1;

В 2 т.;

Т. 3, Ч. 5;

С. 12-16;

241 с.

Римські цифри та числівники в словесній формі заміняють на арабські

цифри також при позначенні кількості класів чи курсів навчальних закладів;

порядкових номерів видань; року або дат виходу, розповсюдження

документу: заявл. 18.12.00; опубл. 10.03.01; введ. 2002-07-01. Порядкові

числівники наводять з нарощуванням закінчень за правилами граматики

мови:

Приклади:

3-тє вид.;

2-гий курс.

Область видання – це відомості про повторність видання документу і

його характеристика (виправлене, доповнене, стереотипне), що дозволяє

відрізняти його від інших

Приклад:

Колпаков В. М. Теория и практика принятия управленческих

решений: учеб. пособ. / В. М. Колпаков. – 2–е изд., перераб. и доп…

Область специфічних відомостей. Тут приводяться відомості, що

позначають специфічний клас матеріалу, до якого належить документ.

Вона використовується під час опису об'єктів, що є особливим видом

публікацій або розміщені на специфічному носії (картографічні, нотні,

серіальні документи; стандарти та технічні умови; патентні документи, а

також електронні ресурси).

Приклад:

Системи екологічного керування. Вимоги та настанови щодо

застосовування [Текст]: (ISO 14001:2004, IDT): ДСТУ ISO

14001:2004. – [На заміну ДСТУ ISO 14001-97; чинний від 2006-05-

15]. – К.: Держспоживстандарт України, 2006. – VI, 20 с.: табл.;

29 см. – (Національний стандарт України).

Область вихідних відомостей містить відомості про те, де, в який

період і ким опублікований документ. Ці дані зазвичай розміщені на

титульному листі документу.

Елементи цієї області приводяться в такій послідовності:

 місце видання;

 видавництво або видавнича організація;

 дата видання.

Місто, в якому виданий документ, пишеться повністю. Скорочено

указуються назви таких міст: Москва (М.), Київ (К.), Санкт-Петербург (Спб.).

Якщо документ випущений в двох або більше містах, то вони

перераховуються через крапку з комою.

Приклади:

... Харків: ІНЖЕК, 2006…

... К.: МАУП, 2004…

… Хмельницький: ПП Сторожук, 2015 …

… Проблемы теории и практики управления. – 2002. – № 6.

За відсутності відомостей про місце видання в описі подається

позначення «Б. м.», тобто «Без місця видання». За відсутності відомостей про

видавництво подається позначення «Б. в.», тобто «Без видавництва». Такі

елементи укладаються у квадратні дужки.

Приклад:

… Хмельницький: [б.в], 2012 …

Якщо невідомим є рік видання, то його намагаються вказати

приблизно, укладаючи у квадратні дужки із знаком запитання.

Приклад:

… Хмельницький: ХНУ [, 2014?]…

Область фізичної характеристики містить відомості про об’єм,

розмір документу, ілюстрований та інший матеріал.

Елементи області розташовані в такій послідовності:

 дані про кількість частин, томів, випусків;

 об’єм – відомості про сторінки, листи;

 ілюстрації;

 розмір;

 супровідний матеріал.

Дані відомості є обов'язковими елементами опису.

Приклад:

. – 256 с.

. – С. 143-158.

В області фізичної характеристики введено новий елемент –

специфічне позначення матеріалу. Після відомостей про кількість фізичних

одиниць зазначають позначення фізичного носія документа.

Приклад:

. – 1 електрон. опт. диск

. –1 папка (24 окр. арк.)

Область серії містить відомості про серіальне видання, окремим

випуском якої є даний документ. Елементи цієї області подаються у вказаній

послідовності:

 заголовок серії;

 відомості, що відносяться до заголовку серії;

 відомості про відповідальність, що відносяться до серії;

 міжнародний стандартний номер серії (ISSN), якщо він є;

 номер випуску серії.

Далі можуть в тій же послідовності наводитися відомості про підсерію.

Приклад:

Мамиконов А. Г. Принятие решений и информация /

А. Г. Мамиконов. – М.: Наука, 1983. – 184 с.: ил. – (Серия «Наука

и технический прогресс»).

Область приміток включає додаткову інформацію про документ, яка

не була наведена в інших областях опису. Доцільність приведення приміток і

об'єм відомостей, що включаються, залежать від цілей, для яких вони

складаються.

Текст приміток не регламентується і може торкатися:

 оформлення документу;

 змісту;

 зв'язку його з іншими документами.

Необхідно відзначити, що область приміток у цілому факультативна,

однак при складанні опису деяких об'єктів окремі примітки обов'язкові,

приміром, примітки про джерело основної назви, про системні вимоги при

описі електронних ресурсів, відомості про депонування при описі

депонованої наукової роботи.

Приклади:

. – Назва з контейнера

. – Систем. вимоги: Pentium 100 Mhz, 16 Mb RAM, Windows 95,

98, 2000, XP; MS Word 97 - 2000

. – Деп. в ДНТБ України 17.10.1992, № 1677-УК92

Область міжнародного стандартного номера містить відомості,

необхідні для ідентифікації і реєстрації документу, виконання облікових

функцій. Може не наводитись в списках використаної літератури.

В цій наводять Міжнародні стандартні номери, присвоєні об’єкту

опису: Міжнародний стандартний номер книги (ISBN) чи Міжнародний

стандартний номер серіального видання (ISSN), або ж будь-який інший

міжнародний номер, присвоєний об’єкту опису в установленому порядку.

Стандартні номери наводять з прийнятою абревіатурою і приписаними

проміжками й дефісами.

Приклад:

. – ІSBN 966-521-406-3

. – ISSN 9812-4252.

. – ISSN 1993-0259 (Print). – ISSN 2219-4649 (Online)