Опрацювання нормативних та наукових джерел наукової роботи. Робота з матеріалами судової практики

 

В процесі написання курсової \ дипломної \ магістерської роботи студент більшу частину часу працює зі спеціальною літературою або з нормативно-правовими актами. Успіх в навчанні, в основному, визначається якістю та вмінням роботи з літературою.

Ознайомлення з опублікованими за темою магістерської, дипломної або курсової роботи науковими працями починається відразу після розробки ідеї, тобто задуму наукового дослідження, який, як уже зазначалося раніше, знаходить своє відображення в темі і робочому плані. Така постановка справи дає змогу цілеспрямованіше шукати літературні джерела за обраною темою і краще опрацювати матеріал, опублікований у працях інших учених, бо витоки основних питань проблеми майже завжди закладені в більш ранніх дослідженнях.

Літературний афоризм стверджує: «Вивчати явище без книг - це почати плавання у незвіданому морі без карти, вивчати ж книги без практичної роботи - це значить зовсім не вийти в море».

Після того, як проглянуто всю наявну на даний момент літературу, можна присту­пити до її вивчення, переходячи від про­стого матеріалу до складнішого. Треба починати з навчально-монографічної літератури, згодом – статті у періодичних виданнях, не слід забувати про нормативні джерела. Спочатку треба вивчати вітчизняні джерела, а потім - іноземну літературу.

Звичайно вважається, що головним в роботі над курсовою \ дипломною \ магістерською є опрацювання як загальної, так і спеціальної літератури. Це вірно в тому сенсі, що в спеціальній літературі найбільш систематично, розгорнуто, чітко та кваліфіковано викладено матеріал щодо теми дослідження. Однак при використанні спеціальних праць (матеріали досліджень, посібники, тощо) слід враховувати, що правова наука постійно розвивається, вдосконалюється. Тому такі джерела, як навчальні посібники, словники, енциклопедії можуть бути використані з успіхом тільки в тому випадку, якщо студент систематично буде читати періодичну, монографічну літературу і регулярно стежити за законодавством. У нагоді тут також будуть матеріали наукових конференцій – тут ви знайдете й свіжі погляди на проблематику вашої теми, нові пропозиції, погляди багатьох дослідників-науковців (які, доречі можна порівняти, проаналізувати, окреслити особливості поглядів на проблематику та інше).

При підборі літератури, вивченні навчальних посібників, керівної і спеціальної літератури, нормативного матеріалу треба враховувати специфіку обраної Вами теми дослідження, її стосовність до опрацьованих джерел. Пам¢ятайте, ні курсова, ні дипломна, ні магістерська робота не повинна містити зайвої, обтяжуючої інформаціїї. Спочатку Ви повинні опрацювати джерела, а потім (на їх основі) складати план Вашої роботи.

Отже, як було зазначено, перш ніж почати роботу над темою Вашого дослідження, треба вдумливо і уміло підібрати літературу. Для цього, з початку навчання, слід навчитися користуватися бібліотекою, навчитися шукати і знаходити необхідну літературу.

Студент повинен знати, що в кожній бібліотеці є каталог, а у великих бібліотеках ряд каталогів: систематичний, предметний, алфавітний.

Систематичний каталог складається по міжнародній десятковій системі класифікації книг за розділами науки. Цей каталог – найпростіший, найбільш розповсюджений і є в усіх без винятку бібліотеках.

У великих бібліотеках більшу допомогу в підборі потрібної літератури надають алфавітні каталоги (за прізвищами авторів і назвах книг) і предметні каталоги, що є досить зручними для підбору літератури з конкретного предмету, теми або питання.

Користуючись бібліотечними каталогами, слід враховувати, що кожна книга в бібліотеці має свій шифр – дріб, числівник який показує числовий індекс (розділ науки), а знаменник – авторський знак. Шифр книги визначає її місце на бібліотечній полиці і місце бібліотечної картки в систематичному каталозі.

Після того, як на підставі програми, методичних вказівок викладача і з допомогою бібліотеки підібрана необхідна література, студент приступає до її вивчення. Воно складається з декількох етапів:

А) інформаційний перегляд;

Б) уважне її читання;

В) аналіз прочитаного;

Г) робочий запис, нотування головних понять, засад, цитування окремих точок зору та ознак теми.

Попереднє ознайомлення з книгою, так званий інформаційний перегляд, створює враження про дану книгу, сприяє свідомому підходу до підбору і вивченню літератури, забезпечує правильне виділення основних джерел, вивчення яких повинно бути особливо ретельним.

При попередньому ознайомленні з книгою слід в першу чергу звернути увагу на титульний лист (автор, редактор, назва, рік і місце видання книги). Після цього слід звернутися до передмови (вступ) – тут звичайно говориться про те, з якою метою написана книга, на яке коло читачів вона розрахована, а у вступі до навчальних посібників вказується, як правило, зміст і задачі курсу, за програмою якого складений допоміжний посібник.

Заголовок книги дасть можливість з'ясувати її план і структуру. Знання заголовку допоможе при подальшій роботі над книгою, тому знайомитися з ним треба вдумливо, при необхідності проглядаючи окремі розділи, щоб виявити основні глави, параграфи або окремі місця по тексту, що заслуговують особливої уваги, або на які звернув увагу лектор під час лекції.

Уважне читання книги вимагає зосередженого і послідовного сприймання матеріалу. Тому треба будувати читання книги так, щоб не розривати думку автора, окремі положення книги. Треба навчитися читати за один прийом стільки, скільки можливо буде сформулювати письмово або усно. Звичайно це зв'язане з розділами, главами, параграфами книг. Але якщо такого ділення матеріалу немає, слід самому знаходити і відокремлювати окремі положення книги. Однак, ні в якому випадку не можна переривати читання, не засвоївши думку автора, що викладається. Раніше, ніж переходити до наступного розділу, треба намагатися повністю зрозуміти попередній розділ.

При читанні відібраної літератури треба робити окремі помітки; це дає змогу надалі компонувати матеріал у будь-якому порядку або, як кажуть, користуватися методом «клею і ножиць». Читаючи джерела, ліпше записати більше, бо заздалегідь не завжди відомо, що з цього ма­теріалу може знадобитися, повторний пошук - зайва втрата часу.

Дуже велике значення має обробка записів в процесі їх накопи­чення. Тут треба виявити максимальну організованість, яка межує з педантизмом. Корисно для кожного її розділу завести окрему папку, куди складати всі виписки стосовно цього розділу в послідовності, що відповідає викладенню матеріалу.

Потім весь матеріал треба систематизувати, тобто розмістити відповідно до плану, виключити зайве (дублі, матеріали, що перети­наються, і т.ін.). Подальша обробка ма­теріалу повинна дати відповідь на питання щодо повноти зібраної інформації, чи досить її для роботи.

При читанні власної книги, (а не бібліотечної!), доцільно підкреслювання, примітки на полях, введення умовних значків. Природно, що ці умовні позначки завжди повинні значити одне і те ж, тобто повинні бути постійними. Так, можна рекомендувати підкреслювати горизонтальною рисою основну думку автора, записуючи вертикально призвище автора, вертикальною рисою збоку по тексту доцільно відзначати висновки; доказування і докази автора можна позначити цифрами або літерами. Нерідко також вживаються такі умовні значки: дв (дуже важливо);!, у (увага);? (неясно, з'ясувати) і ін. Однак, працюючи над книгою, не слід захоплюватись підкреслюванням. Безсистемне і суцільне підкреслювання або велика кількість позначок на полях не допомагає виявити головне в книзі, а, навпаки, ускладнює її читання.

При читанні спеціальної літератури рекомендується порівнювати зміст окремих положень книги з відповідним нормативним матеріалом, враховуючи, з одного боку, рік і місце видання книги, з іншого боку, чинність в часі і просторі тієї або інший норми права.

Законодавство – основне джерело знань юриста. Робота з нормативно-правовими актами – діло складне і тяжке. Робота з нормативним матеріалом має деякі особливості, обумовлені змістом і формою викладення норм права. Так, працюючи з Конституцією України, кодексами слід, передусім, виявити систему побудови, зміст окремих глав, розташування нормативного матеріалу в статттях, нумерацію і літерацію статей. Важливо ознайомитися з постатейним матеріалом (звичайно в кінці кодексу), додатками і алфавітно-предметним покажчиком.

Вивчаючи будь-яку певну норму права (стаття в кодексі або законі, окремий акт, що містить норму права), треба вникнути в зміст кожного слова, пам'ятаючи, що в правовій нормі немає ані єдиного зайвого слова, кожне слово, союз, прйменник, розділові знаки – мають глибокий сенс, неправильне розуміння якого призведе до викривлення змісту норми, а на практиці може бути причиною серйозного порушення законності. Так, Вам добре відомий дитячий фільм про 12 місяців, у якому примхлива та лінива принцеса не хотіла вчитися і писала тільки малі речення "Казнить нельзя помиловать". У цьому реченні від правильно поставленої коми, залежить життя.

Після того, як нормативно-правовий акт прочитано, треба проаналізувати, обдумати її зміст, з'ясувати чи є в Вас власні побажання щодо вдосконалення певних правових норм, чи є в Вас які-небудь пропозиції, чи подребує цей нормативно-правовий акт подальшого вдосконалення, чи було попереднє законодавство більш вдалим чи навпаки, чи є, на ваш погляд, прогалини в законодавстві щодо теми дослідження? В процесі засвоєння прочитаного треба пов'язувати що виникають нові поняття і думки з тими питаннями, що поставлені в програмі, необхідно органічно зв'язувати відомості, що набуваються з різних навчальних дисциплін в єдине ціле.

Викладення матерілу, що отриманий з певних джерел, подає собою завершення глибокого обдумування і засвоєння відомостей відносно теми дослідження. Тому, розпочати запис можна лише тоді, коли думка остаточно визріла, стала ясною і зрозумілою в усіх деталях.

Записи бувають в формі плану, тез, цитат, коротких викладень, анотацій, хронологічних або тематичних викладень і т.п. Найбільш часто застосовують форми тез або короткого викладеня, а також використовують цитування. Тези – це стислі положення, що сформулював автор, які містять ознаки, характеристики, головні ідеї автора. Тезово можна викласти різноманітність поглядів багатьох авторів щодо пробламного питання Вашого дослідженн, їх можна виписувати через невеликий інтервал, без запису причинних зв'язків, що сформулювалися між ними. Тези можуть бути стислі і розгорнуті (з аргументацією). Власні думки з приводу певного питання необхідно висловлювати чітко, ясно і послідовно, розгорнуто аргументуючи кожне положення. Коротке викладення – розгорнені тези з письмовою фіксацією взаємного зв'язку окремих тез. В короткій формі запис більш повний, послідовний, з викладенням обгрунтовувань, нерідко, фактів, прикладів. Коротке викладення більш розгорнуте викладає зміст джерела, а тези фіксують лише найбільш головні положення джерела.

Цитати – це дослівне письмове відтворення певних положень з джерела, що вивчається і записується тією мовою, якою написано підручник, монографію або статтю.

Нерідко студенти використовують різноманітні форми викладення літературного матеріалу, який, на їх погляд, є цікавим або важливим. Однак, при будь-якій формі викладення у курсовій \ дипломній \ магістерській роботах вони повинні робити це на базі самостійного опрацювання: необхідно своїми словами викласти думку автора книги, а при цитуванні розумно, враховуючи мету, підібрати найбільш яскраве місце з тексту, в якому відображалася основна ідея автора.

При написанні курсової \ дипломної \ магістерської роботи необхідно опрацювати не тільки нормативні та літературні джерела, що стосуються теми та змісту дослідження, але ще дуже важливо опрацювати матеріли судової практики щодо застосування норм процесуального законодавства. Це можуть бути як постанови Пленуму ВСУ, так і конкретні судові рішення по конкретній справі. Якщо у студента є нагода, то мажна також використовувати матеріали справ, які стосуються теми дослідження.

Особливості застосування матеріалів судової практики при написанні курсової \ дипломної \ магістерської роботи є не копіювання зазначених докментів у свою роботу з метою штучного збільшення її обсягу, а, навпаки, - це ретельне і глибоке вивчення, виділення найголовніших моментів, які, саме, стосуються тези, пиклад до якої Ви наводите. Звертаючись до матеріалів судової практики у курсовій \ дипломній \ магістерській роботі студент має оформити це або у вигляді цитування з подальшим посиланням на джерело, або за допомогою словосполучень: “звернемось до матеріалів судової практики...”, “як свідчить судова практика...”, наприклад,... суд при розгляді справи...”, “до уваги, постановою... суду було зазначено...” та таке інше.

Оформлання цитат здійснюється або у вигляді прямої мови: перед початком цитати зазначається автор цитати, далі ставлять двокрапку й такст цитати у вигляді прямої мови. Наприклад, постанова Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику усправах про злочини проти життя і здоров¢я особи” визначає: “...Щодо особливої жорстокості, то ця озка у злочинах, пов¢язаних із заподіянням тілесних ушкоджень, предстає, передусім, у вигляді заподіяння потерпілій особі особливого мучення. Основне питання, що приходиться вирішувати правозастосовнику при кваліфікації зазначених злочинів, пов¢язане із правильним визначенням і аналізом об'єктивних обставин, що свідчать про прояв особою особливої жорстокості...”

Зазначення джерела, матеріалі якого використовує студент, у списку використаних джерел та літератури є обов¢язковим.