На якій стадії проведення обшуку слідчий уточнює, якими приміщеннями і сховищами користується сам обшукуваний, а якими члени його сім’ї (співробітники тощо) .

а) під час проведення оглядової стадії;

б) під час проведення підготовчої стадії;

в) під час заключної стадії;

г) залежно від ситуації.

19. Залежно від ставлення обшукуваного до здійснюваного обшуку можна виділити:

а) ситуацію активної протидії (коли обшукуваний своїми діями намагається заважати проведенню обшуку, не виконує законних вимог слідчого чи працівника міліції, істерично реагує на їхні дії, зневажає їх);

б) ситуацію нейтральної поведінки обшукуваного і його відмову від спілкування зі слідчим (коли обшукуваний демонструє свою байдужість чи зневагу до дій слідчого, явну відмову від діалогу з ним, не бажає розмовляти, відповідати на запитання);

в) ситуацію надання допомоги слідчому під час проведення пошукових дій (коли обшукуваний намагається сприяти слідчому в його пошуках або імітує активну допомогу).

г) вірними є всі відповіді.

20. Видами тактичних прийомів при проведенні обшуку є:

а) такі, що пов’язані з взаємодією з обшукуваним;

б) такі, що пов’язані з взаємодією з матеріальними об’єктами;

в) такі, що визначають особливості спілкуванням між особами, що проводять обшук;

г) усі відповіді є вірними.

 

Література:

 

1. Бакиров А.А. Уголовно-процессуальные аспекты производства обыска и выемки: дисс.... кандидата юридических наук: 12.00.09 / Бакиров Азат Ахатович – Уфа., – 2009. – 252 с.

2. Бедняков И.Л. Обыск: Проблемы эффективности и доказательственного значения: автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. юрид. наук: спец.: 12.00.09 «Уголовный процесс, криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность» / И.Л.Бедняков.– Самара, 2009. – 17 с.

3. Булейко О.Л. Забезпечення прав учасників кримінально-процесуального судочинства / О.Л.Булейко // Вісник академії адвокатури України. – 2009. – 1 (14). – С. 130 - 132.

4. Валеев А.Т. Тактика обыска и выемки при производстве расследования преступлений, совершенных в учреждениях уголовно-исполнительной системы / А.Т.Валеев: монография. – Вологда: ВИПЭ ФСИН России, 2009. – 159 с.

5. Варданян А.В. Обыск и проблемы участия понятых в его производстве / А.В.Варданян// Общество и право. – 2008. – № 2. – С. 212-214.

6. Григорьева Ю.В. Особенности производства выемки и обыска по делам о самоуправстве / Ю.В.Григорьева // Общество и право –2010.–№ 2. – С.11-13.

7. Денисюк С.Ф. Обыск в системе следственных действий (Тактико-криминалистический анализ): научно-практ. пособ. / С.Ф.Денисюк, В.Ю.Шепитько.– Харьков: Консум, 1999. – 160 с.

8. Драчова К.В. Тактика обшуку при розслідуванні розбоїв, учинених групою неповнолітніх / К.В.Драчова // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб.; відп. ред. В.Я.Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. – Вип.91. – С.150-156.

9. Ефимичев П.С. Обыск / П.С.Ефимичев // Российский следователь.-2007. – № 4. – С.6-8.

10. Корнуков В.М. Личный обыск и его роль в уголовном процессуальном доказывании / В.М.Корнуков, Р.Ж.Валиев. – Саратов:ГОУ ВПО «Саратовская гос. академия права».–2007. – 208 с.

11. Кузьмин В.А. Досмотр и обыск: основания и порядок проведения, права граждан, порядок обжалования: [общие правила проведения досмотра, основания и порядок проведения обыска жилого помещения, осмотр и обыск помещений, принадлежащих юридическому лицу или индивидуальному предпринимателю, порядок обжалования неправомерных действий] / В.А. Кузьмин. – М.: Юрайт. –2007. –128 с.

12. Лейнова О.С. Тактико-психологическое содержание подготовки и производства обыска в помещениях: автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. юрид. наук: спец.: 12.00.09 «Уголовный процесс, криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность» / О.С.Лейнова. – Санкт-Петербург. – 2005. – 24 с.

13. Предместніков О.Г. Про деякі проблемні аспекти проведення обшуку / О.Г.Предместніков, Є.Й.Барна // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2008. – №10(84). – С.94-99.

14. Рыжаков А.П. Обыск: основания и порядок производства. Научно-практическое руководство / А.П.Рыжаков. – Ростов н/д: Феникс. –2006. –144 с.

15. Рыжаков А.П. Освидетельствование. Личный обыск. Следственный эксперимент. Получение образцов для сравнительного исследования: научно-практическое руководство / Рыжаков А.П..– М.: Феникс. –2007. – 319 с.

16. Садова Т. Особливості проведення обшуку та виїмки в контексті міжнародної концепції прав людини / Т.Садова // Підприємництво, господарство і право. –2008. –№ 10. – С.158-161.

17. Соловьев А. Обеспечение обоснованности проведения осмотра жилища, обыска и выемки в жилище в исключительных случаях, не терпящих отлагательства / А. Соловьев // Уголовное право. –2004. –№ 2. –С.103-104.

18. Тітко І. Застосування оцінних понять у регламентації проведення обшуку і виїмки / І. Тітко // Вісник Академії правових наук України. –2009. – № 4. – С. 206-215.

19. Фомин М.А. Обыск в современном уголовном процессе России: учеб.-практ.пособие / Фомин М.А. – М.: Юрлитинформ. – 2006. – 201 с.

20. Чаплинський К.О. Тактичні прийоми проведення обшуку / К.О. Чаплинський // Вісник ЗНУ, серія «Юридичні науки». –2011. – № 2. – Ч.2.– С. 208-214.

 

Тема № 18. ТАКТИКА ДОПИТУ

1. Поняття, значення допиту як слідчої дії.

2. Види допиту.

3. Підготовка до допиту.

4. Тактичні прийоми допиту підозрюваного.

 

1. За своєю суттю допит є одним із видів процесуальної взаємодії, обміну інформацією між особою, що допитує, та особою, яку допитують. Допит є не тільки способом отримання нової інформації, але й засобом перевірки, уточнення даних, які були зібрані раніше. Досить важливу роль допиту відводив основоположник криміналістики Ганс Гросс, який писав, «... допитувані особи, це – скелет, а їхні показання – кров і плоть попереднього слідства». з усього часу, що витрачається слідчим на провадження слідчих дій, саме на проведення допитів припадає близько 85%.

Отже, допит – це слідча дія, змістом якої є одержання і фіксація показань свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, експерта або спеціаліста про відомі їм факти, які мають значення для встановлення істини в кримінальній справі.

Допит проводиться за місцем проведення досудового розслідування або в іншому місці за погодженням із особою, яку мають намір допитати (ч.1 ст 224 КПК України). Згідно з ч.2 ст. 224 КПК України допит не може продовжуватися без перерви понад дві години, а в цілому – понад вісім годин на день.

2. Види допиту:

1) за суб’єктом проведення допиту:

− допит, що проводиться працівником оперативного підрозділу;

− допит, що проводиться слідчим;

− допит, що проводиться прокурором;

− допит, що проводиться суддею;

2) за процесуальним становищем допитуваного:

− допит свідка;

− допит потерпілого;

− допит підозрюваного;

− допит обвинуваченого;

− допит підсудного;

− допит експерта;

3) за віковими особливостями:

− допит малолітнього;

− допит неповнолітнього;

− допит повнолітнього;

− допит особи пенсійного віку;

4) за психофізіологічними особливостями:

− допит осіб із психічними вадами;

− допит глухонімих;

5) за складом учасників:

− допит, що проводиться тільки за участю слідчого та допитуваної особи;

− допит за участю захисника;

− допит за участю законного представника;

− допит за участю педагога, психолога, спеціалістів;

6) за місцем проведення:

− допит на місці події;

− допит за місцем роботи особи, що допитує (слідчий, прокурор, суддя);

− допит за місцем перебування допитуваного.

3. Підготовка до допиту складається з таких стадій:

· вивчення матеріалів кримінальної справи, збирання та аналіз інформації, що стосується предмета допиту і особи, що допитується.

· вивчення спеціальних питань (залежно від категорії злочинів, мети допиту);

· складання плану допиту;

· тактичне забезпечення допиту, тобто тактичні прийоми, які залежно від ситуації можуть використовуватися при проведенні допиту;

· вибір місця, часу і способу виклику на допит;

· врахування тактичних ризиків.

4. Основні тактичні прийоми, що можуть застосовуватися при допиті підозрюваного:

− «допущення легенди», коли підозрюваному надається можливість безперешкодно викладати неправдиві відомості;

− деталізація свідчень;

− постановка питань, які відображають поінформованість слідчого про особистість і діяльність допитуваного, створення перебільшеного уявлення в підозрюваного щодо наявних проти нього доказів;

− пред’явлення контрдоказів (слідчий за допомогою конкретних доказів спростовує неправдиві свідчення підозрюваного);

− використання фактора раптовості шляхом постановки несподіваних запитань;

− використання позитивних рис особистості підозрюваного (успіхи в навчанні, спорті; прояви любові та поваги до членів родини, друзів, товаришів тощо);

− психологічний вплив;

− «розпалювання конфлікту» між співучасниками злочину;

− «непрямий допит» (постановка питань, другорядних із точки зору підозрюваного);

− «провокація поглядів» підозрюваного (під час допиту необхідно створити ситуацію, коли виникне дискусія, і «зачепити» підозрюваного, слідчий може не погодитися з якимось поглядами підозрюваного, це може викликати обурення з боку підозрюваного та змусить його висловити свою точку зору, що дозволить слідчому врешті-решт отримати необхідну інформацію, оскільки захопившись розмовою, тим, що його дійсно бентежить, підозрюваний перестане себе контролювати і викаже реальні мотиви своєї поведінки та своїх вчинків;

− «компроміс» із підозрюваним (окремі поступки можуть стосуватися часу та місця його проведення, кількості учасників, дозволу щодо задоволення деяких особистих потреб під час спілкування тощо).

Основні терміни та поняття: допит, тактичний прийом, слідча ситуація, конфліктна слідча ситуація, безконфліктна слідча ситуація.

Питання для самоконтролю:

1. Який психологічний процес формування показань допитуваного? З яких стадій він складається?

2. Планування допиту і його значення.

3. У чому полягає вивчення особистості допитуваного?

4. Назвіть тактичні прийоми допиту, спрямовані на встановлення психологічного контакту з допитуваним.

5. Які психологічні й тактичні прийоми застосовуються при допиті підозрюваних і обвинувачуваних у конфліктних ситуаціях?

6. Межі психологічного впливу на допитуваного для одержання правдивих показань.

7. Для яких цілей і як проводиться очна ставка?

Схеми: планування допиту, психологічні основи допиту.

Тематика рефератів:

1. Тактика допиту свідків, які дають неправдиві показання (свідчення).

2. Психологічні основи та тактика допиту неповнолітніх, які звинувачені під час досудового слідства.

3. Особливості тактики допиту осіб, які мають фізичні та психічні вади.

Ситуаційні завдання:

1. При розслідуванні квартирної крадіжки був допитаний К. як підозрюваний. Він повідомив, що нічого не знає про злочин, бо вже місяць знаходиться за містом,.у своєї тітки.

Які тактичні прийоми доцільно використовувати в процесі допиту підозрюваного?

2. Л. була зґвалтована групою юнаків за таких обставин: біля кінотеатру «Зірка» до Л. підійшли незнайомі хлопці, які попросили, щоб вона покликала їх знайому з сусіднього будинку. Л. погодилася їм допомогти. Біля під’їзду юнаки схопили Л. за руки, завели до під’їзду, а потім на горище будинку, де й зґвалтували. На допиті потерпіла Л. повідомила, що вона нічого не пам’ятає.

Які тактичні прийоми необхідно застосувати слідчому?

3. Оперативним робітником встановлений громадянин, якому зі слів інших осіб відомі обставини розслідуваного злочину. Слідчий, розпитавши про те, від кого і що саме йому відомо, відпустив його без оформлення бесіди, що відбулася, протоколом допиту.

Чи правильно поступив слідчий? Чи мають доказове значення показання подібних осіб?

4. Очевидцем скоєного злочину був чотирирічний хлопчик. Слідчий не став його допитувати, щоб не травмувати психіку дитини та й у зв’язку із сумнівом у спроможності малолітнього правильно сприйняти й оцінити побачене (скоєне згвалтування), а, отже, неможливістю використовувати ці дані в якості доказів.

Чи згодні Ви з позицією слідчого? Чи є віковий ценз для свідків? Починаючи з якого віку особа може бути допитана в якості свідка, потерпілого?

5. Запросивши на допит потенційного підозрюваного в заподіянні тілесних ушкоджень у бійці, що відбулася на танцях, слідчий, не пояснивши причини виклику, став розпитувати його про спосіб життя, знайомих, їхніх заняттях і розвагах в останні дні. Допитуваний заявив, що перед тим, як відповідати на подібні запитання, він хотів би дізнатися, у зв’язку з чим викликаний у міліцію. На це слідчий сказав, що після відповіді на поставлені запитання він роз’яснить причину виклику.

Чи правомірні дії слідчого? Чи припустимо, виходячи з тактичних міркувань, не вказувати дійсну причину запрошення на допит? Чим тоді можна пояснити причину виклику?

6. У ході допиту підозрюваного, коли слідчий для викриття його в дачі неправдивих показань подав докази, той заявив, що хворий і просить припинити допит. Слідчий зазначив, що якби допитуваний був дійсно хворий, то сказав би про це, прийшовши на допит, а в даний момент його заява про нездужання є спробою піти від розмови, зміст якої став для нього несподіваним, і продовжив допит.

Чи правильне рішення слідчого? Якщо ні, то як слідувало поступити при наявності такої заяви допитуваного?

7. Для перевірки алібі, заявленого підозрюваним, слідчий доручив робітникам міліції (незважаючи на нічний час – було 2 години) доставити до нього двох зазначених підозрюваним громадян і відразу ж допитав їх.

Чи мав він право на проведення допиту свідків у нічний час?

8. Потерпілий показав, що коли злочинці, які напали на нього, почали втікати з місця події, хтось окликнув одного з них на прізвище. Він не може пригадати, яким саме, але пам’ятає, що воно таке ж, як у популярного артиста кіно.

Які прийоми можуть бути використані, щоб допомогти йому пригадати це прізвище?

9. Після затримки А. і Б., підозрюваних у вчиненні декількох збройних нападів, на квартирі співмешканки А. був виявлений і вилучений пістолет. А. заперечив приналежність пістолета йому і відмовився давати які-небудь показання. Тоді слідчий пред’явив Б. на допиті виявлений пістолет і сказав, що його добровільно видав А. та запропонував Б. зазначити місце укриття викраденого. Б., повіривши повідомленню слідчого, видав викрадене.

Чи припустимий прийом, використаний слідчим? Як слід було використовувати при допиті Б. факт виявлення пістолета?

10. Знаючи про те, що підозрюваний – рецидивіст, і отримавши про нього характеристику від його співучасників (що той буде все заперечувати), слідчий заздалегідь підготував і привів у систему конкретні формулювання запитань по обставинах розслідуваного злочину і провів допит у формі запитання-відповідь.

Чи припустима ця форма для першого допиту особи? У яких випадках вона є тактично доцільною?

11. Відчувши нерішучість у поведінці підозрюваного, який заперечував свою провину, слідчий сказав: «Закінчимо сьогодні» і, оформивши протокол допиту, дозволив допитуваному покинути його кабінет. Проте, коли той підійшов до дверей і відчинив їх, слідчий запитав: «А коли Ви зустрілися з М., було темно або ще світло?» Підозрюваний, для якого все це явилося несподіваним, відразу ж відповів: «Вже темно», а потім, повернувшись до столу, розповів про скоєний ним злочин.

Що собою представляє прийом, використаний слідчим?

Чи правомірний він?

12. Один із другорядних учасників злочинної групи, зізнавшись у вчиненні ним злочинів, відмовлявся дати показання відносно
інших членів групи й у першу чергу про її керівника. Слідчий дав йому для ознайомлення протокол допиту організатора, у якому той висловив саму невтішну характеристику на адресу цієї особи. Після цього допитуваний докладно розповів про злочинну діяльність організатора групи.

Чи припустимо використовувати розбіжності і протиріччя інтересів співучасників із метою одержання показань?

13. Відповідаючи на запитання про те, яким чином можна пройти до села, ідучи до якого зі станції зникла потерпіла, підозрювана не розповіла про одну з доріг, що проходила через ліс. Після запитання слідчого про цю дорогу вона, докладно її описуючи, не відзначила великий яр.

Які висновки з цього повинний зробити слідчий?

14. Після ознайомлення зі складеним слідчим протоколом обвинувачуваний заявив, що ним дані неправдиві показання, а тепер він готовий розповісти правду, якщо слідчий знищить перший протокол. Слідчий виконав його прохання, вислухав нові показання, і склав інший протокол допиту.

Чи правильно діяв слідчий? Якими були б рішення слідчого, якщо: а) початкові показання підозрюваного, на думку слідчого, відповідають дійсності; б) не відповідають дійсності?

15. Ознайомившись із протоколом допиту і підписавши його, свідок покинув кабінет слідчого, проте через кілька хвилин повернувся і повідомив, що пригадав про одну важливу обставину. Слідчий відобразив цю інформацію в іншому протоколі допиту.

Чи була в цьому необхідність або треба просто доповнити перший протокол допиту?

16. При формі допиту запитання-відповідь слідчий просив допитуваного завіряти кожну відповідь підписом. Допитуваний висловив незадоволення цим, оскільки він буде підписувати його загалом.

Чи правильна вимога слідчого? Процесуальними або тактичними міркуваннями воно обгрунтовується?

17. Під час підписання протоколу допитуваний, розписавшись наприкінці протоколу, відмовився підписувати кожну сторінку.

Чи є в цьому необхідність? Якщо так, то як варто поступити слідчому в даній ситуації?

18. Ознайомившись із протоколом допиту, підозрюваний підтвердив його правильність, але підписувати відмовився. Слідчий запропонував йому в письмовій формі викласти причину відмови від підпису. Допитуваний не побажав зробити і це.

Як небхідно діяти слідчому?

19. При допиті підозрюваного, слідчий, керуючись тактичними міркуваннями (не бажаючи, щоб підозрюваний завчасно зорієнтувався в обсязі інформації, яку має слідство), не поставив перед ним усі запитання, з’ясовування яких було необхідним, залишивши ряд із них на наступний допит.

Чи правомірні такі дії слідчого? Чи не є це браком у роботі – неповнота проведення допиту?

20. На очній ставці її учасники обмінялися умовними знаками. Слідчий попередив їх про неприпустимість подібних дій. Проте незабаром обмін знаками повторився. Слідчий припинив очну ставку.

Чи правильно поступив слідчий? Що можна було зробити для продовження очної ставки?

21. Скласти план допиту за фабулою. Приблизна фабула діла:

1 квітня.2012 р. із цеху склозаводу був викрадений електродвигун. У крадіжці підозрювався монтер О. Черговий Г., який був на вахті в цей день, повідомив, що О. не виходив із території заводу. При огляді місця події слідчий виявив, що вікно цеху, яке виходить на вул.Яценка., має розбите скло. На підлозі біля вікна виявлено сліди ніг (розмір відбитків збігається з розміром взуття, яке носить О.). У ході подальшого розслідування було з’ясовано, що О. раніше працював на заводі «Поршень» і знаходився в товариських стосунках із монтером В. і механіком С. Черговий заводу «Поршень» повідомив, що 1 квітня під час обідньої перерви О. приходив на територію заводу (перепустка виписана о 13 год. 35 хв.) з якимось пакунком.

Тестові завдання:

1. Допит свідка по суті матеріалів досудового розслідування розпочинається з:

а) пропозиції розповісти все відоме йому про обставини, у зв’язку з якими він викликаний на допит;

б) демонстрування доказів;

в) постановки деталізуючих запитань щодо перебування допитуваного;

г) оголошення показань інших осіб.

2. На початку допиту підозрюваного слідчий повинен:

а) пред’явити докази;

б) запитати, чи визнає підозрюваний себе винним у вчиненні кримінального правопорушення;

в) розповісти все відоме підозрюваному про обставини, у зв’язку з якими він викликаний на допит;

г) застосувати тактичні прийоми допиту з використанням асоціативних зв’язків.

3. Допит, залежно від процесуального становища допитуваного, поділяється на:

а) допит, який проводиться слідчим; оперативним співробітником, прокурором; суддею;

б) допит неповнолітнього, допит дорослого, допит особи похилого віку;

в) допит свідка, потерпілого, подозрюваного, обвинуваченого, експерта;

г) допит первинний, повторний, додатковий.

4. За віковими особливостями допитуваного допит поділяється на:

а) допит неповнолітнього, допит дорослого, допит особи похилого віку;

б) допит, який проводиться слідчим; дізнавачем; прокурором; суддею;

в) допит свідка, потерпілого, подозрюваного, обвинуваченого, експерта;

г) допит первинний, повторний, додатковий.

5. За суб’єктом проведення допит поділяється на:

а) допит свідка, потерпілого, подозрюваного, обвинуваченого, експерта;

б) допит, який проводиться слідчим, співробітником оперативного підрозділу, прокурором, суддею;

в) допит первинний, повторний, додатковий;

г) допит неповнолітнього, допит дорослого, допит особи похилого віку;

6. Особливими різновидами допиту є:

а) допит, який проводиться прокурором; суддею;

б) повторний і додатковий допит;

в) допит під час очної ставки та перехресний допит;

г) допит неповнолітніх і осіб похилого віку.

7. До тактичних прийомів допиту з використанням асоціативних зв’язків належить:

а) постановка додаткових запитань, заснованих на аналізі показань осіб і використанні можливих асоціацій у допитуваного в момент спостереження події;

б) постановка нагадуючих запитань;

в) допит на місці події та пред’явлення під час допиту речових доказів;

г) усі відповіді вірні.

8. Здатність утворювати умовні зв’язки, зберігати та відновлювати їхні сліди – це:

а) вільна розповідь;

б) формування психологічного контакту;

в) відтворення сприйнятого;

г) запам’ятовування.

9. Вивчення матеріалів досудового розслідування передбачає необхідність:

а) предметної систематизації матеріалів про факти, події, особу тощо;

б) виявлення суперечностей і прогалин у досліджуваних матеріалах;

в) одержання контрольних відомостей, які можна використовувати на допиті;

г) усі відповіді вірні.

10. Контрольні запитання при допиті:

а) переслідують мету оживити пам’ять допитуваного, викликати ті чи інші асоціації;

б) спрямовані на перевірку даних, що були повідомлені допитуваним, з’ясування джерел одержання фактів;

в) спрямовані на найповніше і найточніше з’ясування питань, що мають значення для розслідування;

г) спрямовані на з’ясування головних відомостей.

11. Нагадуючі запитання при допиті:

а) переслідують мету оживити пам’ять допитуваного, викликати ті чи інші асоціації;

б) спрямовані на перевірку даних, що були повідомлені допитуваним, з’ясування джерел одержання фактів;

в) спрямовані на з’ясування фактів, пропущених допитуваним у вільній розповіді;

г) спрямовані на найповніше і найточніше з’ясування питань, що мають значення для справи.

12. Уточнюючі запитання при допиті:

а) спрямовані на з’ясування головних відомостей у справі;

б) спрямовані на з’ясування фактів, пропущених допитуваним у вільній розповіді;

в) спрямовані на найповніше і найточніше з’ясування питань, що мають значення для справи;

г) переслідують мету оживити пам’ять допитуваного, викликати ті чи інші асоціації;

13. Відповідно до цільового призначення запитання при допиті можуть бути:

а) основними, уточнюючими, котрольними;

б) нагадуючими, уточнюючими, контрольними;

в) основними, доповнюючими, контрольними;

г) уточнюючими, нагадуючими, контрольними;

14. Система тактичних прийомів, спрямована на актуалізацію забутих матеріалів у пам’яті свідків (потерпілих) або обвинувачених (підозрюваних), може включати:

а) постановку нагадуючих запитань;

б) демонстрування доказів та іншої матеріалізованої інформації;

в) допит на місці події, оголошення показань інших осіб;

г) усі відповіді вірні;

15. Старший шкільний вік:

а) від 7-12 років

б) від 11-14 років

в) від 14-18 років

г) від 16-18 років

16. Підлітковий вік:

а) 8-12 років;

б) 11-14(15) років;

в) 14-18 років;

г) 16-18 років;

17. Чинники, котрі впливають на формування показань у стадії відтворення:

а) психоемоційний стан особи, що допитується, у момент відтворення;

б) дія так званої захисної домінанти, яка найбільш часто проявляється в обвинуваченого чи підозрюваного, хоча буває і у свідків та потерпілих;

в) темперамент і характер особи, що допитується;

г) усі відповіді вірні.

18. До класифікації способів пред’явлення доказів за характером їх використання в розслідуванні відносять:

а) пред’явлення доказів на одному допиті; пред’явлення доказів під час декількох допитів однієї особи;

б) роздільне пред’явлення одиничних доказів; пред’явлення комплексу взяємопов’язаних доказів; пред’явлення всієї системи доказів;

в) згадування про наявні докази на допиті; надання допитуваному можливості розглядати, вивчати докази; підкреслена демонстрація ознак об’єкта, що пред’являється;

г) пред’явлення доказів у послідовності «зростання сили»; пред’явлення доказів у послідовності «зменшення сили».

19. До класифікації способів пред’явлення доказів за характером їх взаємозв’язку в матеріалах досудового розслідування відносять:

а) пред’явлення доказів після попереднього з’ясування обставин, пов’язаних із ними; використання науково-технічних засобів для роз’яснення допитуваному особливостей доказів, що пред’являються;

б) пред’явлення доказів на одному допиті; пред’явлення доказів під час декількох допитів однієї особи;

в) роздільне пред’явлення одиничних доказів; пред’явлення комплексу взяємопов’язаних доказів; пред’явлення всієї системи доказів;

г) згадування про наявні докази на допиті; підкреслена демонстрація ознак об’єкта, що пред’являється.

20. До класифікації способів пред’явлення доказів за характером демонстрації доказів на допиті відносять:

а) пред’явлення доказів на одному допиті; пред’явлення доказів під час декількох допитів однієї особи;

б) несподіване пред’явлення доказів; пред’явлення доказів після попереднього з’ясування обставин, пов’язаних із ними; пред’явлення доказів і роз’яснення їх значення в кримінальній справі; використання науково-технічних засобів для роз’яснення допитуваному особливостей доказів, що пред’являються;

в) пред’явлення доказів у послідовності «зростання сили»; пред’явлення доказів у послідовності «зменшення сили»;

г) згадування про наявні докази на допиті; перерахування доказів, що мають місце, із значенням джерел їх походження; показ доказів допитуваному неповністю, мимохідь; надання допитуваному можливості розглядати, вивчати докази; підкреслена демонстрація ознак об’єкта, що пред’являється.

21. До класифікації способів пред’явлення доказів за характером послідовності пред’явлення доказів відносять:

а) пред’явлення доказів у послідовності «зростання сили»; пред’явлення доказів у послідовності «зменшення сили»;

б) несподіване пред’явлення доказів; використання науково-технічних засобів для роз’яснення допитуваному особливостей доказів, що пред’являються;

в) пред’явлення доказів на одному допиті; пред’явлення доказів під час декількох допитів однієї особи;

г) згадування про наявні докази на допиті; надання допитуваному можливості розглядати, вивчати докази.

22. До класифікації способів пред’явлення доказів за характером додаткових умов, що посилюють вплив на допитуваного, відносять:

а) згадування про наявні докази на допиті; показ доказів допитуваному неповністю, мимохідь;

б) несподіване пред’явлення доказів; пред’явлення доказів після попереднього з’ясування обставин, пов’язаних із ними;

в) пред’явлення доказів на одному допиті; пред’явлення доказів під час декількох допитів однієї особи;

г) пред’явлення доказів у послідовності «зростання сили»; пред’явлення доказів у послідовності «зменшення сили»;

23. Основним обов’язковим процесуальним документом фіксації допиту є:

а) протокол допиту;

б) постанова допиту;

в) наказ про проведення допиту;

г) рішення про проведення допиту;

 

Література:

1. Алексєєв О.О. Актуальні питання вдосконалення тактико-криміналістичної підготовки слідчих до проведення допиту в ВНЗ МВС України / О.О. Алексєєв // Наше право. – 2010. - № 4 ч.2. –
С. 101 - 106.

2. Анапольська А.І. Тактичні особливості допиту підозрюваного по справах про розкрадання грошових коштів, вчинених у сфері функціонування електронних розрахунків / А.І. Анапольська // Форум права. – 2009. – № 3. – С. 19 - 24.

3. Какизбежатьпытки: психология допроса и защита граждан / авт.-сост. П.Баренбойм. – [4-изд., стер.]. – М.: ЗАО «Юстицинформ», 2004. – 112 с.

4. Багрій М. Особливості тактики збирання та перевірки непрямих доказів при здійсненні окремих слідчих дій / М. Багрій // Вісник Львівського університету. – 2010. – Вип. 50. – С. 318 - 327.

5. Бахін В.П.Тактика допиту: навч. посіб./ В.П.Бахін, В.К.Весельський. – К.: Правник, 1997. – 64 с. – (Навчально-практичне видання).

6. Бурбело Б.А. Вивчення особистості неповнолітнього обвинуваченого / Б.А. Бурбело // Форум права. – 2011. – № 1. – С. 152 - 162.

7. Волков О.О. Особливості проведення допиту підозрюваних та обвинувачених при розслідуванні злочинів, пов’язаних з незаконним створенням або збутом шкідливих програмних засобів [Електронний ресурс] / О.О. Волков.– Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vlduvs/ 2008_ 4/08_4_5_3.pdf.

8. Дергач Л.В. Особливості проведення допиту підозрюваних у справах про вимагання, вчинені організованими злочинними групами / Л.В. Дергач // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика).– 2009. – № 22. – С. 267 - 273.

9. Ковтуненко Л.П. Ситуаційний підхід до тактики очної ставки / Л.П. Ковтуненко // Процесуальні проблеми права і криміналістики.– 2010.– № 107. – С. 203 - 210.

10. Колесніков В.В. Тактичні особливості допиту свідків і потерпілих під час розслідування злочинів, пов’язаних з пожежами / В.В. Колесніков // Форум права. – 2009. – № 2. – С. 196 - 201.

11. Коновалова В.Е. Допрос: тактика и психология: [учеб.пособие] / Коновалова В.Е.– Харьков: «Консум», 1999.– 157 с.

12. Кравчук П.Ю. Особливості допиту потерпілих під час розслідування грабежів і розбоїв / П.Ю. Кравчук // Форум права. – 2011. – № 4. – С. 434 - 437.

13. Курдиба Т.О. Тактичні помилки слідчого під час допиту: окремі аспекти наукової розробки питання / Т.О. Курдиба // Право і суспільство. – 2010. - № 6. – С. 257 - 260.

14. Матюшкова Т.П. Бар’єри спілкування в тактиці допиту: деякі особливості виникнення та прийоми подолання / Т.П. Матюшкова // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2010. – Вип. 22. – С. 104-109.

15. Матюшкова Т.П. Особливості тактики допиту жінок, потерпілих від насильницьких злочинів / Т.П. Матюшкова // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. – 2010. – Вип. 10. –
С. 105 - 113.

16. Мудрецька Г.В. Особливості допиту підозрюваних (обвинувачених) при розслідуванні викрадень бюджетних коштів / Г.В. Мудрецька // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2009. – № 4. – С. 202 - 210.

17. Питерцев С.К. Тактика допроса на предварительном следствии и всуде /С.К.Питерцев, А.А.Степанов.– СПб.: Питер, 2001. – 146 с. –(Библиотека криминалиста).

18. Ряшко О.В. Допит свідка та потерпілого на стадії досудового розслідування: юридично-психологічний аспект / О.В. Ряшко // Науковий вісник Львівського національного університету імені Івана Франка. – 2003. – № 3. – С. 1 - 7.

19. Ряшко О.В. Психологічні особливості допиту підозрюваного під час досудового слідства / О.В. Ряшко // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2010. –
№ 1. – С. 511 - 518.

20. Соколова Я.А. Особливості тактики проведення допиту під час розслідування незаконного переправлення осіб через державний кордон України / Я.А. Соколова // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. – 2011. – Вип.11. – С. 82 - 89.

21. Чаплинський К.О. Підготовка до очної ставки як необхідна умова якісного проведення слідчої дії / К.О. Чаплинський // Форум права. – 2011. – № 2. – С. 947 - 952.

22. Чаплинський К.О. Проблемні питання тактики проведення очної ставки / К.О. Чаплинський // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2010. – № 4. – С. 353 - 359.

23. Черняк М.П. Допит як спосіб отримання інформації від осіб під час розслідування злочинів, вчинених організованими угрупуваннями / М.П. Черняк, Ю.В. Зеленько // Вісник Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2009. – № 1. – С. 174 - 182.

24. Швець О.Л. Тактика припинення та викриття неправди під час провадження очної ставки / О.Л. Швець // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2011. – № 3 (46). –
С. 175 - 181.

25. Шепітько В.Ю. Допит: [науково-практ. посібник] / Шепітько В.Ю.: – Х.: КримАрт, 1998. – 36 с.

26. Щербаковська К.О. Допит потерпілих при розслідуванні торгівлі людьми / К.О. Щербаковська // Форум права. – 2011. – № 2. – С. 1062 - 1067.

27. Яковлева М.Я. Некоторые вопросы преодоления противодействия расследованию в ходе допроса / М.Я.Яковлева // Вестник криминалистики.– М., 2009.–Вып.2 (30).– С.62-64.