Робота з дитячою книжкою; робота з інформацією

Основними завданнями уроків роботи з дитячою книжкою, роботи з інформацією у 2-4 класах є розширення кола дитячого читання, формування читацької самостійності учнів, сприяння розвитку інформаційної культури молодших школярів.

На кожному етапі навчання визначаються завдання, які враховують особливості кожного вікового мікроперіоду, обумовлюються методика роботи та організація читацької діяльності учнів, вимоги до навчального матеріалу, види бібліотечно-бібліографічної допомоги, типи, структура уроку (заняття) тощо.

Так, у 2 класі вчитель спрямовує школярів на широке ознайомлення зі світом доступних їм книжок з власної ініціативи, на пошук серед них тих, які найбільшою мірою можуть задовольнити пізнавальні інтереси кожного з учнів.

Враховуючи об’єктивні обставини все ще недостатнього рівня сформованості повноцінної навички читання учнів, рівня розвиненості їхнього літературного смаку, особливого значення набуває індивідуалізація самостійної читацької діяльності дітей. Учителі визначають навчальні завдання з урахуванням індивідуальних можливостей кожного, поступово ускладнюючи навчальний матеріал, а також способи його опрацювання.

Учні вчаться самостійно визначати зовнішні структурні елементи кожної книжки, вибирати потрібну за окресленими педагогом показниками, співвідносити їх і на цій підставі робити загальний висновок про тематику, орієнтовний зміст, характер, кількість уміщених у ній творів. Така діяльність сприяє швидшому зануренню дитини в текст, який вона читатиме самостійно.

У 3-4 класах самостійна читацька діяльність також має свої особливості. Одним із пріоритетних завдань у цей період є формування й розвиток у школярів продуктивних способів самостійного опрацювання змісту різних типів і видів дитячих книжок, у т.ч. значних за обсягом, довідкової літератури, дитячої періодики, а також умінь здійснювати пошук, добір, систематизацію, узагальнення навчально-пізнавальної інформації, користуючись засобами бібліотечно-бібліографічної допомоги, довідково-інформаційним апаратом книжки, а також Інтернет-ресурсами дитячої бібліотеки.

Набуті у попередніх класах практичні уміння, способи роботи з дитячою книжкою дозволяють школярам переважно самостійно розв’язувати спеціальні завдання, які становлять сутність читацької діяльності.

Учні засвоюють знання про підручник як навчальну книгу, набувають уміння орієнтуватись у його структурі, користуватись умовними позначками, засвоюють пам’ятки-алгоритми щодо організації самостійної роботи з підручником.

Визначаючи твори для позакласного читання, вчитель враховує стан забезпечення дитячою літературою районних (міських) шкільних, домашніх бібліотек.

Окреслений зміст роботи реалізується на спеціально відведених уроках, бібліотечних заняттях (проводяться 1 раз на два тижні).

Розвиток творчої діяльності учнів на основі прочитаного

Спілкування з літературою як мистецтвом слова задовольняє природну потребу дитини в емоційних переживаннях, створює передумови для самовираження особистості. Молодші школярі беруть участь у посильній творчій діяльності, яка організовується вчителем на уроках класного й позакласного читання та в позаурочний час. Для стимулювання творчих здібностей використовуються такі види завдань: словесне малювання, графічне ілюстрування, творчий переказ, читання за ролями, інсценізація, колективне та індивідуальне складання з допомогою учителя казок, віршів, лічилок, загадок тощо.

Аудіювання – слухання-розуміння усного мовлення

На уроках літературного читання здійснюють не лише такий вид мовленнєвої діяльності, як читання, а й слухання-розуміння (аудіювання). Уміння слухати й розуміти усне мовлення лежить в основі розвитку навичок говоріння, читання, письма. У сучасних умовах, коли відбувається збільшення обсягів інформації, виникає потреба у швидкому і точному сприйманні усного мовлення, розумінні прослуханого, вмінні зосереджувати довільну увагу впродовж більш тривалих відрізків часу. Все це зумовлює необхідність удосконалювати навичку слухання і розуміння (аудіювання).

Учнів необхідно вчити стежити за розвитком думки, адекватно сприймати інформацію; помічати в тексті слова, найважливіші для розуміння висловлювання, виділяти певні факти; усвідомлювати зміст прослуханого тексту зважаючи на загальний тон, тембр, темп, силу голосу того, хто озвучує текст.

Розвиток уміння уважно слухати, розуміти прослухане, виконувати після одного/двох (за вибором учителя, зважаючи на навчальні можливості учнів класу) прослуховувань певні завдання відбувається на матеріалі художніх (2-4 клас) та науково-художніх (4 клас) творів. У вправлянні з аудіювання, як правило, використовують фронтальні види роботи; для проведення аудіювання добирають завдання на створення малюнка за текстом; вибір правильної відповіді на запитання до тексту з кількох пропонованих варіантів; висловлювання вражень, почуттів щодо змісту прослуханого тексту тощо.

* * *

Методична реалізація змісту курсу «Літературне читання» потребує гнучкого підходу до визначення цілей, структури уроків, добору методів і прийомів організації читацької діяльності молодших школярів.

У поєднанні методів і прийомів навчання слід прагнути до активізації пізнавальної й емоційно-почуттєвої сфери учнів, залучення їх до діалогічної взаємодії з текстом, самовираження у творчій діяльності. Повноцінне сприймання й розуміння передбачає взаємодію мотиваційного, змістового, операційного, рефлексивного компонентів читацької діяльності учнів, поетапність осягнення смислової й образної цінності твору.

Реалізація ідей особистісно зорієнтованого навчання, впровадження компетентнісного підходу потребують індивідуалізації читацької діяльності учнів, залучення їх до самоперевірки й самоконтролю власних навчальних досягнень.

Це зумовлює необхідність систематичного застосування диференційованих і творчих завдань, завдань на вибір, врахування в оцінюванні навчальних досягнень індивідуальних особливостей учнів, їхніх читацьких інтересів.

Літературне читання 2 клас

Год

(3,5 год на тиждень – 3 год літературного читання щотижня та 1 год літературного читання (позакласне читання) кожний другий навчальний тиждень (через тиждень),

або І семестр – 3 год на тиждень, ІІ семестр – 4 год на тиждень)

Зміст навчального матеріалу	Державні вимоги до навчальних досягнень учня/учениці
Коло читання Перелік авторів, які визначені в колі читання, має рекомендований характер і може бути змінений учителем з урахуванням читацьких інтересів учнів та авторами чи укладачами підручників, зважаючи на авторську концепцію підручника
Усна народна творчість: загадки, скоромовки, лічилки, мирилки, дитячі народні ігри, співаночки, казки про тварин, прислів’я. Скоромовки: Олена Пчілка, Грицько Бойко, Оксана Кротюк, Любов Відута. Загадки: Леонід Глібов, Тамара Коломієць, Ігор Січовик, Дмитро Кузьменко. Поезія (сюжетний вірш, пейзажна лірика). Тарас Шевченко, Леся Українка, Олена Пчілка, Олександр Олесь, Марійка Підгірянка, Платон Воронько, Наталя Забіла, Любов Забашта, Анатолій Камінчук, Тамара Коломієць, Ліна Костенко, Анатолій Костецький, Володимир Лучук, Сергій Пантюк, Оксана Сенатович, Вадим Скомаровський, Віктор Терен, Ганна Чубач, Ігор Січовик, Мар’яна Савка, Наталка Поклад, Григорій Фалькович. Літературні казки, оповідання, уривки з повістей. Іван Франко, Наталя Забіла, Ніна Найдич, Василь Сухомлинський, Галина Малик, Сашко Дерманський, Марина Павленко. Віра Артамонова, Марина та Сергій Дяченки, Андрій М’ястківський, Володимир Сенцовський, Лариса Ніцой, МиколаТрублаїні, Василь Чухліб, Леся Воронина, Оксана Лущевська. Гумористичні твори: Тетяна Стус, Грицько Бойко, Анатолій Григорук, Всеволод Нестайко, Ігор Січовик, Іван Світличний. Науково-художня література: Олександр Копиленко, Юрій Старостенко, Катерина Міхаліцина Зарубіжна література: казки народів Європи	правильно називає з кола опрацьованих творів українські народні казки, оповідання, вірша;   правильно називає прізвища двох-трьох українських письменників, твори яких вивчали;   впізнає за заголовком, ілюстрацією, уривком твору, прізвищем автора твір, який вивчався.
Формування і розвиток навички читання
5. Спосіб читання. Читання вголос: усвідомленість, правильність, плавність. Читання мовчки.	Учень/учениця: читає наприкінці навчального року вголос правильно, свідомо, плавно цілими словами (допускається поскладове читання важких слів); володіє початковими уміннями читати мовчки;
2. Темп читання. Темп читання вголос. Уповільнення та пришвидшення темпу читання. Оперативне поле читання. Темп читання і зміст твору.	За завданням учителя виконує вправи з розвитку оперативного поля читання, зорового і смислового сприймання слів; читає у різному темпі з уповільненням і пришвидшенням; обирає темп читання і регулює його (повільно, швидко, помірно) залежно від змісту тексту (з допомогою вчителя) і читає відповідно до обраного темпу;
3. Правильність читання Звукова культура мовлення. Вимова слів під час читання.	Виконує за завданням вчителя спеціальні вправи на тренування мовленнєвого апарату, розвиток чіткої дикції, правильної артикуляції звуків рідної мови в словах і фразах; чітко вимовляє скоромовки, чистомовки; поєднання голосних та приголосних звуків, закінчення слів, багатоскладових слів; правильно наголошує слова під час читання (важкі слова з допомогою вчителя);
4. Усвідомленість читання. Пряме й переносне значення слів у літературному творі.   Смислові зв’язки між реченнями і частинами тексту.   Смислова здогадка.   Цілісність змісту тексту	знаходить і пояснює значення слів, ужитих у тексті у прямому та переносному значеннях (за винятком незнайомих, незрозумілих слів, а також слів з високим ступенем образності); виявляє в тексті незрозумілі слова і вирази, користується виносками; розуміє, що слова в реченні, речення і частини тексту пов’язані між собою за змістом; прогнозує орієнтовний зміст тексту, окремих його частин за заголовком, ілюстраціями; знаходить в тексті відповіді на поставлені запитання; називає основні факти, події, які послідовно передають цілісний зміст тексту; пояснює зв’язки між фактами, подіями (під керівництвом учителя);
5. Виразність читання Пауза між реченнями. Ритмічні паузи. Сила голосу, тону і зміст та жанрова специфіка твору.	правильно інтонує кінець речення; дотримується ритмічних пауз, пауз, обумовлених розділовими знаками в тексті; регулює силу голосу, тон залежно від змісту та специфіки твору (за завданням та з допомогою учителя).
Літературознавча пропедевтика
Тема та основна думка твору	Учень/учениця: відповідає на запитання: про кого, про що йдеться у творі? Висловлюється щодо теми та основної думки твору (з допомогою вчителя)
Сюжет і композиція (без уживання термінів). Початок, основна частина, кінцівка твору.   Послідовність подій у творі, зв’язки між ними.	Визначає в невеликих за обсягом і нескладних за будовою творах початок, основну частину, кінцівку; знаходить у творі частину про окрему подію (за завданням учителя); відтворює послідовність подій у творі, у тому числі за допомогою малюнків, ілюстрацій; встановлює й пояснює зв’язок між двома подіями (за питаннями вчителя);
Герой, персонаж твору: вчинки героя (персонажа), портрет, мова.	Називає героя, героїв (персонажа, персонажів/ дійову особу, дійових осіб) твору; розрізняє позитивні й негативні вчинки персонажів; знаходить у тексті опис зовнішності персонажа, факти про його вчинки, події, які з ним відбуваються;
Автор твору.	Називає автора та його твір (прізвище письменника/письменниці, заголовок); пояснює, що автором твору називають письменника/письменницю, який/яка написав/написала даний твір;
Мова художнього твору.	Знаходить у тексті слова, які точно, образно відтворюють подію, зображають персонажа, його вчинок; точно й образно описують картину; пояснює слова, які допомагають точно уявити те, про що йшлося у творі; знаходить у тексті слова, речення за певними орієнтирами (найдовше, власні назви, слова, які звучать однаково, але мають різний смисл і т.ін.).
Жанр. Дитячі народні ігри. Лічилки. Мирилки, Співаночки. Скоромовки. Загадки.   Казки. Вірші. Оповідання.	Розрізняє дитячі народні ігри, лічилки, мирилки, співаночки, скоромовки, загадки, казки, оповідання, вірші; називає ситуації, коли використовують лічилки, мирилки, скоромовки, загадки; називає відмінності між казкою й оповіданням, оповіданням і віршем;
Досвід читацької діяльності
Робота з художніми творами
Дитячий ігровий фольклор. Дитячі народні ігри. Лічилки. Мирилки, Співаночки. Скоромовки.	обирає серед запропонованих творів малих фольклорних форм лічилки, мирилки, скоромовки, співаночки; правильно їх називає; бере участь у колективному розучуванні зразків дитячого ігрового фольклору, їх інсценізації; використовує лічилки, мирилки, скоромовки, загадки, співаночки в іграх з ровесниками;
Загадка (популярний жанр народної творчості, що розповідає про предмет, явища, їхні істотні ознаки, але не називає їх). Образність у зображенні суті загадки.	вирізняє загадку серед інших творів малих фольклорних форм; пояснює призначення загадок; пояснює зв’язок між відгадкою і її образною назвою у загадці; знає напам’ять 2-3 загадки, загадує їх одноліткам;
Казка (літературний твір, у якому є вимисел, фантазія).   Особливості побудови казки: традиційні зачин, кінцівка, повтори, постійні образні вислови, звертання.   Народні казки про тварин.   Герої казок про тварин, їхні вдача, вчинки.   Послідовність подій у казках про тварин. Поняття про літературну казку.	називає ознаки народної казки: наявність у змісті вигадки, фантазії;   розповідає про особливості побудови казки: традиційний зачин, кінцівку, повтори;     вирізняє серед інших літературних творів казки про тварин; знає сюжети казок про тварин, які вивчалися на уроках читання; переказує зміст казок про тварин;   визначає й називає героїв казок про тварин; розповідає про основні риси характеру персонажів у казках на основі спостережень за їхньою поведінкою, вчинками (за запитаннями вчителя); передає це голосом під час читання, інсценування; висловлює елементарні узагальнені оцінні судження (наприклад, лисиця – хитра, вовк – злий; заєць – боягуз і т. ін.); визначає послідовність подій у казках;   пояснює, що літературна казка – це авторський твір;
Вірш. Рима, ритм, настрій у вірші.   Сила і тон голосу, темпоритм при читанні вірша.   Заучування віршів напам’ять за малюнками, опорними словами.	вирізняє вірш серед інших літературних творів; знаходить у вірші римовані слова; спостерігає за звучанням ритму вірша (з голосу вчителя, актора в аудіозаписі) і визначає його настрій; розрізняє веселі й сумні вірші; виділяє в тексті слова, словосполучення, розділові знаки, що вказують на відповідні темп, силу голосу, тон звучання (з допомогою вчителя); читає виразно вірш (після попередньої підготовки); заучує вірші напам’ять, використовуючи опорні слова, малюнки; на кінець навчального року читає напам’ять 4 вірша;
Оповідання (невеликий розповідний художній твір про якийсь випадок, епізод із життя героя).   Персонажі (герої) оповідання, їхні вчинки, мотиви поведінки.   Формування письменником/письменницею читацького враження про зображувані події та персонажів.	вирізняє оповідання серед інших літературних творів;   визначає й називає персонажів оповідання; висловлює свою думку щодо поведінки героїв; висловлює елементарні оцінні судження морального і етичного характеру про вчинки героїв прочитаних творів, їх ставлення до природи, краси довкілля, людей, подій, явищ з використанням оцінної лексики (за допомогою вчителя).
Смисловий і структурний аналіз тексту
Події у тексті, дійові особи. Враження від прочитаного/прослуханого.	Учень/учениця: називає фактичні події, дійових осіб; знаходить і пояснює (з допомогою вчителя) незрозумілі слова; знаходить у тексті відповіді на запитання щодо відтворення фактичного змісту прочитаного; розповідає про свої почуття, які виникли під час читання/слухання;
Зв’язок між подіями твору, між дійовими особами.   Істотні ознаки явищ, подій. Дійові особи: мовлення, вчинки, мотиви поведінки. Формування письменником/письменницею читацького враження про зображувані події та персонажів.	під час перечитування тексту встановлює зв’язки між подіями, дійовими особами; виділяє істотні ознаки явища, події, персонажів (з допомогою вчителя); відповідає на запитання про мовлення, вчинки, мотиви поведінки дійових осіб; знаходить у тексті та пояснює слова якими автор формує ставлення читача до зображуваних подій і персонажів.
Найважливіші слова, речення для характеристики дійових осіб, подій, явищ	знаходить у тексті найважливіші слова, речення, що характеризують певні якості дійових осіб, подій, явищ
Запитання до окремих абзаців і до тексту. Тема і основна думка твору та тема і основна думка окремих абзаців	формулює запитання до окремих абзаців і тексту загалом (з опорою на слова: хто, що, де, коли); визначає (з допомогою вчителя) за змістом твору тему і основну думку окремих абзаців та тексту загалом;
Заголовок.   Зв’язок між заголовком твору і змістом прочитаного.     Смислова здогадка під час читання (слухання).	розпізнає у структурі тексту заголовок; пояснює (з допомогою вчителя) зв’язок між заголовком твору і змістом прочитаного (темою твору); добирає свій заголовок відповідно до теми твору; прогнозує зміст тексту на основі заголовка твору, розгляду ілюстрацій; висловлює власні міркування щодо можливого розвитку подій;
Поняття про абзац, його роль у тексті.	розпізнає у структурі тексту абзаци; знаходить у тексті абзаци; визначає їх кількість; знаходить (на невеликих за обсягом творах) спільне і відмінне у змісті двох послідовних абзаців;
Зачин, основна частина, кінцівка тексту.	визначає у тексті зачин, основну частину, кінцівку;
Діалог у тексті твору. Мова автора і дійових осіб.	знаходить у тексті діалоги; визначає слова автора і слова дійових осіб; читає в особах;
План твору (до 3 пунктів).	обирає назву частини твору з двох пропонованих; визначає частину твору (одну з двох) відповідно до її назви; складає план (у малюнках, називних реченнях – без використання терміну «називне речення») невеликих за обсягом і нескладних за будовою епічних творів, текстів поділених на частини; використовує план (малюнковий, словесний) для відтворення тексту.
Засоби художньої виразності, емоційного ставлення до змісту твору
Засоби художньої виразності у тексті.     Переносне значення слів. Багатозначні слова.	Учень/учениця: розпізнає і знаходить у тексті яскраві образні слова, вислови, вирази (епітети, порівняння, метафори без вживання терміна); пояснює з допомогою вчителя мету їх використання у тексті; знаходить слова з переносним значенням і багатозначні слова, пояснює їх у контексті; вживає у мовленні слова у переносному значенні;
Образні слова і вислови у власних висловлюваннях (переказах, творах на основі прочитаного).	використовує в розповіді, переказі яскраві, образні вислови з прочитаного тексту, у тому числі творів усної народної творчості (з пісень, казок, прислів’їв, приказок);
Емоційний настрій твору.   Враження і почуття від прочитаного.	визначає загальний емоційний настрій твору (з допомогою вчителя); передає свої враження, почуття від прочитаного у зв’язних висловлюваннях;
Оцінні судження про вчинки героя.	висловлює елементарні оцінні судження морального і етичного характеру про вчинки героїв прочитаних творів, їхнє ставлення до природи, краси довкілля, людей, подій, явищ з використанням оцінної лексики.
Робота з науково-художніми творами
Науково-художній твір. Образні слова, вислови у науково-художньому творі. Наукова інформація. Слова-терміни.	Учень/учениця: вирізняє науково-художній твір серед інших творів; знаходить у тексті науково-художнього твору пізнавальну інформацію, знаходить слова-терміни та образні слова й вислови; визначає тему (за допомогою вчителя) твору; відтворює зміст окремих частин твору.
Робота з дитячою книжкою; робота з інформацією
Книга: обкладинка, зміст, умовні графічні позначки, виноска. Збірка авторська, збірка тематична.   Пошук твору за змістом (переліком) творів у книзі.   Різноманітність дитячих книжок.     Добір дитячої книжки на певну тему.     Рекомендаційний список дитячої літератури, книжкова виставка (авторська, тематична).   Абонемент та робота бібліотекаря на абонементі.   Рубрика. Періодичні дитячі видання.	Учень/учениця: виділяє, називає, показуєелементи дитячої книжки: титульний аркуш, передмова, зміст (перелік творів), умовні графічні позначки; пояснюєїх призначення (самостійно та з допомогою вчителя); знаходитьпотрібний твір за змістом (переліком творів); практично розрізняєдитячі книжки за типом видання: книжка-твір; книжка-збірка (на основі розглядання та зіставлення елементів позатекстової інформації: написів на обкладинці, титульному аркуші, ілюстрацій, змісту (переліку творів); орієнтуєтьсяу групі дитячих книжок; вибираєпотрібну книжку з кількох запропонованих (не більше 4-х) за вказаними педагогом ознаками; добираєдитячі книжки на певну задану тему (напр. казки про тварин; вірші про природу і т.ін.); розповідає,як розташовані дитячі книжки на полицях у відкритому фонді бібліотеки (напр., за алфавітом, тематикою); пояснюєпризначення рекомендаційного списку дитячої літератури, книжкової виставки; знаходитьпотрібну книжку, користуючись рекомендаційним списком, інформацією з книжкової виставки; пояснюєпризначення абонемента в бібліотеці; розглядаєдитячі періодичні видання; за завданням вчителя знаходить, знаходить і показуєназвану вчителем рубрику в кількох номерах журналу.
Розвиток творчої діяльності учнів на основі прочитаного
Словесні картини на основі прочитаного.	Учень/учениця: складає словесні картини до епізодів; розповіді за малюнками, опорними словами;
Переказ прочитаного твору, його частини	доповнює під час повторного читання зміст творів за текстами з пропусками; переказує твір, окрему його частину; переказує із зміною часу подій;
Творчі роботи учнів за сюжетами прочитаних творів.	самостійно і колективно складає варіанти кінцівок до відомих казок, оповідань; складає твори-мініатюри (3 речення) про казкових героїв, за спостереженнями; бере участь у групових і колективних інсценізаціях прочитаного, де виступає в ролі автора, актора, глядача (читає за ролями, передає голосом, жестами, мімікою характер персонажів);
Римування. Складання загадок, лічилок, небувалиць на основі прочитаного.	заповнює пропущені рими в уривках віршів шляхом підбору слів, які подані для римування (індивідуально або у процесі групової чи парної роботи; за допомогою вчителя); добирає ланцюжок римованих слів; придумує загадки, лічилки, небувалиці за прочитаним; бере участь в обговоренні творчих робіт (малюнків, розповідей) однокласників за сюжетами прочитаних творів; висловлює оцінні судження.
Аудіювання – слухання-розуміння усного мовлення
Слухання-розуміння художніх творів (казка обсягом 140-160 слів).   Слухання-розуміння інструкцій, що стосуються виконання навчальних дій (2-3 кроки).	Учень/учениця: відповідає на запитання (хто? що? де? коли?) за прослуханим текстом; називає послідовність подій у прослуханому тексті; розповідає про власні почуття, які викликав прослуханий текст; адекватно виконує сприйняті на слух інструкції щодо виконання поставлених учителем навчальних завдань.

Літературне читання 3 клас

Год

(3,5 год на тиждень –

3 год літературного читання щотижня та 1 год літературного читання (позакласне читання) кожний другий навчальний тиждень (через тиждень),

або І семестр – 3 год на тиждень, ІІ семестр – 4 год на тиждень)