Державні видатки. Податки та їх загальна характеристика. Система оподатковування та її ефективність. Крива Лаффера

Сукупні державні видатки – витрати, пов’язані з діяльністю держави і поділяються на 4 категорії: РE = C_G + T_r + i*D_G + I_G

C_G – споживання в держ. секторі

T_r – трансфертні платежі

i*D_G – проценти з держ. боргу

I_G – держ. інвестиції

(C_G + T_r + i*D_G) – поточні видатки держави

I_G – Капітальні видатки

Державні видатки мають безпосередній вплив на товарний ринок і економіку вцілому:

· скорочення державних витрат на субсидії виробникам сприяє ефективнішому розподілу ресурсів в економіці, бо долається викривлення ринкового механізму.

· скорочення витрат на соціальні трансферти (наприклад, збільшення пенсійного віку) може спричинити зростання безробіття

· Збільшення державних видатків змінює структуру сукупного попиту, але його рівень не обов’язково змінюється на ту саму величину.

Доходи держ. бюджету формуються за рахунок податків, а також за рахунок надходжень по соц.. страхуванню + доходи держ. підприємств і інших об’єктів держ. власності.

Податки – частина доходу, що сплачується фірмами і домогосподарствами у розмірі встановленому законом.

Державний бюджет – централізований фонд грошових ресурсів, який є в розпорядженні уряду і використовується для утримання державного апарату, збройних сил, сил правопорядку та реалізації соціально-економічних функцій.

Суб’єкт оподаткування – юридична або фізична особа, яка зобов'язана згідно чинного законодавства сплачувати відповідні податки або платежі.

Об’єкт оподаткування - обігові кошти з продажу продукції, товарів, робіт і надання послуг.

Джерело оподаткування – дохід.

Ставка податку – частка доходу чи вартості продукту, що підлягає внесенню в бюджет, як податок.

Розрізняють середні і граничні податкові ставки: R = R/Y*100%, R – гранична податкова ставка, У – оподаткований доход чи вартість продукту.

В залежності від шкали податкових ставокрозрізняють такі форми оподаткування:

1. Пропорційні податки, для яких середня ставка податку і гранична ставка податку не змінюються із збільшенням оподатковуваного доходу.

2. Прогресивні податки: середня ставка зростає із збільшенням оподатковуваного доходу. Гранична може зростати або залишатися без змін.

3. Регресивні податки: середня ставка зменшується при збільшенні оподатковуваного доходу, а гранична може зменшуватись або залишатись без змін.

4. Непрямі – податки на товари й послуги, установлювані центральними й місцевими органами влади у вигляді надбавок до ціни товарів або тарифу на послуги й не залежні від доходів платників податків.

5. Прямі - податок, що стягується безпосередньо з доходів і майна платника податків. До прямих податків належать прибутковий податок з фізичних осіб, податок на прибуток, податок на майно.

Податкова система – сукупність податків, зборів і інших обов’язкових платежів в бюджет.

Ефективність визначається максимальною сумою податкових надходжень у бюджет без гальмування економічного зростання і скорочення доходів населення.

Ілюстрацією податкової системи є крива Лаффера, де на вертикальній осі виставляється податкова ставка, на горизонтальній – сума податків.

r

Податки, які спочатку виконують стимулюючу функцію, стають податковим тягарем. Відбувається перехід до тіньової економіки.

 

39. Види бюджетно-податкової політики. Вплив податків на доходи бюджету.

Фіскальна (податково–бюджетна) політика – заходи уряду, спрямовані на забезпечення повної зайнятості та виробництво неінфляційного ВВП шляхом зміни держ.видатків, системи оподаткування та підходів до формування держ.бюджету вцілому.

Види фіскальної політики:

1) стимулююча (експансіоністська) – фіскальна політика, що охоплює збільшення держ.видатків та скорочення податків з метою розширення сукупного попиту в економіці в період циклічного спаду.

2) обмежувальна (рестрикційна) – застосовується для стабілізації економіки в умовах інфляційного надлишкового сукупного попиту, який виникає внаслідок циклічного підйому. В основі – скорочення держ.видатків і збільшення податків.

3) дискреційна – система заходів, яка передбачає цілеспрямовані зміни в держ.видатках, податках і сальдо держ.бюджету. В період ек.спаду для стимулювання ек-ки уряд цілеспрямовано створює дефіцит держ. бюджету, збільшуючи держ.в-ти або(і) знижує податки, а в період підйому – цілеспрям. створює бюдж. надлишок.

4) недискреційна – бюдж. дефіцит і бюдж. надлишок виникають автоматично внасл. дії автоматичних (вбудованих) стабілізаторів ек-ки – механізми, які дозволяють зменшити циклічні коливання в ек-ці без проведення спец. ек. пол-ки. До числа вбудованих стабілізаторів належать: податк. надх-ня, трансфертні платежі.

Податки - це частина доходу, що сплачується фірмами та домогосп-ми у розмірі, встановленому законом. У вузькому понятті до податків належать фіскальні вилучення, що утворюють доход держ.бюджету. В широкому понятті під податками розуміють всі фіс­кальні вилучення, встановлені державою, в тому числі відрахування до цільових позабюджетних фондів (наприклад, внески до держ.пенсійного фонду).

Податки впливають на економіку через використовуваний доход екон.агентів та зміну відносних цін. В цілому зниження податків стимулює зростання при­ватних витрат і сукупної пропозиції. Зростання податків, навпаки, призво­дить до їхнього скорочення.

Залежність доходів держави від рівня податків неоднозначна. Удовгостроковому періоді вона описується так званою "кривою Лафера"

У відповідності із залежністю, яку описує ця крива, обсяг податкових надходжень залежить від середньої ставки податку і величини доходу (ВВП). Якщо ставка оподаткування дорівнює нулеві, то держава не отримує податків. Підвищення ставки податку від 0% до певного рівня супроводжується збільшенням податкових надходжень до бюджету. Але подальше збільшен­ня податкового навантаження шляхом підвищення сумарної ставки податків пригнічує виробництво і викликає скорочення сукупних доходів і витрат - джерела податків, або податкової бази.

 

40. Проблеми практичної реалізації фіскальної політики. Сутність ефекту витіснення

Проведення активної фіскальної політики ускладнюється труднощами макроек. прогнозування, які виникають внаслідок недосконалості ек. інформації, мінливості ек. очікувань.

1.Лаг ф.п.- займає 1,5-2 роки. Достатньо тривалий проміжок часу,бо передбачає досить тривале обговорення на законодавчому рівні, і виходячи з цього висновок – для подолання довгострокової спадів ф.п. викор. недоцільно.

2.Для дискриційної ф. п.перешкодою є ефект хроповика.

3.Складності політичного характеру:

- стабілізаційна ф-я держ. не завжди є першочерговою для політики;

- можуть мати місце різнонаправлені дії центральних і місцевих органів влади;

- політично більш вигідною є стимулююча ф.п., тому стримуюча проводиться дуже рідко;

- правлячі кола держ. використ. ф.п. в своїх інтересах.

4.Може проявляти себе ефект витіснення – це скорочення приватних інвестицій, при збільшенні держ. витрат і скорочення податків.

- зростання держ. витрат і скорочення податків призводить до держ. дефіциту;

- для покриття бюджет. дефіциту уряд вдається до внутрішніх позик на фінансовому ринку;

- через проблеми держ. дефіциту активізується попит на гр. ринку, як наслідок збільшення процентної ставки;

- підвищення процентної ставки робить невигідними частину інвестиційних процесів, бо зменшується очікуваний прибуток від інвестицій і ресурси економ. переключаються і витісняються з інвестиційного ринку на ринок держ. запозичень.

5.Можлива інфляційна реакція сукуп. пропозиції у відповідь на стимул. ф.п.

6.Негативний ефект чистого експорту:

- зростає бюджет. дефіцит, зростає процентна ставка;

- висока процентна ставка є привабливою для іноземного капіталу;

- притік іноземного капіталу сприяє зростанню курсу нац. валюти симулює M, скорочує X;

- як наслідок скорочення чистого експорту викликає скорочення сукупного попиту (ВВП зменшується).

Щоб забезпечити певну стабільність фіскальної політики і зменшити вплив політичного бізнес-циклу та некомпетентних рішень на її проведення економісти пропонують дотримуватися так званого “твердого” курсу фіскальної політики відповідно до правила збалансованого бюджету, тобто держ. бюджет може збалансовуватися щорічно або в довгостр. перспективі, але і це має свої нюанси:

щорічне балансування держ. бюджету зменшує можливість автоматичної стабілізації економіки і призводить до частих коливань податкових ставок, які зменшують інвестиційну активність, тому ефективнішим вважається балансування на циклічний або на функціональній основі, тобто ек. стабільність підтримується завдяки дій автоматичних стабілізаторів, а також за допомогою так зв. “згладжування податків“ - утримання податків на постійному рівні.