Розвиток психіки в тваринному світі 





Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Розвиток психіки в тваринному світі



Розвиток психіки в тваринному світі був пов'язаний з появою складних психічних процесів, що дають доскона­ліші форми відображення навколишньої дійсності й при­стосування до її змін. З розвитком відчуттів у тварин з'явилися сприйняття (відображення предметів з цілим рядом їхніх ознак). У вищих хребетних виникають уяв­лення (образи речей, що в певний момент не сприймають­ся; так, мавпа шукає захований банан, який тільки-но бачила). Удосконалюється пам'ять тварин (її початкові форми є й у найпростіших представників тваринного сві­ту) . У хребетних є зачатки мислення, яке, однак, набагато примітивніше розумової діяльності людини. Розвиток психіки є складовою частиною загальної еволюції тварин. Тварини пристосовуються до змін середо­вищане тільки відповідними змінами в будові тіла, але й змінюванням форм поведінки.

Для успішного пристосування до середовища дуже важ­ливе значення має гнучкість, мінливість поведінки тварин, здатність швидко змінювати свою поведінку у відповідь на змінювання зовнішніх умов. Мінливість поведінки пе-. ребуває в зв'язку з рівнем психічного розвитку: чим вищий психічний розвиток, тим гнучкіше і досконаліше тварина пристосовується до змін середовища.

 

Для розвитку психіки, велике значення має спосіб жит­тя тварини, який залежить від навколишнього середови­ща. Так, птахи, що літають у повітрі, й риби, що живуть у воді, мають менш розвинену психіку, ніж багато назем­них тварин. Але птахи мають добре розвинений зір, який допомагає їм здалеку розгледіти те, що може бути їжею. У мавп, які живуть на деревах, розвинулася спритність; живлення серцевиною плодів зумовило появу тонких і точних рухів рук, сприяло розвиткові вміння вдивлятися в предмет, маніпулювати ним тощо. Такий складний спосіб життя забезпечив розвиток у мавп елементів розу­мової діяльності . Рівень психічного розвитку визначає форми поведінки тварин: інстинкти, навички, інтелектуальні дії.

Слід розрізняти, з одного боку, форми поведінки тварин, в яких переважають спадкові механізми, так звані інстинкти, а з другого — форми поведінки, які виробляються в інди­відуальному досвіді тварини.

Фізіологічну основу інстинкту становлять безумовні рефлекси. Інстинктивна поведінка являє собою не що інше, як ланцюговий рефлекс, тобто ряд послідовних рефлектор­них рухів, з яких кожен попередній є початковим поштов­хом для кожного наступного. Нез'ясовні на перший погляд інстинктивні дії, які тварини виконують без спе­ціального навчання, являють собою системи безумовних рефлексів, які закріпилися в процесі розвитку виду. По­будова стільників бджолами або гнізд птахами, перельоти птахів — приклади інстинктивних дій.

Отже, інстинкти – це такі дії, які є природженими і виробляються з покоління в покоління під впливом зовнішніх чинників і закріплюються шляхом природного добору.

Складні ланцюгові рефлекси (інстинкти) виробляються внаслідок нагромадження в ряді попередніх поколінь тих властивостей, що їх набували тварини даного виду під впливом середовища. Цим пояснюється те, що інстинкти добре пристосовані до звичайних для даного виду умов життя: бджола будує свої стільники так, що на наймен­шому просторі з мінімумом матеріалу вона досягає най­більшої можливої місткості.

Не слід, проте, думати, що такі дії в будь-якій мірі свідчать про розум тварин; бджола, звісно, не провадить математичного розрахунку своєї будови. Припущення про «розумність» інстинктивних дій спростовується такими спостереженнями: ці дії виконуватимуться і далі навіть і при такій зміні умов, яка робить їх безглуздими. Якщо в гагарки, що висиджує пташеня, перекласти, коли вона відлетить за їжею, яйце трохи вбік, вона, повернувшись, сідає точно на те саме місце і продовжує його «висиджува­ти», нітрохи не піклуючись про яйце, яке лежить поблизу, в полі її зору. Таким чином, всяка незвичайна зміна в умовах життя може перетворити інстинктивну дію з дуже досконалої і доцільної в біологічно безглузду, а іноді на­віть шкідливу.

Безумовні рефлекси (інстинкти) не є, проте, цілком незмінними. Потрапляючи в нові умови життя, організм набуває нових властивостей і ці нові вла­стивості, передаючись спадково, посилюються і закріп­люються в ряді поколінь. Таким чином відбувається змі­нювання спадковості.

Багато форм поведінки не спадкові, а набуті протягом життя. Такі дії, що поступово виробляються в результаті повторення певної діяльності називаються навичками.

Утворювані в процесі індивідуального розвитку умовні рефлекси, з одного боку, і природжені, безумовні рефлекси, які є наслідком розвитку багатьох поколінь,— з дру­гого, дуже тісно зв'язані між собою. Умовні рефлекси, які відповідають постійним факторам, що зустрічаються в житті даного виду, можуть дедалі більше закріплюватись, робитися спадковими І передаватися нащадкам. «Можна вважати, що деякі з умовних, наново утворених рефлексів пізніше спадковістю перетворюються в безумовні» (Павлов). Навпаки, ті безумовні рефлекси, які перестають відповідати зміненим зовнішним умовам, перестають успад­ковуватись нащадками. Таким чином відбувається зміню­вання інстинктів. Але це змінювання відбувається від­носно повільно, протягом життя багатьох поколінь.

У тварин, в яких нервова система досягає досить висо­кого рівня розвитку, поведінка будується значною мірою на основі тимчасових зв'язків, які формуються в індиві­дуальному досвіді організму. Безумовні рефлекси тварина успадковує, а умовні рефлекси у неї виробляються протя­гом життя.

Те, що називається «дресировкою» тварини, являє собою вироблення умовних рефлексів. Певні можливості для цього є вже черв'яків. Можна, багато разів повторюючи до­сліди, привчити дощового черв'яка по дорозі .в своє житло повертати в певному місці праворуч, а не ліворуч, якщо, після того як він поверне ліворуч, пропускати крізь нього електричний струм.

Вивчення умовно-рефлекторної діяльності у тварин, які стоять на різних ступенях розвитку, свідчить, що чим складніший і досконаліший організм, тим більше розви­нена у нього здатність виробляти умовні рефлекси. У ссав­ців, як добре відомо, можливості вироблення різноманіт­них умовних рефлексів надзвичайно великі.

Біологічне значення умовних рефлексів полягає в тому, що нові тимчасові зв'язки дають змогу точно й досконало пристосовуватись до мінливих умов життя. При цьому дуже важливим є не тільки те, що різноманітні нейтральні подразнення можуть ставати сигналами безумовних под­разників, але й те, що в змінених умовах нові нервові зв'язки легко зникають, загальмовуються.

Умовними рефлексами (навичками) пояснюються найскладніші фор­ми доцільної поведінки тварин.

' Розвиток психіки здійснюється в нерозривній єдності з розвитком матеріального носія її — нервової системи, зокрема мозку.

Починаючи із ссавців, органом вироблення навичок стає кора великих півкуль головного мозку, і дуже важливого значення набуває еволюція кори.

Ускладнення нервової системи і розвиток різних форм поведінки тварин кінець кінцем зумовлені способом життя.

Візьмемо для прикладу птахів. Центральний факт, який визначає і будову, і психіку — це пристосування до льотного життя в повітрі. Для льотного життя потрібний добрий розвиток зору й слуху; в цьому напрямі і відбу­вався розвиток органів чуття в птахів. У хижих птахів вирішальне значення має можливість здалека бачити свою здобич; через те гострість зору досягає в них такого сту­пеня, який недоступний жодній іншій тварині. З другого боку, життя в повітрі мало вимагає від них застосування дотику й нюху, через що ці відчуття розвинені в птахів дуже мало. Рухи птахів високо спеціалізовані (льотні рухи), але дуже шаблонні і дають мало можливостей для розвитку різноманітних і мінливих форм поведінки. По­вітря — значно одноманітніше середовище, ніж поверхня землі, на якій живе більша частина ссавців. Через те у пта­хів еволюція пішла в напрямі вдосконалення і ускладнення безумовних рефлексів (інстинктів), найменш гнучкої форми поведінки, а у ссавців стали розвиватися форми пове­дінки більш мінливі, тобто умовні рефлекси.

Другим прикладом можуть бути мавпи. Фактом, з якого треба виходити, пояснюючи рівень їх психічного розвитку, є спосіб їх життя на деревах. Життя на деревах поширює поле зору; значення нюху зменшується, роль зору зростає. Балансування на гілках, перестрибування з гілки на гілку вимагають доброго окоміру, тонкого дотику і, головне, здатності до надзвичайно різноманітних і спритних рухів. Живляться мавпи ядрами горіхів, плодів, стеблин; їжу їм доводиться добувати з допомогою досить дрібних і тонких рухів. Показовим є високий розвиток руки, яка до певної міри звільнилася від функції пересування (завдяки спо­собу життя на деревах) і почала виконувати функцію ха­пання. Внаслідок цього у мавп утворюються численні й дуже рухливі системи умовно-рефлекторних зв'язків. Ок­ремі тимчасові зв'язки у мавп, на думку І. П. Павлова, замикаються в ланцюги зв'язків; ці ланцюги зв'язків мо­жуть рости, збагачуватись, підвищуючи пристосувальні можливості тварини. При цьому зв'язки, які відбивають дійсні властивості, підкріплюються, а випадкові зв'язки гальмуються, наслідком чого є відображення деяких істот­них властивостей предмета, а згодом і зв'язків поміж пред­метами.

Високого розвитку в мавп набуває орієнтувально-дослід­ницький рефлекс, про який І. П. Павлов писав:

«Навряд чи достатньо оцінюється рефлекс, який можна було б назвати дослідницьким рефлексом, або, як я його називаю, рефлекс «що таке?», теж один з фундаментальних рефлексів.

І ми й тварина при найменшому коливанні навколишнього середовища встановлюємо відповідний рецепторний апарат в напрямі до агента цього коливання. Біологічний смисл цього рефлексу величезний». На основі розвитку орієнту­вально-дослідницького рефлексу виникає характерна для мавп «цікавість»— прагнення вдивлятися в усякий новий предмет, хапати його, маніпулювати з ним.

Вищі представники тваринного світу (з що живуть на суші - людиноподібні мавпи, з морських тварин - дельфіни) виконують складні дії, які можна назвати інтелектуальним поведінкою. Воно обумовлене вищою формою психічної діяльності, що здійснюється в таких життєвих умов, коли вроджені інстинкти і вироблені навички виявляються недостатніми.

Проста форма розумової поведінки (інтелектуальна) полягає у здатності тварини відображати більш складні зв'язки і відношення між окремими предметами або їхніми властивостями. Інтелектуальна поведінка характеризується тим, що тварина може «винаходити» нові способи розв'язання завдань, що виникають перед нею, використовуючи при цьому зовнішні предмети як знаряддя.
Ось приклади деяких дослідів над тваринами.
Близько клітини з мавпою лежить банан - її улюблені ласощі. Тварина намагається дістати його, але це не вдається. Мавпа зауважує лежить недалеко палицю, бере її і за допомогою палиці підсуває банан ближче і дістає його. В іншому досліді палиця, взята мавпою, виявилася коротка. Поруч лежали інші палиці. Мавпа почала маніпулювати (виробляти різні рухи) з ними. Палиці були бамбукові, порожні всередині. Випадково мавпа вставила одну з них в іншу. Вийшла довга палиця, якою мавпа і підштовхнула до себе плід.
До стелі клітини підвісили банан. Мавпа, підстрибуючи, намагалася дістати його, але це виявилося неможливим. Озирнувшись навкруги, вона побачила ящик, підтягли його і з нього дотяглася до банана. Іншим разом плід підвісили так, що і з ящика мавпа не могла його дістати. Поруч знаходилися інші ящики. Мавпа здогадалася поставити їх один на одного і, ставши на верхній ящик, дістала банан.
Якими б розумними не здавалися ці тварини, неважко переконатися у великій обмеженості їх мислення. Спостерігалися такі випадки. На плоту поміщали ласощі, але вогонь заважав мавпі взяти улюблений плід. Вона бачила, як люди гасили вогонь водою, яку наливали з бачка. На сусідньому плоту мавпа побачила цю судину. Щоб перебратися туди, вона склала з бамбукових палиць довгі держаки і перейшла на пліт, налила води в кухоль і, повернувшись назад, залила вогонь. Чому ж мавпа не скористалася водою, яка була поруч? Справа в тому, що мавпа не вміє узагальнювати: будь-яка вода гасить вогонь, мавпа ж бачила тільки, як його гасять водою з бачка.
Все це говорять про те, що, намагаючись вирішити інтелектуальну завдання, мавпа не бачить всіх умов, необхідних для вирішення, а помічає лише деякі з них. У цьому одна з причин обмеженості мислення вищих тварин.
У той час як людина зазвичай вирішує завдання, логічно розмірковуючи, роблячи необхідні висновки, тварини знаходять правильне рішення випадково, часто діючи методом проб і помилок.

1.5.3.СВІДОМІСТЬ ЛЮДИНИ.





Последнее изменение этой страницы: 2016-06-29; просмотров: 316; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.211.101.93 (0.015 с.)