Тема № 4. Криміналістична ідентифікація

 

1. Поняття криміналістичної ідентифікації.

2. Об’єкти в теорії криміналістичної ідентифікації.

3. Види криміналістичної ідентифікації.

4. Стадії ідентифікаційного дослідження

 

1. Ідентифікація – це встановлення тотожності об’єкта з іншими, за певними ознаками, властивостями. На практиці часто виникає необхідність щодо встановлення особи, предмета або комплексу об’єктів, пов’язаних із розслідуваною подією. Адже саме залишені на місці злочину сліди (відбитки пальців рук або ніг, сліди транспортних засобів й зброї, рукописні, друковані, електронні та інші носії інформації, у тому числі й біоматеріали) можуть не тільки сприяти з’ясуванню багатьох суттєвих обставин кримінальної справи, але й впливають на розкриття злочинів.

Ось чому криміналістична ідентифікація – це дослідницький процес, який має на меті вирішити питання щодо тотожності роздільно існуючих об’єктів для наступного встановлення одиничного матеріального об’єкта та його зв’язку з розслідуваною подією.

2. Вихідним принципом криміналістичної ідентифікації є розподіл об’єктів на ідентифіковані й ідентифікуючі.

Ідентифікований об’єкт – це об’єкт, тотожність якого встановлюється.

Ідентифікуючий об’єкт – це об’єкт, за допомогою якого встановлюється тотожність.

Крім того, об’єкти в теорії криміналістичної ідентифікації поділяють на шуканий та перевірюваний.

Шуканий – це одиничний об’єкт, пов’язаний із розслідуваною подією. Його суттєві ознаки: об’єктивний зв’язок зі злочином, створення відображення, можливість встановлення даного об’єкта шляхом ідентифікації.

Перевірюваний – це об’єкт, який тільки припускається шуканим і вивчається з метою ототожнювання.

3. Види криміналістичної ідентифікації:

1) за суб’єктом ототожнення:

− слідча;

− експертна.

2) за процесуальною формою:

−процесуальна;

−непроцесуальна.

3) за характером отриманих результатів:

− повна (встановлення одиничного об’єкта);

− неповна (встановлення приналежності до якоїсь групи).

4) за ознаками ідентифікованих обєктів:

− ідентифікація за ознаками зовнішньої побудови;

− ідентифікація за функціонально-динамічними ознаками;

− ідентифікація за структурою об’єкта.

5) за природою ідентифікуючого об’єкта:

− ідентифікація об’єктів за матеріально-фіксованим відображенням;

− ідентифікація об’єктів за мисленевим образом;

− ідентифікація (встановлення) цілого по частинах;

− ідентифікація об’єктів за описанням їх ознак.

4. Процес ідентифікаційного дослідження складається з наступних стадій:

1) попереднє дослідження об’єктів;

2) детальне дослідження об’єктів;

3) співставлення окремих ознак об’єктів;

4) оцінка результатів та формулювання висновків.

 

Основні терміни та поняття: ідентифікація, групофікація, ототожнення, об’єкт ідентифікації, види криміналістичної ідентифікації, ідентифікаційна ознака, методика ідентифікаційної експертизи.

Питання для самоконтролю:

1. Дайте визначення ідентифікації.

2. Сформулюйте поняття й наукові основи теорії криміналістичної ідентифікації.

3. Назвіть мету криміналістичної ідентифікації.

4. Перерахуйте види ідентифікованих об’єктів.

5. Розкрийте зміст основних понять криміналістичної ідентифікації: ідентифікаційні властивості й ознаки об’єктів, ідентифікаційний комплекс ознак, ідентифікаційне поле, ідентифікаційний період. Які види криміналістичної ідентифікації
Ви знаєте?

6. Назвіть стадії процесу ідентифікації.

7. У чому полягає зміст ідентифікації за матеріально-фіксованими відображеннями ознак зовнішньої будови об’єктів?

8. Що означає ідентифікація за уявним образом об’єктів?

9. Розкрийте зміст ідентифікації за ознаками психофізіологічного походження.

10. Яка роль діагностичних досліджень у виявленні й розслідуванні злочинів?

11. Що розуміється під класифікаційним дослідженням і яке його значення?

 

Тематика рефератів:

1. Поняття, значення і види криміналістичної ідентифікації.

2. Об’єкти криміналістичної ідентифікації та їх класифікація.

3. Поняття ідентифікаційних ознак та властивостей.

4. Встановлення групової належності, її значення в слідчій практиці.

 

Ситуаційні завдання:

Завдання І. При розслідуванні крадіжки з магазину було виявлено слід взуття. Слідчий сфотографував слід методом масштабної зйомки і виготовив гіпсовий зліпок. У підозрюваного К. при обшуці було виявлено взуття. Для провадження трасологічної експертизи слідчий направив вилучене взуття, гіпсовий зліпок і фотознімок сліду. На розв’язання експертизи було поставлене питання: «Чи є слід, виявлений на місці події, слідом взуття, яке було вилучено в підозрюваного?»

Визначити: 1) вид ідентифікації; 2) відображувані і відображуючі об’єкти.

Завдання 2. При розслідуванні розкрадання державного майна підозрюваний С. заявив, що підписи, виконані на касових ордерах, йому не належать. Було призначено почеркознавчу експертизу, для провадження якої слідчий направив такі матеріали: касові ордери; вільні та експериментальні зразки почерку обвинуваченого С.

Визначити: 1) вид ідентифікації; 2) відображувані і відображуючі об’єкти.

Завдання 3. Потерпілий Г. на допиті повідомив, що достатньо чітко запам’ятав прикмети злочинця: густі чорні брови, світлі очі і шрам на підборідді. Слідчий вирішив пред’явити для впізнання підозрюваного.

Визначити: 1) вид ідентифікації; 2) відображувані і відображуючі об’єкти.

Завдання 4. На місці події була знайдена частина ножа. У підозрюваного при общуці знайдено ніж із відламаним кінцем.

Яку експертизу слід призначити?

Визначити: 1) вид ідентифікації; 2) відображувані і відображуючі об’єкти.

Завдання 5. На місці події був знайдений відбиток пальця руки. У злочині підозрювалися І. та Н. Слідчий відібрав у них зразки пальцевих відбитків і направив на експертизу.

Визначити: 1) вид ідентифікації; 2) відображувані і відображуючі об’єкти.

Тестові завдання:

1. Ідентифікація – це:

а) встановлення тотожності об’єкта з іншими за певними ознаками, властивостями;

б) процес встановлення тотожності індивідуально визначеного об’єкта чи класифікаційної групи, до якої належить досліджуваний об’єкт;

в) загальнонауковий метод криміналістики, який застосовують також у фізиці, кібернетиці, хімії, біології, генетиці та інших науках;

г) усі відповіді вірні.

2. За допомогою криміналістичної ідентифікації в судовій і слідчій практиці:

а) встановлюють конкретні події;

б) встановлюють механізм злочину й осіб, які його вчинили;

в) розшукують і розпізнають будь-які об’єкти злочинного діяння;

г) усі відповіді вірні.

3. За характером встановлюваної тотожності криміналістичну ідентифікацію поділяють на:

а) індивідуальну;

б) групову;

в) самостійну;

г) колективну.

4. За природою об’єктів, що ідентифікуються, виокремлюють ідентифікацію:

а) за матеріальними відображеннями;

б) за ідеальними відображеннями;

в) за процесуальними відображеннями;

г) усі відповіді вірні.

5. Ідентифікацію за суб’єктом ототожнення поділяють на:

а) судову;

б) слідчу;

в) експертну;

г) усі відповіді вірні.

6. За об’єктом дослідження виокремлюють ідентифікацію:

а) людини;

б) предметів, речей, речовин;

в) тварин;

г) станів, явищ.

7. За сферою криміналістичної техніки криміналістичну ідентифікацію поділяють на:

а) дактилоскопічну, за ознаками зовнішності;

б) судово-балістичну, трасологічну;

в) почеркознавчу, техніко-криміналістичну;

г) усі відповіді вірні.

8. За процесуальною формою ідентифікація поділяється на:

а) процесуальну;

б) непроцесуальну;

в) судову;

г) усі відповіді вірні.

9. Криміналістична ідентифікація як метод має такі ознаки:

а) її об’єктами є всі тіла живої та неживої природи, що мають стійку зовнішню форму;

б) її здійснюють за матеріальним та ідеальним відображеннями ознак зовнішньої будови об’єктів;

в) її застосовують у процесі доказування в кримінальних справах під час спеціальних слідчих дій (упізнання та судової експертизи);

г) усі відповіді вірні.

10. Суб’єктами криміналістичної ідентифікації можуть бути такі особи:

а) усі особи;

б) експерт, спеціаліст;

в) свідок, потерпілий;

г) підозрюваний, обвинувачений.

11. Хто може здійснювати ідентифікацію:

а) потерпілий;

б) свідок;

в) слідчий;

г) суддя.

12. Об’єкти, які виникли поза зв’язком із певною кримінальною справою, – це:

а) експериментальні порівняльні зразки;

б) вільні порівняльні зразки;

в) порівняльні зразки;

г) первинні порівняльні зразки.

 

Література:

1. Божченко А.П. Дерматоглифика при идентификации личности / Божченко А.П., Заславский Г.И., Попов В.Л. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2008. – 194 c.

2. Букаева И.Н. Идентификация неопознанных трупов: учебное пособие / Букаева И.Н., Втюрин А.В., Мальцев В.В. – Томск: Изд-во «Печатная мануфактура», 2003. – 70 c.

3. Евстигнеев Б.А. Криминалистическая диагностика и идентификация: учебно-методическое пособие / Евстигнеев Б.А. – Саратов: СГАП, 2002. – 24 c.

4. Каганов А.Ш. Криминалистическая идентификация личности по голосу и звучащей речи / Каганов А.Ш. – М.: Юрлитинформ, 2009. – 296 c.

5. Кокин А.В. Теория и практика криминалистической идентификации нарезного огнестрельного оружия по выстрелянным пулям: автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Уголовный процесс, криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность» / А.В. Кокин – М., 2006. – 27 c.

6. Колдин В.Я. Идентификация при расследовании преступлений / Колдин В.Я. – М.: Юрид. лит., 1978. – 144 c.

7. Колдин В.Я. Судебная идентификация / Колдин В.Я. – М.: ЛексЭст, 2002. – 528 c.

8. Ларкін М.О. Деякі особливості застосування біометричних методів при ідентифікації особи / М.О. Ларкін, В.П. Сабадаш // Запорізькі правові читання: матеріали щорічної Міжнародної науково-практичної конференції, м. Запоріжжя, 17-18 травня 2007 року; за заг. ред.С.М. Тимченка і Т.О. Коломоєць. – Запоріжжя: ЗНУ,2007. – С. 314-316.

9. Русаков М.Н. Теория криминалистической идентификации: учебное пособие / Русаков М.Н. – Омск: Вектра,1999. – 411 с.

10. Сабадаш В.П. Ідентифікація особистості: криміналістичний
та інформаційно-правовий аспекти / В.П. Сабадаш, М.О. Ларкін // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2007. – № 1. –
С. 180-187.

11. Седова Т.А. Проблемы методологии и практики нетрадиционной криминалистической идентификации / Седова Т.А. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1986. – 105 c.

12. Степаненко Д.А. Проблемы теории и практики криминалистической идентификации: автореф. дисс. на соискание учен. степени д-ра. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Уголовный процесс, криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность» / Д.А. Степаненко – Иркутск, 2006. – 52 c.

13. Турчин Д.А. Полевая криминалистика и ее практическое применение. Научно-практическое пособие / Д.А. Турчин, И.С. Чижикова; под ред. Ищенко Е.П. – М.: Юрлитинформ, 2006. – 144 c.

14. Шевченко В.И. Теоретические основы трасологической идентификации в криминалистике / Шевченко В.И. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1975. – 96 c.