Організація виконання курсової роботи

Необхідним попереднім етапом є обрання теми курсової роботи та обговорення її з науковим керівником. Обов’язковим є обговорення теми у разі, якщо її немає у затвердженому на засіданні кафедри переліку. Слід обирати тему, керуючись такими критеріями: наукова зацікавленість, бажання студента в майбутньому працювати у відповідній сфері, професійна потреба у вивченні певних проблем тощо.

Написання курсової роботи має здійснюватися у такій послідовності:

1. Підбір та вивчення джерел і літератури.

2. Розробка та складання змісту роботи.

3. Написання вступу.

4. Написання основної частини.

5. Формулювання висновків.

6. Складання переліку використаних під час написання курсової роботи джерел та літератури, оформлення бібліографічних посилань.

7. Добір та складання додатків до курсової роботи.

8. Оформлення курсової роботи: титульного аркуша, змісту, тексту, списку джерел, додатків до курсової роботи.

Перший етап – підбір та вивчення джерел та літератури. Цей етап роботи починається зі складання бібліографії. Для цього слід використовувати нормативно-правові акти з офіційних або довідкових видань, Інтернету, періодичні видання за фахом, бібліографічні каталоги бібліотек університету, міста тощо.

Під час написання курсової роботи слід користуватися законодавчими та підзаконними актами, підручниками та навчальними посібниками, монографічною літературою, статистичними збірками, довідниками, а також статтями, надрукованими за останні роки в газетах, журналах, правових, економічних, політичних виданнях тощо.

Після складання бібліографії необхідно починати поглиблене вивчення літератури. Виділяють основні джерела та літературу з обраної теми, з яких і починають вивчення проблеми. При цьому рекомендується виписувати необхідний матеріал з кожного питання змісту на окремих аркушах (можливо робити ксерокопію), обов’язково записуючи назву нормативного акту чи літературного джерела із зазначенням сторінок, статей нормативно-правових актів та всіх вихідних даних. Одночасно доцільно уточнювати розгорнутий зміст курсової роботи, виділяючи додаткові підрозділи.

Після складання бібліографії, уточнення змісту, свої задуми й підходи до висвітлення тих чи інших проблем необхідно обговорити з науковим керівником (доцільно консультуватися з науковим керівником на кожному етапі виконання курсової роботи).

Другий етап – розробка розгорнутої структури роботи. Під час розробки змісту необхідно брати за основу типову для наукових праць структуру роботи та зміст кожного її розділу згідно з наведеними вище вказівками. Слід пам’ятати, що в першому розділі висвітлюється теоретична база дослідження. У другому розділі досліджується правове регулювання в обраній сфері, аналізуються тенденції розвитку, виявляються проблеми, наводяться позиції науковців щодо шляхів вирішення проблем, робиться їх критичний огляд. У третьому розділі розглядається практичний аспект: реалізація, застосування норм права, дані судової практики або практики діяльності відповідних державних або правоохоронних органів. Також заключний розділ має містити інформацію про особистий внесок автора в розробку проблеми та конкретний результат дослідження: висновки, пропозиції тощо.

Третій етап – написання вступу: обґрунтування актуальності теми дослідження, визначення методів дослідження, ступеню розробки проблеми, мети та завдань курсової роботи і т.д.

Іноді пропонують писати вступ після написання основної частини роботи, мотивуючи тим, що наприкінці роботи студент краще усвідомлює її мету, завдання, актуальність та інші складові. Але, з іншого боку, важко досягти мети, не визначеної наперед. Це все одно, що «піти туди, невідомо куди …» У такому разі можна лише зробити підгонку мети, завдань та всього іншого до того тексту, що склався внаслідок більш-менш хаотичного інтуїтивного викладення матеріалу. Тому як завершальний етап можливе тільки корегування та технічне оформлення вступу, а сам текст вступу (хоча б у вигляді чернетки) повинен бути написаний відразу після вивчення джерел, літератури та складання змісту роботи.

Четвертий етап – написання основної частини: фактичне виконання дослідження. При цьому необхідно звернути увагу на зв’язок матеріалу теоретичної, аналітичної та практичної частин.

П’ятий етап – написання висновків: формулювання загальних висновків, пропозицій та результатів дослідження.

Шостий етап – складання переліку використаних під час написання курсової роботи джерел та літератури (див. зразок), оформлення бібліографічних посилань відповідно до вимог.

Сьомий етап – добір та складання додатків до курсової роботи: схеми, діаграми, таблиці складаються самостійно або можуть бути використані ті, що містяться в літературі, в останньому випадку необхідне посилання на джерело, звідки взято додаток, обов’язково точно вказати сторінку. Витяги з нормативних актів, розміщені в додатку, обов’язково супроводжувати повними вихідними даними відповідного нормативного акту, включаючи назву, вид акту та ким він прийнятий (Закон України, Указ Президента, Постанова Кабінету Міністрів України тощо), час прийняття та номер акту, де виданий, коли, номер (газети, журналу, бюлетеня), сторінка, номери статей, пунктів, параграфів.

Восьмий етап – Оформлення курсової роботи: титульного аркуша, змісту, тексту, списку джерел, додатків до курсової роботи. Оформлення тексту курсової роботи ведеться згідно вказівок, наведених нижче. Додаткиоформлюють як продовження курсової роботи на наступних її сторінках та позначають в правому верхньому кутку: Додаток 1, Додаток 2 …. Нумерація сторінок додатків здійснюється як продовження нумерації основного тексту роботи, але до обсягу роботи не зараховується. Кількість додатків чітко не регламентована, але не рекомендується надавати більш як 5-7 додатків.

 

Оформлення курсової роботи

Оформлену відповідно до сформульованих вимог та повністю укомплектовану курсову роботу належить зброшурувати, прошити або скріпити скобами у папці.

Укомплектованість роботи – наявність всіх сторінок, нумерації, всіх складових частин відповідно до змісту, відповідність назв розділів у змісті й у тексті роботи.

Текст роботи треба розміщувати тільки з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм), залишаючи поля зліва 25 мм, справа – 15 мм, зверху та знизу – 20 мм. Текст має бути надрукований через 1.5 інтервали, шрифт 14 Times New Roman, (28-30 рядків на сторінці, 70-75 знаків у рядку).

Викладання тексту кожного розділу, а також вступу та висновків слід починати з нової сторінки. Обов’язково писати заголовки, давати назви розділів та підрозділів, проставляти їх номери (наприклад: ВСТУП або РОЗДІЛ 1. Теоретичні та правові засади … або 1.1. Поняття та принципи … і т. д.), відокремлюючи їх від основного тексту одним інтервалом та виділяючи їх жирним шрифтом.

Відстань між заголовками та текстом не повинна перевищувати 20 мм або одну пропущену строку. Перенесення слів у заголовках не дозволяються. Заголовок не може бути більшим за одне речення, максимальна кількість – 9 слів у заголовку. Крапка наприкінці заголовка не ставиться.

Скорочення слів у тексті, крім загальноприйнятих, не допускається. При введенні нових абревіатур (скорочень) насамперед обов’язково надають їх повний та скорочений (у дужках) вигляд, зміст і лише потім використовують у тексті. Наприклад: Кодекс адміністративного судочинства України (КАСУ).

Нумерація сторінок має бути наскрізною: номер сторінки проставляється арабськими цифрами у правому верхньому кутку, але на титульний сторінці (перша сторінка роботи) номер проставляти не слід.

Посилання. У тексті обов’язково мають бути посилання на джерела, з яких були запозичені витяги з нормативних актів, будь-яка статистична інформація, таблиці, цитати та точки зору інших авторів, що їх наведено у роботі.

Посилання на джерела можна робити при використанні квадратних дужок, в яких позначається порядковий номер у списку використаних джерел та літератури та відповідна стаття нормативного акту або сторінка з книги, з якої взято інформацію. Наприклад: [2, ст.173], де 2 – порядковий номер у списку, а ст. 173 – стаття кодексу або закону, на який дається посилання; [10, с.17], де 10 – порядковий номер у списку, а с. 17 – сторінка, де знаходиться в даній роботі матеріал, на який дається посилання.

Список використаних джерел повинен становити 15-20 найменувань. Перелік джерел, тобто нормативних актів ілітератури, безпосередньо використаних під час написання курсової роботи і на які є посилання у тексті, повинен складатися за алфавітом і містити: для нормативних актів – повну назву, орган, що видав нормативний акт, дату прийняття, реєстраційний номер та де документ опубліковано (Відомості Верховної Ради України – ВВР, Урядовий кур’єр, посилання на Інтернет тощо), а для літератури – прізвища, ініціали авторів, повні назви книжок чи статей, місце видання, видавництво, рік видання, сторінки – загальна кількість сторінок підручника чи монографії [7, 621 с.] або інтервал сторінок – для окремих статей [1, с. 128-130].

У списку, щоб підкреслити новизну роботи, обов’язково повинні міститися нові джерела та література (мінімум 2-3 позиції) – за поточний рік, в якому виконується курсова робота. Зразок оформлення списку використаних джерел дивись в Додатку № 6

Додатки, якщо на них є посилання в роботі, розміщують в кінці роботи, можливо, як виняток, у вигляді ксерокопії. Це деяка кількість фактичного або статистичного матеріалу, який у зв’язку із великим обсягом недоцільно включати безпосередньо до тексту роботи, але він добре ілюструє окремі положення курсової роботи. До складу додатків можуть входити: великі за обсягом схеми, діаграми, графіки, таблиці, витяги з тексту нормативних актів (законів, указів, постанов, положень, інструкцій тощо), зразки бланків, документів тощо. Маленькі, тобто значно менші за сторінку, схеми, діаграми, графіки чи таблиці можна розмістити прямо в тексті курсової роботи, якщо це сприяє кращому викладенню матеріалу та висвітленню концепції автора роботи.

Оформлення таблиць і схем

Таблиці. Великий за обсягом цифровий матеріал, який студент вважає за доречне вмістити у текст роботи, як правило, подається у табличній формі. Кожна таблиця повинна мати заголовок (найменування), що відображає її зміст та бути пронумерованою. Нумерація таблиць здійснюється таким чином: справа над заголовком з великої літери пишуть слово «Таблиця» та її порядковий номер (знак № перед цифрою не ставиться). Номер таблиці складається з номера розділу та порядкового номера таблиці в даному розділі. Наприклад: Таблиця 1.3 – третя таблиця першого розділу.

Допускається і наскрізна нумерація: таблиці, вміщені в роботу, нумеруються підряд з першої до останньої (наприклад: Таблиця 3 – третя таблиця, вміщена у текст роботи). Нумерацію таблиць здійснюється окремо від нумерації схем (діаграм, графіків).

В оформлені таблиць слід дотримуватися певних правил. Якщо всі показники, вміщені у таблицю, мають одну й ту ж одиницю виміру, то її виносять у заголовок таблиці. Якщо використовуються показники з різними одиницями виміру, то у відповідних графах або рядках таблиці одиниці виміру наводять окремо.

Вміщати у роботу таблиці, що не мають заголовків, нумерації, або на які відсутні посилання у тексті, не дозволяється. В тексті на всі таблиці повинні бути посилання, за формою: (Див.: Таблиця 1) або “…згідно із даними, наведеними в таблиці 2.1., …”.

При великій кількості рядків можливо переносити таблицю на інший аркуш, але назва таблиці розміщується тільки над першою її частиною. Над другою частиною пишуть “Продовження табл. 2.1.”

Якщо цифрові дані в таблиці не наводяться, то в графу заносять прочерк.

Схеми, діаграми, графіки. Ілюстративний матеріал у формі схем, діаграм, графіків, вміщений в основну частину, оформляють так: знизу під ілюстрацією з великої літери пишуть слово «Схема», проставляють порядковий номер, ставлять крапку (знак № перед цифрою не ставиться). Далі, продовжуючи той самий рядок, з великої літери вписують назву схеми, яка повинна відображати її зміст.

Номер схеми складається з номера розділу та порядкового номера схеми у даному розділі (наприклад: Схема 2.1. – перша схема другого розділу).

Допускається й наскрізна нумерація: схеми вміщені в роботу, нумеруються підряд з першої до останньої (наприклад: Схема 2 – друга схема, вміщена у текст роботи). Нумерація схем (діаграм, графіків) ведеться окремо від нумерації таблиць.

Назви схем, діаграм, графіків, розміщених в додатку, так само як і таблиць, пишуться у правому верхньому кутку над схемою, діаграмою, графіком.