Особливості розслідування зловживання владою або службовим становищем

При розслідуванні цих злочинів насамперед з'ясову­ються:

1) мета і форма зловживання владою або службовим становищем;

2) у чиїх інтересах здійснено це зловживання;

3) чи усвідомлювала службова особа, що перевищує межі своїх повноважень;

4) чи не пов'язане зловживання з порушенням служ­бової, фінансової, технологічної дисципліни;

5) як реагували вищестоящі структури на факти злов­живань, чи були сигнали про ці факти.

Найбільш типовими початковими слідчими діями є виїмка й огляд документів, зразків продукції, допит свід­ків, обшук і допит підозрюваних.

Огляд документів і допит свідків розраховані на одер­жання первинних даних про зловживання службовим ста­новищем. Первинні документи співставляються з даними статистичної звітності, наказами про штатні перестанов­ки, заохочення, офіційні обов'язки посадових осіб і факти­чно виконувану ними роботу, використання майна, транс­портних засобів.

При розслідуванні зловживань, пов'язаних із пору­шенням технологічного процесу, випуском на товарний ринок або реалізацією недоброякісної продукції, необхідно провести огляд виробничого обороту, вилучити проби і зразки.

Розслідування злочинів про перевищення влади або службових повноважень, передбачених ч. 1 ст. 365 КК, необхідно починати з виїмки та огляду документів, допиту свідків, а злочинів, передбачених ч. 2 ст. 365 КК, — з допи­ту, судово-медичної експертизи потерпілого, в разі засто­сування зброї — судово-балістичної експертизи, допиту підозрюваного та ін.

Подальше розслідування зловживань владою або слу­жбовим становищем (ст. 364 КК) полягає в уточненні моти­вів зловживання, фіксації його обставин, визначенні роз­міру заподіяної шкоди.

При допиті обвинуваченого необхідно одержати відо­мості про умови його роботи; мотиви, якими він керувався, здійснюючи певні дії; обставини, що викликали шкідливі наслідки; хто, на думку обвинуваченого, винний в настанні цих наслідків; службову кваліфікацію обвинуваченого і досвід роботи в даній галузі і на цій посаді; характер його стосунків із керівними особами, обґрунтованість І закон­ність їх розпоряджень.

При розслідуванні службових зловживань можуть приз­начатися судові експертизи: судово-економічна — для пе­ревірки фінансових і господарських операцій підприємст­ва, організації або окремих посадових осіб; для перевірки промислового, товарного, фінансового планування, відпо­відності звіту установи дійсності; судово-товарознавча — встановлення якості готових промислових і продовольчих товарів, їхня сортність, вартість; судово-технічна — для з'ясування причин аварій, порушень технологічних проце­сів, термінів будівництва тощо; криміналістична — щодо дослідження документів (почеркознавчі, авторознавчі, тех­нічні експертизи документів).

Криміналістична характеристика крадіжок

Кри­міналістична характеристика крадіжок містить відомості про своєрідні ознаки (елементи): обстановку, в якій готую­ться і вчиняються крадіжки; предмет злочинного посяган­ня; способи вчинення крадіжок; типові сліди; особу злочин­ця {типи і характер злодійських груп, мотиви поведінки тощо); особу потерпілого від злочину.

Одним з елементів криміналістичної характеристики крадіжок є обстановка, в якій готуються і вчиняються ці злочини. Крадіжки належать до групи злочинів, місце вчинення яких локалізується просторово і здебільшого об­межене невеликою площею (ділянкою місцевості, при­міщенням тощо). За характером зв'язку злочинних дій з особливостями місця їх вчинення можна виділити три різ­новиди крадіжок:

а) місце заздалегідь обирається злочинцем і є одним із чинників формування способу приготування і вчинення крадіжки.

б) місце, яке пов'язане з предметом крадіжки (склади, будівельні майданчики та ін.);

в) крадіжки, в яких вибір місця реалізації злочинних дій випадковий (кишенькові крадіжки).

Таємний характер крадіжок обумовлює вибір відповід­ного часу їх вчинення.

Важливе місце серед елементів криміналістичної ха­рактеристики крадіжок посідають відомості про предмет злочинного посягання. Так, під час квартирних крадіжок, як правило, викрадаються гроші, коштовності, антикваріат, предмети релігійного

Визначення предмета крадіжки під час розслідування конкретного злочину сприяє встановленню інших його елементів, зокрема, окремих характеристик особи злочин­ця, обстановки вчинення тощо.

способів вчинення злочинів даного виду. від­різняються кваліфікованими способами їх вчинення, що включають різноманітні дії по підготовці до крадіжки, без­посередньому заволодінню матеріальними цінностями (май­ном), а також приховуванню слідів злочинного посягання. До числа дій злочинців по підготовці до вчинення крадіж­ки слід віднести такі:

1) вибір об'єкта крадіжки;

2) вивчення об'єкта крадіжки й обстановки, в якій зло­дію доведеться діяти.

3)вибір найбільш ефективного способу безпосередньо­го заволодіння майном, а також підготовка необхідних тех­нічних засобів, за допомогою яких буде здійснений зло­чинний намір;

4)вибір способу приховання слідів крадіжки, в тому числі приховання чи збут викраденого;

5)попередню змову між співучасниками крадіжки, розподіл ролей і визначення ступеня участі кожного у підготовлюваному злочині, а також при необхідності — забез­печення «алібі» та Ін.

найбільш поширеними є квартирні крадіжки і крадіжки майна із закритих примі­щень. дозволяє об'єднати способи безпосереднього проник­нення у приміщення у три групи.

До першої групи належать способи, які виключають застосування будь-яких технічних засобів, — так званий «безінструментальний».

Другу групу способів учинення крадіжок з приміщень складають дії, вчинені з застосуванням технічних засобів, що полегшують реалізацію злочинного наміру.

Третю групу складають способи вчинення крадіжок майна, матеріальних цінностей з приміщень, доступ до яких є вільним.

Певні особливості мають й способи приховування зло­чину. Часто вживаються заходи для знищення, маскування і фальсифікації слідів на місці злочину.

Відомості про спосіб учинення крадіжки дозволяють визначити деякі особливості особи, яка вчинила даний злочин (стать, вік, рід занять тощо).

Одним з елементів криміналістичної характеристики крадіжок є відомості про типові сліди та інші джерела. На місці події сліди залиша­ють: а) злочинець (сліди рук, ніг, зубів, губ, крові, слини, інших виділень, губної помади, мікрочастинок одягу і взуття, запахові сліди та ін.) та б) знаряддя злочину.

У криміналістичній характеристиці крадіжок особливе місце посідають відомості про особу злочинця. Злочинців, які вчиняють крадіжки, можна умовно поділити на дві групи:

1) професіональні злодії, для яких крадіжки є основ­ним джерелом існування.

2) особи, які вчинили крадіжку через якісь конкретні обставини, що склалися

У криміналістичній характеристиці крадіжок особис­того майна громадян слід виділити такий елемент, як особа потерпілого. Взаємозв'язок «злочинець — потерпілий» часто посідає ключове місце у виявленні різноманітних об­ставин. У криміналістичній характеристиці крадіжок голо­вним чином акумулюється інформація про потерпілого та його поведінку, що дозволяє дійти висновків про специ­фіку його взаємовідносин зі злочинцем, спосіб виникнення цього зв'язку. Основні обставини, які слід встановити під час роз­слідування крадіжок, такі:

а) факт таємного викрадення майна;б) місце, час та умови вчинення крадіжки;в) предмет крадіжки (що викрадено злочинцем), його вартість, ознаки;г) спосіб вчинення крадіжки, технічні засоби, які були застосовані для таємного викрадення і приховання;ґ) тривалість перебування і конкретні дії злочинця на місці крадіжки;д) суб'єкт крадіжки (ким воно вчинено), винність у її вчиненні, мотиви поведінки;є) наявність злочинної групи та роль кожного з її членів;є) спосіб, час та місце збуту вкраденого;ж) обставини, що сприяли вчиненню крадіжки;з) обставини, що впливають на ступінь і характер об­винувачення.