Загальне поняття про психіку

Курс лекцій

(частина перша)

 

 

Чортків

 

Дибаш Майя Володимирівна- викладач психолого педагогічних дсциплін Чортківського гуманітарно-педагогічного коледжу ім. О. Барвінського

 

 

Загальна психологія:

Курс лекцій

(частина перша)

 

Навчально-методичний посібник містить основні ідеї і теоретичні положення, методологічні підходи з курсу загальної психології, стосовно особливостей психіки і свідомості, формування психіки людини і становлення особистості. У посібнику розкривається зміст основних понять психології: діяльність, пізнавальні процеси, особливості особистості. Крім цього навчально-методичний посібник містить тестові завдання для перевірки знань тести, список літератури.

Посібник призначено для викладачів і студентів спеціальності «Початкове навчання», «Соціальна педагогіка», «Музичне мистецтво» вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації.

 

 

Рецензенти: Л. Л. Жердецька -кандидат психологічних наук, доцент кафедри

соціальної психології ДВНЗ «Прикарпатський національний

університет імені Василя Стефаника

Г. М.Гаєвська - викладач педагогіки і спец методик Чортківського

педагогічного коледжу ім.. О. Барвінського.

Н. В. Маценко - викладач психолого-педагогічних дисциплін

Чортківського педагогічного коледжу ім.. О Барвінського.

 

 

Зміст

Передмова…………………………………………………………………………..
Розділ 1. Вступ до психології……………………………………….
1.1Предмет психології…………………………………………………………….
З історії психології…………………………………………………………………
Загальне поняття про психіку …………………………………………………….
Психічні процеси, властивості і стани…………………………………………….
Основні етапи становлення психології як науки………………………………
Психологія як наука і як навчальний предмет…………………………………
Галузі психології………………………………… ……………………………..
Завдання психології………………………………………………………………
Тестові завдання для перевірки знань…………………………………………..
1.2. Методи психологічного дослідження
Спостереження……………………………………………………………………
Експеримент………………………………………………………………………
Тести………………………………………………………………………………
Бесіда……………………………………………………………………………..
Інтерв’ю …………………………………………………………………………
Анкетний метод………………………………………………………………….
Самоспостереження……………………………………………………………..
Психолого-педагогічний експеримент………………………………………….
1.3.Мозок і психіка………………………………………………………………
Загальне поняття про будову нервової системи……………………………….
Мозок як орган психіки………………………………………………………….
Функціональна асиметрія півкуль……………………………………………….
Відмінність мозку людини від мозку тварини…………………………………
Рефлекторна діяльність мозку…………………………………………………..
1.4.Нервові процеси в КВПГМ………………………………………………..
Нервові процеси в КВПГМ ……………………………………………………..
Види гальмування………………………………………………………………..
Динаміка нервових процесів…………………………………………………….
Перша і друга сигнальні системи……………………………………………….
Системність в роботі мозку…………………………………………………….
Тестові завдання для перевірки знань…………………………………………
1.4.Розвиток психіки і свідомості……………………………………………
Виникнення психіки на відповідному етапі розвитку органічної матерії……………………………………………
Розвиток психіки в тваринному світі…………………………………………….
Свідомість людини…………………………………………………………………
Роль праці і мови в житті людини……………………………………………….. Тестові завдання для перевірки знань…………………………………………..
Розділ 2. Особистість і діяльність………………………………… 2.1. Особистість…………………………………………………………………..
Поняття про особистість………………………………………………………….
Суспільна природа особистості………………………………………………….
Спрямованість особистості………………………………………………………
Поняття про світогляд……………………………………………………………
Визначення понять……………………………………………………………….
Тестові завдання для перевірки знань…………………………………………
2. 2. Діяльність………………………………………………………………..
Загальне поняття про діяльність…………………………………………………
Відмінність діяльності людини від поведінки тварини ………………………..
Структурні компоненти діяльності……………………………………………….
Основні види діяльності…………………………………………………………..
2.3. Вміння, навички і звички………………… ……………………………….
Поняття про знання, вміння і навички…………………………………………….
Процес утворення звички…………………………………………………………
Тестові завдання для перевірки знань…………………………………………….
2.4. Спілкування………………………………………………………………….
Загальна характеристика спілкування…………………………………………….
Мова як засіб спілкування……………………………………………………….
Спілкування як обмін повідомленням…………………………………………….
Спілкування як взаємодія і взаєморозуміння……………………………………
Особливості спілкування на різних вікових етапах……………………………………………………………………………….
2.5. Мова…………………………………………………………………………..
Мова та її функції…………………………………………………………………
Єдність мислення і мовлення…………………………………………………….
Види мовлення…………………………………………………………………….
Монолог та діалог…………………………………………………………………
Тестові завдання для перевірки знань……………………………………………

Передмова

Людське життя суперечливе у своїй сутності. Кожна людина так чи інакше самовизначається і самостверджується в просторі і часі, відміряному їй на життя. Саме наука психологія допомагає нам з’ясувати свою власну природу, розкрити тайни свого внутрішнього світу, розібратися у сенсі свого існування.

Курс «Загальна психологія» є початком циклу лекцій психологічних дисциплін, які починають вивчати студенти педагогічного коледжу. Психологія вивчає найскладнішу реальність – людську душу з різних сторін та аспектів. Саме психологічна підготовка є важливим моментом у професійній підготовці спеціалістів, діяльність яких передбачає роботу з людьми.

В даному посібнику підібраний і систематизований матеріал таким чином, щоб студентам було легко розібратися в ньому(виклад матеріалу йде по темах), щоб за допомогою даного посібника студенти могли грутовно і якісно готуватися до семінарських і практичних занять.

У процесі навчання студенти повинні розвинути в себе психологічне мислення, тобто розуміти не тільки закономірності психічної діяльності, але і спираючись на теоретичні знання і матеріали посібника, правильно пояснити ті чи інші прояви особистості школярів, давати оцінку вчинкам, мотивам та їх моральній цінності.

Кожен фахівець повинен не лише знати свою професію, але і розумітися в людях, вміти налагоджувати міжособистісні стосунки, створювати сприятливий психологічний клімату колективі. Психологічні знання необхідні для глибшого розуміння себе та інших, для самовдосконалення, для пристосування змін в навколишньому середовищі.

Знання з області психології допоможуть майбутньому фахівцеві розібратися з проблемами людини, її місця в суспільстві. Тому даний посібник буде корисним і цікавим всім, хто працює з людьми і хоче збагнути внутрішній світ людини

Розділ 1.

Вступ до психології

Предмет психології

1. З історії психології………

2. Загальне поняття про психіку

3. Психічні процеси, властивості і стани

4. Основні етапи становлення психології як науки

5. Психологія як наука і як навчальний предмет

6. Галузі психології

7. Завдання психології

 

Література

1. Загальна психологія. Навчальний посібник. У двох частинах. Частина 1.- Дрогобич: Видавнича фірма

«Відродження», 1998.

2. Веккер Л.М. Психические процессы: в 3-х т.\ Л. М. Веккер.-Т.1,-Л.: Изд-во Ленинг. Ун-та, 2004.

3. Юнг К. Г. Проблемы души нашего времени.- М., 2003.

1.1.1 З історії психології……

Протягом віків людина є предметом вивчення багатьох наук. Людство намагається пізнати власну історію, походження, біологічну природу, мову, звичаї та ін. У цьому пізнанні психології відводиться особливе місце. Немає для людини цікавішого об'єкта, за словами древнього мудреця, ніж інша людина. Вірність цього судження підтверджена історією науки. Інтерес до людської психіки, умов її розвитку і формування в людському суспільстві, особливостей міжособистісної взаємодії — усе це є підґрунтям розвитку психології. Психологія настільки глибоко проникла в наше життя, що без знання і розуміння психологічних закономірностей неможливо здійснювати багато видів діяльності на виробництві, у науці, медицині, мистецтві, викладанні, у грі та спорті. Система психологічних знань стає все більш необхідною для всього суспільного розвитку.

Психологія здавна усвідомлювалася людським розумом як наука про незвичайні та загадкові явища. Як приклад можна назвати глибоко укорінене уявлення про душу як особливу істоту, відділену від тіла. У зв'язку з цим людину уявляли як єдність двох частин — тіла і душі; поки людина живе, її душа знаходиться в тілі, а коли вона покидає тіло — людина вмирає. Коли ж людина спить, то душа ненадовго покидає тіло і переноситься в інше місце. Таким чином, задовго до виникнення психології як науки накопичувалися житейські психологічні знання людей самих про себе.

Певне уявлення про психіку людини дає людині і її життєвий досвід. Житейські психологічні відомості утворюють донаукові психологічні знання, зумовлені необхідністю розуміти іншу людину в процесі спільної праці, спільного життя, правильно реагувати на її дії та вчинки. Ці досить широкі знання можуть сприяти орієнтуванню в поведінці оточуючих людей. Вони можуть бути правильними, хоча загалом позбавлені систематичності, глибини, доказовості, адже ми засвоюємо їх не тільки завдяки власному досвіду, але й із художньої літератури, приказок, прислів'їв, казок, легенд тощо. Саме в них полягають витоки майже всіх психологічних теорій і галузей сучасноїпсихології.

Психологія дуже стара і водночас молода наука. Маючи тисячолітнє минуле, вона тим самим уся ще в майбутньому, її існування як самостійної наукової дисципліни ледь чи налічує століття, але головна проблематика займає філософську думку з тих пір, як існує філософія.

Своєю назвою і першим визначенням психологія зобов'язана грецькій міфології. Ерот, син Афродіти, закохався в дуже красиву молоду жінку Психею. На жаль, Афродіта була дуже незадоволена тим, що її син, небожитель, захотів поєднати свою долю з простою смертною, і докладала всіх зусиль, щоб розлучити закоханих. Для цього вона змушувала Психею пройти через низку випробувань. Але кохання Психеї було таким сильним, а її прагнення знову зустрітися з Еротом таким великим, що це справило глибоке враження на богинь і богів. Вони вирішили допомогти їй виконати всі вимоги Афродіти. Ероту, у свою чергу, вдалося переконати Зевса — верховне божество греків — перетворити Психею в богиню, зробивши її безсмертною. Таким чином закохані поєдналися навіки.

Для греків цей міф був класичним зразком справжнього кохання, вищої реалізації людської душі. Тому Психея — смертна, яка набула безсмертя — стала символом душі, що шукає свій ідеал.

Що стосується слова психологія, то походить воно від грецьких слів «psyhe» (душа) і «logos» (наука), уперше з'явилося в XIV ст. І тільки в кінці XVIII ст. почалося виокремлення психології в окрему науку. Згідно з дуже поширеним уявленням перші психологічні погляди пов'язані з релігійними уявленнями. Насправді ж, як свідчить справжня історія науки, уже ранні уявлення древніх грецьких філософів виникають у процесі практичного пізнання людини в тісному зв'язку з накопиченням перших знань і розвиваються в боротьбі наукової думки, що зароджувалася, проти релігії з її міфологічними уявленнями про світ взагалі, про душу—зокрема. Вивчення, пояснення душі і є першим станом становлення предмета психології. Отже, спочатку психологія визначалася як наука про душу. Але відповісти на питання, що таке душа, виявилося не так просто. У різні історичні епохи вчені вкладали різний зміст у це слово. Становлення і розвиток наукових поглядів на сутність психіки завжди були пов'язані з розв'язанням основного питання філософії — співвідношення матерії та свідомості, матеріальної та духовної субстанцій. Найперші з відомих нам уявлень про душу належать до архаїчного суспільства (Міфологічний період) і їх можна позначити терміном анімізм. Анімістичні уявлення про душу наближали її до повітря, тобто пов'язували з матерією. Душею, подібною до повітря, згідно з анімістичними уявленнями, були наділені не тільки люди й тварини, а й рослини, і навіть камені. Стародавні уявлення про навколишній світ були пов'язані з анімізмом (від лат. «апіта» - душа, дух) - вірою в прихований за видимими речами сонм духів (душ) як особливих «агентів» або «примар», які покидають людське тіло з останнім подихом, а за деякими вченнями (наприклад, знаменитого філософа і математика Піфагора), вони безсмертні і вічно мандрують у тілах тварин і рослин. Стародавні греки називали душу словом «психе», що й дало назву науці «психологія».

Протягом багатьох століть предметом психології вважалася душа. Уявлення про неї в усі віки були невизначені. Кожен дослідник пропонував свою концепцію. Так, наприклад, у Стародавній Греції філософ Геракліт вважав душу і розум складаються з світового вогню першооснови всього сущого; Анаксимен - з повітря; Емпедокл - з злиття коренів чотирьох вічних стихій: землі, води, повітря та вогню. Алкмеон вперше припустив, що, «органом душі» є мозок. До нього вважали, що, душа «розмішується» в серце, в крові або взагалі існує окремо від тіла. Спочатку душа уявлялася у вигляді особливого тонкого тіла або істоти, що живе в різних органах. Коли з’явилася релігія, то душа стала розумітися як своєрідний двійник тіла, як безтілесна і безсмертна духовна сутність, пов’язана з якимось «потойбічним світом», де вона живе вічно, покидаючи людину.

Як же пояснює душу наукова психологія? Душа - це не щось міфічне, непізнане, а внутрішній світ особистості, який виникає в діяльності, в процесі спілкування з іншими людьми. Постає проблема пізнання людиною свого власного психічного життя, яке є постійно мінливим. Одні зміни відбуваються мимовільно, інші – довільно, одні – усвідомлено, інші – неусвідомлено.

Психічні явища

Психічні процеси	Психічні властивості	Психічні стани
Це найосновніші прояви психіки людини 1. Відчуття 2. Сприймання 3. Пам'ять 4. Мислення 5. Уява 6. Уявлення 7. Мова 8. Почуття 9. Воля 10. Увага У дитини на момент народження є 5 відчуттів: холоду, голоду, тепла, спраги, болю	Це найбільш істоті і стійкі особливості людини, які формуються в процесі розвитку і характеризують одну людину напроти іншої     Уважність Наполегливість Працьовитість Характер Здібності	Це прояви психіки людини, пов’язані з підвищенням чи зниженням її життєдіяльності   Зміна настрою Бадьорість Млявість Апатія

 

 

Галузі психології

Сучасна психологія являє собою досить розгалужену систему наукових дисциплін які знаходяться на різних ступенях формування, пов'язані з різними галузями практики

Педагогічна психологія

Педагогічна психологія вивчає психологічні закономірності навчання і виховання людини.

Вона досліджує формування в учнів (студентів) мислення, вивчає проблеми управління процесом засвоєння методів і навичок інтелектуальної діяльності; визначає психологічні чинники, які впливають на успішність процесу навчання; вивчає взаємостосунки між педагогом і учнями та стосунки в учнівському колективі; індивідуально-психологічну різницю між учнями, психологічні особливості навчально-виховної роботи з дітьми, які мають відхилення в психічному розвитку; досліджує психологічну специфіку роботи з дорослими в процесі їхнього навчання тощо

До розділів педагогічної психології належать:

Ø психологія навчання (психологічні основи дидактики, окремих методик, програмного навчання, формування розумових дій і т. ін);

Ø психологія виховання (психологія учнівського колективу)

Ø психологія гуманістичного виховання: (психологічні основи виправно-трудової¹ педагогіки),

Ø психологія вчителя.

Ø психологія навчально-виховної роботи з аномальними дітьми;

Вікова психологія

Вікова психологія вивчає онтогенез різних психічних процесів і психологічних якостей особистості людини, яка розвивається. Вона розгалужується на:

ü дитячу психологію

ü психологію підлітка,

ü психологію юнацтва

ü психологію дорослої людини

ü геронтопсихологію

Вікова психологія досліджує вікові особливості психологічних процесів, можливості засвоєння знань, фактори розвитку особистості тощо

Одна з центральних проблем психології - проблема навчання і розумового розвитку та їх взаємозв'язок.

Психологія праці

Психологія праці вивчає психологічні особливості трудової¹ діяльності людини, психологічні аспекти наукової організації праці (НОП). її завданням є дослідження професійних особливостей людини, закономірностей трудових навичок, вияснення впливу на працюючого виробничої обстановки, конструкції та розташування приладів) верстатів, засобів сигналізації тощо.

Психологія праці має ряд розділів, тісно пов'язаних між собою: інженерну психологію, авіаційну психологію: космічну психологію, яка досліджує психологічні особливості діяльності людини в умовах невагомості й просторової дезорієнтації, за виникнення особливих станів, пов'язаних із нервово-психічними напруженнями під час надмірних навантажень організму тощо.

Соціальна психологія

Соціальна психологія вивчає психічні явища, які виникають у процесі взаємодії людей в різних організованих групах. До структури соціальної психології входить три кола проблем

1.Соціально-психологічні явища у великих групах (у макро середовищі)До них відносять
проблеми масової комунікації (радіо, телебачення, преса і т. д.); механізми та ефективність
впливу засобів масової комунікації на різноманітні спільності людей, закономірності поширення моди, чуток, загальноприйнятих смаків, обрядів пережитків, громадських настроїв: психологію релігії, етнопсихологію.

2. Соціально-психологічні явища в так званих малих групах (у мікросередовища). До них відносять: проблеми психологічної сумісності в замкнутих групах, міжособистісних стосунків у групах, групової психологічної атмосфери, становище лідера у групі; типи груп {асоціації, корпорації, колективи), співвідношення формальних неформальних груп, кількісних меж малих груп, ступінь і причини згуртованості групи; сприйняття людини людиною в групі тощо.

3.Соціальна психологія особистості. Сюди відносять проблеми, пов'язані з вивченням скерованості особистості, її самооцінки, самопочуття й самоповаги: стійкості й навіюваності, колективізму та індивідуалізму; питання, пов'язані з вивченням установок особистості їх динаміки.

Медична психологія

Медична психологія вивчає психологічні аспекти діяльності лікаря і поведінки хворого.Вона поділяється на нейропсихологію, яка вивчає співвідношення психічних явищ із фізіологічнимимозковими структурами, психофармакологію, яка вивчає вплив лікарських речовин на психічну діяльність людини; психотерапію, яка вивчає й використовує засоби психічної дії длялікування хворого; психопрофілактику і психогігієну які розробляють систему заходівдля забезпечення психічного здоров'я людей.

Юридична психологія

Юридична психологія розглядає психологічні питання, пов'язані з реалізацією системи права. Вона поділяється на: судову психологію,яка досліджуєпсихічні особливостіповедінки учасників судового процесу (психологія показань свідків, особливості поведінки звинуваченого, психологічні вимоги допиту і под.); кримінальну психологію, якавивчає психологічні проблеми поведінки і формування особистості злочинця, мотиву злочину тощо: пенітенціарну, або виправно-трудову психологію, яка досліджує психологію ув'язненого у виправно-трудовійколонії, психологічні проблеми виховання методамипереконання і примусуі т. ін.

Психологія аномального розвитку або спеціальна психологія, розгалужується на:

Патопсихологію, яка досліджує відхилення в процесі розвитку психіки; розпад психіки за різноманітних форм мозкової патології;

Олігофренопсихологію – науку про патологію психічного розвитку, пов’язану з вродженими дефектами мозку;

Сурдопсихологію – психологію формування дитини із серйозними дефектами слуху, аж до повної глухоти.

Загальна психологія

Особливе місце серед інших галузей психології посідає загальна психологія.

Вона не є такою галуззю психологічної науки яка могла б бути поставлена в один ряд із педагогічною, юридичною медичною, військовою порівняльною психологією тощо.

Загальна психологія - це особлива назва вживана для характеристики найбільш загальних закономірностей, що їх виявляє психологія; методів вивчення, якими користується ця наука теоретичних принципів, яких вона дотримується; основних наукових понять, які увійшли в її арсенал.

Завдання психології.

Завдання психології як науки полягає у вивченні основних законів психічного життя. Вивчення психології допомагає людині краще зрозуміти інших, враховувати їхній психічний стан, бачити позитивне і негативне, з’ясовувати як і чому виникають у людей ті чи інші індивідуальні особливості, встановлювати контакти з людьми що її оточують.

Найбільш загальними завданнями в третьому тисячолітті є:

• вивчення впливу суспільної дійсності на психіку людини та психологію різних людських спільнот. У цьому аспекті здійснюється психологічний аналіз діяльності, поведінки і вчинків людини, визначаються вимоги суспільної дійсності до її психіки тощо;

^е розкриття психологічних закономірностей формування в людини готовності до діяльності та розроблення психологічних шляхів підвищення її ефективності;

• виявлення психологічних умов підвищення ефективності виховання громадян, механізмів розвитку та вияву мотивів їхньої поведінки;

здійснення психологічного аналізу системи «людина-техніка», виявлення можливості людей щодо їхнього використання, проведення психологічного аналізу аварій, катастроф тощо;

забезпечення саморегулювання людиною психічних станів, які виникають у небезпечних та стресових ситуаціях, з також визначення умов і засобів боротьби із страхом і панікою.

Підвищення ефективності в різних сферах суспільства, розкриття впливу особистості керівника та його стилю керівництва на психологію колективу, на його суспільну і виховну функцію тощо.

• оптимізація всіх аспектів праці та життя людини в різних умовах;

• боротьба з тероризмом і злочинністю, бездуховністю, наркоманією, алкоголізмом тощо;

Підвищення ролі психології в підтриманні правопорядку, організованості й дисципліни, психічного здоров'я і добробуту громадян;

• дослідження психолого-педагогічних проблем сучасного стилю практичної діяльності кадрів, вироблення і впровадження рекомендацій з оволодіння продуктивними технологіями ефективної праці;

• Створення необхідних передумов для продуктивної життєдіяльності розкриття творчого потенціалу людини в праці.

Кожна людина є світом і цей світ - психічний. Він має певні закономірності, що їх вивчає психологічна наука. Орієнтуватися в цьому світі - тобто в самому собі - не менш важливо, ніж орієнтуватися у світі зовнішньому. Людина і оточуючий світ - це дві безодні, пізнавати їх можна без кінця. Коли хтось гадає, що він знає себе досконально ~ це лише свідчення того, що ця людина зіткнулася із певними перешкодами у самопізнанні. Великий шар несвідомого, в якому зберігаються не тільки власні психічні таємниці людини, але й вселюдські, кожної миті може цю людину здивувати. Цей подив може бути приємним або неприємним.

Шлях життя людини ніколи не нагадує рівну лінію, яку можна накреслити зарані. На цьому шляху людина зустрічається із життєвими кризами. Ці події для людини мають більшу вагу, ніж соціальні, економічні, чи політичні кризи, які впливають на її психічне життя лише опосередковано. Вміння вийти переможцем із власної життєвої кризи (а воно потребує володіння своїм внутрішнім світом, покладання на себе відповідальності за внутрішні наслідки своїх вчинків) є складним утворенням, у якому пізнавальний аспект відіграє не останню роль.

Тестові завдання для перевірки знань

Що таке психіка?

А) «душа людини»

Б) стан людського тіла

В) особлива форма життєдіяльності

Г)наука про реальне життя

2.Психологія – це …

А) наука,що вивчає психіку людини

Б) метод психологічного дослідження

В) наука про поведінку

Г) співвідношення матерії та свідомості

Література

1. Загальна психологія: підручник для студентів вищих навчальних закладів. – 2-е вид./Р. В. Павелків. – К., 2004.

2. Основи психології: Підручник/ За заг. ред.. О. В. Киричука, В. А. Роменця. – 3-тє вид., стереотип.- К.: Либідь, 1997.

3. Максименко С. Д. Розвиток психіки в онтогенезі. Моделювання психологічних новоутворень: генетичний аспект. – К.: Форум, 2002.- Т.2.

Методи наукових досліджень – це ті прийоми і способи за допомогою яких, вчені одержують достовірні відомості, які використовуються для побудови наукових теорій і вироблення практичних рекомендацій.

Завдяки застосуванню методів, психологія, починаючи з другої половини минулого сторіччя, виділилася в самостійну науку і стала активно розвиватися.

Методи психології мають не тільки забезпечувати об’єктивний підхід до вивчення психологічних явищ, а і відповідати на запитання: чому і як виникають, розвиваються і змінюються психічні процеси і якості особистості.

Таким чином, метод зводиться до сукупності певних правил, прийомів, способів пізнання дійсності. Він є системою принципів, вимог, які орієнтують суб’єкта на вирішення конкретного завдання, досягнення результатів у певній сфері діяльності. Метод дисциплінує пошук істини, дає змогу зекономити сили і час, рухатися до мети найкоротшими шляхами.

Зрозуміло, безпосередньо психіку спостерігати не можна. Лише в діяльності, в діях і вчинках в широкому розумінні слова (коли і утримання від певної дії з точки зору психології розглядається як певна дія, своєрідний вчинок) виражається особистість людини, її психіка.

Спостереження

Метод спостереження передбачає пізнання індивідуальних особливостей психіки людини через вивчення її поведінки. Значення і цінність методу спостереження визначається тим, що матеріал для нього береться безпосередньо із життя під час спостереження за психічною діяльністю індивідів у взаємодії з іншими людьми, яка виявляється в їхніх діях, вчинках, рухах, висловлюваннях, оцінках.

Сутність цього методу полягає в систематичному і цілеспрямованому сприйманні і фіксації психічних явищ з метою подальшого вивчення їхніх специфічних змін за певних умов, їх аналізу і використання в подальшій практичній діяльності. Інакше кажучи, за об'єктивними, зовнішньо вираженими показниками (дії, вчинки, мова, зовнішній вигляд) психолог робить висновок про індивідуальні особливості протікання психічних процесів (сприйняття, пам'яті, мислення, уяви), про психічний стан людини, про риси її особистості, темпераменту, характеру. Особливістю методу спостереження є те, що вивчення зовнішніх проявів психіки людини відбувається в природних життєвих умовах.

Психологічне спостереження повинно бути цілеспрямованим: спостерігач повинен уявляти і розуміти, що він збирається спостерігати і для чого, інакше спостереження перетвориться у фіксацію випадкових, вторинних фактів. Звідси випливає, шр психологічне спостереження обов'язково проводиться за спеціальним планом, схемою або програмою, що забезпечує спостерігачеві вивчення саме тих питань і фактів, які він заздалегідь виділив. Без певного плану або програми втрачається основна лінія спостереження, в результаті чого можна втратити головне і істотне в психічній діяльності людини. Тобто спостереження повинно бути планомірним

Спостереження слід проводити систематично, тому психологічне спостереження, як правило, потребує більш-менш тривалого часу. Чим довше спостереження, тим більше фактів може накопичити спостерігач, тим легше йому буде відокремити типове від випадкового, тим глибше І надійніше будуть його висновки.

Спостереження може бути звичайним(бачення, слухання) або інструментальним, коли бачене і почуте в поведінці людини фіксується за допомогою фото-, кіноапарата або магнітофона. Інструментальне спостереження дає можливість документувати все, що спостерігається, а тому і глибше аналізувати, порівнювати.

Психологічне наукове спостереження потрібно відрізняти від побутового. Наукове спостереження не обмежується описом зовнішньо виявленого, в проникає в сутність явищ, з’ясовує причини тих чи інших актів поведінки і цим розкриває їх психологічну природу.

Спостереження поділяють за різними ознаками.

Розрізняють такі види психологічних спостережень: включене спостереження (воно передбачає, що дослідник сам на певний час стає членом групи — об'єкта дослідження);

невключене спостереження ( це спостереження «збоку»: спостерігач не є учасником групи — об'єкта спостереження).

Залежно від позицій спостерігача стосовно об'єктів спостереження виокремлюють відкрите (під час такого спостереження досліджувані знають, що вони є об'єктами спостереження) і приховане (за таких умов досліджувані не підозрюють, що ведеться спостереження за їхньою поведінкою та діяльністю) спостереження.

За чинником регулярності спостереження поділяють на систематичні (під час таких спостережень дослідник відвідує досліджувані об'єкти протягом певного часу) та епізодичн і. Спостереження може також бути суцільним, коли фіксуються всі прояви психологічної діяльності протягом певного часу, і вибірковим, коли реєструються лише ті явища, які безпосередньо стосуються питання, що вивчається.

Розрізняють пряме і непряме спостереження. Прикладом прямого спостереження може бути вивчення реакції людини на подразник або спостереження за поведінкою дітей у групі.. Прямі спостереження поділяються на активні(наукові) і пасивні(життєві). Багато разів повторюючись життєві спостереження акумулюються в прислів’ях, приказках, що становить певний інтерес для культурологічного і психологічного вивчення.

Тривале спостереження застосовується, наприклад, при вивченні вікових особливостей дітей, зокрема особливостей розвитку їхнього мовлення та мислення, емоційних проявів, інтересів, рис характеру і здібностей. Результати такого тривалого спостереження фіксуються в щоденнику, де аналізують процес психічного розвитку дитини (часто за декілька років) або оформлюють у вигляді психологічних характеристик.

Перевага методу спостереження порівняно з іншими полягає в тому, що психіка проявляється за природних умов, тобто спостереження дає інформацію про дії індивідів незалежно від їхніх установок на «бажану», «схвалювану» поведінку.

Експеримент

Намір зробити психологію більш-менш точною, корисною, практичною наукою, що не тільки описує, але і пояснює явища був пов'язаний із впровадженням експерименту.

Найефективнішим і найпліднішим з наукового погляду є експериментальне дослідження, коли досліджуване явище вивчається в різних умовах та обставинах. За таким методом можна глибоко і з високою точністю вивчати досліджувану психологічну закономірність. Експеримент є одним з основних методів психології. Особливість його полягає в тому, що дослідник сам створює умови, за яких досліджуване явище виникає неодмінно й закономірно. При цьому дослідник дістає можливість чітко визначити чинники, які діяли в момент виникнення та перебігу досліджуваного явища, розкрити причини, що його зумовили, а також у разі потреби повторити дослід з метою нагромадження додаткових відомостей для обґрунтування одержаних результатів.

Розрізняють експерименти лабораторний та природний. Перший проводиться у спеціальних психологічних лабораторіях за допомогою відповідної апаратури, другий —у звичайних для піддослідного умовах діяльності (у класі, під час роботи). Природний експеримент, як і лабораторний, проводиться за певною програмою, але так, щоб учень не знав, що його досліджують, і розв'язував свої завдання спокійно, у звичному для нього темпі, з притаманними йому характерологічними особливостями і ставленням до навчальних, трудових, спортивних та інших доручень.

Різновидом природного експерименту є перетворювальний (навчальний та виховний). Отже, експериментальний підхід у вивченні особистості можна забезпечити такими методами, як спостереження, бесіда, інтерв"ю анкетне дослідження, якщо предмет дослідження вивчатиметься різними способами і в різних умовах, як того потребує експеримент.

 

Тести

Тест( від англ..test - проба, дослідження) – експериментальний метод психології, стандартизовані завдання, які дозволяють виміряти психофізіологічні та особистісні характеристики, а також знання, уміння і навички досліджуваного.

Тести почали застосовувати в 1864 році Дж. Фішером у Великобританії для перевірки знань учнів.

Термін «тест» вперше ввів американський психолог ДЖ. Кеттел в 1890 році. Запропонована ним серія із 50 тестів фактично являла собою програму визначенн