Політика розвитку трудових ресурсів та професійної підготовки

Політика зайнятості

У центрі політичних інтересів держав-членів ЄС перебуває питання зайнятості. Високий рівень зайнятості визнано головним елементом винайдення шляхів розв’я­зання найбільш нагальних національних проблем

Політика оплати праці ЄС розглядає як частину макроекономічної політики, спрямованої на збереження стабільності цін, особливо із запровадженням єврозони. Зростання заробітної плати в зазначених державах має відображати різні економічні ситуації та ситуації у сфері зайнятості. Уряд зобов’язаний створювати сприятливі умови для ведення соціальними партнерами переговорів про заробітну плату, які мусять надзвичайно відповідально діяти і укладати угоди відповідно до загальних принципів, передбачених засадами економічної політики.

Політика розвитку трудових ресурсів та професійної підготовки

У більшості країн європейської співдружності розвиток трудових ресурсів і професійна підготовка у довгочасній перспективі стали одним з головних питань діалогу між соціальними партнерами.

Соціальний захист громадяни, що працюють, мають право на адекватний до одержаного доходу соціальний захист та соціальне забезпечення в разі втрати заробітку, що настає в результаті соціального ризику. Громадянам, які не працюють, не мають засобів до існування, гарантоване право на соціальну допомогу в розмірі прожиткового мінімуму.

Трудове законодавство Усі країни-кандидати для вступу до Євросоюзу провели реформування трудового законодавства для узгодження з нормами ЄС та для його більшої адаптації до змінних потреб ринків праці. Така адаптація є постійним процесом, у якому мають брати активну участь соціальні партнери.

 

3. Стандарт SА 8000 «Соціальна відповідальність»

Стандарт SA 8000 розроблений Консультативною НарадоюРади Агентства по Економічних Пріоритетах Акредитації(СЕРАА). був опублікований у 1997 році, пе-реглянутий - у 2001 році.

Мета стандарту - сприяти постійному поліпшенню умовнаймання і здійснення трудової діяльності, виконання етичнихнорм цивілізованого суспільства.

стандарт містить специ-фічні вимоги в сфері соціальної відповідальності, що стосують-ся використання дитячої праці, тривалості робочого часу,питань оплати праці, застосування дисциплінарних заходів, атакож неприйнятність будь-якого виду дискримінації.

Стандарт SA 8000 спрямований на забезпечення привабли-вості умов наймання для співробітників, поліпшення умов їх-ньої праці і життєвого рівня

4. Стандарт 1S0 26000 «Настанова по соціальній відповідальності».

Стандарт ISO 26000 – це добровільна настанова з соціальної відповідальності і не є документом, що передбачає сертифікацію, Згідно ISO 26000 компанія включає такі компоненти, як захист прав людини, навколишнього природного середовища, безпеку праці, права споживачів та розвиток місцевих общин, а також організаційне управління та етику бізнесу.

Основні принципи та впровадження соціальної відповідальності

Стандартом ISO-26000 «Керівництво з соціальної відповідаль­ності», визначаються основні принципи соціальної відповідаль­ності: · Підзвітність, яка полягає в тому, що організація має звітувати щодо впливу від своєї діяльності на суспільство і довкілля. · Прозорість, яка означає, що організації слід бути прозорою в її рішеннях і діяльності, які впливають на інших. · Етична поведінка – стиль поведінки організації. Організація повинна приймати і застосовувати стандарти етичної поведінки, які якнайповніше відповідають її призначенню і сфері її діяльності. · Взаємодія з заінтересованими сторонами – цей принцип означає, що організації слід поважати, розглядати інтереси її заінтересованих сторін та всемірно взаємодіяти з ними. · Правові норми – У контексті соціальної відповідальності повага правових норм означає, що організація дотримується всіх чинних законів і правил, вживає заходів, аби бути обізнаною про застосовані нею закони і правила, інформувати тих осіб в організації, хто відповідальний за дотримання законів і правил, і знати, що такі закони і правила дотримуються. · Міжнародні норми – цей принцип визначає, що організації слід поважати міжнародні норми, в тих випадках, коли ці норми є важливими для сталого розвитку і добробуту суспільства.

· Права людини – цей принцип означає, що організація повинна визнавати важливість і загальність прав людини, поважати права, зазначені у Всесвітній Декларації з прав людини.

 

Законодавство Євросоюзу з охорони праці

Законодавство Євросоюзу в сфері охорони праці можна умовно розділити на дві групи: · директиви ЄС щодо захисту працівників; · директиви ЄС щодо випуску товарів на ринок (включаючи облад­нання, устаткування, машини, засоби колективного та індивідуального захисту, які використовують працівники на робочому місці).

Законодавство Євросоюзу про охорону праці згруповане таким чином:

· загальні принципи профілактики та основи охорони праці (Директива Ради 89/391/ЄЕС); · вимоги охорони праці для робочого місця · вимоги охорони праці під час використання · вимоги охорони праці під час роботи з хімічними, фізичними та біологічними · захист на робочому місці певних груп · положення про робочий час

· вимоги до обладнання, машин, посудин під високим тиском тощо Окрім нормативно-правових актів, у Євросоюзі широко застосову­ються заходи незаконодавчого характеру (наприклад, кожні п'ять років приймаються програми дій з охорони праці на робочому Місці).

 

Міжнародна організація праці (МОП)

Міжнародна Організація Праці (МОП) є однією з багатосторонніх структур, що успішно виконують свій мандат з нагляду за безпекою людини та її здоров’ям на виробництві. МОП була створена 1919 року за задумом промислово розвинутих країн для вирішення їх спільних проблем Першочерго­ва мета МОП – сприяти створенню можливостей для жінок і чоловіків отримати гідну і продуктивну роботу в умовах свободи, рівності, соціаль­ної захищеності і поваги людської гідності. Ми об'єднали все це у понятті «Гідна робота». Гідна робота – це безпечна робота. А безпечна ро­бота, зі свого боку, є позитивним чинником підвищення продуктивності й економічного зростання.

МОП заохочує – регулювання трудових і пов'язаних з ними економічних і політичних стосунків на основі рівноправної взаємодії, співпраці представників найнятих робітників, працедавців і держави. Кожна держава-член має право послати на Міжнародну конференцію праці чотирьох делегатів: двох від уряду і по одному від пра­цівників і роботодавців, які можуть виступати та голосувати незалежно один від одного.

 

Конвенції та рекомендації міжнародної організації праці

МОП визначає міжнародні трудові норми у виді Конвенцій і Рекомендацій, які встановлюють мінімальні стандарти основних трудових прав: свобода асоціацій, право на організацію, колективні угоди, скасування примусової праці, рівні можливості і рівні права, інші стандарти у всьому спектрі питань праці.

Конвенція) приймається щорічно на Міжнародній конфе­ренції праці, яка є найвищим органом Міжнародної орга­низації праці (МОП). відповідно до Статуту засадничі принципи в сфері праці: · свободу асоціації і реальне визнання права на ведення коллек­тивных переговорів; · скасування всіх форм примусової або обов'язкової праці; реальна заборона дитячої праці; недопущення дискримінації в сфері праці і зайнятості.

Рекомендація МОП - міжнародний документ, який розроблений і прийнятий МОП і розширює зміст тієї чи іншої Конвенції.
Рекомендації стосуються питань, які не створюють формальних зобов'язань держав - членів МОП.

 

Мікроклімат робочої зони

Робоча зона - простір, в якому знаходяться робочі місця постійного або непостійного (тимчасового) перебування працівників.

Оптимальні мікрокліматичні умови - поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину забезпечують зберігання нормального теплового стану організму без активізації механізмів терморегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту та створюють передумови для високого рівня працездатності.

Мікрокліматичні умови виробничих приміщень характеризуються такими показниками: - температура повітря, - відносна вологість повітря, - швидкість руху повітря, - інтенсивність теплового (інфрачервоного) опромінення, - температура поверхні.

 

Важкість праці

Важкість праці – це така характеристика трудового процесу, що відображає переважне навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи організму (серцево-судинну, дихальну та ін.), що забезпечують його діяльність. Важкість праці характеризується фізичним динамічним навантаженням, масою вантажу, що піднімається і переміщується, загальним числом стереотипних робочих рухів, розміром статичного навантаження, робочою позою, ступенем нахилу корпусу, переміщенням в просторі.

Напруженість праці – характеристика трудового процесу, що відображає навантаження переважно на центральну нервову систему, органи чуттів, емоційну сферу працівника. До факторів, що характер­ри­зують напруженість праці, відносяться: інтелектуальні, сенсорні, емоційні навантаження, ступінь монотонності навантажень, режим роботи. Під час виконання людиною трудових обов‘язків на неї діє сукупність фізичних, хімічних, біологічних та соціальних чинників. Ці чинники звуться виробничим середовищем.

Фізичне навантаження. Фізична праця характеризується підви­ще­ним навантаженням, в першу чергу, на м’язову систему та інші функціональні системи організму (серцево-судинну, дихальну, обміну речовин).М'язова робота має статичний і динамічний характер.

Статична робота пов'язана з фіксацією знарядь і предметів праці в нерухомому стані, а також з наданням людині робочої пози. При статичній роботі сприйняття навантаження залежить від функціо­на­льного стану тих чи інших м'язових груп. Динамічна робота — це процес скорочення м'язів, пов'язаний з переміщенням тіла чи його окремих частин у просторі. Енергія, що витрачається при динамічній роботі перетворюється в механічну і теплову. Динамічні зусилля мають переривчастий характер, що сприяє більш повноцінному кровообігу і меншій стомлюваності м'язів. Показни­ками фізичного навантаження можуть служити частота серцевих скорочень (поштовхів/хв), кров'яний тиск (мм рт. ст.), розподіл кровообігу в тканинах (мол/хв на 100 м м'язової тканини), максимальне споживання кисню (мол/хв на 1кг маси тіла) і т. ін.

Розумове навантаження. Розумова праця поєднує роботи, пов'язані з прийомом і переробкою інформації, що вимагають переважно напруженості сенсорного апарату, уваги, пам'яті, а також активізації процесів мислення та емоційної сфери. Можна виділити дві основні форми розумової праці (за професіями): професії в сфері матеріального виробництва (конструктори, проектанти; інженери-технологи, управлінський персонал, оператори технологічного устаткування, програмісти й ін.) і професії поза матеріальним виробництвом (учені, лікарі, учителі, учні, письменники, артисти й ін.).

Ступінь емоційного навантаження на організм, що вимагає переважно інтенсивної роботи мозку по одержанню і переробці інформації, визначає напруженість праці. Крім того, при оцінці ступеня напруженості праці враховують ергономічні показники: змінність праці, позу, число рухів, зорову і слухову напруженість та ін.

Стомлення і перевтома. Ефективність діяльності людини базується на рівні психічної напруги, яка прямо пропорційно труднощі задачі. Психічна напруга — це фізіологічна реакція організму, що мобілізує його ресурси (біологічно і соціально корисна реакція). Під впливом психічної напруги змінюються життєво важливі функції організму: обмін речовин, кровообіг, дихання.

Стомлення — загальний фізіологічний процес, яким супровод­жуються усі види активної діяльності людини. З біологічної точки зору стомлення – це тимчасове погіршення функціонального стану організму людини, що виявляється в змінах фізіологічних функцій і є захисною реакцією організму. Воно спрямоване проти виснаження функціонального потенціалу центральної нервової системи і характеризується розвитком гальмових процесів у корі головного мозку. Внаслідок невідповідності між витратами організму в процесі роботи і темпом протікання відновлювальних процесів виникає перевтома. Позамежні форми психічної напруги викликають дезінтеграцію психічної діяльності різної вираженості. При цьому втрачається жвавість і координація рухів, знижується швидкість відповідних реакцій (гальмовий тип), з'являються непродуктивні форми поводження — гіперактивність, тремтіння рук, запальність, невластива різкість і ін. (збудливий тип). Обидва типи позамежної напруги супроводжуються вираженими вегетативно-судинними змінами (блідість обличчя, краплі поту, прискорений пульс).

 

55 Вимоги безпеки до лабораторних приміщень та обладнання для наукових досліджень

Наукова база охорони праці

Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці є провідною науковою установою в галузі.

Кафедри та лабораторії опрацьовують та досліджують питання: охорони праці та профілактики виробничого травматизму. Розробляють:

Рекомендований перелік профілактичних заходів,

Рекомендації щодо пріоритетності перегляду та розроблення норм безоплатної видачі засобів індивідуального захисту,

Довідники з методичної роботи з охорони праці,

Інструкції з охорони праці,

Проводять науково-технічні експертизи проектів нормативно-правових актів тощо на відповідність положенням чинного законодавства з ОП.

Видання:

1) Збірник наукових праць «Проблеми охорони праці в Україні»

2) Вісник Національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та та охорони праці

3) Інформаційний бюлетень з охорони праці.

4) Інформаційний бюлетень з промислової безпеки.

 

Вимоги до електрообладнання

Електрична схема обладнання повинна виключати можливість його самочинного вмикання і вимикання.

Обладнання повинно мати затискач заземлювальний та знак заземлення, що відповідають вимогам ГОСТ 12.2.007.0 та ГОСТ 21130.

Вимоги до калориферів Конструкція калориферів повинна виключати можливість випадкового доторкання працюючих людей до гарячих частин.
Обслуговуючий персонал повинен щоденно оглядати калориферні установки і у випадках виявлення витоків у калориферах, фланцевих з'єднаннях, арматурі чи трубопроводах негайно вжити заходи щодо усунення виявлених нещільностей.
Калорифери повітряного опалення і припливної вентиляції, по мірі їх забруднення, повинні продуватися стисненим повітрям або парою.
Вимоги до фільтрів повітряних Під час роботи з фільтрувальними матеріалами в місцях його зберігання та поблизу повітряних фільтрів на відстані, менше ніж два метри, забороняється користуватися вогнем, проводити зварювальні роботи, палити (ДСТУ 3191).
Роботи із запиленим фільтрувальним матеріалом необхідно виконувати у засобах індивідуального захисту.
У разі досягнення граничних значень аеродинамічного опору повітряних фільтрів, встановлених у технічних умовах на конкретні типи фільтрів, фільтрувальний матеріал підлягає заміні або регенерації.

 

Державний пожежний нагляд

Державний пожежний нагляд за станом пожежної безпеки в насе­лених пунктах і на об'єктах незалежно від форм власності здійснюється відповідно до чинного законодавства державною пожежною охороною в порядку, встановлю­ваному Кабінетом Міністрів України.

Органи державного пожежного нагляду відповідно до покладених на них завдань: - розробляють з участю заінтересованих міністерств та інших цен­тральних органів державної виконавчої влади і затверджують загальнодержавні правила пожежної безпеки, які є обов'язковими для всіх підприємств, установ, організацій та громадян; - погоджують проекти державних і галузевих стандартів, норм, правил, технічних умов та інших нормативно-технічних документів, що стосуються забезпечення пожежної безпеки, а також проектні рішення, на які не встановлено норми і правила; - встановлюють порядок опрацювання і затвердження положень, інструкцій та інших нормативних актів з питань пожежної безпеки, що діють на підприємстві, в установі та організації, роз­роб­ляють типові документи з цих питань; - здійснюють контроль за додержанням вимог актів законодавства з питань пожежної безпеки керівниками центральних ор­га­нів державної виконавчої влади, структурних підрозділів Ради Міністрів Республіки Крим, місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого та регіонального самовря­дування, керівниками та іншими посадовими особами підпри­ємств, установ та організацій, а також громадянами; - проводять згідно з чинним законодавством перевірки і дізнання за повідомленнями та заявами про злочини, пов'язані з по­же­жами та порушеннями правил пожежної безпеки.

Посадові особи органів державного пожежного нагляду є державними інспекторами з пожежного нагляду.

Органи державного пожежного нагляду один раз на п’ять років проводять перевірки діяльності органів управління та підрозділів ві­домчої воєнізованої охорони залізничного транспорту з вибірковою перевіркою стану пожежної безпеки на підконтрольних їм об’єктах.

Види страхування.

За об’єктом страхування страхування можна поділити на: майнове страхування, соціальне страхування, осо­бисте страхування, страхування відпові­дальності, страхування підпри­єм­ницьких ризиків. За залежно від критеріїв волевиявлення страхувальника страхування поділяється на: добровільне і обов’язкове. Добровільне здійснюється за ініціативою страхувальника. Наприклад, страхування життя, страхування здоров’я, страхування майна, тощо (ст. 6 Закону України «Про страхування»). Обов’язкове страхування здійснюється державою. Загальнообов’язкове державне страхування можна поділити в свою чергу на наступні види. За правом вибору страхувальником страховика: а) обов'язкове страхування за вибором в будь-якого страховика, страховій організації, що мають ліцензію на здійснення таких організацій; б) обов'язкове страхування у визначеній нормативнимактом страховій організації; за правовою формою здійснення обов'язкового страхування: а) страхування, яке виникає автоматично в силу вимог нормативно-правового акту; б) страхування на підставі угоди, укладення якої обов'язкове для обох сторін; за мірою повноти обов'язкового страхування: в повній вартості об'єкта страхування або частковій його вартості.

 

Страхові тарифи

У відповідності із ст. 10 Закону України «Про страхування» Страховий тариф - ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування. Страхові тарифи, диференційовані по галузях економіки (видах економічної діяльності) залежно від класу професійного ризику виробництва, встановлюються законом. Розміри страхових внесків страхувальників

обчислюються: 1.) для роботодавців – у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні виплати 2.) для добровільно застрахованих осіб у відсотках до мінімальної заробітної плати. Страхові внески нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється Кабінетом Міністрів України та є розрахунковою величиною при обчисленні страхових виплат Розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено підприємство, знижки до нього (за низькі рівні травматизму, професійної захворюваності та належний стан охорони праці) чи надбавки (за високі рівні травматизму, професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці). Розмір зазначеної знижки чи надбавки не може перевищувати 50 відсотків страхового тарифу, встановленого для відповідної галузі економіки (виду робіт)

 

82. Обов’язки фонду. Права та обов’язки застрахованої особи. Права та обов’язк троботодавця як страхувальника. До обов’язків фонду належить: 1) своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: а) допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; в) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; г) пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та на пенсію у разі втрати годувальника; д.) організовувати поховання потерпілого; е.) організувати цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого. Права застрахованого Застрахований має право: 1.) у разі настання страхового випадку одержувати від Фонду виплати та соціальні послуги, передбачені Законом; 2) на послуги медичної реабілітації; 3.) брати учать у розслідуванні страхового випадку; 4.) брати участь в управлінні страхуванням на виборній основі чи як представник. Обов’язки застрахованого: а.) дотримуватись вимог законодавчих актів про охорону праці, що стосуються застрахованого; б.) на проходження лікування і дотримання всіх вимог у разі настання страхового випадку. Права роботодавця як страхувальни ка: брати участь у роботі фонду, як виборна особа чи представник; захищати свої права та законні інтереси. Обов’язки роботодавця: 1.)безоплатно створювати всі необхідні умови для роботи на підприємстві представників Фонду; 2.) повідомляти про кожен випадок нещасного випадку та про зміну технології робіт або виду діяльності підприємства; 3.) подавати звітність робочому органу виконавчої дирекції Фонду у строки, в порядку та за формою, що встановлені Фондом.

 

Політика зайнятості

У центрі політичних інтересів держав-членів ЄС перебуває питання зайнятості. Високий рівень зайнятості визнано головним елементом винайдення шляхів розв’я­зання найбільш нагальних національних проблем

Політика оплати праці ЄС розглядає як частину макроекономічної політики, спрямованої на збереження стабільності цін, особливо із запровадженням єврозони. Зростання заробітної плати в зазначених державах має відображати різні економічні ситуації та ситуації у сфері зайнятості. Уряд зобов’язаний створювати сприятливі умови для ведення соціальними партнерами переговорів про заробітну плату, які мусять надзвичайно відповідально діяти і укладати угоди відповідно до загальних принципів, передбачених засадами економічної політики.

Політика розвитку трудових ресурсів та професійної підготовки

У більшості країн європейської співдружності розвиток трудових ресурсів і професійна підготовка у довгочасній перспективі стали одним з головних питань діалогу між соціальними партнерами.

Соціальний захист громадяни, що працюють, мають право на адекватний до одержаного доходу соціальний захист та соціальне забезпечення в разі втрати заробітку, що настає в результаті соціального ризику. Громадянам, які не працюють, не мають засобів до існування, гарантоване право на соціальну допомогу в розмірі прожиткового мінімуму.

Трудове законодавство Усі країни-кандидати для вступу до Євросоюзу провели реформування трудового законодавства для узгодження з нормами ЄС та для його більшої адаптації до змінних потреб ринків праці. Така адаптація є постійним процесом, у якому мають брати активну участь соціальні партнери.

 

3. Стандарт SА 8000 «Соціальна відповідальність»

Стандарт SA 8000 розроблений Консультативною НарадоюРади Агентства по Економічних Пріоритетах Акредитації(СЕРАА). був опублікований у 1997 році, пе-реглянутий - у 2001 році.

Мета стандарту - сприяти постійному поліпшенню умовнаймання і здійснення трудової діяльності, виконання етичнихнорм цивілізованого суспільства.

стандарт містить специ-фічні вимоги в сфері соціальної відповідальності, що стосують-ся використання дитячої праці, тривалості робочого часу,питань оплати праці, застосування дисциплінарних заходів, атакож неприйнятність будь-якого виду дискримінації.

Стандарт SA 8000 спрямований на забезпечення привабли-вості умов наймання для співробітників, поліпшення умов їх-ньої праці і життєвого рівня

4. Стандарт 1S0 26000 «Настанова по соціальній відповідальності».

Стандарт ISO 26000 – це добровільна настанова з соціальної відповідальності і не є документом, що передбачає сертифікацію, Згідно ISO 26000 компанія включає такі компоненти, як захист прав людини, навколишнього природного середовища, безпеку праці, права споживачів та розвиток місцевих общин, а також організаційне управління та етику бізнесу.