Рівень зайнятості населення і його показники. Потенційний і фактичний обсяг виробництва

Рівень зайнятості (P) - це відносний її показник, який показує її поширеність серед дорослих людей. Він розраховується як відношення чисельності зайнятого населення (Чд) до загальної чи­сельності населення віком 15-70 років (Ч):

P= Чд: Ч(15-70) • 100 %

Чисельність безробітних (Чб) - це абсолютний показник без­робіття, що відображає його розміри. Цей показник важливий і сам по тобі, оскільки він засвідчує, скільки людей в певний період на повній території не мають оплачуваної роботи, яку вони можуть і хочуть виконувати. Відповідно він дає інформацію про те, скільки не вистачає робочих місць, скільки людей потребують соціальної підтримки і допомоги з працевлаштування. Однак для оцінки безробіття також дуже важливо знати, як змінюється цей показ­ник стосовно минулих періодів, а також наскільки це негативне явище поширене в суспільстві. Для цього застосовуються відносні показники безробіття.

Рівень безробіття (Р6) - це відносний показник безробіття, який показує його поширеність серед економічно активного населення. Він розраховується як відношення чисельності безробітно­го населення (Ч6) до чисельності економічно активного населен­ня (Ч): Рб=Чб: Ч • 100 %

Зайнятість – чисельність населення працездатного віку, що зайнята на виробництві.

Безробітні – частина населення працездатного віку, що шукає роботу та перебуває на обліку в центрі зайнятості.

Зайняті + Безробітні = Робоча сила.

Рб=Б/РС*100% - показник структури безробіття

Рз=З/РС*100% - рівень зайнятості

Різновиди безробіття

Розрізняють стан повної зайнятості – стан ринку праці, коли існує тільки природне безробіття. Природне безробіття включає фрикційне і структурне безробіття.

Фрикційне – безробіття, що породжується зміною місця роботи, або місця проживання.

Структурне – викликане масштабними змінами в структурі економіки.

Циклічне – чисельність безробітних, які втрачають робочі місця внаслідок економічного спаду, що супроводжується згортанням виробництва та (або) банкрутствами підприємств.

Розрізняють:

Потенційний обсяг виробництва – обсяг, вироблений за умов повної зайнятості, тобто за умов природного безробіття.

Фактичний обсяг виробництва – вироблений за умов циклічного безробіття.

Рб.пр.=(Бф+Бс)/Рс*100%

Ринок праці та його моделі.

Ринок праці - це система механізмів: а) купівлі-продажу роб.сили: визначення вартості та ціни роб.сили; організації оплати праці та соц.страхування; забезпечення умов праці та техніки безпеки; б) забезпечення зайнятості найманою працею як частини механізму забезпечення зайнятості всього населення; в) соц.захисту найманих працівників як частини механізму соц.захисту всього населення; г) формування та розвитку роб.сили; д) узгодження попиту та пропозиції роб.сили

Моделі ринку праці:

І. Класична модель

LD2

LE*

Ставка зарплати є чутливою до змін і завдяки цьому ринок праці сам знайде рівновагу. Причина – зменшення ставки зарплати. Тобто якусь частину трудових ресурсів не влаштовує порівняно менший рівень зарплати. Але для подолання безробіття немає необхідності державі втручатися, бо на ринку праці існує конкуренція і та частина, що звільнилася є фрикційними безробітними, тобто природний рівень безробіття не порушується. Вільні робочі місця займають ті, кого влаштовує цей рівень зарплати.

ІІ. Кейнсіанська модель

Ставка з/п не є чутливою до змін. Рівень We - жорсткість з/п. Це є причиною того, що ринок не може самост.врівноважитися. Необхідно застосовувати експансіоністську фіскальну політику (в основі – зміна

L*=L1

L2

держ.витрат і зміна податків). ↑держ витрат↑податків

В т.Е₁ уже присутнє фрикційне і структурне безробіття, а при переході в т.Е₂ виникає циклічне. Повна зайнятість можлива за умов прир. рівня безробіття. Різниця між L₁ та L₂ – к-сть безробітних.

Жорсткість зп пояснюється 1)діяльністю профспілок, підтриманням колективних договорів, в яких оговорюється мін зп; 2) законодавче встановлення держ мінімуму Зп; 3) широке розповсюдження теорії стимулюючої або ефективної ЗП

ІІІ. Модель нерівноваги

Ринок праці є глибоко структурованим і складається з окремих сегментів по галузях і регіонах.

Попит на працю у формі наявних роб.місць і пропозиція праці у вигляді робітників певних професій не збалансовані за структурою. Зміни в складі роб.сили завжди відстають від змін у стр-рі роб.місць.

Для скорочення стр-ри безробіття потрібна диференціація у з/п, держ.система підготовки та перепідготовки, налагоджений потік інф-ції про вільні роб.місця і розвиток ринку житла.

10. Наслідки безробіття (втрати від безробіття). Закон Оукена

Безробіття як форма макроекономічної нестабільності спричиняє негативні економічні, соціальні і морально-психологічні наслідки.

Негативні соціальні насідки:

1. Незайнята робоча сила означає недовикористання економічного потенціалу суспільства, прямі економічні втрати, які є наслідком природного і фактичного безробіття (і відповідно зайнятості).

2. Безробіття сковує вимоги профспілок про підвищення з/п, ніби спрацьовує на користь спілки підприємців.

3. Під час тривалого безробіття працівник втрачає кваліфікацію, а отримання нової кваліфікації й адаптації до нових умов часто проходять для нього важко.

4. Безробіття веде до прямого занепаду раніше досягнутого рівня життя. Допомога по безробіттю завжди менша від заробітної плати, має тимчасовий характер. Зростання безробіття знижує купівельний та інвестиційний попит, скорочує обсяг заощаджень у населення.

5. Сам факт безробіття завдає людині важкої психологічної травми, яку можна порівняти з найнеприємнішими обставинами. Багато соціологів пов’язують зростання злочинності зі зростанням безробіття.

Економічні наслідки:

1) Недоотримання національного продукту в результаті зростання безробіття. Цей взаємозв’язок визначається законом Оукена: підвищення безробіття на 1% понад прир. рівень призводить до скорочення потенц. ВВП на 2,5%: (У-У*)/У* = α(Р_Б-Р_Б*), Y* - потенц. ВВП, Y – фактичний ВВП, Рб* - прир. рівень безробіття, Рб – факт. р. безр-тя; α – коефіцієнт чутливості – коефіцієнт пропорційності, який дає інформацію про чуттєвість реакції зміни ВВП щодо зміни рівня безробіття; фактично набуває значення від 2 до 3. Залежність від прив’язаності до трудових ресурсів.

Коефіцієнт α є від’ємною величиною. Зміни лівої і правої частин завжди будть мати протилежні значення.

2) Держ. бюджет несе збиток від зменшення податкових надходжень і виплат допомог по безробіттю.

3) За період незайнятості робітник втрачає професійні навички і на його перепідготовку необхідні додаткові кошти, тобто це є навантаженням на держ. бюджет.

4) Особливу небезпеку для економіки складає зростання безробіття, що супроводжується інфляцією – стагфляція.