Форми і системи оплати праці.

Форми і системи заробітної плати – це механізм встановлення розміру заробітку в залежності від кількості та якості праці і її результатів. Обираючи певну форму заробітної плати і конкретну систему формування заробітку, роботодавець управляє інтенсивністю та якістю праці конкретних працівників.

Держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності господарювання шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати, інших державних норм і гарантій, умов і розмірів оплати праці працівників установ та організацій, що фінансується з бюджету, керівників державних підприємств, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

Система оплати праці – це сукупність елементів, що встановлює співвідношення міри праці й міри винагороди за працю, а форма оплати праці є її вираженням: грошова чи натуральна.

Оплата праці здійснюється у двох формах: погодинній і підрядній, які містять ряд систем для різних організаційно-технічних умов виробництва. Підрядна форма оплати праці включає такі її системи: просту підрядну, підрядно-преміальну, підрядно-прогресивну, акордну оплату тощо.

Погодинна оплата праці – це оплата вартості та ціни робочої сили за її функціонування протягом певного робочого часу. Для визначення рівня оплати робочої сили з’ясовують погодинну ставку оплати, яку називають ціною праці:

(10.12)

Погодинна оплата праці використовується для продовження тривалості робочого дня. Під час економічної кризи підприємці скорочують робочий час з одночасним зниженням погодинної заробітної плати, що призводить до того, що заробітна плата стає нижчою вартості робочої сили.

Відрядна оплата праці – це оплата вартості й ціни товару залежно від розмірів виробітку робочою силою за одиницю часу. Вона є перетвореною формою погодинної заробітної плати. Витрати робочої сили за цієї форми заробітної плати вимірюються кількістю і якістю виробленої продукції. Відрядна заробітна плата використовується для підвищення інтенсивності праці, скорочення витрат на нагляд за робітниками, посилення конкуренції серед робітників. Першою найраціональнішою формою відрядної заробітної плати, що ґрунтується на хронометруванні робочого дня і встановленні норм виробітку для фізично найсильніших, найвитриваліших і найкваліфікованіших працівників, була система Тейлора (початок ХХ ст. у США).

Загальний заробіток робітника при застосуванні відрядно-преміальної оплати його праці за виконання і перевиконання завдань, технічно обґрунтованих норм виробітку можна розрахувати за формулою:

(10.13)

де З_в — заробіток за відрядними розцінками, грн.;

П₁, П₂ — відсоток премії за виконання завдання і технічно обґрунтованих норм і за кожний відсоток перевиконання завдань або норм;

П_пл — відсоток перевиконання плану виробництва або норм.

У разі преміювання робітників-відрядників за економію матеріальних цінностей загальний заробіток розраховують за фор­мулою:

(10.14)

де е — сума досягнутої економії, грн,

П_р — розмір премій у процентах від досягнутої економії.

Взагалі, в сучасній економічній системі застосовуються такі системи заробітної плати:

¨ тарифні;

¨ преміальні;

¨ колективні.

Їх вибір залежить від трьох основних факторів:

¨ ступеня контролю робітником кількості і якості виробленої продукції;

¨ ретельності, з якою продукція може бути врахована;

¨ рівня витрати, пов’язаних із впровадженням тієї чи іншої системи оплати.

Тарифна система оплати праці залежить від безперервної роботи устаткування, від складності праці, яка виражена відповідним тарифним розрядом і ставкою.

Тарифні системи оплати і посадкові оклади службовців та інженерно-технічних працівників розробляються на підставі оцінки різних трудових характеристик. Найширше при цьому використовується система аналітичної оцінки, коли тарифні ставки встановлюють залежно від відносної складності виконуваних робіт та такими групами факторів:

¨ кваліфікація виконавця (освіта, досвід роботи, професійна підготовка);

¨ розумові та фізичні зусилля працівника, його відповідальність за матеріали, устаткування та інше;

¨ умови праці (тяжкі, непривабливі тощо).

Преміальні системи оплата пов'язують тарифні ставки з нормами витрат праці певною функціональною залежністю. Вони застосовуються там, де робота має характер одноманітних операцій, може бути виміряна і виконується в темпі, який підлягає контролю окремої особи або групи робітників. Застосування преміальних форм оплати праці ґрунтується на засадах підрядної та погодинної заробітної плати.

Підрядно-преміальна система передбачає сплачування робітникові певної суми за кожен виріб. За норматив береться найменший можли­вий обсяг виробітку, завдяки чому він поширюється на більшість праців­ників. Ця система передбачає інтенсифікацію праці, поліпшення мораль­ного і соціального клімату на підприємствах.

В умовах стимулювання, що ґрунтуються на погодинних формах заробітної плати, за норму береться обсяг роботи, яку виконує, як прави­ло, працівник середньої кваліфікації за одну годину. За перевиконання роботи на 1 % заробітна плата зростає на один відсоток, але загальний розмір надбавок не перевищує 15-20 % загального заробітку. Така система стимулює переважно кількість праці, а перевірку якості покладено на контролерів і майстрів. Повторний брак є підставою для вжиття дисцип­лінарних заходів, а не для звільнення робітника.

Преміальні системи заробітної плати розроблені таким чином, що стимули, пов'язані з поліпшенням окремих показників роботи, допов­нюють один одного, а розміри одноразових підвищень тарифних ставок і окладів для промислових працівників і конторських службовців не менші 3 % основної зарплати, для майстрів і техніків – не менші 5 %. Якщо роз­міри разових підвищень нижчі, вони не відіграють стимулюючої ролі.

Застосування колективних форм оплати праці зумовлене зростанням усуспільнення виробництва, погіршенням якості товарів внаслідок впровадження індивідуальних систем заробітної плати, вимогами трудящих. Премії розподіляються між робітниками відповідно до тарифних ставок. Застосування цієї системи призводить до збільшення армії безробітних, посилення експлуатації, оскільки виробіток робітників зростає такими темпами, які значно випереджають темпи зростання доплат (система оплати праці в США).

Найпоширенішою формою колективної оплати праці є система участі в прибутках. Вона передбачає, що за рахунок заздалегідь встановленої частки прибутку формується преміальний фонд, з якого робітники одер­жують виплати. Премії нараховуються за підвищення продуктивності праці, зниження витрат виробництва. Виплата премії робітникові зале­жить від розміру його заробітної плати з урахуванням особистих і трудо­вих характеристик (стаж роботи, раціоналізаторська діяльність, відсутність запізнень і прогулів, відданість фірмі, схильність до співро­бітництва та ін.). Виплати з преміального фонду можуть бути частиною додаткової вартості, а також певною часткою валової заробітної плати, яку підприємці віддають робітникам залежно від рівня прибутку, від ус­пішної роботи компанії. Такі виплати не оподатковуються, що стимулює впровадження цієї системи.

В Україні відрядна оплата праці має такі системи:

1. пряму;

2. преміальну;

3. прогресивну;

4. непряму;

5. акордну.

Пряма спирається на незмінну розцінку за кожну одиницю продукції.

Преміальна передбачає премію за певні досягнення у виробництві.

При прогресивній розцінки збільшуються залежно від виконаних норм.

Непряма встановлюється для допоміжних робітників і залежить від результатів роботи основних працівників.

При акордній оплата праці нараховується на весь обсяг робіт відповідно до договору.

Комплексна механізація та автоматизація виробництва зумовлює широке використання погодинної форми оплати праці. Вона, в свою чергу включає дві системи:

1. погодинну просту;

2. погодинну преміальну.