ТОП 10:

Правовий статус профспілок у сфері праці: загальна характеристика.



В сучасних умовах профспілки являють собою добровільні незалежні громадські організації, що об’єднують працівників, зв'язаних загальними інтересами по роду їхньої діяльності як виробничої, так і в соціальній сфері. Своїм головним завданням профспілки всіх напрямків ставлять захист прав і законних інтересів працюючих, установлення соціальної справедливості, ефективної і гуманної економіки.
Відзначимо, що в даний час основні господарські суб'єкти це дрібні організації, а профкоми можуть створюватися, якщо в організації більш як 15 членів профспілки.
Профспілки розглядаються в якості специфічних суб’єктів правової діяльності. Їхній статус (правове положення) визначено законодавством, що встановлює права - і дієздатність профспілок, основні (статутні) права і обов’язки, а також гарантії їхнього здійснення (глава ХV1 КзпПУ).
Разом з тим у рамках загального правового становища профспілок законодавство виходить, з одного боку, з існування принципу плюралізму в організації і діяльності профспілок, а з іншого боку - регламентує статус окремих рівнів органів профспілкової системи, зокрема, профкомів підприємств (організацій), галузевих і регіональних профспілкових органів.
Державний курс на роздержавлення і приватизацію підприємств ставлять, як основну функцію профспілок України - захист інтересів людей праці. При цьому оптимальним методом реалізації захисної функції стає організація правового соціального партнерства - цивілізованої форми взаємин між профспілками, підприємцями (роботодавцями) і урядовими структурами. Діапазон партнерської діяльності профспілок може бути різним залежно від конкретної ситуації - від прямого соціального протистояння своїм партнерам до конструктивної взаємодії з ними.
Крім головної - захисної функції - профспілки виконують і інші функції, частина яких безпосередньо випливає з їх цілей, а інші - делеговані у свій час профспілкам державною.
Сучасне законодавство України, з огляду на характер виконуваних профспілками функцій, найбільший акцент робить на розвиток їхнього правового статусу як суб'єкта трудового права, тому, що саме ця роль найбільше торкається регулювання сфери найманої праці.
Важливо відзначити, що правовий статус профспілок як суб’єктів трудового права визначається стосовно їхніх органів, а не організацій. Ці органи, і насамперед профкоми організацій, визнаються законними представниками прав і інтересів найманих працівників. У тих суспільних відносинах, де профком виступає як суб'єкт трудового права, він представляє інтереси відповідного профспілкового колективу найманих працівників і службовців. При цьому він або реалізує свої власні права (наприклад, при здійсненні нагляду за охороною праці), або діє від імені відповідного трудового колективу (наприклад, при розробці і підписанні колективного договору).
Кодекс законів про працю УКРАЇНИ закріпив загальні права профспілок представляти інтереси працюючих і визначив області його застосування - виробництво, праця, побут і культуру , а саме:
ст. 43-1 КЗпП дозволяє здійснити звільнення з ініціативи власника без попередньої згоди профспілкового органу, працівника, який не є членом профспілки, діючої на підприємстві .
Основним завданням профспілок є представництво і захист інтересів працівників перед власником. Виходячи з цих задач, основними функціями діяльності профспілок виступають захисна і представницька, які доповнюються контрольними повноваженнями за додержанням законодавства про працю, які було збережено у новому законі.
Права профспілок класифікуються за наступними групами:
- права щодо встановлення на виробничому, регіональному, галузевому, державному рівнях колективних умов праці;
- права в галузі застосування чинного законодавства про працю; права щодо контролю за додержанням трудового законодавства. Так, профспілкові органи виступають від імені трудового колективу при укладенні колективного договору на підприємстві; об'єднання профспілок є стороною Генеральної, регіональної, галузевої угоди, має право на ведення колективних переговорів з роботодавцями та їхніми об'єднаннями;
- здійснюють контроль за дотриманням колективного договору; дають згоду на звільнення працівників з ініціативи власника. Роботодавець зобов'язаний узгодити з профкомом правила внутрішнього трудового розпорядку, який у подальшому підлягає затвердженню трудовим колективом. З профкомом підприємства мають бути також узгоджені графіки змінності, відпусток, введення підсумованого обліку робочого часу. Для залучення працівників до надурочної роботи, роботи у вихідні дні власник зобов'язаний отримати згоду профкому; умови оплати праці на підприємствах, де не укладається колективний договір, власник зобов'язаний погодити з профспілковим органом; заходи заохочення застосовуються власником спільно або за погодженням з профкомом. Законодавство містить й інші права профспілок у сфері трудових відносин, а також додаткові гарантії для виборних профспілкових працівників (ст. 252 КЗпП). Ці гарантії можуть бути конкретизовані й доповнені на рівні конкретного підприємства.
В Законі України “Про професійні спілки їх права і гарантії діяльності” в розділі ІІ визначений повний обсяг прав-обовязків профспілок і їх об’єднань:
- Прово профспілок і їх об'єднань представляти і захищати права та інтереси членів профспілок.
- Право на ведення колективних переговорів та укладання колективних договорів та угод.
- Повноваження профспілок, їх об’єднань, щодо захисту прав громадян на працю та здіснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.
- Право П і ПО на забезпечення зайнятості населення.
Право П і ПО щодо соціального захисту і забезпечення достатнього життевого рівня громадян.
У вирішенні трудових спорів.
На організацію страйків та проведення інших масових заходів.
На інформацію з питань соціально-економічного розвитку.
На створення навчальних, культурно-освітніх закладів, дослідних та інших організацій.
У сфері захисту духовних інтересів трудящих.
Захисту житлових прав громадян.
Щодо притягнення до відповідальності посадових осіб.
На громадську та фінансову діяльність
На власність.
Необхідно мати на увазі, що представництво інтересів найманих працівників та службовців у названих вище областях суспільного життя є одночасно і правом і обов'язком профспілкових органів.

 

Професійні спілки - історично сформована організаційна форма об'єднання працюючих.
Як суспільне явище профспілки являють собою багатообразну і складну систему відносин і зв'язків внутрішнього і зовнішнього характеру. Це - сама масова громадська організація.
Профспілки входять у політичну систему суспільства як специфічні громадські організації зі своїми задачами і функціями, обумовленими їхніми статутами.
Основні задачі профспілок зв'язані зі здійсненням їх головної функції - захисту прав і інтересів працівників у сфері праці і зв'язаних із працею відносин. Саме з цією метою профспілки виникли, для цього в них об’єднувалися і об’єднуються трудящі [5, с. 482].
Згідно з Конституцією України громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, які об'єднують громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Профспілки створюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Усі професійні спілки мають рівні права (ст. 36 Конституції України) [1].
Повноваження профспілок регламентуються Законом України "Про професійні спілки, їх права і гарантії діяльності", прийнятим Верховною Радою України 15 вересня 1999 p. Усі інші законодавчі акти у цій сфері застосовуються у частині, що не суперечить цьому Законові. Це — КЗпП (статті 43, 45, 52, 61, 64, 66, 67, 69, 71, 79,80,86,96,97,160, 161,193,226;глава II "Колективний договір"), Закони України "Про колективні договори і угоди", "Про охорону праці", "Про оплату праці".
Згідно із Законом "Про професійні спілки, їх права і гарантії діяльності" професійна спілка визначається як добровільна, неприбуткова громадська організація, яка об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання) (ст. 1).
Потреба захисту прав і інтересів працюючих особливо актуальна в сучасний період, що підсилив соціально-економічні протиріччя. Здійсненню захисної функції профспілок сприяє соціальне регулювання суспільних відносин, у які вони вступають у процесі своєї діяльності. Відносини за участю профспілок регулюються різними видами соціальних норм - морали, етики, права, традицій та ін. Одні з них склалися в практиці взаємодії профспілок з державними, господарськими органами, працівниками, і формально не закріплені. Інші - передбачені актами профспілкових органів. Треті містяться в нормативних правових актах.
Діяльність профспілок регулюється в основному ними самими, як самостійними громадськими організаціями за допомогою внутрішніх профспілкових норм. прийнятих керівними профспілковими органами. Такі норми не носять правового характеру (хоча багато з них мають правовий наслідок) і містяться в статутах профспілок і їхніх об'єднань, інших профспілкових актах. З кола суспільних відносин, у котрі вступають профспілки, правовому впливу піддаються тільки ті, регулювання яких об’єктивно можливо, економічно, соціально і політично необхідно. Право сприяє здійсненню поставлених перед профспілками завдань, виконанню їхніх захисних функцій.
Суспільні відносини за участю профспілок регулюються правом у тій мері, у який це необхідно для забезпечення представництва і захисту інтересів працюючих, успішного функціонування профспілок і подальшого розвитку суспільства.

 

 

83. Права та обов'язки профспілок за Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Права та обов’язки профспілок закріпленні в розділі 2 цього закону (16 статей).

Права профспілок їх об’єднань:

- представляти і захищати права та інтереси членів профспілок (ст.19);

- ведення колективних переговорів та укладання колективних договорів і угод (ст.20);

- захист прав громадян на працю та здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю (ст. 21);

- забезпечення зайнятості населення (ст.22);

- соціальний захист та забезпечення достатнього життєвого рівня громадян (ст.23);

- у галузі соціального страхування (ст.24, як представники застрахованих осіб);

- в управлінні підприємствами та при зміні форм власності (ст.25, представляють права та інтереси працівників);

- у вирішенні трудових спорів (ст. 26);

- на організацію страйків та проведення інших масових заходів (ст.27, право на організацію та проведення страйків і т.д.);

- на інформацію з питань праці та соціально-економічного розвитку (ст.28);

- на створення навчальних, культурно-освітніх закладів, дослідних та інших організацій (ст.29);

- повноваження щодо питань охорони здоров'я громадян, фізичної культури, спорту, туризму та охорони довкілля (ст.30);

- у сфері захисту духовних інтересів трудящих (ст.31);

- у захисті житлових прав громадян (ст.32);

- щодо притягнення до відповідальності посадових осіб (ст.33);

- на господарську та фінансову діяльність (ст.35).

Обов’язки:

щодо захисту прав та інтересів своїх членів (ст.36).

 

Глава II Закону про професійні спілки присвячена прав профспілок.
В цьому законі закріплені такі права:
1) право на представництво та захист соціально-трудових прав та інтересів працівників (закріплено в ст.226 КЗпП РФ і Законом «Про колективні договори і угоди», зокрема, ст.11 Закону закріпила більш широке право профспілки представляти не тільки членів своєї профспілки , але і всіх працівників, якщо не члени профспілки уповноважили його представляти їхні інтереси).

У названому Законі йдеться про те, що законодавчі та іншіправові акти в галузі праці повинні прийматися з урахуванням думкивідповідних профспілок, які представляють як індивідуальні, так іколективні права працівників.

Раніше в Конституції РРФСР було закріплено право профспілок назаконодавчу ініціативу. Зараз завдяки профспілкам в державній
Думі не пройшов ні один з проектів Трудового кодексу. Але з іншого боку,виникає питання: чи може профспілка звернутися до суду за захистом прав таінтересів працівника, заявивши про те, що у нього такі повноваження
(представництво та захист інтересів) є. Верховний Суд РФ роз'яснює поцього приводу - може звернутися до суду, але на підставі довіреності,виданої громадянином.

2) Право профспілки на сприяння зайнятості.

Це право включає в себе повідомлення відповідних профспілок приліквідації організації, при ліквідації підрозділів організації, призміні форм власності організації, за повної або частковоїприпинення виробництва. Крім того, профспілки у встановленихзаконодавством випадках дають згоду на звільнення своїх членів.
3) Залучення і використання іноземної робочої сили здійснюється з урахуванням думки відповідних профспілок.
4) Право профспілок (первинних профспілкових організацій) на ведення колективних переговорів, укладання угод колективних договорів та контроль за їх виконанням (представництво здійснюється з урахуванням кількості об'єднуються ними членів; профспілки можуть здійснювати громадський контроль за здійсненням колективних договорів і угод);

5) право на участь у врегулюванні колективних та індивідуальнихтрудових спорів (організація та проведення страйків, зборів, мітингів,ходів, демонстрацій і таке інше);

6) право на залежність від органів виконавчої влади органівмісцевого самоврядування, роботодавців, політичних партій та громадськихоб'єднань (участь в управлінні державними фондами соціальногострахування, зайнятості, медичного страхування, пенсійним та іншимифондами, а також здійснення профспілкового контролю за використаннямкоштів цих фондів);

7) право на інформацію з соціально-трудових питань (відроботодавців та їх об'єднань, органів виконавчої влади та органівмісцевого самоврядування);

8) право на участь в підготовці і підвищенні кваліфікаціїпрофесійних кадрів (право створювати освітні та науково -дослідні установи, підготовку та перепідготовку кадрів,фінансування діяльності освітніх та науково-досліднихустанов за рахунок коштів відповідних бюджетів);

9) право на здійснення профспілкового контролю за дотриманнямтрудового законодавства (до недавнього часу у віданні профспілокскладалися правова і технічні інспекції праці, які були наділенівідповідними функціями, у тому числі правом видавати обов'язкові длявиконання приписи і накладати штраф; зараз їх функції передані
Мінпраці РФ);

10) право на участь у здійсненні приватизації державного імуніципального майна (мати своїх представників у комісіях ізприватизації державного та муніципального майна, включаючи об'єктисоціального призначення);

11) право на соціальний захист працівників у сфері страхування таохорони здоров'я, соціального забезпечення, поліпшення житлових умов іінших видів соціального захисту (беруть участь у формуванні соціальнихпрограм, розробці заходів щодо соціального захисту працівників, визначенніосновних критеріїв життєвого рівня, розмірів індексації заробітної плати,пенсій, стипендій, допомог та компенсацій);

12) право профспілок на захист інтересів працівників в органах порозгляду трудових спорів (у випадках порушення законодавства про працюпрофспілки у праві на прохання членів профспілки, інших працівників, а такожза власною ініціативою звертатися із заявами на захист їх трудовихправ до органів, що розглядають трудові спори; для захисту соціально -трудових та інших цивільних прав та професійних інтересів своїхчленів профспілки можуть створити юридичні служби та консультації);

13) міжнародне співробітництво (співпрацювати з профспілками іншихкраїн, вступати в міжнародні профспілки, інші об'єднання таорганізації, укладати з ними договори і угоди).

III. КЛАСИФІКАЦІЯ ПРАВ ПРОФСПІЛОК

Класифікація прав профспілок можлива в залежності від того, в якихвідносинах вони реалізуються, наприклад, сприяння в залежності іпрацевлаштуванні (предмет трудового права).

Права профспілок можна класифікувати в залежності від того, чи йдемову про застосування вже чинних норм трудового законодавства чи провстановлення або зміну якихось нових умов праці працівників.
Наприклад, в області застосування права можна навести приклад, що стосуєтьсяприйому на роботу та встановлення випробувального терміну. Проектизаконодавчих актів, які зачіпають соціально-трудові права працівників,розглядаються федеральними органами державної влади з урахуваннямпропозицій загальноросійських профспілок та їх об'єднань (асоціацій).

Крім того, профспілки, які пройшли процедуру повідомноїреєстрації, в даний час є повноцінним суб'єктом трудовогоправа. Це пов'язано з тим, що на профспілку, який організував незаконнестрайк, може бути покладена матеріальна відповідальність у виглядівідшкодування роботодавцю завданих її проведенням збитків. (Однак, якщопрофспілка не зареєстрований, то на нього таку відповідальність покластине можна. Отже, такий профспілка повноцінним суб'єктом трудового праване є.)

Колективним договором і соціально-партнерським угодою може бутипередбачено більш широка компетенція діяльності профкому в управлінніорганізацією, питаннях праці і побуту (у порівнянні з трудовимзаконодавством). Зокрема, повноваження на представництво вколективних переговорах і підписанні колективного договору профспілкиможуть отримати від трудового колективу і в цьому сенсі права профспілок увідповідних відносинах є похідними від прав трудового колективу
(працівників організації). Така можливість, крім самостійного правапрофспілок на прояв ініціативи в укладанні колективного договору,ведення переговорів та укладання колективного договору, передбачена
Законом України «Про колективні договори і угоди», Федеральним законом «Пропрофесійні спілки, їх права та гарантії діяльності ». Зв'язок правпрофспілок і прав трудових колективів природна, так як профспілкидіють всередині трудового колективу, покликані представляти і захищатиколективні права та інтереси. Разом з тим, кожен із суб'єктів --профспілки та трудовий колектив - мають свої їм належать правами.

Права профспілок у сфері праці класифікуються за рядом ознак:

1) за їх положенням в системі прав даної організації;

2) за ступенем спільності;

3) за ступенем самостійності;

4) за формами реалізації;

5) за змістом (кола питань, розв'язуваних профспілками або з їхучастю);

6) по колу осіб, чиї права та інтереси має право представляти і захищатипрофспілки.

Класифікація за положенням в системі прав дозволяє співвіднести кожнеправо в залежності від того, яким органом (в акті якого органу) це правозакріплено: у федеральному законі або законі суб'єкта РФ, в угоді абоколективному договорі.

Класифікація за ступенем спільності дозволяє виділити загальні для всіхпрофспілок права і права, надані певним профспілковим органам.
В результаті з'являється можливість співвіднести принцип єдності врегулювання суспільних відносин, у яких беруть участь профспілки, зпринципом диференціації.

Коли права профспілок мають загальний характер, ними володіють всі профспілкиі всі їх органи, сформовані відповідно до статутів дляпредставництва та захисту прав та інтересів працівників. Наприклад, незважаючина майже повна відсутність прямих норм про права середніх ланок системипрофспілкових органів (міських, обласних комітетів; міських, обласнихфедерацій профспілок і т.д.), вони можуть користуватися загальними правами,наданими профспілкам, як організації.

Диференціація прав з профспілковим органам дає можливість конкретномуланці профспілкових органів користуватися крім загальних ще й конкретнимиправами, передбаченими для них. Особливе значення мають конкретні права,надані органам первинних профспілкових організацій, що діють напідприємствах - профспілковим комітетам (профкомам). (У деяких профспілкахприйняті інші найменування органу первинної організації. Але оскільки вбільшості профспілок існують саме профспілкові комітети, цей термінбільш звичний і міститься в законодавстві. У КЗпП, інших законах іінших нормативних правових актах, використовується саме таке найменування).

 

Закон







Последнее изменение этой страницы: 2016-06-24; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.219.167.194 (0.012 с.)