Блок 6. Соціально-психологічний клімат у трудових колективах.

Трудовий колектив є сукупністю об'єднаних для спільних дій з

досягнення суспільно корисних цілей людей, пов'язаних спільністю інтересів,

оформлених структурно та таких, що мають органи управління, забезпечення

дисципліни та відповідальності. Трудовий колектив — це социальна спільнота, яка становить сукупність малих груп, що є безпосереднім

соціальним оточенням співробітника. Соціальні функції цих груп мають

подвійний характер: включення працівників у соціально-трудові відносини

основного колективу та створення на основі особистих контактів працівників

мережі емоційних, психологічних стосунків. Поєднання цих двох груп

відносин — соціальних та психологічних — утворює міжособистісні групові

відносини, характерні для трудового колективу.

Соціально-психологічний клімат у трудових колективах характеризується ступенем задоволеності кожного члена колективу

соціально-трудовими відносинами, трудовою діяльністю. Оцінка цієї міри

досить суб'єктивна, однак формується вона й об'єктивними чинниками, серед

яких: характер та зміст трудової діяльності, розміри винагороди, перспективи, наявність супутніх можливостей, а також специфічні особливості діяльності.

Велике значення для формування сприятливого соціально- психологічного клімату має психологічна та морально-психологічна сумісність членів трудового колективу. Перша ґрунтується на відповідності їх темпераментів, а друга — на відповідності професійних та морально- психологічних якостей.

Соціально-психологічна сумісність членів трудового колективу

забезпечується низкою умов, серед яких:

• раціональний розподіл функцій, за якого жоден із суб'єктів взаємодії

не зможе досягти успіху за рахунок іншого, чи у випадку, коли той зазнає невдачі;

• відповідність особистих можливостей кожного структурі та змісту

його трудової діяльності;

• наближеність чи збіг моральних позицій, на основі чого виникають

взаємна довіра, прагнення до співробітництва та бажання взаєморозуміння;

• однорідність мотивів діяльності та індивідуальних прагнень членів

трудового колективу;

• можливість взаємодоповнення та органічного поєднання здібностей

кожного в єдиному трудовому процесі.

Моніторинг у напрямі дослідження соціально-психологічного клімату

на підприємствах має важливе значення, оскільки дає змогу дослідити стан

цього показника як чинника підвищення ефективності соціально-економічної

діяльності. Він має значення у забезпеченні високоефективної та продуктивної співпраці членів трудового колективу, впливає на підвищення

задоволеності соціально-трудовими відносинами, що, в свою чергу, дає змогу

досягти високої якості трудового життя, соціального добробуту та злагоди.

 

 

Тема 14: “Міжнародна організація праці та її вплив на розвиток соціально – трудових відносин”

ЛЕКЦІЯ № 1

1. Поняття й тенденції міжнародного поділу праці, його зміст і форми.

2. Міжнародна організація праці і її роль у регулюванні ринку праці й соціально-трудових відносин.

3. Керівні органи Міжнародної організації праці.

4. Міжнародна трудова міграція.

1. Поняття й тенденції міжнародного поділу праці, його зміст і форми.

В основі світового господарства, що сформувалося на базі національних господарств і економічних зв'язків між ними, ле­жить міжнародний поділ праці.

Міжнародний поділ праці (МПП) являє собою спеціалізацію окремих країн на виробництві певних видів товарів і послуг, яки­ми ці країни обмінюються між собою. За іншим визначенням „міжнародний поділ праці є система, при якій підприємства різних країн спеціалізуються на виготов­ленні певних товарів або послуг, а потім обмінюються ними" [36].

Поділ праці виявляється в таких формах:

■ внутрішньогалузевій;

■ міжгалузевій;

■ міжродовій;

■ міжрегіональній.

Внутрішньогалузева форма МПП означає зосередження зу­силь різних країн на виробництві певних предметів (деталей, аг­регатів, вузлів) і обмін цими предметами між ними. Усе це відбу­вається в якійсь одній галузі господарства країн.

Міжгалузева форма МПП являє собою поділ праці між різ­ними галузями того самого роду виробництва - промисловості, сільського господарства і т. д. Наприклад, поділ діяльності між паливним підприємством однієї країни й автомобільним заводом іншої та обмін продукцією між ними.

Міжродова форма МПП є поділом праці між різними рода­ми виробництва. Наприклад, між промисловістю й сільським го­сподарством, між промисловістю й будівництвом і т. д.

Міжрегіональна форма МПП відповідає народногосподар­ській формі МПП, що являє собою поділ діяльності між країнами в масштабі їхніх повних національних економік. Ця форма вира­жає зосередження зусиль окремих країн на випуску певної частини усього валового внутрішнього продукту (ВВП), призначеної для продажу на зовнішньому ринку [89].

Основні тези, що розкривають зміст МПП:

■ МПП - це особливий вид суспільної праці, що відбуваєть­ся між підприємствами різних країн;

■ МПП має дві характерні риси: спеціалізацію виробництва
та обмін;

спеціалізація підприємства виявляється в трьох формах:
предметній - підприємство випускає певні вироби; професійній - на цьому підприємстві зайняті працівники пере­важно однієї професії і територіальній - підприємство розташоване в конкретній місцевості.

Економічний зміст МПП полягає в тому, що підприємства різних країн спеціалізуються на виготовленні визначених товарів або послуг, а потім обмінюються ними.

Існує велика подібність внутрішньодержавного та міжнаро­дного поділу праці. Це виявляється в такому:

■ по-перше, вони обоє належать до суспільного поділу
праці, тому що відбуваються між членами суспільства;

■ по-друге, спеціалізація підприємств за випуском конк­ретної продукції та обмін цією продукцією;

■ по-третє, внутрішньодержавний і МПП - співіснуюча
праця колективів різних підприємств, що здійснюють взаємний
обмін виробленою ними продукцією.

Таким чином, розділена праця як усередині країни, так і між державами - це співіснуюча або спільна праця, складена особли­вим образом [89].

Розходження, що мають місце, полягають у:

■ своєрідності сфер діяльності. Так, якщо внутрішньоде­ржавний поділ праці виражає структуру якоїсь національної еко­номіки, то МПП представляє відносини між двома або декілько­ма видами національних економік;

■ особливостях впливу на структуру національної еко­номіки країн.

Головна економічна мета внутрішньодержавного поділу праці полягає у створенні певної структури сукупної суспільної праці цієї країни, що вирішує економічні проблеми держави.

Водночас, призначення МПП зводиться до надання добро­чинного економічного впливу на структуру національного госпо­дарства, що дає змогу країні займатися виробництвом тієї проду­кції, для якої є найкращі умови.

Вплив МПП на структуру національного виробництва зво­диться до того, що країни-учасниці мають:

■ розширювати виробництво товарів на експорт;

■ забезпечувати споживання імпортної продукції.

Це типовий результат - умова при включенні країни в МПП.

У сучасних умовах МПП впливає на поділ праці усередині країни, між великими сферами та групами галузей економіки (промисловість, с/г). Уся історія світового господарства демон­струє тенденцію до поглиблення МПП, на основі якого посилю­ється інтернаціоналізація і глобалізація економік у результаті дії двох факторів:

■ інтеграційного (через зближення національних госпо­дарств);

■ транснаціонального (через створення міжнаціональних
виробничих комплексів).

2. Міжнародна організація праці і її роль у регулюванні ринку праці й соціально-трудових відносин

У рамках багатобічного регулювання ринку праці головну роль відіграє Міжнародна організація праці (МОП), з 1946 року - спеціалізована установа ООН (МОП створена у 1919 році як між­народна організація).

За станом на 2002 рік МОП об'єднала 175 країн, де проживає 98% населення світу. Україна є членом МОП.

Базуючись на тому, що міцний мир може бути встановлений лише на основі соціальної справедливості, МОП проголосила, що всі люди, незалежно від національності, віросповідання або статі мають право на матеріальне благополуччя і духовний розвиток в умовах волі і достоїнства.

Основними завданнями МОП, виходячи з цієї мети, є:

■ розробка міжнародної політики та програм, спрямова­них на вирішення соціально-трудових проблем;

■ створення та прийняття міжнародних трудових норм у
світлі конвенцій і рекомендацій з метою реалізації такої політики;

■ допомога країнам-учасницям у вирішенні соціально-трудових проблем;

■ захист прав людини (право на працю, захист від при­мусової праці, захист від дискримінації і т. д.);

■ боротьба з бідністю, за поліпшення життєвого рівня трудящих, розвиток соціального забезпечення;

■ розробка програм поліпшення умов праці, техніки без­пеки та гігієни праці;

■ сприяння організаціям трудящих і підприємцям у їхній роботі з врегулювання соціально-трудових відносин;

■ розробка заходів для захисту найбільш уразливих верств населення: жінок, молоді, інвалідів, людей літнього віку, трудящих - мігрантів [62].

З розвитком світової економіки, економічної інтеграції і співробітництва різних країн, виникли завдання з узгодження й узагальнення трудових відносин, що склалися на національних ринках праці.

Це завдання взяла на себе МОП, яка у своїх конвенціях і ре­комендаціях юридично закріпила норми трудових відносин як частини міжнародного права, що стало складовою частиною на­ціонального трудового права після ратифікації їх парламентами багатьох країн.

Так, Конвенція № 88 (від 9 липня 1948 р.) „Про організацію служби зайнятості" передбачає створення служб зайнятості, їх завдання в реалізації національних програм зайнятості й викорис­танні продуктивних сил.

Конвенція № 3 (від 25 липня 1958 р.) „Про дискримінацію у сфері праці і зайнятості", конвенція № 122 (від 9 липня 1964 р.) „Про політику у сфері зайнятості" передбачають недопущення дискримінації у сфері праці й зайнятості при повній підтримці державою вільного вибору зайнятості.

У 1970 році МОП ухвалила Конвенцію № 131 „Про встано­влення мінімальної заробітної плати", що має силу закону. Неви­конання цього положення спричиняє відповідні каральні та інші санкції.

Конвенція № 150 (від 25 квітня 1978 р.) містить основні по­ложення про регулювання питань праці, про роль, функції та ор­ганізацію цього регулювання.

Конвенція № 159 (від 20 липня 1983 р.) "Про професійну ре­абілітацію до зайнятості інвалідів" передбачає політику держави з професійної реабілітації всіх категорій інвалідів і зі сприяння зайнятості інвалідів на вільному ринку праці.

Конвенція № 160 (від 20 липня 1985 р.) "Про статистику праці" визначає відповідальність держав щодо збору, обробки і регулярної публікації даних про економічно активне населення, зайнятість, безробіття, вартість робочої сили.

У Конвенції № 168 (від 21 липня 1988 р.) "Про сприяння за­йнятості і захисту від безробіття" йдеться про прагнення держав забезпечити зацікавленість трудящих у пошуках роботи, а під­приємців - у забезпеченні продуктивною зайнятістю. Згідно зі статтею 8 держави зобов'язуються реалізувати програми сприян­ня зайнятості [62].

Міжнародне трудове право визнане в багатьох країнах, і конвенції, а також рекомендації відіграють важливу роль у регу­люванні ринку праці, соціально-трудових відносин.