Рефлекторна діяльність мозку

Півкулі великого мозку - їх кора і найближчі підкоркові структури являються вищим і найбільш реактивним відділом ЦНС тварин і людини. В числі вивчених функцій цього відділу є здійснення складних рефлекторних реакцій, які складають основу ВНД організму. Вперше уявлення про рефлекторний характер діяльності вищих відділів головного мозку було широко і детально розвинене засновником вітчизняної фізіології І.М. Сєченовим в його книзі "Рефлекси головного мозку". Ідеї І.М. Сєченова одержали блискучий розвиток в дослідженнях І.П. Павлова.У своїх дослідженнях І. Павлов довів, що великі півкулі головного мозку відіграють провідну роль у життєдіяльності всього організму.
Кора великих півкуль головного мозку, забезпечуючи потреби організму, разом з найближчими до кори підкорковими нервовими центрами здійснює складну аналітико-синтетичну діяльність. У ній утворюються найскладніші тимчасові нервові зв’язки, за допомогою яких регулюються відносини між організмом та зовнішнім середовищем, а також діяльність самого організму. Цю діяльність великих півкуль головного мозку І. Павлов і називає вищою нервовоюдіяльністю.
Поведінка живого організму є певною системою реакцій або рефлексів на подразники зовнішнього і внутрішнього середовищ.
Рефлекс — це реакція організму на подразнення, яка здійснюється за допомогою нервової системи. Рефлекторна діяльність — основна форма діяльності нервової системи.

Прийнято ділити всі рефлекси на умовні і безумовні. Живий організм з'являється на світ з набором вроджених рефлексів. Наприклад, у новонародженого смоктальні рухи виникають в той момент, коли щось торкнеться його рота, чи то груди матері, соска-пустишка або палець. Вроджені рефлекси відрізняються великою постійністю: у відповідь на одне і теж роздратування незалежно від інших умов відбувається строго певна реакція. І.П. Павлов назвав такі рефлекси безумовними. Безумовні рефлекси успадковані від предків, вони ма­ють готові рефлекторні дуги. Вони відносно постійні, вини­кають унаслідок дії певних подразників зовнішнього та вну­трішнього середовища і мають величезне значення для ре­гуляції вегетативних функцій (кровообігу, дихання, трав­лення, обміну речовин, виділення, терморегуляції тощо). Про­те вони не можуть забезпечити пристосування організму до мінливих умов навколишнього середовища.

З плином часу на базі безумовних рефлексів будується більше складну поведінку: смоктальні рухи, наприклад, виникають вже тільки на підкріплювані їжею роздратування. Дитина звикає до певних годинників годування, і відповідна кількістю і характером їжі слина починає виділятися вже не тільки після, але і до попадання їжі в рот. Кожен знає, що у дорослої людини слиновиділення може виникати вже при одному тільки виді або запаху їжі. Досить побачити шматок лимона або навіть подумки уявити собі як його ріжуть, і в роті з'являється рясна слина. Такого роду рефлекси набуваються у процесі індивідуального досвіду кожної окремої тварини або людини, вони повністю залежать від специфічних для кожного умов існування.

Ці рефлекси І.П. Павлов назвав умовними.

Умовні рефлекси на відміну від безумовних є індивідуальними, в одних органів певного виду вони можуть бути а в інших їх може не бути. Це рефлекси набуті, вони виробляються у людини тварини у процесі життя і набуваються на базі безумовних. Умовні рефлекси є функцією вищого відділу центральної нервової системи кори великих півкуль головного мозку якщо у тварин видалити мозок то зникнуть всі умовні рефлекси.

Із змінами в навколишньому середовищі рефлекси також змінюються. Саме завдяки умовним рефлексам організм здатний швидко перебудовувати свою поведінку. Умовні рефлекси – це реакції, набуті організмом у процесі індивідуального розвитку. Вони забезпечують пристосування його постійно мінливих умов навколишнього середовища. Умовні рефлекси не мають готових рефлекторних дуг. Вони не постійні і залежно від певних умов можуть вироблятися на будь-які сприйняті подразнення (світло, звук, хімічні речовини тощо), закріпитися або зникнути, коли немає підкріплення, і знову з`явитися в результаті впливу нових подразників. У виникненні умовних рефлексів провідна роль належить корі великого мозку.

Умовні рефлекси на відміну від безумовних є індивідуальними, в одних органів певного виду вони можуть бути а в інших їх може не бути. Це рефлекси набуті, вони виробляються у людини тварини у процесі життя і набуваються на базі безумовних. Умовні рефлекси є функцією вищого відділу центральної нервової системи кори великих півкуль головного мозку якщо у тварин видалити мозок то зникнуть всі умовні рефлекси.

 

Безумовні	Умовні
Вроджені, спадкові. Універсальні. Характерні для всіх особин одного виду. Рефлекторні дуги замикаються на рівні спинного мозку та стовбура головного мозку. Здійснюється через рефлекторну дугу. Стійкі, зберігаються протягом усього життя. Завдяки їм зберігається цілісність організму, підтримується сталість внутрішнього середовища, відбувається розмноження, є основою для утворення умовних рефлексів.	Набуті в процесі життя. Індивідуальні, утворені в результаті власного досвіду кожної людини. Рефлекторні дуги замикаються на рівні кори великих півкуль і підкірки. Здійснюються через функціональні тимчасові зв’язки. Мінливі, постійно утворюються і згасають. Завдяки їм організм більш тонко пристосовується до конкретних умов існування.

Зі зміною умов життя змінюються рефлекси. Вони зникають, тобто гальмуються, якщо умовний подразник не підкріплювати безумовним, і поновлюються, якщо умовний подразник знову підкріпити безумовним Свідома реакція іноді дозволяє подолати деякі рефлекси - наприклад, якщо ми досить безрозсудні, то можемо тримати руку на гарячій плиті, але до цього потрібно прикласти свідоме зусилля. Таким чином, рефлекси забезпечують тілу практично миттєві захисні реакції, особливо на сигнали небезпеки. Деякі рефлекторні дії, наприклад, подих, відіграють настільки важливу роль, що, навіть якщо їх вдається на час зупинити за допомогою свідомих зусиль, вони рано або пізно відновляються всупереч контролю свідомості.
Умовно-рефлекторна діяльність людини — надзвичайно складна,різноманітна й тонка система зв’язків. Нові нервові зв’язки утворюються на грунті не лише безумовних, а й існуючих, раніше утворених умовних зв’язків, які набрали відповідної сили та стійкості. Необхідними умовами утворення умовних рефлексів є оптимальна сила подразника, активність кори великих півкуль головного мозку та підкріплення умовних подразників безумовними. У навчанні такими підкріпленнями є інтерес до знань, допитливість, здивування новизною явищ.

 

 

 

Фізіологічними експериментами встановлено, що діяльність нервової системи, а за її допомогою і всього організму має рефлекторний характер.