Структура ринкового господарства

Вид ринку	Постачальник	Споживач	Товар	Ціна
Нерухомості	Власники землі, будівель	Пошукачі житла, землі	Земельні ділянки, будівлі	Квартирна, орендна плата
Кредитів і капіталу	Банки	Підприємства, держава, приватні особи	Грошовий капітал	Прибуток
Сировини та основних засобів виробництва	Підприємства	Підприємства, виробництва	Сировина, основні засоби виробництва	Купівельна ціна
Споживчих товарів	Підприємства	Приватні особи	Споживчі товари	Платоспроможний попит
Праці	Приватні особи	Підприємства, приватні особи	Робоча сила	Заробітна плата

Функціонування ринкової економіки відбувається на кількох взаємопов'язаних ринках: ринку нерухомості, кредитів і капіта­лу, основних засобів виробництва, споживчих товарів та праці (табл. 4.1). Іноді виділяють тільки два ринки (ринок ресурсів та ринок продуктів), маючи на увазі можливість продажу ресурсів як специфічного виду товарів – з одного боку, і виробництво то­варів як процес перетворення ресурсів – з другого.

Отже, ринок праці є системою суспільних відносин, соціаль­них – в тому числі, юридичних – норм та інститутів, які забез­печують нормальне відтворення і ефективне використання праці, кількість і якість якої відповідним чином винагороджуються.

Тоб­то ринок праці є конкретним проявом системи суспільної ор­ганізації найманої праці в умовах товарно-грошових відносин.

У вужчому трактуванні ринок праці розглядається яксистема соціально-економічних відносин між роботодавцями – власниками засобів виробництва – та населенням – власниками робочої си­ли – щодо задоволення попиту перших на працю, а других – робочі місця, які є їх джерелом засобів існування.

Як і кожний інший, ринок праці характеризується видом товару, який на ньому продається, його ціною, попитом та пропо­зицією.

Оскільки на момент продажу товару на ринку праця як доцільна діяльність ще не існує, на ринку праці продається робоча сила, тобто здатність до праці.

Відмінність ринку праці від всіх інших полягає в тому, що в результаті купівлі-продажу товар не відокремлюється від його попереднього власника, тобто фактично об’єктом купівлі-прода­жу є право на використання робочої сили (здатності до праці), при чому предметом торгу є не тільки певний вид здатностей ви­конувати трудові функції, а і тривалість та умови виконання цих функцій.

Ринок праці забезпечує функціонування ринкової економіки на засадах дії закону попиту та пропозиції. Його основна функція полягає в забезпеченні через сферу обігу перерозподілу робочої сили між галузями та сферами виробництва та забезпечення робо­тою всього економічно активного населення, яке в даний кон­кретний момент пропонує свою робочу силу на ринку праці.

На ринку праці взаємодіють головним чином роботодавці (суб’єкти власності на засоби виробництва) і наймані працівни­ки, які формують обсяг, структуру та співвідношення попиту і пропозиції робочої сили. Певна частина економічно активного населення прагне реалізувати свою здатність до праці на умовах самостійної організації виробництва та збуту продукції. В тако­му випадку товар продається самому собі, фактично для власно­го споживання.

Таким чином, підводячи підсумки, слід зазначити, що основ­ними компонентами ринку праці є:

§ пропозиція робочої сили;

§ попит на робочу силу;

§ вартість та ціна робочої сили.

Особливості ринку праці

Зазначимо, що ринок праці як органічна складова ринкової економіки в своєму розвитку залежить від наявності й розвиненості всіх інших її елементів (включаючи ринки капіталу, житла тощо), що визначають міру свободи руху робочих місць (тобто їх створення і ліквідації) та перероз­поділу працівників між сферами зайнятості, галузями гос­подарства і територіями.

Праця є унікальним товаром і має багато таких характе­ристик, які вирізняють її зі світу звичайних товарів чи по­слуг. Внаслідок цього ринку праці притаманні важливі особ­ливості, що впливають на його функціонування і на методо­логію його аналізу.

1. На звичайному ринку купівля товару означає перехід права власності на нього від продавця до покупця. Купівля праці роботодавцем означає, що він набуває права певний час використовувати працю вільної людини і стає власни­ком результатів праці, оскільки остання проявляється лише в результатах.

2. На ринку матеріальної продукції контакти між про­давцями і покупцями короткі і знеособлені. Угоди ж,щоукладаються на ринку праці, означають початок тривалих взаємовідносин роботодавця і найманого працівника. Оскіль­ки праця невіддільна від працівника, її використання перед­бачає тривале взаємне спілкування. Людина виходить на ринок праці не лише як носій робочої сили. але в усій повноті своєї особи. На відміну від інших факторів виробництва людина може сама контролювати і змінювати якість своєї праці, ви­являти більшу чи меншу прихильність до підприємства робо­тодавця. У зв'язку з цим ринок праці існує не лише в сфері обігу, поза підприємствами, а значною мірою і на підприємствах.

3. Своєрідність відносин, що виникають на ринку праці, викликає необхідність чіткої і детальної регламентації різних аспектів діяльності його агентів. Тому цей ринок дуже наси­чений різноманітними інституціональними структурами особливого роду. До них передусім належать:

§ система трудового законодавства, що регламентує умови найму, використання, оплати праці, звільнення працівників;

§ державна служба зайнятості;

§ профспілки різного рівня як представники інтересів найманих працівників і спілки роботодавців як виразники їхніх інтересів;

§ – державні програми в галузі праці й зайнятості.

4. На ринку праці важливішими, ніж на інших ринках, є не грошові аспекти угоди. До них передусім належать зміст і умови праці, гарантії зайнятості, перспективи професійного розвитку і службового просування, мікроклімат в колективі, територіальне місцезнаходження підприємства та ін. Дуже часто на ринку праці не грошові аспекти угоди стають важ­ливішими, ніж розмір заробітків. Якщо є можливість вибору, сучасний працівник все частіше відмовляється від нецікавої, безперспективної, а тим більше шкідливої роботи, навіть за умови її вищої оплати.

Умови ефективного функціонування ринку праці:

1) повна самостійність і незалежність продавця та покупця робочої сили в поєднанні з їхньою економічною відповідальністю;

2) відносини суб’єктів на ринку праці – це відносини договорів та угод між рівноправними партнерами, яким притаманний високий ступінь потенційної мобільності;

3) функціонування ринку праці тим ефективніше, чим активніша конкуренція між власниками робочої сили за право зайняття робочого місця роботодавців за залучення кваліфікованої робочої сили;

4) має існувати між робочими місцями, сукупною пропозицією робочої сили та грошовою масою заробітної плати;

5) наймані працівники та роботодавці для захисту своїх інтересів можуть об’єднуватись у спілки. Проте в одній спілці вони перебувати не можуть;

6) мають активно проявлятись ринкові мотивації поведінки економічних суб’єктів на ринку праці;

7) обов’язковим є встановлення загального ринкового середовища в економіці.

Крім того, для України специфічними умовами ефективного функціонування ринку праці є створення та розвиток ринку житла, недостатня розвиненість якого обмежує вільну трудову міграцію населення по території України.

Функції ринку праці

До функцій ринку праці належать:

§ суспільного поділу праці. Ринок праці розмежовує найманого працівника та роботодавця, розподіляє найманих працівників за професіями та кваліфікацією, галузями виробництва й регіонами;

§ інформаційну. В умовах ринку ціни на продукцію, попит і пропозиція, відсоткові ставки на кредит постійно змінюються, що позначається на стані ринку праці;

§ посередницьку. Ринок праці встановлює зв'язок між роботодав­цями та найманими працівниками, які виходять на ринок для задо­волення взаємних інтересів і потреб щодо вигідних умов купівлі-продажу товару “робоча сила”;

§ відтворювальну. Це основна функція ринку праці, який встановлює рівновагу між попитом і пропозицією робочої сили. При цьому задоволення попиту досягається за рахунок розширення пропозиції, підвищення якості та ціни робочої сили. які перебувають в постійному русі й урівноважують одне одного. Лише на ринку діє закон вартості і відбувається загальне визнання затрат праці на відтворення товару “робоча сила” та його суспільної корисності. Основне, на чому базується ме­ханізм ціноутворення на ринку праці, – це трудова теорія вартості та співвідношення і взаємозв'язок попиту та пропозиції;

§ стимулюючу. Ця функція полягає в тому, що ринок розвертає економіку лицем до потреб людей, робить усіх учасників конкурен­тного процесу матеріально зацікавленими в задоволенні цих потреб. З одного боку, завдяки механізму конкуренції ринок праці стиму­лює краще використання трудових ресурсів з метою забезпечення розвитку і прибутковості виробництва. З іншого боку, він висуває вимоги до робочої сили, стимулюючи найманих працівників поліпшувати її якісні характеристики з метою ефективної реалізації цього товару на ринку, що значною мірою залежить від конкуренто­спроможності робочої сили;

§ оздоровлюючу. Завдяки конкуренції суспільне виробництво звільняється від економічно слабких, нежиттєздатних підприємств.

§ регулюючу. Ринок узагалі впливає на всі сфери економіки і пе­редусім на виробництво. Він дає відповіді на питання ЩО, ДЛЯ КОГО, ЯК виробляти. Певною мірою ринок впливає і на формуван­ня пропорцій суспільного виробництва, розвиток регіонів, сприяючи переливанню робочої сили з одних регіонів, господарств в інші, які пріоритетне розвиваються і є високорентабельними. Тобто він регу­лює надлишки трудових ресурсів, їх оптимальне розміщення, а та­кож ефективне використання.