Робота з фразеологічними зворотами

Програмою початкових класів не передбачена спеціальна робота над фразеологізмами. Але діти зустрічають такі сполучення слів у текстах на уроках читання, на тематичних святах, у повсякденному житті. Отже, робота щодо роз'яснення їх значень та використання повинна проводитись у навчально-виховній практиці. Найпростіше пояснити значення фразеологічного звороту, замінивши його синонімом, реченням, що розкриває зміст.

Діти використовують у своїх творах мало фразеологізмів. Зазвичай — це прислів'я, приказки, "крилаті вислови".

Школярі вчаться не просто запам'ятовувати ці мовні звороти, а й вміти їх пояснювати, вдало застосовувати.

Доречно використовувати фразеологічні звороти як початок чи кінцівку твору.

В діяльність щодо активізації дитячого словника потрібно включити роботу з епітетами, образними словами, багатозначними словами.

Слід вчити дітей використовувати якомога більше слів, визначати їх правильне значення, доречно застосовувати, вдало поєднувати з іншими словами у словосполученнях і реченнях.

Для цього потрібно не просто збагачувати мову дитини новими словами, а й вчити складати сполучення слів, будувати речення із заданими словами.

У процесі словникової роботи під час підготовки до написання твору вчитель має за мету допомогти учневі зрозуміти значення слів та усталених словосполучень з усіма їх відтінками, ввести ці слова та словосполучення до активного словника дитини.

4. Складання плану творчої роботи

Одним із важливих моментів у підготовці до написання твору є складання плану. План — це схема, опора, основа твору. Дитина повинна звертатися до плану постійно, бачити в ньому свого "товариша", "помічника". Чітко складений план сприяє кращому розумінню теми, яку

необхідно розкрити.

Учень має абсолютно визначатись у тому, що твір (як і кожен текст) складається з трьох основних частин: зачину (початку), основної частини, кінцівки.

Школярі 3—4 класів розуміють, що кожна з цих частинок ділиться на маленькі складові, і що пунктів у плані може бути не тільки три, а й чотири, п'ять і більше.

У початкових класах рекомендується використовувати спрощений план, який складається з 3 - 5 пунктів (без підпунктів). Це можуть бути розповідні, спонукальні речення. Формувати пункти плану доречно і у формі запитань. Діти четвертого класу включають до плану прислів'я, крилаті вирази.

1. На початковому етапі роботи над твором учитель пропонує вже складений план, за яким працюють діти.

2. Другий етап — це картинний план (послідовне називання картин із серії, за якою складається твір). У ході такої роботи можна дуже чітко прослідкувати часову послідовність.

3. Деформований план, в якому порушено часову послідовність або зміст.

 

4. Колективне складання плану.

5. Самостійне складання плану (використовується рідко).

Після оголошення теми твору чітко визначаємо, про що будемо писати, аналізуємо тему, мету, деталі творчої роботи. Необхідно подумати над змістом частин твору, їх кількістю. У кожній частині слід знайти головне.

Найчастіше план складається на уроці перед написанням твору. Це єдиний можливий варіант під час написання твору за картиною. Але іноді доречно скласти план у ході підготовчої роботи. План екскурсії, спостереження допоможе накопичити матеріал. Цей план буде планом твору.

Складання плану — це творчий процес, і завдання вчителя — лише скеровувати його, не привчати до шаблонів.

Орієнтовна структура уроку з розвитку мовлення (написання твору)

I. Організація класу.

II. Актуалізація чуттєвих уявлень учнів.

1. Читання віршів.

2. Слухання музичних творів.

3. Інсценізовані уривки.

III. Оголошення теми і мети уроку.

IV. Опрацювання нового матеріалу (колективна робота).

1. Робота з опорними словами.

2. Робота з допоміжними словами.

3. Утворення словосполучень та складання речень.

4. Робота над планом твору.

5. Слухання зразка твору.

V. Самостійна робота. Написання твору учнями.

VI. Перевірка самостійної роботи.

1. Читання творів учнями.

2. Корекція і доопрацювання творів.

VII. Підсумок уроку.

 

4-й клас. Школярі складають розповіді за опорними словами і картиною, за аналогією із прочитаним, за окремими епізодами кінофільму, сценами дитячого спектаклі (обсяг десять дванадцять речень); будують порівняльні наукові і художні описи за опорними словами, за даним початком.

Оцінювання письмових творчих робіт (переказів і творів)

У 4-му класі за навчальні перекази виставляються тільки позитивні оцінки. Незадовільну роботу учитель може оцінювати після того, коли учень попра­цює над її удосконаленням і виправленням допущених помилок.

За письмову тюрму роботу виставляються дві оцінки: за зміст і мовне оформлення, за орфографічну чи пунктуаційну грамотність з урахуванням ка­ліграфії письма. Учитель повинен уточнити, виставляючи оцінку, наприклад; за зміст — “4”, за грамотність — "3", пишучи ці слова в зошиті, а в журналі виставляючи оцінки у двох різних колонках. На місці негативної оцінки зали­шають порожню клітинку журналу.

Якщо учень не заслуговує позитивної оцінки за творчу роботу, учитель ставить під нею тільки підпис з письмовим зауваженням або порадою.

Критерій оцінок такий:

Оцінка "5" (10-12 балів) ставиться, якщо зміст тексту відповідає темі, заголовку, у ньому розкрито головну думку, наявні зачин, основна частина і кінець; твір написано за планом, складові частини тексту виділено абзаца­ми; будова речень граматично правильна, між ними існують логічні зв'язки; слова дібрані залежно від мети висловлювання; допущено одну-дві помилки у побудові речеш або увживанні слів; немає орфографічних та пунктуацій­них помилок на вивчені правила.

Оцінка "4" (7- 9 балів) — у тексті розкрито основну думку і загальний зміст, є всі складові частини, але допущено дві-три помилки у будові ре­чень і вживанні слів та одну-дві орфографічні й одну пунктуаційну помилки на вивчені правила.

Оцінка "З" (4-6 балів) — у роботі наявні відхилення від авторського тексту (переказ) або від теми (твір); неповно розкрито головну думку, є недо­ліки у структурі тексту (відхилення від плану, відсутні зачин або кінцівка), допущено три-чотири помилки у будові речень, у зв'язках між ними або у вживанні сліп та гри-п'ять орфографічних і одну-дві пунктуаційні помилки.

Примітка. Самостійні виправлення у творчих роботах, зроблені школя­рем акуратно, не впливають на загальну оцінку.

Аналіз дитячих творів.

Суть етапу ми окремого уроку аналізу дитячих творів полягає в тому, щоб підготувати учнів до переопрацювання створеного тексту і до роботи над но­вим твором, тому на таких уроках учителеві слід керуватися такими методич­ними порадами:

1. Аналіз змістово-мовленнєвого аспекту робіт, які перевірялись: розкриття теми твору, наявність задуму, ступінь його реалізації та оригінальність (на фоні інших), побудова та мова учнівських творів, знахідки) тощо.

2. Читання 1- 2найбільш вдалих творів (або їх частин).

3. Колективне редагування кількох уривків із творів.

4. Самостійне удосконалення учнями власних творів (якщо в цьому є по­треба).

Існують різні способи заохочення дітей до роботи над творами:

1) оцінювання та обґрунтування оцінок;

2) читання кращих творів учнів у класі;

3) виставки кращих робіт учнів до свята, до батьківських зборів;

4) рекомендація окремих творів для передачі по шкільному радіо чи дошкільної газети:

5) записування кращих робіт у спеціальні власні альбоми чи у загальний
класний тощо.

Таким чином, плануючи і проводячи роботу з розвитку зв'язного мовлен­ня учнів, учитель повинен забезпечити:

а) відповідне мовленнєве (мовне) середовище для учнів: сприйняття мов­лення дорослих, читання книг, перегляд телепередач, слухання радіо тощо;

6) створення мовленнєвих ситуацій, які сприяють розвитку мовлення учнів, їхніх інтересів, потреб і можливостей самостійного мовлення, словом, забезпечують мовленнєву практику;

в) правильне засвоєння учнями достатнього лексичного запасу, граматич­них форм, синтаксичних конструкцій, логічних зв'язків, активізація вживання слів, утворення форм, побудову конструкцій, формування конкретних умінь у процесі розвитку мовлення;

г) спеціальну роботу з розвитку мовлення на фонетико-орфоепічному, лексичному, морфологічному, синтаксичному рівнях і^на рівні зв'язного мов­лення і тексту, пов'язуючи її з уроками граматики, читання, матеріалом, що на них вивчається;

ґ) прагнення учнів до високої культури мовлення.