Облік трудових ресурсів та показники його руху.

Чисельність робітників підприємства може бути виявлена момент ними (на певну дату) та інтервальними (в середньому за період) показниками.

В залежності від мети дослідження використовують такі категорії чисельності:

1) спискова кількість робітників – ці всі робітники, прийняті на постійну, сезонну або тимчасову роботу на один день та більше;

2) присутню кількіст ь – це кількість осіб із списку працюючих, що з’явилися на роботу;

3) середньо спискову чисельність, яку визначають наступним чином: складають спискові числа робітників за всі робочі та неробочі дні, а потім ділять на число календарних днів місяця. Тобто цей показник винаходять, як середню арифметичну просту з спискової кількості робітників на окремі дати періоду.

Процеси поповнення, переміщення і вибуття зайнятих на підприємстві визначають за допомогою показників руху робітників.

Оборот робітників (О_б.з.) – дорівнює загальній кількості прийнятих (Ч_п) та звільнених (Ч_зв) за певний період.

Об. з. = Чп + Чзв

(2.4)

Кількість прийнятих утворює оборот по прийому; звільнених – оборот по звільненню.

На підставі абсолютних показників визначають відносні:

1) коефіцієнт загального обороту робочої або міграції трудових ресурсів (К_об):

(2.5)

де – середня спискова чисельні сит робітників.

2) коефіцієнт обороту по прийому або коефіцієнт надходження (К_н):

(2.6)

3) коефіцієнт обороту по звільненню або коефіцієнт вибуття:

(2.7)

4) коефіцієнт змінності (К_зм) – розраховується як відношення меншого з двох чисел – чисельності прийнятих або звільнених до середньоспискової чисельності робітників:

(2.8)

або

(2.9)

5) коефіцієнт плинності (К_пл):

(2.10)

де – чисельність звільнених з непланових причин – за власним бажанням, через порушення трудової дисципліни тощо.

6) коефіцієнт сталості кадрів (К_стал) – показник, який розраховують як відношення численності робітників, які є в списковому складі на протязі одного року і більше, до їх середньоспискової чисельності:

(2.11)

7) коефіцієнт стабільності кадрів – визначається як відношення числа робітників, які пропрацювали на підприємстві більше трьох років до їх середньоспискової численності:

(2.12)

При вивченні руху кадрів відокремлюють:

− зовнішній оборот (прийом нових робітників і вибуття працівників з лав підприємства);

− внутрішній оборот – (перехід працівників з однієї категорії в іншу в межах підприємства, забезпечуючи цілісність та незмінність чисельного складу на підприємстві).

Всі ці показники формують баланс руху кадрів.

Важливе значення для раціонального формування і розподілу трудових ресурсів має розроблення системи їх балансів.

До системи балансів трудових ресурсів належать:

1. зведений баланс робочих місць і трудових ресурсів (звітний і плановий);

2. баланс розрахунку додаткової потреби в робітниках, професіоналах, фахівцях і технічних службовцях та джерел їх забезпечення;

3. балансовий розрахунок потреби в підготовці кваліфікованих робітників;

4. балансовий розрахунок залучення молоді до навчання і розподіл її після завершення навчання;

5. балансові розрахунки потреби у професіоналах, фахівцях; міжгалузевий баланс затрат праці;

6. баланс робочого часу.

Система балансів і балансових розрахунків розробляється по окремих регіонах і в цілому по державі. При цьому необхідно враховувати:

1. кон’юнктуру ринку праці, динаміку й структуру робочих місць у плановому періоді, зміну демографічної структури населення, напрямки та масштаби міграційних процесів;

2. динаміку чисельності й структуру зайнятості працездатного населення;

3. ефективність використання трудових ресурсів;

4. джерела і масштаби формування професійно-кваліфікаційної структури працівників;

5. темпи підвищення продуктивності праці тощо.

Баланс трудових ресурсів являє собою систему взаємозв’яза­них показників, які характеризують формування та розподіл трудових ресурсів. Він складається з двох частин: ресурсної, розподільної.

У сучасних умовах формування ринкових відносин існує невідповідність між наявністю ресурсів та потребою в них, що визначає необхідність вироблення додаткових заходів щодо інтенсифікації суспільного виробництва, підвищення продуктивності праці тощо.