Роботодавці як суб’єкти трудових правовідносин

Одним з основних суб'єктів трудових правовідносин вважа­ється роботодавець

Роботодавець як суб'єкт трудового права — це насамперед особа (фізична або юридична), яка надає роботу Іншій особі на підставі трудового договору у формі будь-якого з його різно­видів, передбачених законодавством, в тому числі при обранні чи призначенні на посаду

Всіх роботодавців, які мають трудову правосуб'єктність, можна розподілити на окремі групи роботодавці — фізичні особи, роботодавці — юридичні особи І відокремлені підрозділи юридичних осіб, роботодавці — державні органи Така класифі кація з точки зору правового становища роботодавців є певною мірою умовною, оскільки залишає за своїми межами деякі Інші види суб'єктів трудових правовідносин Але вона дозволяє найбільш повно характеризувати роботодавчу правосуб'єктність названих груп роботодавців

Роботодавчі властивості громадян виникають Із досягненням повноліття Тобто трудова правосуб'єктність громадян-робото-давців за віком її настання не збігається з трудовою право-суб'єктністю громадян-працівників

Найчисельнішу групу роботодавців становлять юридичні особи

Трудова правосуб'єктність юридичних осіб за загальним пра­вилом виникає з моменту їх державної реєстрації

16. Участь профспілок у трудових правовідносинах

Професійні спілки є громадськими організаціями, що об'єд­нують громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їхньої професійної діяльності; вони створюються без поперед­нього дозволу на основі вільного вибору їхніх членів. Основним завданням профспілок є захист трудових і соц-ек прав та інтересів своїх членів. Правосуб'єктність профспілки набувають за фактом легалі­зації, яка здійснюється шляхом їх реєстрації відповідними органами Міністерства юстиції У, після чого профспілки та їх об'єднання набувають статусу юр особи. Профспілок здійснюють представництво і захист трудових, соц-ек прав і інтересів членів профспілок в органах держ влади і органах місцевого самоврядування, у відносинах з

роботодавцями, а також з ін об'єднаннями громадян. У питаннях колективних інтересів працівників профспілки здійснюють представництво та захист інтересів працівників не­залежно від їх членства у профспілках. Вони також здійснюють контроль за виконанням колективних договорів, угод. Вони мають право на організацію та проведення страйків, зборів, мітингів, походів і демонстрацій на захист трудових і соціально-економічних прав та інтересів працівників відповідно до закону. Профспілкові органи мають право вимагати розірвання тру­дового договору (контракту) з керівником підприємства, уста­нови або організації, якщо він порушує законодавство про працю, про колективні договори та угоди.

17. СФЕРА ТА ПОРЯДОК УКЛАДЕННЯ КОЛЕКТИВНОГО ДОГОВОРУ

Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях (далі - підприємства) незалежно від форм
власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи.

 

Колективний договір може укладатися в структурних підрозділах підприємства в межах компетенції цих підрозділів.

 

Угода укладається на національному, галузевому, територіальному рівнях на двосторонній або тристоронній основі:

 

на національному рівні - генеральна угода;

 

на галузевому рівні - галузеві (міжгалузеві) угоди;

 

на територіальному рівні - територіальні угоди.

Колективний договір укладається між роботодавцем з однієї сторони і однією або кількома профспілковими органами, а у разі
відсутності таких органів - представниками працівників, обраними і уповноваженими трудовим колективом.

Сторонами колективних угод є сторони соціального діалогу, склад яких визначається відповідно до законодавства про соціальний
діалог.

18. ЗМІСТ КОЛЕКТИВНОГО ДОГОВОРУ

Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції.
У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема:

зміни в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат,
надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг; участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом);
режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умов і охорони праці; забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників; гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій працівників; умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці; забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;заборона дискримінації.

Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

 

Зміст угод

 

Угодою на національному рівні регулюються основні принципи і норми реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин, зокрема щодо: гарантій праці і забезпечення продуктивної зайнятості; мінімальних соціальних гарантій оплати праці і доходів всіх груп і верств населення, які забезпечували б достатній рівень життя; розміру прожиткового мінімуму, мінімальних нормативів; соціального страхування; трудових відносин, режиму роботи і відпочинку; умов охорони праці і навколишнього природного середовища; задоволення духовних потреб населення; умов зростання фондів оплати праці та встановлення міжгалузевих співвідношень в оплаті праці; забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; заборона дискримінації.

Угодою на галузевому рівні регулюються галузеві норми, зокрема щодо: нормування і оплати праці, встановлення для підприємств галузі (підгалузі) мінімальних гарантій заробітної плативідповідно до кваліфікації на основі єдиної тарифної сітки по мінімальній межі та мінімальних розмірів доплат і надбавок з урахуванням специфіки, умов праці окремих професійних груп і
категорій працівників галузі (підгалузі); встановлення мінімальних соціальних гарантій, компенсацій,
пільг у сфері праці і зайнятості; трудових відносин; умов і охорони праці; житлово-побутового, медичного, культурного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку; умов зростання фондів оплати праці; встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці;забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; заборона дискримінації.
Галузева угода не може погіршувати становище працівників порівняно з генеральною угодою.

Угоди на територіальному рівні регулюють норми соціального захисту найманих працівників підприємств, включають вищі порівняно з генеральною угодою соціальні гарантії, компенсації, пільги.

20.Право на ведення переговорів і укладення колективних договорів, угод

Право на ведення переговорів і укладення колективних договорів, угод надається сторонам соціального діалогу, склад яких визначається відповідно до законодавства про соціальний діалог.
За наявності на підприємстві кількох профспілок чи їх об'єднань або інших уповноважених трудовими колективами на представництво органів вони повинні сформувати спільний представницький орган для ведення переговорів і укладення колективного договору.

У разі недосягнення згоди щодо колективного договору у спільному представницькому органі загальні збори (конференція) трудового колективу приймають найбільш прийнятний проект колективного договору і доручають профспілці або іншому уповноваженому трудовим колективом органу, який розробив проект, на його основі провести переговори і укласти затверджений загальними зборами (конференцією) колективний договір від імені трудового колективу з роботодавцем.

 

У разі недосягнення згоди у спільному представницькому органі угода вважається укладеною, якщо її підписали представники профспілок чи їх об'єднань, до яких входить більшість найманих працівників держави, галузі, території.

За наявності на національному, галузевому, територіальному рівнях кількох репрезентативних відповідно до законодавства України про соціальний діалог суб'єктів профспілкової сторони та сторони роботодавців для ведення переговорів і укладення угоди відповідного рівня вони повинні сформувати спільний представницький орган.

Ініціювати укладення угоди про утворення спільного
представницького органу суб'єктів профспілкової сторони та сторони
роботодавців відповідного рівня може будь-який репрезентативний відповідно до законодавства України про соціальний діалог суб’єкт профспілкової сторони та сторони роботодавців.

Професійні спілки та їх об’єднання, організації роботодавців та їх об'єднання, що не відповідають критеріям репрезентативності, за рішенням своїх виборних органів можуть надавати повноваження репрезентативним організаціям та об’єднанням відповідного рівня для представлення своїх інтересів під час ведення колективних переговорів та укладення угод відповідного рівня.

Спільний представницький орган сторони профспілок, роботодавців може вести переговори та укладати колективні угоди відповідного рівня за дорученням його членів, які є репрезентативними відповідно до законодавства України про соціальний діалог.