Тема № 19. Тактика пред’явлення для впізнання

1. Поняття пред’явлення для впізнання та його об’єкти.

2. Види пред’явлення для впізнання.

3. Підготовка до пред’явлення для впізнання.

4. Пред’явлення для впізнання живих осіб, трупа, речей.

5. Особливості пред’явлення для впізнання осіб за фотознімками.

 

1. Пред’явлення для впізнання – це слідча дія, що полягає в ототожненні об’єкта, який раніше спостерігався у зв’язку з обставинами вчинення злочину.

Об’єкти, що пред’являються для впізнання:

· особи (свідки, потерпілі, підозрювані, обвинувачені, підсудні);

· трупи;

· приміщення;

· ділянки місцевості;

· предмети;

· документи.

2. Види впізнання:

1) залежно від суб’єкта впізнання:

− впізнання свідком;

− впізнання потерпілим;

− впізнання підозрюваним;

− впізнання обвинуваченим;

− впізнання підсудним;

2) за характером об’єкта впізнання:

− впізнання людей;

− впізнання трупа людини (частин трупа);

− впізнання тварин (трупів тварин);

− впізнання предметів, речей, документів;

− впізнання ділянок місцевості, приміщень;

3) за способом здійснення впізнання:

− за допомогою органів зору;

− за допомогою органів чуття;

− за голосом.

3. Підготовка до проведення пред’явлення для впізнання включає:

1) попередній допит особи, яка буде впізнавати;

2) підбір та підготовку об’єктів для пред’явлення для впізнання;

3) підбір учасників для проведення слідчої дії;

4) вибір місця, часу, створення необхідних умов для пред’явлення для впізнання;

5) техніко-криміналістичне забезпечення проведення слідчої дії;

6) консультації з відповідними спеціалістами (якщо в цьому є необхідність).

4. Порядок пред’явлення для впізнання особи, трупа, речей регулюється ст.ст. 228-230 КПК України.

Перед тим, як пред’явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з’ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред’явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.

Особа, яка підлягає впізнанню, пред’являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Перед тим, як пред’явити особу для впізнання, їй пропонується у відсутності особи, яка впізнає, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, які пред’являються.

Впізнаючому пропонується вказати особу, яку він має впізнати і пояснити, за якими ознаками він її впізнав. Впізнаючий без обмеження в часі оглядає особу (осіб). На прохання слідчого особа, яку впізнають, та статисти повинні змінити позу, вчинити якісь дії, також може бути змінено освітлення.

Пред’явлення трупа для впізнання здійснюється з додержанням вимог, передбачених частинами першою і восьмою статті 228 КПК України. Труп пред’являється в одязі, що був на ньому, за необхідності проводиться «туалет трупа». Під час впізнання трупа людини відкритим залишається тільки його обличчя, інші частини накриваються простирадлами. Особа, що впізнає, у разі необхідності може оглянути й інші частини трупа.

Перед тим, як пред’явити для впізнання річ, слідчий, прокурор або захисник спочатку запитує в особи, яка впізнає, чи може вона впізнати цю річ, опитує про ознаки цієї речі і обставини, за яких вона цю річ бачила, про що складається протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати ознаки, за якими впізнає річ, проте може впізнати її за сукупністю ознак, особа, яка проводить процесуальну дію, зазначає це в протоколі. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, річ, яка повинна бути пред’явлена для впізнання, та надавати інші відомості про її прикмети.

5. Порядок пред’явлення для впізнання фотознімків з особою такий самий, як і живих осіб. Фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню, пред’являється особі, яка впізнає, разом з іншими фотознімками, яких повинно бути не менше трьох. Фотознімки, що пред’являються, не повинні мати різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зображення. Особи на інших фотознімках повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.

Основні терміни та поняття: впізнання, узнавання, об’єкти впізнання.

Питання для самоконтролю:

1. Яка слідча дія в обов’язковому порядку передує пред’явленню для впізнання?

2. Які особливості пред’явлення для впізнання живих осіб і трупів?

3. Які особливості пред’явлення для впізнання унікальних предметів (документів)?

Ситуаційні завдання:

1. У підозрюваного, якого потрібно пред’явити на упізнання, відсутнє одне око. Підібрати для пред’явлення осіб, що мають аналогічний дефект, не представилося можливим.

Який може бути знайдений вихід із подібної ситуації?

2. До моменту виникнення необхідності пред’явлення підозрюваного на упізнання він був пострижений наголо в слідчому ізоляторі. Слідчий пред’явив його в такому вигляді. Потерпілий не пізнав підозрюваного. Тоді слідчий на основі фотографій підозрюваного і показань його родичів разом із відповідним спеціалістом підібрав для нього перуку і пред’явив його в ній для упізнання.

Чи припустимо використання перук та інших засобів для відновлення зміненої зовнішності при пред’явленні для упізнання? Чи можливо повторне пред’явлення на упізнання після внесення змін у зовнішність особи, яку впізнавали?

3. Коли потерпілий увійшов до кабінету слідчого, де знаходилися підготовлені для упізнання люди, підозрюваний підвівся зі свого стільця і заявив: «Звичайно, що потерпілий пізнає мене, тому що я сиджу в центрі». Незважаючи на це, слідчий продовжив проведення упізнання, зафіксував показання опознаючого, відбив у протоколі підозрюваного.

Чи правильні дії слідчого? Яке доказове значення результатів слідчої дії в цій ситуації?

4. Після вчинення злочину підозрюваний одержав травму, що змінила його зовнішність (опік обличчя). З урахуванням цього слідчий доручив спеціалісту виготовити його фотографію: а) у такому ракурсі, щоб на фотознімку не була видна обпалена частина обличчя, б) із наступним ретушуванням ураженої частини обличчя. Потім пред’явив фотознімок підозрюваного разом з аналогічними фотографіями потерпілому.

У якій із ситуацій дії слідчого правильні? Коли доцільно пред’явлення об’єктів за фотозображеннями, а не в натурі?

5. Потерпілий на допиті заявив, що зможе впізнати злочинця, але не зміг зазначити ознаки, за якими він може це зробити. Слідчий здійснив пред’явлення на упізнання. Потерпілий чітко пізнав підозрюваного.

Чи припустимо проведення пред’явлення для упізнання, якщо особа не може зазначити ознаки, що індивідуалізувають об’єкт? Яке доказове значення результатів, отриманих при здійсненні упізнання у відзначених ситуаціях?

6. З музею була викрадена робота І.М. Крамського. Коли ця картина була виявлена і вилучена, слідчий пред’явив її на упізнання робітникам музею в одному екземплярі у зв’язку з неможливістю підібрати аналогічні твори. У протоколі він докладно відобразив численні ознаки, за якими робітники музею впізнали викрадену картину (зміст, манера виконання, розмір, стан полотна і т.д.).

Чи припустимо пред’явлення для упізнання в тому вигляді, як це зробив слідчий? Якщо ні, то яким чином потрібно було пред’являти картину?

7. При огляді частин розчленованого трупа з цілком спотвореним обличчям слідчий звернув увагу на зубний протез і специфічний шрам на лівому стегні загиблого, які й були пред’явлені родичам зниклої особи, що впазнали її.

Чи припустимо пред’явлення для упізнання частини трупа або трупа, що розклався?

8. Квитковий касир, якій покупцем була пред’явлена фальшива 20-гривнєва купюра, заявила, що обличчя покупця вона не бачила, але добре запам’ятала особливості його рук. Після затримки підозрюваного слідчий організував його пред’явлення на упізнання по руках. Для цього в ширмі було зроблено шість отворів, через які касиру були пред’явлені три пари рук. Вона впевнено вказала на руки підозрюваного.

Чи правомірно проведення упізнання в такий спосіб?

9. Сліпа потерпіла, даючи показання про викрадені в неї речі, сказала, що зможе пізнати їх за допомогою обмацування. Слідчий пред’явив їй ряд вилучених речей серед аналогічних. Потерпіла чітко виділила всі свої речі, указавши характерні ознаки, що індивідуалізують їх.

Чи є таке упізнання правомірним і таким, що має доказове значення?

10. Свідок у справі про убивство повідомив, що бачив у підозрюваного напередодні вчинення злочину каустичну соду. На питання слідчого, яким чином він встановив, що це була сода, свідок пояснив, що тривалий час працює на підприємстві по виробництву каустичної соди і тому вільно її визначає за зовнішнім виглядом. Підозрюваний заперечив наявність у нього соди та заявив, що свідок очевидно прийняв за неї негашене вапно, що було ним приготовлене для ремонту. Тоді слідчий організував пред’явлення свідку каустичної соди з іншими речовинами, подібними з нею за кольором і структурою, тричі змінюючи супутні об’єкти пред’явлення. В усіх трьох випадках свідок упевнено вказував на каустичну соду.

Чи припустимо пред’явлення для упізнання сипучих речовин? Яке доказове значення мають результати такого упізнання?

11. При відвідуванні разом із робітниками міліції місць відпочинку потерпіла впізнала особу, що вчинила на неї напад, яку було затримано і доставлено до РВВС.

Чи є це упізнанням і як варто оформити факт узнавання злочинця потерпілою?

12. Коли свідок йшов по коридору РВВС у кабінет слідчого, свідок побачив в однієї з кімнат злочинця. Прийшовши до слідчого, він повідомив йому про це. Слідчий сказав: «Тим краще, ми зараз це перевіримо». І провів пред’явлення для упізнання підозрюваного даному свідку.

Чи мав слідчий право пред’являти на упізнання підозрюваного після зробленої свідком заяви? Якщо ні, то як слідувало оформити факт узнавання свідком злочинця?

13. Потерпілому під час виробничої наради надали можливість ознайомитися з водійським складом автотранспортного підприємства. При цьому він упізнав водія, що брав участь у вчиненні крадіжки. Після цього даний водій був пред’явлений йому на упізнання.

Чи припустимо процесуальне пред’явлення для упізнання після проведення непроцесуального упізнання? Якщо ні, то як слідувало використовувати вказівку потерпілого на конкретну особу як таку, що вчинила злочин?

14. Потерпіла зазначила на допиті, що вона піддалася нападу молодих людей, що були у формі учнів ПТУ. Для встановлення підозрюваних слідчий пред’явив їй учнів ПТУ, розташованого в районі місця події, у складі двох груп (приблизно по 35 чоловік). Потерпіла показала на двох учнів як на осіб, що учинили на неї напад.

Чи правильно діяв слідчий? Яке доказове значення вказівки потерпілої на цих осіб? За якими критеріями може бути оцінена достовірність упізнання?

15. У справі було п’ять підозрюваних у вчиненні декількох пограбувань. Один потерпілий показав, що бачив і може пізнати одного з нападників. Слідчий пред’явив йому для упізнання всіх п’ятьох підозрюваних.

Чи припустимо таке пред’явлення?

16. Слідчий при понятих пред’явив потерпілому в справі про шахрайство альбом із фотографіями осіб, що раніше залучалися до відповідальності за шахрайство, серед яких той упізнав злочинця, що було відбито в протоколі пред’явлення для упізнання.

Чи допущена слідчим помилка? Якщо так, то в чому вона полягає?

17. Слідчий пред’явив потерпілому фотознімок підозрюваного, що знаходиться в розшуку, якого він не впізнав. Через три тижні після затримання підозрюваного він був пред’явлений потерпілому і ним упізнаний.

Чи правильно поступив слідчий? У яких випадках припустимо повторне пред’явлення для упізнання?

18. Коли був установлений водій автомашини, на якій злочинець приїхав на місце крадіжки, він показав, що не пам’ятає, де саме вийшов його пасажир, тому що погано знає цей район міста. Слідчий запропонував йому здійснити поїздку по району, щоб відновити в пам’яті місце висадження пасажира. У результаті цього ціль була досягнута.

Що собою представляє ця дія? Як повинні бути оформлені її хід і результати?

Тестові завдання:

1. Пред’явлення для впізнання – це:

а) слідча дія, сутність якої полягає в тому, що уповноважена посадова особа (орган) отримує та фіксує (в установленому процесуальному порядку) показання свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачених про відомі їм факти, що мають значення для розслідування злочину;

б) слідча дія, що полягає в пред’явленні свідкові чи іншій особі об’єктів, які вони спостерігали раніше, з метою встановлення їх тотожності або групової належності;

в) слідча дія, яка заключається в примусовому дослідженні приміщень, місцевості та інших об’єктів, а також окремих громадян із метою виявлення та вилучення знарядь злочину, предметів, документів та коштовностей, що можуть мати значення для розслідування злочину;

г) слідча дія, яка полягає в провадженні за дорученням слідчого, прокурора, суду у встановленій законом процесуальній формі дослідження різних об’єктів певними спеціалістами і отримання на основі цих досліджень висновків.

2. Об’єктами пред’явлення для впізнання є:

а) особи (живі люди, трупи), предмети;

б) предмети та тварини;

в) особи (живі люди, трупи), предмети та тварини;

г) трупи та предмети.

3. Метою пред’явлення для впізнання є:

а) отримання правдивої інформації про обставини, що мають значення по справі;

б) встановлення тотожності, схожості або відмінності пред’явленого об’єкта з тим, який особа, що впізнає, зберігла в пам’яті;

в) виявлення та вилучення знарядь злочину, предметів, документів та коштовностей, що можуть мати значення для кримінальної справи;

г) отримання висновків на основі дослідження різних об’єктів певними спеціалістами.