Індивідуальність - це особистість даної людини в її конкретному варіанті, як неповторне поєднання своєрідних психологічних особливостей. Індивідуальність — це неповторний життєвий шлях кожної людини

Індивідуальність людини виявляється в рисах темпераменту, характеру, звичках інтересах, пам'яті, здібностях, мисленні. Особистість людини неповторна у своїй індивідуальності. На земній кулі немає двох людей з однаковим поєднанням психічних особливостей. Індивідуальна кожна людина, але індивідуальність одних виявляється яскраво, інших -малопомітно.

Коли говорять про властивості людини як індивіда то мають на увазі природні ознаки, які дають змогу їй бути природнім організмом.

Індивід - це поняття, яке визначає належність живої істоти до людського роду. Головною характеристикою властивостей індивіда є переважаюча залежність від спадковості. Новонароджена дитина є тільки індивід. Але ще в ранньому дитинстві індивід включається в певну історичну систему суспільних відносин, бере участь у колективній праці, спілкується з людьми і стає суспільною, соціальною істотою, тобто особистістю.

Є три важливі характеистики особистості:

Стійкість властивостей. При всій пластичності, мінливості психічних проявів, все таки виразно виступає відносна сталість її психічного складу, що дозволяє передбачати поведінку даної особистості в тій чи іншій ситуації.

Єдність особистості. Особистість являє собою єдине ціле, де кожна риса нерозривно зв'язані з іншими і тому кожна риса особистості набуває свого значення, в залежності від її співвідношення з іншими рисами особистості. Особистість формується і виховується не по частинах, тому що неможливо виховати її окремі частини, не звертаючи уваги на інші частини.

Активність особистості. Активність особистості виражається в діяльності, направленій на розуміння зміни, перетворення оточуючого світу. Основні види діяльності особистості - гра, навчання, праця, спілкування.

Також є такі три блоки особистості:

1. Спрямованість особистості - система її відношення до
навколишнього світу. Сюди входять мотиви поведінки, потреби,почуття, інтереси.

2. Можливості особистості - психологічні задатки її успішної діяльності (здібності).

3. Стиль, псих.особливості поведінки особистості. Іншими словами особистість характеризується тим, як діє людина і чому саме так(темперамент і характер).

Суспільна природа особистості

Отже, ми вияснили, що людина - соціальна, суспільна істота і в той же час, вона є природньою біологічною істотою. Тому особистість являючись соціальною по своїй природі, несе в собі відбиток своєї біологічної організації.

До цього часу ми розглянули людину, як суспільну істоту, але не можна забувати про її біологічну природу. Відповідні біологічні особливості необхідні для психічного розвитку людини. Зокрема мозок і нервова система необхідні для формування психічних особливостей людини. Природні особливості людини - це важливі передумови необхідні для психічного розвитку, але самостійно вони не формують ні характеру, ні здібностей людини, ні її інтересів, ідеалів, переконань. Ні одна психологічна особливість не може бути вродженою. Мозок, як біологічне утворення є передумовою проявів особистості, але всі прояви особистості - це продукт суспільного буття людини.

Розвиваючись поза людським суспільством, істота, яка наділена людським мозком, ніколи не стане схожою на особистість. Відомий випадок, коли в Індії в 1920 році були знайдені дві дівчинки, які жили у вовчій зграї. Молодша дуже швидко померла, а старша, їй було 6-7 років, прожила ще більше 10 років. Також в Індії був знайдений хлопчик, який жив у зграї вовків, а в Африці були знайдені хлопчики, що жили у зграї мавп. Швидше всього діти були вкрадені тваринами, але залишені вживих. Але у всіх випадках діти не вміли ні стояти, ні ходити, вони швидко бігали навшпиньки і вміло лазили по деревах, вони не володіли людською

мовою, навіть не видавали жодних звуків, вони відмовлялися від людської їжі, їли сире м'ясо і дикі рослини, зривали з себе одяг,вили, кусалися і спали на підлозі.

Людину як індивіда характеризують її вік, професія, статева належність, зовнішність, освіта, звички. Як особистість її розглядають у системівзаємин, що складаються в неї з іншими людьми: яке місце посідає серед ровесників, чи має авторитет, прагне бути лідером чи залишатися в тіні.

Отже, особистість невіддільна від системи соціальних зв'язків, у які вона включилася.

Однак хоч особистість кваліфікують як соціальну якість індивіда, те, що людина одержує від природи, не «випаровується». Природні властивості соціалізуються в її особистості.

Соціалізація - це процес перетворення людини на особистість в результаті засвоєння нею суспільних норм.

Найбільш інтенсивно процес соціалізації відбувається в дитинстві і юності, але розвиток особистості триває в середньому і похилому віці. Так, психологічне дослідження карликів показало, що, крім маленького зросту, їм притаманні й інші спільні риси: оптимізм, безпосередність, відсутність сором'язливості. Учені дійшли висновку, що ці особливості сформувались під впливом ставлення до них інших людей як до несхожих на себе і становлять зворотну реакцію карликів на таке ставлення. Ці якості не сформувалися б, якби карлики жили у своєму суспільстві, «країні ліліпутів».

Спрямованість особистості

Дуже важлива характеристика особистості - її спрямованість, яка визначає цілі, які ставить перед собою людина, стремління, які їй притаманні, мотиви, у відповідності з якими вона діє.

Активність - це важлива особливість особистості, яка проявляється в її діяльності, в процесі взаємодії з оточуючим світом. Але що самепробуджує людину діяти певним чином, ставити перед собою ті чи інші

цілі та добиватися їх?

Таким збуджуючим чинником є потреби.

Потреба - це пробудження до діяльності, яке усвідомлюється людиною і переживається людиною, як потреба в чомусь, недостаток чогось, незадоволеність чимось.

потреби людини дуже різноманітні. Перш за все виділяють природні потреби, які забезпечують існування людини: потреби в їжі, сні, відпочинку, в одязі, в житлі. Посуті це є біологічні потреби, але спосіб задоволення цих потреб носить соціальний характер, тобто залежить від суспільства, виховання, соціального оточення. Навіть потреба в їжі у людини соціалізована: "...голод, який задовольняється вареним м'ясом, яке поїдається за допомогою ножа і виделки".

Поряд з природніми, у людей є духовні або соціальні потреби: потреба в спілкуванні з іншими людьми, потреба в знаннях. Культурні потреби -читання книг, слухання радіо, дивитися телевізор, ходити на концерти, виставки, в музеї, в театри. Дуже важливе значення має потреба в праці.

ПОТРЕБА - це наявність у людини нужди в тому, що необхідне для її життя і розвитку.

Аналізуючи той чи інший випадок, потрібно знати мотиви, які пробуджують до певної діяльності. Н: учень ретельно готує уроки. Мотивом може бути бажання порадувати батьків хорошою оцінкою, або бажання сподобатися вчительці. Тому оцінюючи вчинок людини, потрібно брати до уваги мотив її вчинку. Тільки тоді можна його правильно оцінити. Н: два учні отримали погані оцінки і приховували це від батьків. Але в одному випадку це пояснювалося небажанням засмутити хвору матір, а в другому -бажанням отримати обіцяну нагороду.

В психології прийнято розрізняти нужду і потребу. Нужда — це об'єктивна необхідність, яку сама людина може не переживати і не усвідомлювати. Наприклад, дитина, яка щойно народилася об'єктивно нуждається в дорослій людині(без неї вона загине), але сама вона, суб'єктивно цього не тільки не усвідомлює, але і не відчуває і не переживає. Ця потреба в дальнійшому розповсюджується і на інших людей, переростає в любов до близьких, дружбу. Підростаюча людина починає усвідомлювати своє відношення до інших людей - потреба в спілкуванні відображається не тільки в переживаннях, але і в думках. Для того щоб зрозуміти відмінності нужди і потреби, достатньо проаналізувати деякі факти з повсякденного життя. Організм людини постійно нуждається в кисні., який поступає в кров завдяки диханню. Але потребою ця нужда стає тільки тоді, коли виникає якийсь дефіцит: захворювання органів дихання, знижується кількість кисню в атмосфері. В даному випадку людина страждає від нехватки кисню і радіє, коли може дихати повними грудьми.. Об'єктивний стан - нужда - перетворилася в психологічний стан - потреба.

Потреби, які відображають нужди нашого організму називаються органічними. Потреби, які пов'язані з нуждами розвитку особистості -духовними. Органічні потреби(в їжі, кисні, воді, в продовжені роду, самозбереженні) є і в людини і в тварини. Але на відміну від тварин людина сама виготовляє продукти, які задовольняють її потреби. Характерна особливість людських потреб - їх фактична незадоволеність. Не можна задовольнити будь-яку потребу раз і назавжди. Будучи задоволеною вона виникає знову, при цьому побуджує людину створювати все нові і нові предмети матеріальної і духовної культури. В розвитку особистості важливу роль відіграють духовні потреби: стремління до знань, творчості, сприймання творів мистецтв. Життя людини в суспільстві породжує такі потреби, як потреба в спілкуванні, в визнанні зі сторони інших людей, потреба займати відповідне місце в колективі. Кожну людину характеризує неповторне поєднання потреб.

Ми цікавимося тими предметами і явищами, які здатні задовольнити ту чи іншу потребу.

Інтерес нерідко примушує нас діяти в певному напрямку, виступає в якості мотиву діяльності. При цьому одна і та ж діяльність може бути мотивована різними інтересами і може задовольняти різні потреби.

Інтереси — це вибіркова скерованість особистості, на предмети чи явища навколишнього світу, яка виявляється в позитивному ставленні до них. Значення інтересів дуже велике, вони змушують оволодівати знаннями, розширювати свій кругозір. Цікавий предмет зазвичай викликає бажання посилено його вивчати.

Інтереси у кожної людини дуже індивідуальні. Чому мене щось вабить, а вас — анітрохи? Може, тому, що предмет мого інтересу відповідає моєму настрою, нагальним потребам, а, може, тому, що мати саме такий інтерес престижно в очах моїх товаришів?

Чи мають інтереси тварини? Так, вони разом із нами активно реагують на щось нове, несподіване, незвичне. Але на відміну од людей вищі тварини не такі допитливі, бо допитливість досить небезпечна. Взагалі допитливість і страх увесь час перебувають у нестійкій рівновазі: якщо явище не дуже незнайоме або незвичне, домінує допитливість, якщо явище якесь зовсім несподіване, тоді домінує страх. Інтереси завжди позитивно емоційно забарвлені. У нормальної людини інтерес має перевагу над такою яскравою позитивною емоцією як радість. Інтереси мотивують більшість зусиль, які ми прикладаємо у навчанні, відпочинку. Винятком є поведінка, пов'язана з потребою збереження життя.

Що відчуває людина, коли їй цікаво? Бажання дослідити, зрозуміти, наблизитися поєднується з почуттями пожвавлення, захвату, захопленості, зачарованості, запалу, піднесення. Зацікавлена людина відчуває, що вона насправді живе. Інтерес є єдиною мотивацією, що може нормально підтримувати повсякденну діяльність, долати нудьгу. За змістом інтереси можна поділити на наукові, музичні, спортивні, технічні. За суспільним значенням інтереси бувають корисні і шкідливі. За обсягом — вузькі й багатогранні. За тривалістю дії — усталені і тривалі.

Розрізняють широкі і вузькі інтереси. Всесторонній розвиток особистості передбачає широту і різносторонність інтересів при наявності основного, центрального інтересу. Вузькі інтереси - це коли в людини є один-два обмежених інтереси, при повній байдужості до всього іншого.

Глибокий інтерес _ означає конкретно, грунтовно вивчити об'єкт у всіх деталях і тонкощах.

Поверхневий інтерес - це коли людина поверхнево цікавиться чимось і не вникає в подробиці.

Стійкі інтереси - вони довго зберігаються, відіграють важливу роль в житті та діяльності людини.

Нестійкі інтереси - вони короткочасні, швидко виникають і швидко згасають.

Дієвими інтересами називаються інтереси, які глибоко впливають на життя і діяльність людини, пробуджують її до систематичних, цілеспрямованих дій в певному напрямку. Пасивний інтерес не пробуджує до такої діяльності.

Також бувають прямі та опосередковані інтереси.

Прямі інтереси - це зацікавленість певним видом знань чи певною діяльністю.

Опосередковані інтереси - викликаються не змістом об'єкта, а тим значенням, яке він має, будучи пов'язаними з іншим об'єктом (учень цікавиться кресленням, бо має зв'язок з конструюванням)

Ідеали — це зразок, якому слідує людина в діяльності і поведінці.

Усвідомлення свого ідеалу викликає різноманітні переживання у людини, зазвичай подив, захват, захоплення.

Спостерігається два типи ставлення до ідеалу: споглядальне - коли людина обмежується захопленням ідеалом і діяльне - коли захоплення ідеальним породжує величезну енергію для перетворення ідеального в реальні риси власного характеру. Ідеал виступає як план дій.

Переконання — це знання людини, в правильності яких вона впевнена і які служать їй керівництвом до дії.

Людина із стійкими переконаннями не тільки діє у відповідності з ними, але і прагне їх передати іншим людям.Переконання і знання не одне і теж саме.Якщо людина знає як потрібно себе вести чи як потрібно поступати в тій чи іншій ситуації, але вона цього не виконує, т о її знання не є переконаннями.. Але якщо людина знає і чинить у відповідності із цим знанням – то це її переконання

 

Якщо переконання утворюють певну систему, то вони стають світоглядом людини.

Світогляд

Світогляд - це форма суспільної самосвідомості людини, через яку вона сприймає, осмислює, оцінює світ, визначає своє місце в ньому. Це система принципів, знань, ідеалів, цінностей, вірувань, які визначають індивіда та органічно втілюються в його вчинки і норми мислення. Перед кожною людиною постійно виникають запитання: що робити? Куди йти? У чому сенс життя? І тут світоглядна позиція людини, її світоглядні орієнтири стають передумовою віднайдення правильної відповіді на поставлені запитання.

Світогляд - це система найзагальніших знань, цінностей, переконань, які регулюють ставлення людини д світу?

Наявність світогляду - це істотний показник зрілої особистості. Світогляд проявляється у всьому: в побуті, в праці у відношенні до інших людей.

Суттєвою рисою світогляду є насамперед певна цінність поглядів, які стосуються важливих життєвих проблем: що таке світ? Чи існує Бог? Куди прямує людство? Ці проблеми розглядаються з певної духовної висоти, на основі узагальнення, життєвого досвіду народу. Центральна проблема світогляду - відношення людини до світу. Характерною рисою розвитку особистості в ранньому юнацькому віці є вироблення її світогляду, тобто системи погляду на світ, суспільне життя, на мораль, науку, мистецтво. Під час свого становлення світогляд починає регулювати взаємини юнаків і дівчат, впливати на формування їх ціннісних орієнтацій, ставлення до людей. Формування світогляду пов'язане з потребою самовизначення, породжує певну спрямованість особистості підлітка і позначається на всіх психічних процесах.