Робота над загадками, прислів'ями і скоромовками

Методика початкового навчання не передбачає окремих уроків для опрацювання малих фольклорних жанрів, та­ких як загадки, прислів'я, скоромовки. Вони вводяться в тканину уроку як супровідний матеріал, хоч і важливий, необхідний для роботи з молодшими школярами.

Загадки, прислів'я, скоромовки урізноманітнюють при­йоми навчальної роботи. Вони вносять до навчального про­цесу елементи гри, що психологічно виправдано в навчан­ні дітей 6—10 років, їх слід використовувати як дидактич­ний матеріал при вдосконаленні техніки читання, вироблен­ні літературної вимови. Нарешті, вони становлять суттє­вий елемент розвитку мовлення і мислення.

Ще в дошкільному віці діти ознайомлюються із загад­ками і скоромовками. Тому зайве витрачати час на тлума­чення їх семантики. Інша річ — прислів'я. Його визначен­ня у загальних рисах треба дати, наголошуючи на тому, що прислів'я — це вислів, який у вигляді ритмічно побу­дованого і навіть заримованого речення передає багатові­кові спостереження народу над поведінкою людей і навко­лишньою природою, виражаючи їх у вигляді мудрого уза­гальненого повчання, наприклад: «Друзі пізнаються в біді», «Під лежачий камінь вода не тече».

Розкрити таку властивість прислів'я можна на багатьох прикладах. Так, серед «Казок народів нашої країни» є азербайджанська народна казка «Сім лозин». У ній йдеться про те, як в одного чоловіка було семеро синів. І були вони нерозлийвода, А коли поженилися, кожен звив своє гніздо і відцурався від інших. Тоді батько, зібравши їх, попро­сив принести по гранатовій лозині. Принесені лозини бать­ко зв'язав і дав їм, щоб кожен спробував переламати пу­чок. Ніхто цього зробити не зміг. Тоді батько дав кожному по лозині. Окремі лозини, звичайно, були поламані. Бать­ко зробив висновок: якщо ви триматиметеся купи, ніхто вас зламати не зможе, як оці сім лозин.

— Так в житті буває завжди,— говорить учитель. — Дружба дає щастя людям. У народі тому й говорять: «Щасливо там жити, де вміють дружити». Такий вислів на­зивають прислів'ям. прислів'я — це народна мудрість.

Скоромовки, як зазначалося, вводяться як елемент вироблення орфоепічних норм, як засіб розвитку дихання, від якого залежить виразність читання і декламування. Враховуючи позитивну роль скоромовок у навчанні мо­лодших школярів, слід розширювати застосування їх у навчальному процесі, не обмежуючись лише тими зразка­ми скоромовок, що представлені у читанках.

Для першокласників читання загадок і прислів'їв — не тільки засіб розвитку образного мислення, а й предмет дидактичних вправ. Так, у роботі з шестилітками загадку «Що за диво прилетіло — поле зразу почорніло? Не живий, а помагаю, замість тисячі лопат я копати землю рад» можна використати для вироблення навички «читати» розділові знаки. Як дидактичну вправу на вироблення правильної вимови звука [дж] доцільно застосувати прислів'я «Раді люди літу, а бджола — цвіту».

Над загадками і прислів'ями корисно працювати як на уроках пояснення нового матеріалу, так і на уроках узагальнення опрацьованого. Помилково вважати, що оскільки загадки і прислів'я у читанках розміщені після текстів художніх творів і нарисів, то й залучати їх до аналізу слід по завершенні роботи над ними. Зміст і форми прислів'їв різноманітні, а тому дають змогу звертатися до пні на уроках опрацювання різних жанрів. Чому б, наприклад, не почати роботу над віршем Д. Павличка «Ніч­ний гість» із загадки «Влітку сіренький, взимку біленький, довгі вуха має, швидко в ліс стрибає»? Здається, що такий варіант переходу до вивчення нового матеріалу цілком прийнятий, педагогічне виправданий. У ньому — елемент гри, зацікавленості і тематичної підготовки до слухання тексту поезії.

Загадкою «Язика не має, а розуму навчає» і прислів'ям «Книжка мовчки все розкаже» можна розпочати читання вірша Я. Щоголіва «Вчіться, діти!».

А ось аналіз художнього твору О. Клубкова «Мій пер­ший хліб» логічно завершити приказкою «Хочеш їсти кала­чі, не сиди на печі». Як наслідок опрацювання вірша «Слово і діло» Д. Білоуса може стати прислів'я «Язиком сяк і так, а ділом ніяк».

Існують реальні можливості залучення прислів'їв на уроках узагальнення знань. Так, своєрідним гаслом, що виражає сутність радянської миролюбної політики, може стати прислів'я «Є в нас військо, є ракети, та ми за мир на всій планеті», яке завершить опрацювання теми «Радян­ська Армія».

І все ж вивчення прислів'їв цим не обмежується. Важ­ливо проводити роботу так, щоб переконати і навчити уч­нів вводити прислів'я до свого мовлення. Обґрунтування: прислів'я пожвавлюють виклад, роблять мовлення образ­ним. І починати це можна з перших уроків освоєння чи­танки. Уже шести- і семилітки, читаючи «Лист першоклас­никові» Ю. Гагаріна, знайдуть уміле використання при­слів'я в одному з абзаців: «Колектив може зробити багато. У колективі всі дбають про загальну справу, піклуються один про одного. «Один — за всіх, усі — за одного» — є таке добре правило у радянських людей».

Щоб прислів'я стали надбанням учнівського мовлення, треба постійно заохочувати дітей до заучування їх напа­м'ять, час від часу згадувати про них, відновлювати в па­м'яті і спонукати до введення в усне мовлення.

Облік навичок читання

На всіх етапах навчання дітей читанню доцільно вести облік, фіксацію успіхів учнів у здобутті на­вичок читання. Класовод зацікавлений мати розгорнену картину того, як діти оволодівають цим важливим еле­ментом навчання.

У 1 (трирічної школи) і 2 (у чотирирічній школі) класах учитель пильнує за тим, як учні набувають навичок яко­стей читання. Тому в схемі обліку слід передбачити розділи, що торкаються правильності, виразності, швидкості і сві­домості читання. У графі «правильність читання» нотують­ся недоліки у вимові звуків, у розділі «виразність читан­ня» — робляться помітки щодо уміння «читати» розділові знаки: робити паузи в кінці речень для того, щоб наповни­ти легені повітрям, відповідно інтонувати різні типи ре­чень. До зошита обліку навичок читання вносяться й відомості про успіхи дітей у швидкому читанні. Заміри цієї якості рекомендується робити на початку другого року навчання, в кінці кожної чверті і перед завершенням навчального року. Дані про свідоме читання вчитель здобуває щороку, тому немає потреби проводити якусь спеціальну перевірку. Але обміркувати досягнення кожного учня в уміння свідомо сприймати прочитане необхідно. У 2 класі, крім обліку стану з набуттям якостей читання, необхідно не випускати з поля зору ще й уміння школярів читати про себе.

У 3 і 4 класах поряд з об лікуванням якостей читання контролю мають піддаватись інші показники: уміння складати план, переказування, розуміння головної думки тво­ру, його художніх особливостей, зацікавленість дітей у домашньому читанні художньої літератури.

Систематичний облік стану навичок читання дасть можливість учителеві зорієнтуватися в тому, які труди прогалини у набутті навичок читання властиві не одному, а багатьом учням. Це змусить класовода внести зміни в будову і методику проведення уроків читання. Разом з тим дані обліку націлять його на ефективне проведення її індивідуальної роботи.

 

 

Лекція № 9 (2 години)

Уроки позакласного читання в початкових класах. Уроки зустрічі з книжкою.

 

Рекомендована література

1. Жовнір-Коструба С., Жовнір-Іватьо Н., Жовнір О. Читання і розвиток мовлення.-ж-

л "Початкова школа", №9,1998р. - 50-53с.

2. Іванова Л.І. Збагачення змісту читацьких умінь.- ж-л "Початкова школа", №№3, 4,1992р.

3. Ігнатенко Н.В. Пізнавальні завдання на уроках читання у 2 класі.- ж-л "Початкова

школа", №№9,10,1992р.

4. Каліш В.А. Використання ономастичної лексики.- ж-л "Початкова школа", №2, 1992р.

5. Киналь М.П. Розвиток мовлення на уроках позакласного читання.- ж-л "Початкова

школа", №5,1996р.

6. Киричук О.І., Волошина Г.П. Підготовка учнів до сприймання нового тексту.- ж-л

"Початкова школа", №№9,10,1992р.

Підсумковий етап.

За традиційною методикою 3-4 клас охоплює основний етап (про це сказано вище). Однак багато вчителів-практиків поділяють цей період навчання позакласному читанню на два етапи: 3 клас - основний, а 4 клас - підсумковий. Четвертий рік навчання в початковій школі - неабиякий етап в житті молодшого школяра. Адже він повністю адаптувався у шкільному житті і колективі, оволодів азами читацької діяльності, дещо випробував себе у ролі самостійного читача, вміє сам "ритися в книжках", настроїтися на читання згідно теми, навчився оцінювати прочитане. Звичайно, таких результатів четвертокласники досягли тільки у тому випадку, якщо перших три роки їх навчали правильній читацькій діяльності з книжкою і доступним колом читання.

Мета уроків позакласного читання на підсумковому етапі (4(3) кл.) - продовжувати формувати навички та потребу самостійно і свідомо вибирати і осмислено читати доступні дитячі книжки; розширювати читацький кругозір; закріплювати і поглиблювати читацькі уміння учнів; формувати тип правильної читацької діяльності і читацької самостійності.

У відповідності з цією метою мають бути розв 'язані такі завдання:

• допомогти учням відтворити попередні читацькі уміння;

• закріпити уміння і бажання вибирати твори з запропонованої вчителем теми
і читати їх, виходячи з особистих можливостей;

• познайомити учнів з бібліотечно-бібліографічними матеріалами, з довідковою
літературою;

• продовжувати вчити дітей читати великооб'ємні твори, тобто
"читання з продовженням".

Успішному розв'язанню цих завдань буде сприяти врахування рівня сформованості особистісної читацької самостійності школяра та його просування в читацькій кваліфікації, свободи вибору книжки.

На читацьку свободу і самостійність впливає змінена тематика уроків позакласного читання, структура і хід уроків, жанр і обсяг відібраних творів; ретельна підготовка до уроків як учнів так і вчителя.

Який художній і науково-пізнавальний літературний матеріал готує вчитель до уроку позакласного читання для себе? Якщо основне коло дитячої літератури до уроку приблизно визначено, класовод переглядає її, попередньо визначає для себе, що і як учні мають сприйняти в процесі самостійного читання. Виходячи з цього, вчитель намічає план уроку, добирає художню і науково-пізнавальну літературу для себе, якою він на уроці може користуватися.

При підготовці до уроку позакласного читання вчитель має постійно звертатися до словників, довідників, переглядати книги, старі видання журналів, книг. Із цих джерел він черпає повчальні для вихованців матеріали, з якими вони самостійно ознайомитися ще не можуть. На самому уроці дібраний цікавий матеріал учитель не використовує повністю (рекомендує прочитати дітям).

Водночас між уроками позакласного читання вчителеві не слід зосереджувати увагу на попередньому обліку прочитаного. Навпаки, його завдання допомогти учням впоратися з домашнім завданням. Одному варто підказати, як вибирати книжки для читання, з іншим - поговорити про прочитане, порадити, що прочитати, а, може, й поцікавитися, що він розповідатиме на уроці і як саме побудує свою розповідь.

Книжки мають бути нові за змістом, різні за тематичним та жанровим розмаїттям. Вчителеві не треба боятися дати дітям волю у виборі книжки для читання, але разом з тим і не пускати цю роюоту на самоплив - треба продовжувати вчити їх читати всі книги як слід, вдумливо, осмислено, творчо формувати культуру творчого читача.

Переконуємось, що цьому краще всього відповідають великі за обсягом літературні твори з захоплюючими сюжетами. Саме такі твори формують інтерес до читання, звичку звертатися для задоволення своїх інтересів і запитів до якихось нових книжок, деколи довідників, тлумачних словників, дитячих енциклопедій. Все це разом формує у читачів активний чи пасивний читацький кругозір, а ще - зближує дітей за інтересами і уподобаннями.

Разом з тим, перші великі (товсті) твори школярі повинні прочитати і пережити разом з учителем, під його безпосереднім керівництвом. Саме вчитель має бути тут гарантом якості читання, усвідомлення і переживання в непередбаченому ланцюгу подій та фантастичних пригод з автором і героями одного і того ж літературного твору. А для цього він сам має завчасно вчитатися в текст, відмітити і приготуватися зрозуміло пояснити те, чого ніяк не можна пропустити, що може схвилювати читача, передбачити, коли варто перервати читання, щоб дати вихід накопиченим емоціям, подумати, коли і на які думки треба наштовхнути школярів-читачів.

Уроки позакласного читання в цих класах проводяться монографічне (авторські), тематико-монографічно, уроки коментованого читання з продовженням, виразного читання поезій тощо.

Роботу над цілісним сприйняттям твору треба повести так, щоб читачі й слухачі йшли від загального до часткового, тобто від засвоєння твору в єдності форми і змісту до його деталей, розкритих мистецтвом слова. Звідси - книжки і текст, їх читання-розгляд за абзацами, за частинами, в порівнянні чи зіставленні, в читанні і перечитуванні - це головний компонент кожного уроку позакласного читання. У процесі такої роботи відпрацьовується активний читацький кругозір, впорядковується і проводяться в систему зв'язки: автор — книга, книга — тема, тема - автори, жанр - книги тощо.

На цих етапах доцільно, на нашу думку, проводити такі типи уроків: рекомендаційні, тематичні, жанрові, авторські, змішані. За формою проведення це будуть уроки-звіти, контрольно-підсумкові, уроки-роздуми, інтегровані та бібліотечні уроки.

Навчальній роботі відповідає і структура типових уроків позакласного читання:

1. Відпрацювання умінь орієнтуватися в дитячих книжках (за добіркою книг визначте тему нашого заняття. Прочитайте тему сьогоднішнього уроку. Перегляньте добірку книг. Як ви думаєте, про що йтиме мова на цьому уроці? Згрупуйте книги за відомими вам типами).

2. Бесіда - судження за самостійно прочитаними книгами. (Створення проблемної ситуації; відповіді учнів на запитання; повідомлення учнів про свої спостереження; слухання грамзапису; постановка запитань учнями; завдання на розвиток пізнавального інтересу і самостійності; конкурс).

3. Доповнення, розширення й уточнення читацького досвіду учнів. (Бесіда, розповідь за спостереженнями, перегляд діафільму, висновок).

4. Завдання додому (огляд рекомендаційного списку літератури; складання і запис у Читацькій щоденник пізнавальних запитань тощо).

Або:

1. Аналіз матеріалів тематичної виставки у класі (книжки, періодика, ілюстрації).

2. Коментоване читання великої за обсягом книжки з продовженням.

3. Доповнення, розширення й уточнення читацьких відомостей.

4. Завдання додому.

Як бачимо, урок розпочинається з аналізу тематичної книжкової виставки, яку учні самі оформляють до початку заняття, а далі - відпрацювання читацьких умінь і навичок. Тому бесіду за прочитаними творами краще розпочинати з виділення персонажа, який є головним образом. Водночас, представляючи героя твору, школяр має звикнути посилатися на текст, вказуючи на мистецтво авторського слова. Ефективність уроку посилиться, якщо в центрі уваги постійно будуть образи головних персонажів, риси характеру яких розкриватимуться під час перечитування художнього твору.

У формуванні читацької самостійності велику роль відіграють різноманітні методи, прийоми і форми роботи. Це: бесіди-дискусії, читання-розгляд, вибіркове читання, декламування, розповідь, повідомлення, складання характеристики героїв, літературні вікторини та ігри, слухання грамзаписів, робота з ілюстраціями тощо.

Основна вимога до бесіди за прочитаним - створити в учнів звичку і потребу уважно прислухатися до запитань учителя і відповідей товаришів, доповнювати ці відповіді знаннями з книг, своїми роздумами. Доцільно звертати увагу на такі порівняно нові для уроків позакласного читання методичні прийоми:

• навчання відповідати за зразком;

• постановка проблемних запитань (завчасно) для обдумування відповіді вдома, з ілюстрацією індивідуально дібраного літературно-художнього і довідкового матеріалу;

• навчання вміння ставити своїм товаришам запитання (цікаві, пізнавальні, творчі, пошукові, загадки) до прочитаного.

При цьому звертається увага на цілісне сприйняття твору. Самостійність читача виявляється:

• в усвідомленні теми і постановці мети читання для себе;

• у кваліфікованому розгляді книг з використанням загальноприйнятих видів
бібліотечно-бібліогрфічної допомоги;

• в осмисленому самостійному читанні дібраної книги;

Якщо це "читання з продовженням", то схематично урок буде так будуватись:

1. Роздуми над темою уроку, її розширенням чи уточненням.

2. Аналіз навчальних матеріалів, принесених дітьми на виставку: книжки, ілюстрації, періодика, довідники.

3. Коментоване читання-розповідь окремих глав чи розділів твору.

4. Уточнення і доповнення читацького досвіду учнів.

5. Завдання додому.

Працюючи за такою або іншою схемою уроку рекомендуємо із уроку в урок привчати дітей до самоаналізу, самооцінки прочитаного, виробляти звичку систематично звертатись до інших книжок і доступної довідкової літератури.

Отже, щоб підготувати міцну основу-базу для подальшої літературної освіти, треба вчителеві постійно відпрацьовувати такі уміння:

• вміння ставити самому собі запитання;

• бажання і вміння "ритися в книжках", щоб знайти ті чи інші відомості;

• брати активну участь у бесіді за прочитаним: ставити запитання своїм товаришам, слухати їх відповіді, бажання доповнювати відповіді;

• влаштовувати книжкові виставки, доброзичливо ділитись з товаришами книгами-довідниками;

• бажання організовуватись в групи за інтересами.

У "Куточку читача" провідне місце займатиме тепер довідкова література. Крім неї необхідно мати рекомендаційно-бібліографічні посібники, дитячу періодику.

Отже, в процесі навчання в учнів молодших класів формуються необхідні читацькі якості: вміння усвідомлювати мету читання, потребу в самостійному розумному доборі й опануванні книг, потребу в громадській бібліотеці.