Робота над усвідомленням прямого і переносного значення слова, багатозначністю й омонімією

Учні часто плутають пряме і переносне значення слова і тому роблять помилки, вживаючи слова з переносним значенням. Завдання класовода — навчити школярів:

— розрізняти пряме і переносне значення слів;

— уживати слова з переносним значенням у мовленні.

Щоб упоратися з цими завданнями, вчитель має відвести вправам на спостереження за прямим і переносним значен­ням слів належне місце у загальній системі вправ з грама­тики.

З терміном «пряме і переносне значення слова» учні познайомляться в 3 класі, У 1—2 класах вони спостеріга­ють за вживанням у текстах слів з переносним значенням.

Для організації спостереження школярів за вживанням слів із переносним значенням учитель може використовува­ти той лексичний матеріал, який є у вправах підручників з української мови і пов'язаний із вивченням частин мови (іменника, прикметника, дієслова), а також зустрічається в текстах читанок та дидактичних посібниках.

Ознайомлення школярів із прямим і переносним зна­ченням слова починається із спостереження над спеціаль­но дібраними реченнями чи текстом, яке організовує вчи­тель.

Зручними у роботі є ті тексти, до складу лексичного ма­теріалу яких входять прикметники, бо саме вони нерідко вжи­ваються в переносному значенні, виконуючи роль епітетів. Виділяючи з тексту такі прикметники у сполученні з іменниками, вчитель звертає увагу дітей на переносне зна­чення прикметника, показує на конкретному прикладі вжи­вання цього прикметника і в прямому значенні зіставляє пряме і переносне значення. Таке зіставлення дає можли­вість практично показати учням засоби виразності прикмет­ників. Так, пояснюючи переносне значення прикметника шовковий, вчитель пропонує для спостереження за значен­ням цього прикметника такі речення: Вітер колише трави шовкові (П. Тичина) та У нашої Оксаночки таке хороше вбраннячко: шовкова спідничка, білі черевички (Н. Забіла). Учні виписують словосполучення, до складу яких входить прикметник шовковий. Зіставляючи значення цього прик­метника в обох словосполученнях (шовкові трави і шовкова спідничка), учні доходять висновку, що в першому випадку прикметник ужитий не в своєму звичайному значенні, а в переносному. Щоб школярі переконалися в тому, наскіль­ки виразнішим стає мовлення від використання того чи ін­шого слова, вжитого в переносному значенні, вчитель вда­ється до порівняння двох речень із нейтральними в одному і образними в другому синонімами: У моєї мами працьови­ті руки і У моєї мами золоті руки.

Поряд із вправами, які виконуються під керівництвом учителя, слід пропонувати дітям також завдання на само­стійне відшукування у реченнях чи текстах слів — різних частин мови із переносним значенням. Наприклад: спишіть речення, підкресліть слова, вжиті в переносному значенні: Кожна гілка на світанку дзвонить срібною росою (В. Скомаровський).

З метою формування навичок самостійного вживання дітьми слів із переносним значенням слід пропонувати впра­ви на заміну прямого значення слів синонімічними слова­ми або виразами, що мають переносне значення (замініть виділене слово словосполученням із дужок: Настала вес­на (прийшла, стала на порозі, прилетіла на зелених крилах), а також вправи на самостійне складання речень із словами у переносному значенні (складіть і запишіть речен­ня із словом сміятися, щоб воно було вжите у прямому і переносному значенні). Такі вправи не тільки збагачують словниковий запас дітей, а й виховують у них уважне ставлення до слова, розвивають мовне чуття.

Розширенню й активізації словника учнів, розвитку їх мислення сприяють і спостереження за багатозначністю слів.

Робота над вивченням багатозначності слів передбачає: а) усвідомлення учнями того, що слово може мати не одне, а кілька значень; б) точність уживання багатозначних слів у мовленні.

Розпочинаючи опрацювання матеріалу про багатознач­ні слова, вчитель пропонує дітям для аналізу речення із багатозначними словами. Діти з'ясовують, про які предмети, названі однаковими словами, йде мова.

Іншим варіантом такої роботи може бути вивішена таб­лиця, на якій зображені журавель — птах і журавель — пристрій для набирання води з колодязя, груша — плід і груша — спортивний інвентар, спечений хліб і лан пше­ниці чи жита. Учні розглядають перші дві пари малюнків і усвідомлюють: назви виникли на основі подібності пред­метів. Учитель запитує, чи можна до наступної пари малюн­ків дібрати одну назву. Учні мають записати як спільну назву слово хліб (між цими словами існує внутрішній зв'язок: із жита і пшениці печуть хліб). Отже, в основі ба­гатозначності лежить якийсь зовнішній або внутрішній зв'язок предметів.

Наступна робота над багатозначністю слів передбачає самостійне з'ясування учнями значення слів, ужитих в ок­ремих словосполученнях і реченнях. Наприклад, учитель пропонує пояснити значення слова іде в таких реченнях: Людина іде (пересувається). Літак іде на посадку (летить). Урок іде (триває). Дощ іде (ллє) і под.

З метою розширення словника дітей вчитель передба­чає і вправи творчого характеру, як-от: скласти речення, у яких слово носик було б ужите в різних значеннях; опи­сати предмети, назвою яких є багатозначне слово (земля, клас, голова та ін.).

Усвідомлення природи багатозначних слів готує уч­нів до засвоєння явища омонімії. Із словами-омонімами уч­ні практично знайомляться ще в період навчання грамоти (ключ, лист та ін.). У наступних класах учні продовжують спостерігати за новими для них словами-омонімами (без термінів). Робота над вивченням омонімів має на меті:

— усвідомлення учнями того, що окремі слова, які од­наково звучать, мають різне значення;

— точне вживання однозвучних слів у мовленні.
Ознайомлення учнів із словами, які однаково звучать, але мають різне значення, починається в період навчання грамоти. Вчитель може використати малюнки букваря, на яких зображені, наприклад, коса (дівоча і знаряддя праці), котики (на вербі і кошенята) чи лист (дерева і поштовий). Називаючи зображені предмети одним і тим же словом, ді­ти переконуються в тому, що різні предмети можуть мати однакову назву.

У 2—4 класах учні не раз мають змогу зустрітися з омо­німами. Щоб розширити уявлення школярів про явище омонімії, вчитель може запропонувати їм скласти словоспо­лучення чи речення за малюнками із зображенням різних предметів, назви яких однозвучні (ключ - предмет, яким відмикають двері, джерело, музичний і под.), скласти сло­восполучення і речення із певними словами, показавши при цьому, що значення слів різне (нота, пара, літній і под.), а також розповісти, які б малюнки намалювали діти до слів лисичка, коса, кран. Під час вивчення кореня слів учитель звертає увагу на корені-омоніми, коли пропонує для аналізу за будовою слова типу вода і водити, гора і горе тощо. Подібні вправи готують учнів до вивчення омонімії в середніх класах.

Робота над синонімами

Оволодіння лексичним багатством мови неможливе без вивчення її синонімічних й антонімічних засобів. Робота над синоні­мами допомагає учням тонше сприймати слово, бачити в ньо­му, крім основного значення, ще й різні смислові та експре­сивні відтінки, а відтак бути точнішими у слововживанні. У процесі роботи над синонімами вчитель має сформу­вати у дітей уміння:

— розрізняти в мовленні близькі за значенням слова;

— добирати синоніми;

 

— замінювати в тексті те чи інше слово відповідним си­нонімом;

— самостійно вживати в готовому тексті дібране за сми­слом синонімічне слово;

— самостійно вибирати із свого лексичного запасу най­більш влучний для висловлення власної думки синонім.

Завдання вчителя під час роботи над синонімами поля­гає в тому, щоб забезпечити успішне оволодіння кожним із визначених умінь і тим самим піднести рівень мовленнєвої культури школярів.

Робота над синонімами повинна проводитися систематич­но і планомірно. Система роботи над синонімами розвиває у школярів навички уникати повторення тих самих слів, одноманітності викладу. Від уміння з ряду синонімів ви­брати одне слово, яке б найповніше передавало думку, за­лежить правильність, точність, образність вислову.

Уміння користуватися синонімами формується в учнів поступово протягом тривалого часу. У процесі цієї роботи вчитель добирає різні типи вправ:

1. Вправи на вибір слів, близьких за значенням. Щоб навчити учнів розрізняти слова, близькі за значенням, до­цільно давати завдання на спостереження і виділення з не­великих за змістом текстів чи окремих речень слів-синонімів. Одне з можливих завдань: прочитати загадку і знайти в ній слова, близькі за значенням.

Хто дід?

З'їжджалися дочки у гості до діда:

Ось там Завірюха санчатами їде,

За нею Метелиця слідом мете,

Хурделиця Хугу з собою веде,

А тільки-но вітер у полі завіє,

Як стануть на лижі

Хуртеча й Завія,

Нарешті удвох з Заметіллю приїхала

Найменша — улюблена донечка Віхола.

(Дід Мороз)

Аналогічні вправи можна використати і під час вивчен­ня прикметника та дієслова.

2. Вправи на групування слів, близьких за значенням. Такі вправи допомагають усвідомити синонімічні відношен­ня між словами, їх синонімічну близькість. Наприклад, учні повинні погрупувати синоніми з поданого ряду слів: Батьківщина, праця, сміливий, труд, відважний, робота, хоробрий, Вітчизна.

3. Вправи на розташування синонімів за ступенем ін­тенсивності ознаки. Увазі учнів пропонуються слова: ог­рядний, посміхатися, повний, реготатися, товстий, смія­тися. Треба спочатку погрупувати слова-синоніми, а потім записати синоніми кожного ряду за ступенем інтенсив­ності ознак (повний, огрядний, товстий) чи дії (посміхатися, сміятися, реготатися).

4. Вправи на вибір одного з поданих синонімів. Вико­нуючи з учнями вправи такого типу, вчитель повинен до­могтися, щоб діти осмислено вибирали слово, яке найкраще підходить до даного випадку. Працюючи, наприклад, над реченням Верби (сумують, журяться, нудьгують) над водою, вчитель запитує: «Яке з слів, поданих у дужках, не може бути використане? Чому?» (нудьгують).

5. Вправи на заміну синонімів у реченні чи тексті. Ці вправи мають на меті показати дітям, що заміна в тексті повторюваних слів їх синонімами усуває його одноманітність, робить мовлення стилістично досконалішим. Робота на уро­ці складається з таких етапів:

а) Читання тексту.

Наша Батьківщина

Та земля, де ти народився, зветься Батьківщиною. На багато тисяч кілометрів простяглася наша Батьківщина. На півночі нашої Батьківщини закінчують сівбу, а на півд­ні вже збирають врожай. На західних кордонах Батьків­щини заходить сонце, а на східних — сходить. Батьківщи­на — єдина в нас, як мати.

б) Бесіда-аналіз прочитаного.

— Які слова в розповіді про Батьківщину найчастіше повторюються? Що треба зробити, щоб усунути цей недо­лік? Якими словами можна замінити слово Батьківщина?

в) Добір синонімів до слова Батьківщина (Вітчизна, країна).

г) Запис тексту із заміною, де потрібно, слова Батьків­щина відповідним синонімом.

д) Читання і аналіз учнівських робіт.

6. Вправи на самостійний добір синонімічних слів. Та­кі вправи є кінцевою метою вправ із синонімами. Вони ма­ють на меті формування навичок самостійного добору слів із власного лексичного запасу і використання їх у власно­му мовленні. Цій меті підпорядковані вправи на складання словосполучень чи речень з одним із дібраних синонімів, на заміну слів самостійно дібраними синонімами (стилі­стичне редагування), на вживання синонімів під час напи­сання переказів, творів.

У процесі виконання вправ такого типу слід показати учням, що місце слова в синонімічному ряду визначається багатозначністю. Так, залежно від лексичного значен­ня слово може бути членом різних синонімічних рядів. Наприклад:

свіжий

сьогоднішній (свіжа газета, свіжий хліб)

холодний (свіжий вітер, свіже повітря).

Спостерігаючи за такими словами, учні повинні зрозуміти, що для правильного добору синонімів до поданого слова, його потрібно ввести в контекст.

Важливо також організувати спостереження за лексич­ною сполучуваністю синонімічних слів. Учні повинні усвідомити, що синоніми мають неоднакову здатність поєднуватися з іншими словами. З цією метою слід ви­користовувати вправи на утворення словосполучення із синонімічними словами (наприклад: коричневий, карий і плаття, очі, костюм).

Вивчення антонімів

Серед різноманітних видів вправ під час вивчення лексики важливе місце посідають вправи з антонімами, мета яких — зба­гатити словниковий запас учнів, виробити в них уміння яскраво і образно висловлювати свої думки. Крім того, виконуючи вправи з антонімами, школярі користуються такими логічними операціями, як порівняння, зіставлення, протиставлення, які сприяють розвиткові розумових здіб­ностей дітей.

За програмою 1—4 класів учні повинні навчитися зі­ставляти слова, протилежні за значенням, і розуміти їх, здійснювати спостереження за роллю антонімів у реченні, використовувати антоніми у своєму мовленні. Отже, про­грама передбачає практичне ознайомлення учнів з антоні­мами.

Для того щоб навчити дітей розрізняти антоніми і пра­вильно користуватися ними у своєму-мовленні, потрібні спеціальні вправи, які залежно від поставленої мети можуть проводитися на окремих словах, словосполучен­нях, реченнях і зв'язних текстах.

У роботі з антонімами використовуються такі види вправ:

— виділення з речення чи тексту слів з протилежним значенням (антонімів) і групування антонімів парами;

— добір антонімів до поданих слів;

— заміна в тексті виділених слів антонімами;

— дописування речень словами, які мають антоніміч­ний смисл;

— складання речень з антонімами.
Ознайомлення дітей зі словами протилежного значення починається з організації спостереження за вжитими в ре­ченні антонімами. Вчитель пропонує знайти слова з про­тилежним значенням у прислів'ях: Від маленької іскри може загорітися великий ліс. Для щастя свого народу не страшно у вогонь і в воду. Спостереження за вживанням антонімів у прислів'ях можна організувати на уроках читання.

Вправи на спостереження за вживанням антонімів мо­жуть виконуватися учнями під час вивчення граматичного матеріалу, зокрема іменника, прикметника, дієслова, при­слівника.

Важливо показати дітям, що антонімами можуть бути тільки ті слова, які належать до однієї і тієї ж частини мо­ви. З цією метою вчитель пропонує дітям дописати з довід­ки антоніми до поданих слів: високий, шум, низько, смі­ятися, плач. (Довідка: тиша, високо, низький, сміх, пла­кати).

Звичайно, робота над антонімами не обмежується тіль­ки виділенням чи добором їх із готового матеріалу. Важ­ливо виробити в учнів уміння вживати антоніми у своєму мовленні. З цією метою вчитель використовує різні варіан­ти вправ, серед них:

а) дібрати до поданих слів антоніми, записати їх: зи ма — ..., старий —..., чорний —...; б) у словосполученнях чи реченнях замінити виді­лені слова антонімами: радісна подія, зимові канікули, ле­дачий хлопчик або Почався урок. У класах і в коридорах — тиша. Замовк шкільний радіовузол, стихла музика. Школярі працюють;

в) до поданих словосполучень дібрати антонімічні сло­восполучення: темна ніч —... .,., хвалять за працю —......, весняний ранок — … …;

г) продовжити почате речення антонімами: Як є поча­ток, то й... буде. Де багато слів, там... діла;

д) складання невеличких зв'язних текстів із викори­станням у них антонімів (наприклад, про спортивні змаган­ня, роботу на пришкільній ділянці тощо).

Як і під час роботи над синонімами, при вивченні анто­німів учитель зобов'язаний показати дітям, що вибір ан­тонімів часто визначається контекстом. Це зумовлено тим, що багатозначні слова можуть утворювати кілька антоні­мічних пар. Так, наприклад, до слова солодкий можна ді­брати кілька антонімів: солодкий — гіркий (перець), солод­кий — кислий (виноград), солодкий — солоний (огірок).

Працюючи з антонімами, учитель разом з тим повторює синоніми. Для цього найкраще використовувати комбіно­вані вправи: учні спочатку добирають до поданих слів си­ноніми, а потім антоніми, як-то: сумний, зажурений, по­хмурий — веселий; цікавий, захоплюючий — нудний. Як видно з наведених прикладів, до кількох синонімів можна дібрати один антонім. Однак з допомогою антонімів можна показати дітям різницю в значенні синонімів. Наприклад, різницю в значенні синонімів плакати й ридати можна по­казати за допомогою антонімів сміятися й реготати.