Види та методи судово-оперативної фотозйомки

Спосіб — це порядок дії, спрямований на вирішення завдань щодо використання фотографії: що, як, у якій по­слідовності, за допомогою яких засобів; що і як показати на фотознімках. Методи судової фотографії — це сукупність способів (правил і рекомендацій) щодо обрання фототех­нічних засобів і прийомів їх застосування. Сукупність ме­тодів і способів (прийомів) зйомки відносно особливостей криміналістичних об'єктів становлять види зйомки.

У судово-оперативній фотографії найпоширенішим ви­дом зйомки є фотозйомка місця події.

Розрізняють чотири види фотографічної зйомки на місці події: орієнтуючу, оглядову, вузлову і детальну. Орієнтуюча зйомка своїм завданням має фіксацію пев­ного об'єкта або місця події разом із оточуючими його пред­метами, будівлями, місцевістю, тобто орієнтуючий знімок повинен містити зображення власне місця події на фоні оточуючих предметів чи місцевості.

Оглядова зйомка застосовується для фіксації загаль­ного вигляду місця події без оточуючих предметів. Вузлова зйомка — це зйомка частин (вузлів) об'єкта. Вузол — це частина місця події, де виявлені сліди злочи­ну. Детальна зйомка — це зйомка окремих слідів, пред­метів, деталей обстановки місця події, її завжди провадять масштабним способом: великим планом із масштабною лінійкою.

Фотографічна зйомка трупа

Фотозйомка слідів рук на місці події

Упізнавальна фотозйомка застосовується для фікса­ції зовнішності злочинців, з метою використання їх знімків у криміналістичному обліку, під час розшуку та іденти­фікації, а також щодо невпізнаних трупів для обліку їх та встановлення осіб загиблих.

Методи судово-оперативної фотографії різноманітні, але основними є панорамна, вимірювальна, стереоскопічна та репродукційна фотозйомка.

Панорамна фотозйомка полягає в суворому послідов­ному фотографуванні частин місцевості чи приміщення за горизонталлю чи вертикаллю, а також довгих, високих споруд і окремих великих об'єктів, що не вміщаються в один кадр великого плану. Розрізняють лінійну, кругову і яру­сну панораму.

Вимірювальна зйомка призначена для одержання фо­тознімків, за якими можна визначити розміри сфотогра­фованих об'єктів і відстані між ними. Така зйомка може бути виконана кількома способами: з масштабною ліній­кою, зі стрічковим (глибинним) або квадратним масштабом.

Стереоскопічна зйомка — це метод одержання знімків, який дозволяє повніше сприймати об'єм сфотографованих предметів. Об'єкт фотографується з двох різних точок, які відповідають позиції лівого і правого ока. Два знімки утво­рюють стереопару, яку розглядають через стереоскоп.

Репродукційна фотозйомка — це система прийомів фіксації площинних об'єктів. Вона застосовується для від­творення фотографічними способами плоских оригіналів (документів, фотознімків, креслень, схем, малюнків та ін.). У про­цесі репродукційної зйомки необхідно: а) рівномірно освіт­лювати всю поверхню об'єкта; б) забезпечити паралель­ність взаємного розташування негативного матеріалу і об'єкта; в) оптична вісь об'єктива повинна проходити че­рез центр об'єкта.

Судово-оперативна зйомка місця події

У судово-оперативній фотографії найпоширенішим ви­дом зйомки є фотозйомка місця події. До фотографічної фіксації місця події ставляться такі вимоги:

1)порядок фотозйомки та процедури огляду місця по­дії є взаємопов'язаними;

2) фотозйомка повинна передувати іншим методам фіксації;

3) засоби і методи фотозйомки обираються залежно від ситуації огляду, для забезпечення повноти, всебічності та точності фіксації;

4) сукупність фотознімків повинна давати достатньо повне й ясне уявлення про обстановку злочину, його сліди і деталі;

5)до внесення якихось змін в обстановку слід сфотог­рафувати загальний вигляд місця події і взаємне розташу­вання об'єктів; окремі сліди і предмети спочатку фотогра­фуються у тому вигляді, в якому вони були виявлені.

Розрізняють чотири види фотографічної зйомки на місці події: орієнтуючу, оглядову, вузлову і детальну.

Орієнтуюча зйомка. Місце події слід фотографувати на фоні предметів, що можуть слугувати орієнтирами. провадиться звичайним або панорамним методом.

Оглядова зйомка. Аби за­фіксувати взаємне розташування найважливіших об'єк­тів, відобразити їх специфіку, зйомку провадять із різних боків. Важливою вимогою щодо оглядових знімків є повно­та зображення місця події.

Вузлова зйомка. При такій зйомці великим планом фотографуються пе­вні ділянки місця події, що мають важливе значення, та об'єкти, з якими були пов'язані дії злочинця

Детальна. Детальній зйомці піддаються насамперед пред­мети і сліди, які не можуть бути вилучені з місця події, швидко змінюють свої властивості або мають небезпеку їх ушкодження.

Судово-дослідницька фотографія

Спеціальні методи фотозйомки в лабораторних умовах

Фотографічна зміна контрастів При цьому використовуються ефект контрасту за яркістю (у одноколірних об'єктів за світлістю, що виникає в результаті неоднакового відбиття світла або нерівномірності освітлення), за кольором (відмінності об'єктів чи їх частин за кольором), тіньовий контраст (виникає за раху­нок тіней, які утворюються від нерівностей поверхні об'єкта).

Кольороподіл — це процес збільшення кольорового контрасту шляхом дослідження або фотографування об'єк­та крізь спеціальний світлофільтр.

Кольорова трансформація — це посилення кольоро­вого контрасту шляхом передачі на фотознімку одних ко­льорів іншими, більш насиченими.

Мікрофотографія — це фотозйомка, що застосовується для виявлення мікроструктури І мікрорельєфу досліджу­ваних об'єктів. В експертній практиці використовуються методи фо­тозйомки в невидимих променях спектра. Позитивний ре­зультат дає фотозйомка в Інфрачервоних, ультрафіолето­вих чи рентгенівських променях.

Поняття трасології та її значення

Трасологія — це галузь криміналістичної техніки, яка вивчає матеріально-фіксовані сліди, закономірності їх утворення і розробляє прийоми, методи та науково-технічні засоби їх виявленпя, фіксації, вилучення і дос­лідження.

У трасології за слідами можна встановити:

1) індивідуальну тотожність об'єкта, яким утворений слід (ідентифікувати об'єкт);

2) групову належність об'єктів (тип, клас, рід, вид, різ­новид);

3) механізм і умови виникнення слідів, слідоутворення (вид сліду, напрямок і кут взаємодії об'єктів тощо);

4) окремі обставини злочинної події (спосіб проникнен­ня у житло, кількість учасників події, їх анатомо-фізіологічні особливості, напрямок пересування злочинців, вико­ристання транспортних засобів, орієнтовно час вчинення злочину та ін.).

Поняття сліду в трасології. Механізм слідоутворення

У широкому розумінні, слід — це результат будь-якої матеріальної зміни первинної об­становки внаслідок учинення злочину: матеріально-фіксо­вані зміни одного об'єкта на інший; поява чи зникнення тих чи інших предметів, порушення первинного положен­ня, місцезнаходження, стану різних об'єктів. Традиційно трасологія вивчає сліди тільки у вузькому розумінні, а саме матеріально-фіксовані відображення зо­внішньої будови одного об'єкта на іншому (сліди-відобра­ження). Механізм слідоутворення — це система компонентів процесу утворення слідів-відображень. Матеріально-фіксовані сліди виникають у результа­ті механічної контактної взаємодії двох об'єктів: один об'єкт утворює слід (той, який залишив слід) — слідоутворюючий об'єкт, інший — сприймає змінення (на якому утворився слід) — слідосприймаючий. Ділянки поверхні об'єктів, якими вони стикаються під час утворення сліду, називаються контактними поверхнями, а факт взаємо­дії — слідовим контактом. Слід виникає за умови, що слідоутворюючий об'єкт є твердішим, ніж слідосприймаючий і діє з такою силою, яка зможе викликати його відбиття.

Класифікація слідів

Залежно від роду слідоутворюючих об'єктів виділя­ють сліди людини, сліди тварин, сліди предметів. Стосовно конкретних слідоутворюючих об'єктів, то найчастіше зу­стрічаються сліди рук, ніг, зубів, транспортних засобів, знарядь злому та Інструментів. Залежно від механізму утворення слідів розрізняють сліди об'ємні та поверхневі; статичні й динамічні; локальні та периферичні.

Об'ємні (вдавлені) сліди відображають зовнішню бу­дову слідоутворюючого об'єкта в об'ємі, тобто у всіх трьох його вимірах Поверхневі (площинні) сліди виникають в результаті змін, що відбуваються на поверхні слідосприймаючого об'єкта (за двома вимірами — довжиною і шириною). Поверхневі сліди звичайно поділяють на два види: сліди нашарування і сліди відшарування. Поверхневі сліди можуть бути видимими і невидими­ми.

Залежно від стану об'єктів на момент слідоутворення виникають статичні або динамічні сліди.

Статичні сліди виникають в момент спокою (статики), котрий наступає під час механічної взаємодії слідоутво­рюючого і слідосприймаючого об'єктів, які контактують у перпендикулярному напрямку. Динамічні сліди виникають в результаті самого руху одного або обох об'єктів слідоутворення. Кожна точка утворюючої поверхні залишає слід у вигляді лінії (траси).

Залежно від місця, на якому відбулися зміни слідосп­риймаючого об'єкта, вирізняють локальні та периферичні сліди. Локальні сліди виникають у межах контакту взаємо­діючих об'єктів Навколо локального сліду поверхня слідосприймаючого об'єкта залишається незмінною. Периферичні сліди виникають за межами контактної взаємодії слідоутворюючого і слідосприймаючого об'єктів. Сліди бувають механічного, хімічного, біологічного, тер­мічного походження.