Форми об’єднань у споживчій кооперації

Коопера́ція (лат. cooperatio) — це форма організації економічної діяльності людей і організацій, для спільного досягнення загальних цілей або задоволення потреб. Використовується також для позначення характеру економічних та політичних взаємин.

 

Споживча кооперація в Україні - система самоврядних організацій громадян (споживчих товариств, їх спілок, об'єднань), а також підприємств та установ цих організацій, яка є самостійною організаційною формою кооперативного руху.

Організа́ція (від грец. ὄργανον — інструмент) — цільове об'єднання ресурсів для досягнення певної мети.

 

Частіше всього термін вживається для означення соціальної групи, яка розподіляє виконання завдань між учасниками для досягнення певної колективної мети.

 

Організації, створені людиною (людьми), характеризуються наявністю людини як активного ресурсу. Для організацій, створених людиною, характерна наявність функцій управління і планування. Необхідно відзначити, що організація, що входить у більш велику організацію, є для останньої ресурсом. Підприємство — організація для підприємницької діяльності.

 

1. Вахітов, В. І. Історія споживчої кооперації Росії: Учеб. посіб. - М., 1998.

2. Цивільний кодекс Російської Федерації.

3. Закон Російської Федерації «Про споживчу кооперацію (споживчих товариствах та їх спілках) у Російській Федерації / - М.:«Видавничий будинок Центросоюзу», 2000

4. Конституція Російської Федерації. - М., 1997.

5. Клімов, А.П. Споживча кооперація в системі розвиненого соціалізму. / А.П. Клімов. - М.: Економіка. - 1980.

 

Білет 5

Споживчі кооперативи в працях теоретиків кооперації

Кооперативний рух в Україні має майже 150-літню історію. Його теоретичні засади та практичні рекомендації розроблені в працях видатних мислителів минулого Р. Оуена, А. де Сен-Симона, Ш. Фур'є, В. Кінга, Шульце-Делича, В. Райфайзена, Ш. Жіда, О. Чаянова. Вагомий внесок у становлення та розвиток споживчої кооперації в Україні у доколективізаційний період зробили українські вчені, передусім М. Туган-Барановський, М. Левитський, С. Бородаєвський, Б. Мартос. Проблемам відродження і розбудови кооперативного руху на сучасному етапі перетворень в Україні присвятили свої наукові праці вчені-економісти О. Крисальний, М. Малік, Л. Молдаван, В. Зіновчук, В. Гончаренко та інші. Однак підходи до поняття кооперації, її ролі та місця у визначенні напрямів розвитку та його структур є неоднозначними і потребують адаптації до умов кожного з етапів розвитку економіки.

 

Основною причиною невизначеності методологічних підходів є аморфність концепції споживчої кооперації. Наукові дослідження процесів і суті кооперації нині, як і раніше, не мають комплексного характеру. Тривалий час проблеми кооперації розглядались з позиції власності на засоби виробництва, що не можна вважати економічно коректним підходом, оскільки процеси зміни форми власності й розвитку кооперації є, в принципі, мимобіжними. Не витримує критики також штучний і необґрунтований поділ кооперації на соціалістичну і капіталістичну, оскільки суть і зміст кооперації є однаковими за будь-яких суспільно-економічного устрою та форми власності.

 

У низці праць авторитетних науковців з цього питання, в яких розкриваються співпраця і кооперування в різних галузях і напрямах, узагальнюється досвід розвитку кооперативних форм діяльності, увага акцентується, як правило, на організаційних аспектах цього явища. Причому має місце неоднозначне тлумачення поняття і суті кооперації. Зокрема, професор О. Чаянов вважав кооперацію «більшою мірою масовим соціальним рухом». З подальших його досліджень випливає, що термін «кооперація» пов'язаний з двома поняттями: «кооператив» і «кооперативний рух». На жаль, його праця «Короткий курс кооперації» орієнтує нас лише на її організаційну форму. Нині дуже важливо систематизувати і сформулювати методологічні основи відродження і розвитку кооперації в Україні, вирішення якої може забезпечити формування та реалізацію кооперативної політики на сучасному етапі й на перспективу.

 

Щоб зрозуміти суть терміну «споживча кооперація», потрібно розглянути форму і зміст цього поняття. Форма кооперації -- це кооператив як первинна громадсько-господарська організація, добровільне об'єднання громадян зі спільним веденням будь-якої діяльності в різних галузях народного господарства у формі різних підприємств, заснованих на приватній власності їх членів. При цьому кооперативи можуть співробітничати з іншими залежно від потреб, мети та певних економічних і соціальних цілей. Головна суть такої співпраці -- або спільна виробнича діяльність, або спільне надання послуг як виробничого, так і невиробничого характеру, одним із важливих результатів чого є вивільнення окремих працівників від невластивих їм функцій та їхня спеціалізація. Отже, щоб кооперуватися, необхідно вступити у виробничі відносини на певних засадах. В силу потреб виробництва виникає низка, а точніше система виробничих відносин, яка видозмінюється і самовідтворюється. А зміна форми виробничих відносин є не що інше, як явище. Кооперація як явище є динамічнішою категорією, порівняно з розумінням її як форми.

 

В сучасних умовах споживча кооперація з економічної точки зору розглядається як процес добровільного об'єднання зусиль і ресурсів суб'єктів, зацікавлених у досягненні певних соціально-економічних результатів, які можна отримати лише або швидше, або ефективніше за допомогою групових дій.

 

 

Білет 6

Законодавство про кооперації

Закон України Про кооперацію від 10.07.2003 № 1087-IV

Зміст

Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Кооперація

Стаття 2. Визначення термінів

Стаття 3. Мета та основні завдання кооперації

Стаття 4. Основні принципи кооперації

Стаття 5. Законодавство про кооперацію

Розділ II КООПЕРАТИВ

Стаття 6. Кооператив

Стаття 7. Порядок створення кооперативу

Стаття 8. Статут кооперативу

Стаття 9. Державна реєстрація кооперативу

Стаття 10. Член кооперативу

Стаття 11. Вступ до кооперативу

Стаття 12. Основні права та обов'язки члена кооперативу

Стаття 13. Припинення членства в кооперативі

Стаття 14. Асоційоване членство в кооперативі

Стаття 15. Вищий орган управління кооперативу

Стаття 16. Виконавчий орган кооперативу

Стаття 17. Спостережна рада кооперативу

Стаття 18. Ревізійна комісія (ревізор) кооперативу

Стаття 19. Майно кооперативу та джерела його формування

Стаття 19-1. Права членів кооперативу на його майно

Стаття 20. Фонди кооперативу

Стаття 21. Паї членів кооперативу

Стаття 22. Земля кооперативу

Стаття 23. Економічні засади діяльності кооперативів

Стаття 24. Ціни і тарифи на продукцію та послуги кооперативів

Стаття 25. Дохід кооперативу та його розподіл

Стаття 26. Кооперативні виплати та виплати на паї

Стаття 27. Майнова відповідальність кооперативу та його членів

Стаття 28. Реорганізація кооперативу

Стаття 29. Ліквідація кооперативу

Розділ III КООПЕРАТИВНЕ ОБ'ЄДНАННЯ

Стаття 30. Кооперативне об'єднання

Стаття 31. Порядок створення кооперативного об'єднання

Стаття 32. Установчий договір кооперативного об'єднання

Стаття 33. Статут кооперативного об'єднання

Розділ IV ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ В КООПЕРАТИВНИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ

Стаття 34. Правове регулювання трудових відносин

Стаття 35. Соціальна підтримка членів кооперативних організацій та найманих працівників

Стаття 36. Охорона праці

Розділ V ДЕРЖАВА І КООПЕРАЦІЯ

Стаття 37. Взаємовідносини між державою і кооперативними організаціями

Стаття 38. Контроль за діяльністю кооперативних організацій

Розділ VI МІЖНАРОДНІ ЗВ'ЯЗКИ І ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ КООПЕРАТИВНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Стаття 39. Міжнародні зв'язки кооперативних організацій

Стаття 40. Зовнішньоекономічна діяльність кооперативних організацій

Розділ VII ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 41. Прикінцеві положення

Прикінцеві положення

 

Цей Закон визначає правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні.

 

Білет 7