Форми рецепції римського права

Тепер можемо перейти до з'ясування форм рецепції рим­ського приватного права» Наприклад, це може бути вивчення, коментування та засвоєння положень римського права або використання його як взірця при створенні кодифікованих актів законодавства. Крім того, рецепція можлива й у формі вивчення та усвідомлення юристами, котрі застосовують пра­во, або потенційними законодавцями головних засад римського права. При цьому спеціальні кодифікаційні акти мо­жуть не прийматись, але дух, ідеї реципованої системи права глибоко проникав у правову систему яка сприймає.

Підсумовуючи, виокремимо такі форми рецепції римського права:

— вивчення в навчальних закладах як юридичної загально­освітньої дисципліни з метою формування світогляду май­бутніх правників;

— вивчення римського права як надбання культури;

— дослідження, аналіз та коментування юридичних дже­рел;

— безпосереднє застосування норм та положень раніше чинного права;

— використання норм позитивного права як взірця при створенні нормативних актів (особливо при реалізації коди­фікаційних проектів);

— використання методики створення нормативних актів або їхнього застосування;

— сприйняття та використання головних засад, ідей та ка­тегорій, накопичених попередніми системами права.

При цьому слід мати на увазі, що реально рецепція майже ніколи не відбувається в якійсь одній формі. Найчастіше має місце сполучення кількох форм з переважанням якоїсь з них.

Види і типи рецепції римського права

Рецепція права може бути різних видів.По-перше, слід розрізняти прямі (первинні) та похідні, (вторинні) рецепції. Це пов'язане з тим, що рецепція не обовязково є прямим, безпосереднім контактом у часі Ідеї римського права, окремі його положення, правничі рішення досить часто реципуються опосередковано, наприклад, шля­хом запозичення ідей з правничої системи або законодавства окремої країни, де рецепція вже відбулася раніше («вторин­на» або «похідна» рецепція). Типовий приклад — запозичен­ня багатьма країнами положень Кодексу Наполеона або Ні­мецького цивільного кодексу (хоч, власне, й вони є результа­том вторинної рецепції — проміжною ланкою для них були кодифікаційні акти, створені за Юстиніана).

По-друге, рецепція також може бути не лише явною, а й латентною (прихованою). Це відбувається, наприклад, у тих випадках, якщо запозичення певних ідей або якихось засад, принципових рішень тощо зроблено у процесі право-творення фактично на підґрунті вже відомої раніше системи права, але з проголошенням (офіційно, напівофіційно тощо) принципово іншого підходу. З таким видом рецепції зустрі­чаємось, наприклад, коли йдеться про правотворення у ра­дянській державі, або. в інших країнах, де панувала чи панує соціалістична концепція цивільного права, що відкидає у ці­лому чи у визначенні засадних принципів суть та головні Ідеї приватного права взагалі та права римського зокрема. У такому разі запозичення, як правило, все ж таки відбуваєть­ся, але офіційно проголошується відмова від «застарілих» принципів.

Завершуючи розгляд загальних положень рецепції рим­ського права, слід також проаналізувати можливі її типи.

З певною мірою узагальнення можна виокремити східноєвропейський (візантійський) та західноєвропейський типи рецепції римського проба.

Східноєвропейський (візантійський) тип рецепції має такі риси:

— грунтується на одній, чітко встановленій ідеологічній максимі;

— не має, як правило, глибокої науково-теоретичної бази;

— провадиться «за ініціативою зверху», не обов'язково бу­дучи зумовленою потребами суспільства або навіть не відпо­відаючи його потребам;

— обмежується декількома видами форм рецепції, Найчас­тіше — обранням зразків для наслідування.

Західноєвропейський тип рецепції:

— ґрунтується на плюралізмі політичних та правових думок;

— має надійне методологічне підґрунтя (теоретичну базу);

— є компромісом дії різних політичних, економічних, соці­альних сил;

- відбувається внаслідок «ініціативи знизу» (як реалізація соціальних, культурних, економічних та інших потреб).

Оскільки особливості кожного з цих типів рецепції істот­но впливають на її перебіг надалі вивчення питань ре­цепції римського права слід узгоджувати з цими катего­ріями.

Римське право в незалежній Україні

Римське право та юриспруденція незалежної України пе­ребувають, так би мовити, у нестійкому динамічному зв'язку, який почав формуватися ще в СРСР у період так званої «пе­ребудови» 80-х років.

Сутність змін, що намітилися в той час, полягає у визнанні існування і навіть пріоритету так званих загальнолюдських цінностей, в тому числі суверенітету особи, можливості мати приватну власність, вільно укладати угоди, що не суперечать моральності та не порушують Права інших суб'єктів, права вимагати від держави виконання нею зобов'язань перед гро­мадянами тощо.

Перші ознаки такого підходу намітилися вже у зміні ра­дянської правової доктрини наприкінці 80-х років і знайшли відображення в проекті Основ цивільного законодавства 1991 р. Однак повною мірою вони проявилися в Україні вже після проголошення незалежності.

Непростий процес правотворення робить особливо акту­альною проблему визначення місця римського права в Украї­ні XXI ст. Адже, як згадувалося вище, римське право є од­нією з підвалин сучасної європейської цивілізації. Отже, від того, наскільки великим буде вплив його ідей в Україні, знач­ною мірою залежить готовність нашої держави до Інтеграції в європейську спільноту.

Враховуючи ці обставини, спробуємо визначити місце рим-ського права в концепції права України взагалі та приватного права зокрема.

Вплив римського права може проявлятися нині в націо­нальних системах права, головним чином, у таких:

— вплив на філософію права;

— вплив на правотворення;

— вплив на формування правосвідомості;

— вплив на формування загальної правової культури прав-ника (особливо у галузі приватного права).

Можна стверджувати, що на межі тисячоліть українське право відображає всі ці тенденції.

По-перше, як зазначалося, наприкінці XX ст. було визнано вплив римського права на філософію права, що намітився в останні роки століття. Римське право починає все більше привертати увагу дослідників, захищається кілька кандидат­ських та докторських дисертацій з питань рецепції римського права в Україні, здійснюються спроби усвідомити особливос­ті цього процесу.

По-друге, в результаті розширення методологічної бази мі­няються підходи до правотворення у галузі приватного (ци­вільного) права. Створюється Цивільний кодекс України, який справедливо оцінюють як Кодекс приватного права.

По-третє, хоч і повільно, але відбуваються зрушення у правосвідомості громадян. Було б невиправданим оптиміз­мом стверджувати, що повага до закону є моральним імпера­тивом сьогодення, однак принаймні з'являється впевненість, що захист прав через суд є ефективнішим, ніж адміністративні шляхи до справедливості.

По-четверте, певні зрушення намітилися в усвідомленні значення римського права для формування загальної культу­ри правника. Римське приватне право є обов'язковою дис­ципліною практично в усіх солідних вищих навчальних закла­дах України, а в деяких з них є до того ж спецкурси, присвя­чені окремим аспектам римського права, його рецепції, впли­ву на окремі галузі законодавства тощо.

Підсумовуючи сказане, можна стверджувати, що римське право в Україні має непогане майбутнє, сподіваємося, що у XXI ст. йтиметься не лише про цивільне право України, а й про Українське Римське право.

 

 

Джерела римського права

Періодизація римського права.

Поняття і види джерел римського права

Джерела виникнення і змісту римського приватного права

Джерела правоутворення в Стародавньому Римі

Джерела пізнання римського приватного права

Кодифікація Юстиніана