Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Трудові ресурси. Соціальна і професійна структура населення.↑ ⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 3 Содержание книги
Поиск на нашем сайте
Трудові ресурси – частина населення, що бере чи може брати участь у трудовій діяльності, маючи для цього необхідний фізичний розвиток, розумові здібності і знання. У різних країнах величину трудових ресурсів визначають по-різному, відповідно до юридично встановлених меж працездатного віку, найчастіше визначеного термінами шкільного навчання і пенсійним віком. У міжнародній статистиці працездатним вважається населення від 15 до 65 років. Але національні законодавства країн, зважаючи на місцеві особливості (традиції, демографічну й економічну ситуацію), встановлюють свої межі працездатного віку. Так, у більшості країн нижньою межею працездатного віку визнається вік у 14–16 років (в Україні – 16 років). Верхня межа визначається середньою тривалістю життя і для більшості країн світу встановлена в 60–65 років. Проте у ряді країн Африки й Азії вік виходу на пенсію визначений у 50 років. Водночас, у розвинутих країнах з високими показниками тривалості життя (Данія, Швеція, Норвегія) пенсійний вік встановлюється з 67 до 70 років. У багатьох країнах вік виходу на пенсію чоловіків і жінок є однаковим, в інших – пенсійний вік чоловіків на 3–5 років вищий, ніж жінок (США, Швеція, Україна та ін.) В Україні Пенсійною реформою змінено низький вік виходу на пенсію – для жінок він установлений у 60 років, для чоловіків – 65 років. Крім населення у працездатному віці, до складу трудових ресурсів входять працюючі підлітки (до 15 років) й особи пенсійного віку, що становлять так звані додаткові трудові ресурси. Частина трудових ресурсів, що на даний час безпосередньо залучена в суспільне виробництво, та безробітні люди, які хочуть працювати (шукають роботу), становлять економічно активне населення. На нього припадає близько 3/4 трудових ресурсів світу. Решту становить економічно неактивне населення – люди, які перебувають на утриманні держави або окремих осіб. До економічно неактивного населення належать зайняті в домашньому господарстві, ті, що навчаються, і непрацюючі пенсіонери. Важливими характеристиками трудових ресурсів є їхня кількість, вікова структура, стан здоров'я, рівень кваліфікації та інші кількісні та якісні особливості. На сьогодні трудовими ресурсами краще забезпечені розвинені, середньорозвинені й постсоціалістичні країни, адже саме в цих країнах найбільшою є частка населення середньої вікової групи. Це не єдина перевага цих держав — їхні трудові ресурси мають вищий рівень загальноосвітньої та спеціальної підготовки. Економічна відсталість багатьох країн, що розвиваються, у поєднанні з невеликою тривалістю життя та значною часткою населення молодшої вікової групи визначають менший рівень забезпечення трудовими ресурсами. Структура зайнятості загалом відповідає структурі господарства і типу країни за рівнем економічного розвитку. У розвинутих країнах понад половину зайнятого населення, подекуди до 60–80 %, зайнято в невиробничій сфері (наука, освіта, медицина, торгово-фінансова діяльність тощо). У промисловості зайнято в середньому близько 25–40 %, а кількість зайнятих у сільському господарстві постійно зменшується – зазвичай 3–6 %. Водночас у більшості країн, що розвиваються, понад 40–50 % населення зайнято в сільському і лісовому господарстві. Частка зайнятих у промисловості не перевищує 20–25 %. Подекуди, як-от у Латинській Америці, значний відсоток становлять зайняті в невиробничій сфері, переважно сфері послуг. У країнах перехідного типу економіки основна частина населення зайнята у виробничій сфері – майже 40 % у промисловості і 20 % у сільському господарстві. На невиробничу сферу припадає понад 40 %, причому 2/3 з них зайняті в освіті, охороні здоров’я, культурі. На сьогодні трудовими ресурсами краще забезпечені розвинені, середньорозвинені й постсоціалістичні країни, адже саме в цих країнах найбільшою є частка населення середньої вікової групи. Це не єдина перевага цих держав — їхні трудові ресурси мають вищий рівень загальноосвітньої та спеціальної підготовки. Економічна відсталість багатьох країн, що розвиваються, у поєднанні з невеликою тривалістю життя та значною часткою населення молодшої вікової групи визначають менший рівень забезпечення трудовими ресурсами. співвідношення кількості пенсіонерів на сто працюючих у Росії та Україні становитиме приблизно 86,3, у Німеччині — 65,5, у Франції — 68,4, у Швеції — 58,1, у Великій Британії — 46,7. Як ви вважаєте, у зв'язку з чим можуть виникнути такі проблеми? Рівень безробіття – це співвідношення між офіційно зареєстрованими безробітними до загальної кількості трудових ресурсів. До категорії безробітних належать особи віком від 15 років і більше, які у відповідний період не мали роботи, займалися її пошуками й були готові взятися за неї. Рівень безробіття змінюється в часі й неоднаковий у різних країнах. Так, у країнах, що розвиваються, він може коливатися від 10 до 40 % економічно активного населення. У розвинутих країнах частка безробітних зазвичай становить 10–20 %, а в країнах перехідного типу економіки – 5–30 %. Загострення глобальної фінансової кризи спричинює тяжкі наслідки для зайнятості у всьому світі. З 2008 р. спостерігається швидке зростання безробіття, і, як очікується, найближчими роками ця тенденція лише посилиться. Колишні працівники, які стають безробітними, змушені переїжджати назад з міст у сільські райони. Лише в Китаї в кінці 2008 р. жертвами такого витіснення стали 20 млн працівників. Негативні наслідки кризи ще довго даватимуть про себе знати. Більшості країн необхідно буде домогтися істотного підвищення темпів зростання економіки в 2011–2015 рр., аби компенсувати втрати робочих місць і переміщення робочої сили внаслідок кризи. Соціальна і професійна структура населення – розподіл населення за приналежністю до певної соціальної і професійної групи. На перший погляд, робітники і селяни, учені і бізнесмени, службовці не об’єднані в якісь групи, на зразок політичних партій. Однак якщо придивитися уважніше до будь-якого суспільства, то стане очевидним, що окремі його члени різняться своїм становищем у суспільстві – відношенням до засобів виробництва, влади, характеру праці, фаху, освіти, рівня й структури прибутків тощо. Отже, інтереси в них теж різні. Саме соціальні інтереси і об’єднують окремих людей у «неформальні», соціальні, групи. Виділяються різні види соціальних структур. Найважливіший зріз соціальної структури відображає соціально-класова структура. Вона віддзеркалює складну картину соціальної нерівності між суспільними класами, представниками розумової і фізичної праці, соціальними верствами всередині класів. Соціальна структура населення у світі помітно змінилася впродовж останніх десятиліть. А на рубежі минулого і поточного століття в соціальній структурі суспільства відбулася своєрідна революція. Саме в цей період індустріальне суспільство перейшло до постіндустріального суспільства. У соціальній структурі населення сучасного постіндустріального суспільства визначальний вплив на класові відносини і соціальну нерівність має освітньо-професійний чинник. Це означає, що соціальна структура суспільства взаємодіє з професійною структурою. Адже професії пов’язані з соціально-економічними відмінностями в суспільстві, тобто з суспільними класами і верствами. Нині залежність оплати праці від рівня освіти і кваліфікації працівника посилилася. Водночас зросли суспільна значущість і престиж інтелектуальної діяльності, наявності вищої освіти, можливості самостійно організовувати роботу й управляти людьми. Саме тому у складі працюючого населення збільшилася чисельність менеджерів (управлінців), спеціалістів з високим рівнем освітньо-професійної підготовки. Внаслідок цього вони входять до найбільш високооплачуваної, привілейованої та впливової частини зайнятих, формуючи основу нового середнього класу. Окреме місце посідає так звана державна еліта, що поповнилася керівниками націоналізованих і змішаних компаній. Загалом же соціальна верхівка зміцніла, адже зазвичай має і політичну, і економічну владу. УЗАГАЛЬНЕННЯ Соціальна і професійна структура населення – це розподіл населення за приналежністю до певної соціальної і професійної групи. Соціальна і професійна структура населення нині характеризується формуванням нового середнього класу – високооплачуваних управлінців і кваліфікованих спеціалістів. Трудові ресурси – частина населення, що бере чи може брати участь у трудовій діяльності. Структура зайнятості загалом відповідає структурі господарства і типу країни за рівнем економічного розвитку.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-07-11; просмотров: 62; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.218.75.222 (0.01 с.) |