Фіксація результатів обшуку та виїмки

Про проведення обшуку та виїмки складається прото­кол, який є джерелом доказів. Він має відповідати загаль­ним вимогам, передбаченим ст. 85 КПК, а також спеціаль­ним вимогам ст. 188 КПК, і складається з трьох частин: вступної, описової, заключної.

У вступній частині зазначається коли, де, ким, на якій підставі, у кого, в присутності яких осіб проведено об­шук чи виїмку. Тут також зазначається, що перед обшу­ком чи виїмкою слідчий запропонував добровільно видати предмети чи документи і яку було дано на це відповідь.

Описова частина містить відомості про об'єкти пошу­ку, умови їх зберігання та способи маскування. Якщо під час обшуку виявлено тайник, необхідно детально описати його конструкцію, вказати розміри, місцезнаходження, яким чином приховано тощо.

У протоколі необхідно зазначити загальні та окремі ознаки виявлених предметів

У протоколі обшуку зазначається, в якому місці та за яких обставин виявлено ті чи інші предмети пошуку (ст. 188 КПК). Необхідно описати, яким чином зберігалися такі предмети; відкрито чи переховувалися у спеціальних тай­никах, інших суб'єктивно недоступних місцях.

У заключній частині зазначається, які предмети ви­лучені, як вони упаковані й опечатані. За наявності заяв і зауважень присутніх їх заносять до цієї частини протоко­лу обшуку чи виїмки.

Протокол складається у двох примірниках. Другий примірник вручається особі, в якої було проведено обшук чи виїмку, або представникові підприємства, установи чи організації, де було проведено слідчу дію. Протокол підпи­сують слідчий, особа, у якої проводився обшук чи виїмка, та запрошені особи, які були при цьому присутні.

Додатковими способами фіксації результатів обшуку і виїмки є фото- та відеозйомка, складання різних планів і схем.

74. Поняття, мета та об'єкти пред'явлення для впізнання

Пред'явлення для впізнання — слідча дія, що поля­гає в пред'явленні свідкові чи іншій особі об'єктів, які вони спостерігали раніше, з метою встановлення їх то­тожності або групової належності.

Одночасно ця дія передбачає показ певних об'єктів в умовах, що дозволяють сприймати загальні та окремі ознаки. Тотожність при впізнанні встановлюють за озна­ками об'єктів, сприйнятих особою і збережених в її пам'я­ті. Це окрема форма Ідентифікації, яка істотно відрізня­ється від випадків ідентифікації за матеріальними сліда­ми. У процесі впізнання свідок спостерігає ознаки пред'яв­леного об'єкта, порівнює та співставляє їх із збереженими в пам'яті й доходить певного висновку щодо наявності чи відсутності тотожності або групової належності об'єкта.

Пред'явлення для впізнання регламентовано стаття­ми 174—176 КПК, що дає змогу вірно вирішити питання про відокремлення цієї слідчої дії з інших. Цьому ж слугу­ють розроблені криміналістикою тактичні правила прове­дення впізнання.

Об'єктами пред'явлення для впізнання є особи (живі люди і трупи), предмети, тварини.

75. Підготовка до пред'явлення для впізнання

Пред'явленню для впізнання повинно передувати ви­конання процесуальних та деяких допоміжних дій, а саме:

а) попередній допит особи, яка впізнає;б) підбір об'єктів, серед яких необхідно провести впіз­нання;в) визначення місця і умов пред'явлення для впізнання;г) визначення необхідного комплексу науково-техніч­них засобів.

Під час допиту перед пред'явленням для впізнання з'я­совують:

а)місце, час, спосіб та інші обставини злочину;

б) прикмети особи, яку впізнають (найчастіше злочин­ця), ознаки його одягу, а також ознаки речей чи інших об'єктів.

Статтями 174, 175 КПК встановлено, що слідчий до проведення впізнання повинен допитати свідка (потер­пілого, підозрюваного, обвинуваченого) про зовнішній ви­гляд і прикмети чи ознаки об'єкта, а також про обставини, за яких він бачив цей об'єкт. Залежно від об'єктів, що під­лягають впізнанню, допит, який передує впізнанню, має деякі особливості.

Допит, який передує впізнанню живих осіб, повинен бути спрямований на з'ясування:

а) обставин, за яких впізнаючий бачив особу в зв'язку зі злочином;

б) зовнішності та прикмет цієї особи;

в) психологічного стану впізнаючого;

г) його фізіологічного і психічного стану (зір, слух, осо­бливості пам'яті тощо).

Під час допиту, що передує пред'явленню для впізнан­ня трупа (коли допитуються особи, у яких зникли родичі чи близькі), необхідно з'ясувати такі дані: ім'я, прізвище, по батькові, вік, фах, зовнішні прикмети, ко­ли особу бачили востаннє, як вона була одягнена, які речі були при ній, а також інші особливості зовнішності.

Допит, що передує пред'явленню для впізнання пред­метів, необхідно розпочинати з встановлення обставин, за яких впізнаючий бачив предмет, а далі з'ясовувати ознаки предмета та його особливості, що відрізняють його від інших.

Якщо пред'явленню для впізнання підлягає тварина, то крім її загальних ознак (масть, порода) з'ясовуються особливі прикмети.

76. Порядок пред'явлення для впізнання живих осіб, трупів, предметів і тварин

Відповідно до статей 174, 175 КПК особу, яка підлягає впізнанню, пред'являють впізнаючому разом з іншими особами тієї ж статі (не менше трьох), які не мають різких відмінностей у зовнішності та одязі, а предмети — серед інших однорідних предметів.

Об'єкт впізнання має бути в одязі, який суттєво не відрізняється від того, що був на ньому в момент спостереження його впізнаючим. Інші особи, серед яких його пред'являють для впізнання, також не повинні мати різких відмін в одязі (ст. 174 КПК).

Застосування у пред'явленні для впізнання науково-технічних засобів — кіно-, відеотехніки, фотоапаратів, ма­гнітофона тощо — є однією з важливих умов, що забезпе­чують ефективність його проведення, фіксації перебігу і результатів. Використання їх залежить від виду впізнан­ня, ознак об'єкта, що підлягає впізнанню, та інших даних.

Впізнання живих осіб провадиться у випадках, коли: а) особа, яка підлягає пред'явленню, не була раніше відома свідкові, але спостерігалася ним у зв'язку зі злочинною подією; б) свідок знав раніше пред'явлену особу, але не мо­же дати необхідних даних про неї.

Процес пред'явлення можна поділити на три стадії. На першій стадії перед пред'явленням особи для впізнання, в присутності понятих їй пропонують зайняти будь-яке місце серед інших осіб і роз'яснюють її права. На другій стадії впізнаючий запрошується до приміщення, де зна­ходяться всі учасники впізнання, його попереджають про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправди­вих показань (якщо це потерпілий або свідок) та за відмову від дачі показань (якщо це свідок). Після цього у особи, яка впізнає, з'ясовують, чи задовольняють її умови, чи їй доб­ре видно зовнішні прикмети всіх осіб. При позитивній відповіді впізнаючому пропонують подивитися на групу осіб, впізнати серед них потрібну особу і пояснити, за яки­ми ознаками він її впізнав. Третя стадія полягає у встановленні тотожної чи групової належності або відмінності конкретного об'єкта. Названі впізнаючим прикмети, ознаки повинні бути вира­жені в певній формі. Результат пред'явлення для впізнання може бути по­зитивним, коли впізнаючий заявляє про впізнання і вказує не тільки загальні прикмети і ознаки, а й особливі, на яких ґрунтувалося впізнання.

Впізнання людей може проводитись також за голосом, особливостями мови і ходи. При пред'явленні для впізнан­ня за голосом повинні бути створені певні умови:

а) для відтворення звукової мови (приміщення з пев­ними акустичними даними тощо);

б)для аналізу і оцінки голосу особи, яку впізнають (для цього використовують дві суміжні кімнати з відчине­ними дверима чи тонкою перегородкою між кімнатами, на відкритій місцевості користуються парканом, деревами тощо, які б не дозволяли впізнаючому бачити особу, котру впізнають);

в)всі учасники мають бути поділені на дві групи: в од­ній — слідчий, впізнаючий, двоє понятих, а також фахівці та інші учасники слідчої дії, в другій — особа, яка допома­гає слідчому (наприклад, співробітник міліції), поняті, осо­ба, яку впізнають, та особи, що ведуть з нею розмову;

г) зміст розмови, відтвореної під час впізнання, не по­винен стосуватися розслідуваної справи, але в її тексті мають бути слова, які чув впізнаючий в момент спостере­ження.

Можливо впізнання за особливістю ходи, оскільки хо­ду характеризують довжина кроку даної людини, кут роз­гортання стопи, швидкість руху. Осно­вними умовами проведення впізнання за особливостями ходи слід вважати такі:

а) вибір місця проведення, що забезпечує відтворення ознак ходи і можливість їх спостереження впізнаючим;

б) пред'явлення особи, яку впізнають, серед інших осіб, як мають схожі ознаки ходи;

в) особа, яку впізнають, не повинна знати про те, що за нею спостерігають;

г) впізнаючому повинно бути надано досить часу для спостереження ходи пред'явлених осіб.

У практиці розслідування зустрічаються два основних випадки пред'явлення трупа для впізнання. Перший ви­падок має місце при організації пред'явлення відразу ж після огляду місця події, Другий випадок — коли на мо­мент впізнання є дані про зникнення певної особи, допитують її близьких чи знайомих, а потім пред'являють їм труп для впізнання.

Пред'явлення трупа для впізнання слід проводити в тому одязі, що є на ньому, при необхідності цьому повинен передувати «туалет трупа», що полягає у видаленні бруду і крові з його обличчя, приведенні у звичайний вигляд за­чіски. Тільки в особливих випадках, до яких слід віднести наявність значних ушкоджень на обличчі чи його зміну внаслідок довгого перебування у воді тощо, можна визнати доцільною реставрацію обличчя трупа. Для ідентифікації особи необхідно широко використовувати прикмети, що є на трупі, а для цього слід надати впізнаючому можливість оглянути обличчя трупа, а в разі необхідності — все тіло. При пред'явленні трупа для впізнання слід враховувати деякі дані психології, оскільки трапляються випадки по­милкового впізнання внаслідок психологічного настрою­вання, самонавіювання тощо; іноді при цьому необхідна присутність судово-медичного експерта.

Порядок пред'явлення для впізнання предметів і тва­рин здійснюється так само, як і при впізнанні живих осіб. Пред'явлення для впізнання тварин не регламентується КПК, але процес такого впізнання здійснюється з дотри­манням тих самих криміналістичних прийомів, що викори­стовуються при пред'явленні для впізнання предметів. У слідчий практиці нерідко виникає необхідність пред'яв­лення для впізнання живих осіб, трупів, предметів та ін­ших об'єктів за фотознімками.

Впізнання за фотознімками живої особи проводиться, коли вона відсутня, але слідчий має її фотознімки.

77. Фіксація результатів пред'явлення для впізнання

Згідно зі статтями 85, 176 КПК про пред'явлення для впізнання, як і про інші слідчі дії, складається протокол. Для фіксації пред'явлення для впізнання застосовуються також фотографування, кіно-, відеозйомка та звукозапис.

Протокол пред'явлення для впізнання повинен мати вступну, описову і заключну частини.

У вступній частині зазначаються такі дані: місце і дата складання протоколу; посади і прізвища осіб, які проводять слідчу дію; прізвища і адреси понятих; прізвища інших учасників даної слідчої дії (фахівець, працівник міліції та ін.); статті КПК, з дотриманням яких проводить­ся слідча дія; вказівка про роз'яснення понятим їх прав, обов'язків, а також про місце безпосереднього проведення цієї слідчої дії. Якщо впізнаючим є потерпілий чи свідок, то потерпілий попереджається про кримінальну відпо­відальність за дачу неправдивих показань, а свідок — ще й за відмову від дачі показань із засвідченням цього їхніми підписами.

В описовій частині протоколу викладаються відомості щодо осіб, яких пред'являють, та інших об'єктів з описом їх прикмет і ознак. Стосовно живих осіб зазначаються прізвище, ім'я, по батькові, вік, зріст, будова тіла, колір волосся, тип обличчя. Не менш важливо описати в прото­колі ознаки одягу — вид, фасон, колір, покрій тощо. При пред'явленні предметів зазначаються (наприклад, щодо годинника): форма, розмір, колір металу корпусу, циферб­лат, вид кріплення — ремінець, браслет, ланцюжок тощо. У протоколі повинно бути зазначено, що впізнаючий сам зайняв певне місце серед інших пред'явлених осіб.

У заключній частині протоколу зазначаються час по­чатку і закінчення пред'явлення для впізнання, чи прово­дилась фото-, відеозйомка (тип апарата, чутливість плівки тощо), зауваження, які надійшли від учасників пред'яв­лення для впізнання, якщо такі мали місце. Протокол під­писується слідчим і всіма учасниками даної слідчої дії.

Якщо під час пред'явлення для впізнання застосову­вався звукозапис, слідчий повинен повідомити про це всіх учасників впізнання і зробити відповідну відмітку в прото­колі. У ньому також повинні бути дані про марку магніто­фона, тип стрічки, швидкість тощо.