Структурні компоненти діяльності



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Структурні компоненти діяльності



Всяка діяльність має свою структуру

Потреба- це такий стан живої істоти, який виявляє залежність від конкретних умов її існування і породжує активність по відношенню до цих умов

Людські потреби формуються в процесі соціалізації й поділяються на види залежно від: предмета (матеріальні, духовні) та походження (природні (нижчі) і культурні (вищі).

Потреба завжди є поштовхом до прояву активності, однак людина в діяльності керується також певними мотивами.

Мотивом діяльності називається те, що спонукає її, заради чого вона здійснюється.Як мотив звичайно виступає конкретна потреба, що у ході і за допомогою даної діяльності задовольняється.

Мета - це те, чого прагне досягнути людина, задля чого вона працює, долаючи труднощі й перешкоди, чого хоче досягти у своїй діяльності. Отже, без мети не може бути свідомої діяльності.

 

В якості цілей діяльності виступає її продукт. Тобто це кінцевий результат діяльності.Він може являти собою реальний фізичний продукт, створений людиною, визначені знання уміння інавички, що здобуваються в ході діяльності, творчий результат.

Ціль діяльності не рівнозначна її мотиву, хоча іноді мотив і ціль діяльності збігаються. Різні види діяльності, що мають оду і ту саму ціль(кінцевий результат) можуть підтримуватися різними мотивами.

Давайте розглянемо під цим кутом зору ваше навчання впедучилищі. Яка ваша ціль?

Успішно його закінчити і одержати професію вчителя. А чому ви стали вчитися? Що змусило вас до цього навчання? Зараз у вашій пам'яті виникають ті чи інші мотиви, які змусили вас до цього рішення.

Звичайна людська діяльність визначається системою цілей і мотивів, близьких і віддалених. Н: ви читаєте підручник. Ваша близька ціль -засвоїти, вивчити певний параграф. А за цим стоїть більш віддалена ціль -набути ґрунтовних знань з даного предмету.

Цілі людської діяльності породжуються суспільним життям, умовами, у яких вона живе, і залежать від ролей, які виконує людина, суспільних доручень, від її розвитку та індивідуальних особливостей. Цілі бувають близькі та віддалені. Віддалена мета реалізується в низці ближчих, часткових цілей, які крок за кроком ведуть до реалізації віддаленої мети, яку висувають на далеку перспективу.

Будь-яка діяльність складається з дійяк складових частин.

Дія -це реалізаційний компонент діяльності, спрямований на виконання певного завдання

Діяльність - це зовнішньо-фізична та внутрішньо-психічна активність, тому і дії можуть бути як зовнішніми, так і внутрішніми.

Систему рухів, спрямованих на присвоєння предмета чи його змісту, називають діями.

Розрізняють види дій:

•ПРЕДМЕТНІ, або зовнішні дії спрямовані на оволодіння предметами, контакти з людьми, з тваринами, рослинами тощо.

• РОЗУМОВІ дії виявляються у сприйманні, діяльності пам'яті, мислення тощо. Вони утворюються на ґрунті зовнішніх, предметних дій. Предметні ДІЇ в результаті інтеріоризації, тобто їх перенесення у внутрішнє життя людини, стають змістом розумової діяльності.

Операції - не самостійні елементи діяльності, а складові частини, за допомогою яких виконуються дії.

Сукупність дій об'єднаних єдиною метою можна назвати діяльністю. Вона характеризується певною тривалістю. Коли мова ведеться про педагогічну діяльність, тут розуміють не одну дію вчителя, а його повсякденну систематичну роботу в школі, що складається з ряду вчинків і дій педагога, яку він виконує протягом тривалого часу. Таку структуру: постановка мети, планування роботи, вибір найбільш доцільних прийомів, виконання діяльності, перевірка результатів, людської діяльності.

З розвитком діяльності, її структура змінюється. Нескладна діяльність може бути складовою частиною більш складної. Так якщо в першокласника процес письма - самостійна ціль, то в людини, яка володіє письмом, воно стає компонентом більш складної діяльності - навчання, творчої праці.

Життя кожної людини полягає в досягненні нею всіляких цілей. В діяльності людини одні цілі здобуваються інші виникають. Цей невгамовний і виснажний процес триває, поки триває свідоме життя людини. Цілі бувають різними за своїм змістом і заслуговують на різну оцінку, але для людини, яка до них прагне вони є життєво важливими. Без мети життя людини стає дрібним і пустим. Заберіть у людини наявні у неї цілі - і вона, якщо не знайде інших, стане животіти, нудити або здійме на себе руки (Ушинський К. Д.) . Тут виявляється прагнення людини до свідомої цілеспрямованої діяльності, характерне для її сутності.

 

Основні види діяльності

Діяльність людей дуже багатогранна, але при цьому виділяють три її основні види: ігрову, навчальну, трудову. Виділяють ще й спілкування, як вид діяльності. Художник малює картину не тільки для себе, а й для інших людей. їхня діяльність приносить радість іншим людям, які через художню творчість спілкуються з її авторами, входять в світ їхніх ідей та образів.

Людині в будь-якому віці притаманні всі три види діяльності: гра, навчання, праця, але в різні періоди життя вони мають різне значення. У дитини до вступу у школу основний вид діяльності - гра, хоча в дитячому садочку вони трішки вчаться і трудяться в міру їх сили. Основний вид діяльності школяра - навчання, хоча праця в його житті займає відповідне місце, а у вільний час він із задоволенням грається. Для дорослого, праця -основний вид діяльності, хоча він може і вчитися (заочно, на вечірньому факультеті), а у вільний час також грати (спортивні та інтелектуальні ігри).

Ігрова діяльність

Гра є основним видом діяльності дітей переддошкільного і дошкільного віку. Будучи основною формою вияву активності дитини, вона є водночас і основним засобом пізнання нею зовнішнього світу, відображення його у формі відчуттів, сприймань, уявлень і т. д. «Гра, — говорить О. М Горький, — шлях дітей до пізнання світу, в якому вони живуть і який покликані змінити» '.

Гра —- цілеспрямована, свідома діяльність дітей. Н. К. Крупська зазначає, що найулюбленішими, найпотрібнішими для дітей є такі ігри, в яких вони ставлять перед, собою певні цілі і добиваються їх реалізації. Діти свідомо добирають ігри, розробляють їх плани, підшукують засоби для їх здійснення. В іграх маленьких дітей цілі не бувають стійкими. Це виявляється в тому, що маленькі діти втрачають цілі у грі й легко переключаються з однієї гри на іншу. В процесі розвитку і виховання цілеспрямованість ігрової діяльності дітей зростає, цілі в іграх набирають стійкішого характеру. «У кожній хорошій грі,—-говорить А. С. Макаренко,—є насамперед робоче зусилля та зусилля думки... гра без зусилля... гра без активної діяльності — завжди погана гра» .

Ігрова діяльність дітей тісно пов'язана з суспільним життям, а навколишньою дійсністю. У своїх іграх діти наслідують життя і працю дорослих людей, відображають події суспільного життя. Прагнучи наслідувати життя та діяльність дорослих людей, робити те, що роблять дорослі, діти, у зв'язку з недостатнім фізичним та психічним розвитком, натрапляють на великі труд­нощі. В іграх ці труднощі вони переборюють по-своєму. Паровоз чи пароплав замінюють стільчиком, коня - - паличкою, човен - - трісочкою і т. д. Та хоч діти в своїх іграх і замінюють справжні предмети іграшковими, вони відтворюють відоме їм суспільне життя, навколишню дійсність: «будують будинки», «літають на літаках», «лікують хворих», «гасять пожежі», «виконують обов'язки капітана, пілота, шофера, учителя, лікаря» і т. д. Через те ігрова діяльність дітей є важливим засобом їх комуністичного виховання. Справедливо вказують, що гра - - це є школа думки, почуттів і волі. Справді, в іграх не тільки виявляються, а й формуються всі психічні процеси та властивості дітей, формується їх сприймання, пам'ять, уява, мислення, почуття, воля, розвивається їх спостережливість, уважність, вдумливість, наполегливість, сміливість, рішучість, уміння, навички, здібності. В ігровій діяльності відбувається не тільки психічний, а й фізичний розвиток дітей, розвивається фізична сила, спритність, швидкість і точність рухів. В іграх формуються всі якості особистості дитини, зокрема такі, як колективізм, дружба, товаришування, правдивість, чесність тощо. Тому ігри дошкільників відіграють важливу роль у підготовці їх до школи, до шкільного навчання. Це завжди треба мати на увазі при організації ігрової діяльності дошкільників. Разом з тим в ігровій діяльності дитина, як і дорослі, знаходить розвагу і спочинок.

Граються не тільки діти дошкільного, а й діти шкільного віку. їх гра має складніший і цілеспрямованіший характер. У школярів переважають дидактичні і спортивні ігри. В цих іграх яскраво виступає їх мета: успішно провести гру, перемогти свого партнера, розвинути в собі відповідні фізичні та розумові якості.

Щоб ігри сприяли фізичному і розумовому розвиткові дітей, формуванню в них кращих моральних якостей, треба, щоб вони були змістовні, ідейно витримані, цілеспрямовані, всебічно відображали нашу радянську дійсність.

Навчальна діяльність

Основним видом діяльності дитини шкільного віку є навчальна діяльність. Навчальна діяльність має ряд спільних рис з ігровою діяльністю дітей. І гра, і навчання є активною, свідомою діяльністю. В грі є елементи навчання, як і в навчальній діяльності, в грі діти набувають деяких знань, навичок і звичок. Але навчальна діяльність дітей у школі відрізняється від ігрової діяльності і своєю метою, і змістом, і мотивами.

Навчання — це така активна, свідома і цілеспрямована діяльність, яка полягає в засвоєнні дітьми знань з метою підготовки їх до майбутньої самостійної трудової діяльності.

Навчальна діяльність — це багатогранна активна розумова діяльність. Навчаючись, учень активізує своє сприймання і пам'ять, утворює різноманітні уявлення і поняття про предмети та явища об'єктивного світу, за допомогою мислення знаходить зв'язки і відношення між предметами, розвиває свою мову. При цьому він оперує такими розумовими діями, як аналіз і синтез, порівняння, абстрагування і узагальнення, класифікація.

В процесі навчання дитина виконує ряд практичних і розумових дій. її розумові дії формуються на основі практичних предметних дій. Зовнішні практичні дії поступово стають внутрішніми, розумовими діями. Розрізняють три рівні розвитку дії: 1) дія з матеріальними предметами або їх зображеннями; 2) дія, що здійснюється в голосній мові без безпосередньої опори на предмети і 3) дія «в умі» за допомогою внутрішньої мови. На цьому рівні розумова дія стає мислительною дією, коли розв'язуються певні проблеми, відкриваються нові зв'язки між предметами, що веде до перетворення предметних ситуацій. Глибина такого перетворення залежить від ступеня узагальнення дії та перенесення її з одного матеріалу на інший. Успіх навчання і розвитку дітей залежить від активізації їх розумових дій, особливо вищого рівня розумової дії — мислительної, узагальнюючої діяльності в навчанні.

Праця

Основним видом діяльності дорослої людини є праця. Найхарактерніша риса праці в тому, що вона спрямована на створення матеріальних і духовних цінностей, необхідних для життя і розвитку людини.

Праця- свідома цілеспрямована діяльність. Трудова діяльність здійснюється для того, щоб досягти певного результату, дати суспільно-корисний продукт, потрібен для задоволення потреб людини. Мета, що її ставить людина перед собою під час праці, визначається суспільним життям людей, їх прагненням задовольнити свої потреби.

Трудова діяльність вимагає від людини напруження всіх її фізичних і розумових сил, подоланні цілого ряду труднощів.

Праця- свідома діяльність людини, спрямована на створення матеріальних і духовних благ. Вона є необхідною умовою існування і розвитку людини.

Людина, приводячи в рух наявні в неї природні органи і сили, виготовляє знаряддя праці і за їх допомогою перетворює матеріал природи надає йому форму, придатну для її власного життя, для задоволення її різноманітних потреб.

Від покоління до покоління праця ставала дедалі різноманітнішою, досконалішою, різнобічнішою. До полювання та скотарства додалося землеробство, потім прядіння, ткацтво, обробка металів, гончарство і судноплавство.

Праця - це єдність фізичного та психічного. У процесі праці акт візуються й виявляються різноманітні фізичні та психічні властивої людини. Залежно від змісту праці психічні її компоненти набуванні, своїх особливостей. Діяльність слюсаря, тракториста, вчителя або композитора потребує своїх специфічних психічних якостей. Але є псих п ні якості особистості, спільні для всіх різновидів трудової діяльності, хоча вони й виявляються в кожному її різновиді по-різному.

Перша й необхідна умова будь-якої праці - наявність мети створи і н певний продукт. Характерною рисою праці є те, що людина передбачає її результати, уявляє собі необхідний для цього матеріал, окреслює способи та послідовність своїх дій. Цим її трудові дії відрізняються під інстинктноподібннх дій тварин. Перш ніж щось будувати, вона подумки уявляє те, що робитиме. Наприкінці процесу праці отримуємо результат, який ще до його початку існував в уявленні людини. Чим складніше трудове завдання, тим вищі вимоги ставляться до його виконання, до психіки людини.

Праця вимагає відповідної підготовки. Знання, вміння та навички працювати набуваються протягом навчання та попередньої праці. Складніші різновиди праці потребують тривалого навчання. Щоб опанувати спеціальності лікаря, педагога, інженера, потрібно після закінчення середньої школи навчатись у вищій школі. Багато часу потрібно також для опанування виробничих спеціальностей високої кваліфікації.

Праця людини виявляє її уважність, спостережливість, уяву та мислення. Особливо важливі ці якості тоді, коли людина стикається з но-ким для неї завданням, коли вона шукає нових, досконаліших способів його виконання.

2.3. Уміння ,навички і звички

1. Поняття про знання, уміння і навички

2. Процес утворення звички

3. Виховання позитивних звичок і боротьба з негативними звичками.



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-29; просмотров: 1068; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.165.57.161 (0.015 с.)