Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Вироблення навичок швидкого читання

Поиск

Швидке читання — не самоціль у навчанні дітей читан­ня. Однак воно сприймається як істотна риса культури читання. Врешті-решт навчитись швидко читати прагне кожна освічена людина. Психологами доведено, що при швидкому читанні активніше й ефективніше засвоюється і переробляється інформація прочитаного. Звідси висновок: повільне читання — не найкращий спосіб засвоєння прочи­таного.

Досягти нормального темпу читання можна щоденною практикою. Найбільш ефективним визнається читання в класі, яке контролюється і кваліфіковано виправляється вчителем. Проте це не означає, що не треба заохочувати дітей до домашніх вправ у швидкому читанні. Навпаки, учні повинні виробити в собі звичку читати вдома: вголос і про себе. До контролю цього доречно залучити батьків.

Велику роль у навчанні швидкому читанню відіграє зразок учителя. Темп його читання — взірець, до досяг­нення якого мають готувати себе учні. Але нічого особли­вого, незвичайного в його читанні не може бути: темп чи­тання повинен забезпечувати розуміння прочитуваного.

Як і інші якісні різновиди, швидке читання розвива­ється завдяки систематичному читанню на уроках і в позаурочний час. Прийоми заохочення — це і читання в особах, і «змагання» на швидкість читання, і розповідь прочитаного чи відповіді на запитання, і відшукування відповідей в тексті на запитання, написані на дошці, і добір до тексту написаних на дошці заголовків (3—5 речень) та ін. І все ж слід прагнути не тільки до інтенсивності застосування таких і подібних прийомів, а й до створення умов заохочення дітей до читання.

Постійний прийом навчання швидко читати — багато­разове прочитування тексту в класі. Воно підтримується розмовою з приводу прочитаного: «Знайдіть і прочитайте...», «Якими словами намальовано...». Така розмова має від­крити учням те, чого вони самі не збагнули. Так створю­ється бажання ще і ще раз звернутись до тексту.

Існують й інші прийоми роботи над удосконаленням швидкості читання. Серед них рекомендація — розширю­вати зорове поле читання, тобто привчати дітей бачити, сприймати, схоплювати не одне, а кілька слів. Навчання цьому здійснюється поступово: на певний час дітям показу­ються сполуки слів, які вони повинні сприйняти, запам'я­тати, а потім повторити усно чи написати. Подібна робота ускладнюється: кількість слів збільшується, час на їх спри­ймання зменшується. Цей прийом розвитку швидкого чи­тання рекомендується запроваджувати у післябукварний період, коли учні володіють зв'язним читанням. Логічним продовженням такої роботи може стати розвиток антици­пації, тобто уміння передбачати продовження тексту. Навчання дітей розвитку передбачення можна будувати на прикладах типу: Учні ідуть до... Діти продовжують...... школи, тобто вони свідомо ставляться до тексту, а тому й у змозі продовжити його.

Існують норми швидкості читання для кожного класу. Вони представлені в «Пояснювальній записці» програми з української мови. Швидкість читання визначається кіль­кістю прочитаних слів за 1 хвилину. Нормативні цифри визначають темп читання на кінець навчального року. Уміння учнів відповідного класу читати згідно з вимогами учитель готує протягом усього навчального року.

Вироблення навичок виразного читання

Що таке «виразне читання» вчителя?

У шкільній практиці часто змішують терміни «художнє читання» і «виразне читання». Для цього є пев­ні причини. І художнє, і виразне читання є видами вико­навського мистецтва, тобто видами майстерності читати вголос художні твори з дотриманням інтонації, що відпові­дає змісту і втілює його. Значить, те й інше читання — це мистецтво майстерно читати художній твір. А оскільки це так, то їх об'єднує і наявність однакових прийомів вираз­ного втілення літературного твору в звучному слові. Так, щоб виразно (чи художньо) читати, треба навчитись відпо­відно інтонувати спокійну або схвильовану розповідь, пи­тання чи відповідь, здивування або радість. Виразним (ху­дожнім) читання вважається тоді, коли читець володіє своїм голосом так, що там, де треба, може посилити чи по­слабити його, в змозі змінити тембр (забарвлення) і темп (ступінь швидкості) читання відповідно до змісту прочиту­ваного. У цьому збігаються терміни «художнє» і «виразне» читання.

І все ж для ототожнення цих понять (тобто для того, щоб вважати їх однаковими) немає достатніх підстав.

По-перше, вони закріплюються за різними сферами за­стосування. Художнє читання належить до розряду сце­нічної діяльності. Художньому читанню навчають читців-професіоналів, акторів драматичних театрів.

Виразне читання закріпилося за вузівською і шкільною практикою. Підготовка вчителів початкової школи передба­чає навчання їх виразного читання. Вони, в свою чергу, прищеплюють його дітям. Значить, виразним читанням, хоч і в різній мірі, мають володіти вчителі й учні.

По-друге, у кожного з названих читань виробилися специфічні завдання, які не дозволяють ставити знак рів­ності між ними.

Мета актора-декламатора — читанням твору справити емоційний вплив на слухача. Досягається це високою май­стерністю актора, який своїми діями на сцені передає життя героїв твору. Але, даючи слухачам цілісне сприйман­ня твору, він залишає їм самим розібратися в ідеї твору, в діях його персонажів.

Виразне читання вчителя покликане здійснювати інші завдання. Для вчителя читання твору — це і прийом для розкриття його ідейно-художнього змісту, для збудження відповідних почуттів, естетичного виховання дітей. Водно­час це і спосіб навчити учнів: аналізувати літературний текст, пізнати характер дійових осіб, сприймати його ху­дожні і жанрові особливості, виявити ставлення до зобра­жуваного. Виразне читання вчителя — це і засіб прищеп­лення дітям навичок читати виразно. Значить, до виразного читання вчителя не можна ставити такі ж вимоги, як до ху­дожнього читання актора. Від учителя не слід вимагати, щоб він, як актор, вживався в образ, домагався його сце­нічного розкриття.

Виразне читання вчителя — не художнє читання май­стра слова на сцені. Проте воно є виконавським мистецтвом, володіти яким він зобов'язаний відповідно до характеру своєї професії. Учитель зобов'язаний знати закономірності виразного читання, досконало володіти технікою читання, тобто умінням чітко і ясно відтворювати текст прочитаного твору. Без виконавської майстерності не уявляється навчан­ня дітей цьому виду мистецтва. Для учнів виразне читання вчителя — це зразок, на якому вони вчаться, якому наслі­дують.

Володіння прийомами виразного читання проявляється при читанні конкретних текстів, своєрідних змістом і будо­вою, жанровими і художніми особливостями. Тому методи­ка читання рекомендує вчителеві ретельно готуватися не тільки до організації і проведення уроку, а й до виразного прочитування твору.

Успішному виразному відтворенню тексту сприятиме: а) осмислення його авторського задуму; б) розмітка тексту позначками пауз, логічних наголосів, підвищень і знижень голосу тощо, завдяки яким створюється, образно кажучи, партитура прочитуваного; в) кількаразове читання вголос. Такої підготовчої роботи вчителя вимагає методика мови як навчальна дисципліна.

Разом з цим методика застерігає педагога від сліпого наслідування акторським прийомам читання творів. По-перше, виразному читанню в класі протипоказане застосу­вання міміки, по-друге, в передачі драматичних ситуацій учитель повинен уникати перебільшеного їх емоційного відтворення голосом, що цілком правомірно при сценічному виконанні. Ці вимоги легко пояснити. Виразне читання в школі покликане передусім донести до свідомості учнів зміст твору. Тому стає зрозумілим, що вчитель при читанні твору повинен слідкувати за тим, як діти сприймають твір (розуміють чи не розуміють його), при потребі зупинитися, робити довші, ніж актор на сцені, паузи, а в окремих випад­ках навіть повторювати деякі абзаци, речення твору.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-06-29; просмотров: 479; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.145.20.132 (0.008 с.)