Споживчі кооперативи, їх мета, функції та принципи діяльності, класифікація кооперативів

Кооперація споживачів — одна з найпотужніших у світі соціально-економічних систем. Деякі дослідники саме її вважають провідною підсистемою кооперації, яка визначає мету кооперативного руху. Вони переконані, що споживчі товариства в змозі в кінцевому підсумку змінити устрій людського суспільства, зробити його більш справедливим, міцнішим морально і багатшим духовно та матеріально, їх опоненти вказують на природні межі споживчої кооперації, існування яких не дозводить їй опанувати світом. Всі, однак, згоджуються в тому, що споживчі товариства здатні зробити наше життя зручнішим, спонукати людство до справедливості, добра і краси.

У широкому розумінні слова «товариства споживачів» — це кооперативи, що задовільняють індивідуальні потреби своїх членів у харчах, предметах повсякденного вжитку, житлі, послугах соціально-культурного характеру, а також кооперативи, що страхують життя, доходи та особисте майно своїх членів, забезпечують їх коштами на особисті потреби (не для інвестування) та ін. Однак традиційно житлові, послугові, страхові, кредитні та ощадно-позичкові товариства виділяють як окремі види кооперації. Споживчими товариствами називають лише такі об'єднання людей на кооперативних засадах, провідною галуззю діяльності яких є організація громадської торгівлі для забезпечення своїх членів товарами особистого вжитку.

Серед найважливіших функцій, що їх здійснює споживча кооперація, назвемо такі:

1. Організація закупівлі товарів споживання гуртовими партіями та їх роздрібний продаж через сітку власних торгівельних пунктів своїм членам (та іншим споживачам).

2. Закупівля сільськогосподарських продуктів та сировини, лікарських рослин та ін. для наступної переробки і реалізації членам кооперативу (та іншим споживачам).

3. Ведення власного виробництва продовольчих і промислових товарів споживання для реалізації своїм членам (та іншим споживачам).

4. Нагромадження заощаджень своїх членів для інвестування власної виробничої та торгівельної діяльності.

5. Культурно-просвітня робота серед своїх членів (та інших споживачів), пропаганда ідей кооперації, її принципів, історії та практики.

6. Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації членів і працівників кооперативів задля ефективнішої реалізації функцій кооперації.

Діяльність споживчої кооперації ґрунтується, звичайно, на загальних кооперативних принципах. Саме вони визначають мінімальні стандарти організаційної поведінки і узагальнені моделі її економічної та громадської діяльності. Разом з тигя споживчі кооперативи мають певну специфіку діяльності, що визначає особливості в принципах їх функціонування. Ефективні економічно та вартісні з точки зору моралі й права засади споживчої кооперації були розроблені в середині XIX ст. рочдельськими ткачами — членами «Товариства чесних піонерів». Найважливіші з них це:

1)продавати в крамниці лише за готівку і за ринковою ціною;

2)розподіляти прибуток між членами товариства відповідно до розмірів їх закупівель;

3) нагромаджувати оборотний капітал шляхом відрахувань від прибутків та інших заощаджень членів товариства.

Ці правила визначили особливий кооперативний характер економічних товариств. Вони забезпечили їм самостійність (завдяки принципу опори на власний капітал), відкритість і демократизм (завдяки принципові формування оборотного капіталу), усунули погоню за наживою, що було властиво капіталістичним підприємствам (завдяки принципові розподілу зисків відповідно до закупівель).

Споживчі кооперативи і сьогодні зберігають вірність рочдельським принципам. Вони забезпечують своїх членів високоякісними товарами, не допускають обману (обважування чи обрахунку) покупця, дбають про збереження демократичного характеру своєї організації та управління нею. Важливого значення в сучасних умовах набувають також принципи автономії кожного кооперативу як господарської одиниці і солідарності кооператорів в господарській та громадській діяльності.

В умовах ринкових відносин кожний споживчий кооператив дійсно повинен функціонувати як самостійний, автономно діючий господарський суб'єкт, який повністю несе відповідальність за результати своєї діяльності і не може розраховувати на покриття збитків з якихось централізованих кооперативних чи інших фондів. Лише за цих умов зусилля кооператорів будуть спрямовані на забезпечення його ефективної праці.

Види кооперативів. Принципи їх діяльності. Кооперативні підприємства та об´єднання

 

Сільськогосподарські кооперативи слід класифікувати й систематизувати за окремими ознаками. В основі такої класифікації кооперативів лежить їх розподілення на дві великі групи (типи) — виробничі і споживчі.

 

До виробничих кооперативів належать усі види кооперативів незалежно від сфери діяльності, основна мета яких — отримання доходу (прибутку). У цих кооперативах об´єднується труд і майно їх членів, а всі види виробничо-господарської діяльності виконуються спільно, колективно. На відміну від них споживчі кооперативи створюються для задоволення споживчих інтересів своїх членів. Поряд з цими основними типами кооперативів (виробничими та споживчими) існують і кооперативи змішаного типу, їх називають по-різному — змішані, проміжні, універсальні, інтегральні, багатопрофільні тощо.

 

В умовах відродження кооперативного руху в Україні набувають актуальності підстави поділу кооперативів на види за такими ознаками: рід діяльності; предмет діяльності; спосіб утворення; рівень усуспільнення майна; правовий режим земель; функціональна спрямованість; територія діяльності; ступінь включення в господарський обіг; участь у різних фазах суспільного виробництва; підстави об´єднання; підгалузева ознака; конкретно родова ознака; соціальний склад; сфера діяльності; мета діяльності й об´єкти власності; вид продукції, що виробляється; місце в організаційно-господарській структурі; рівень спеціалізації; джерела забезпечення матеріальними ресурсами тощо.

 

Поділ кооперативів, які здійснюють діяльність у сфері сільського господарства, на види закріплений і в Законі України «Про сільськогосподарську кооперацію». Відповідно до цілей, завдань та характеру діяльності вони поділяються на два види — виробничі й обслуговуючі. У згадуваному Законі закріплено, що сільськогосподарський виробничий кооператив — це «юридична особа, утворена шляхом об´єднання фізичних осіб, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, для спільного виробництва продукції сільського, рибного і лісового господарства на засадах обов´язкової трудової участі у процесі виробництва». Таким чином, серед ознак сільськогосподарського виробничого кооперативу можна назвати специфічний вид діяльності — виробництво сільськогосподарської продукції, обов´язкову трудову участь членів у його діяльності, а звідси — й участь у ньому лише фізичних осіб.

 

У нормах Закону міститься положення про те, що виробничі кооперативи здійснюють господарську діяльність на засадах підприємництва з метою отримання доходу. Як відомо, поняття та принципи підприємництва закріплені в Законі України «Про підприємництво». Саме отримання прибутку, а не доходу є однією з конститутивних ознак підприємницької діяльності. Та й сама по собі господарська діяльність є ширшою за підприємницьку, бо включає ще й низку організаційно-управлінських моментів.

 

Що стосується сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу, то це «кооператив, створений для надання послуг переважно членам кооперативу та іншим особам з метою провадження їх сільськогосподарської діяльності». Саме так і говориться у ст. 1 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію». Оскільки діяльність таких кооперативів спрямована на обслуговування сільськогосподарського та іншого виробництва учасників кооперації, на надання комплексу послуг, пов´язаних із виробництвом, переробкою та збутом продукції рослинництва, тваринництва, лісівництва й рибальства, то й їх членами передусім повинні бути виробники сільськогосподарської продукції. Серед ознак такого кооперативу можна назвати: особливий вид діяльності (обслуговування сільськогосподарського виробництва, переважно його членів); безпосередня участь товаровиробників сільськогосподарської продукції (як юридичних, так і фізичних осіб); обов´язкова участь у господарській діяльності.

 

Залежно від виду діяльності обслуговуючі кооперативи поділяються на переробні, заготівельно-збутові, постачальницькі, сервісні та інші, тобто цей приблизний перелік не є вичерпним: можливе існування й інших видів таких кооперативів. Основні напрямки діяльності цих підвидів обслуговуючих кооперативів закріплено в Законі «Про сільськогосподарську кооперацію».

 

Що стосується принципів кооперативної діяльності, то вони закріплені в ст. 3 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію», відповідно до якої до них належать: добровільність членства фізичних і юридичних осіб в кооперативі і безперешкодний вихід з нього; обов´язкова трудова участь членів у діяльності виробничого кооперативу; обов´язкова участь членів у господарській діяльності обслуговуючого кооперативу; відкритість і доступність членів для тих, хто визнає статут кооперативу, бажає користуватися послугами цього кооперативу та в разі потреби погоджується брати участь у фінансуванні його на умовах, встановлених статутом кооперативу; демократичний характер управління, рівні права у прийнятті рішень за правилом «один член кооперативу — один голос»; розподіл доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі в діяльності кооперативу; контроль членів кооперативу за його роботою в порядку, передбаченому статутом кооперативу. Слід зазначити, що наведені принципи діяльності кооперативів відповідають загальновизнаним кооперативним принципам, встановленим Міжнародним кооперативним альянсом.

 

Відповідно до положень чинного законодавства України кооперативи можуть створювати кооперативні об´єднання та підприємства. Об´єднання кооперативів створюються на добровільних засадах для здійснення будь-якої не забороненої законодавством діяльності за галузевою або територіальною ознакою. Об´єднання мають статус юридичної особи, створюються на тих самих умовах, що й кооперативи. Об´єднання не мають права втручатися в господарську діяльність засновників, не відповідають за зобов´язання членів об´єднання, а члени об´єднання не відповідають за зобов´язання об´єднання, якщо інше не передбачено статутом. Реєстрація об´єднань здійснюється в тому ж порядку, що і реєстрація кооперативів.

 

Можуть створюватися такі види об´єднань: об´єднання, що створюються кооперативами на підставі договорів; об´єднання, що створюються на засадах членства з делегуванням їм кооперативами централізованих функцій з питань господарської діяльності, управління і контролю; об´єднання, що створюються на засадах членства, з делегованими функціями господарської діяльності і управління; змішані об´єднання, що здійснюють господарські й управлінські функції частково на засадах членства і делегованих повноважень, а частково на договірних засадах; кооперативи кооперативів.

 

Кооперативи, що увійшли до об´єднання, зберігають статус юридичної особи та повну господарську самостійність і можуть добровільно вийти з них за рішенням загальних зборів членів кооперативу. Формування органів управління об´єднань, утворення і поповнення майнових фондів здійснюється в порядку, передбаченому установчими документами.

 

Для виконання статутних завдань кооперативи і їх об´єднання можуть створювати підприємства різних видів та організаційно-правових форм. Такі підприємства функціонують відповідно до їх статутів, затверджених кооперативами (об´єднаннями)-засновниками. Принципи діяльності таких підприємств встановлено ст. 27 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» та Законом України «Про підприємства в Україні».

Список використаної літератури:

Закон України «Про споживчу кооперацію» від 10 квітня 1992 р.

Вахитов К.И. Потребительская кооперация СССР: Учебник. М.: Экономика

 

Білет 4