Попит, пропозиція та ринкова ціна

Перехід до вивчення однієї із головних складових економічних відносин — відносин обміну потребує розуміння закономірностей формування цінності (споживної вартості) та вартості (мінової вартості), а також функціональних залежностей які притаманні процесам поєднання факторів виробництва. Як відмічалось раніше, кінцеві блага (предмети споживання) мають безпосередній вплив на забезпечення потреб, водночас, композитні (ресурси виробництва) — опосередкований. Кожен із означених видів благ має свою значимість для добробуту людей: кінцеві блага — споживчу значимість, композитні — виробничу. Це дозволяє виділити два типи принципово різних ринків: ринок товарів кінцевого споживання і ринок ресурсів (факторів виробництва). На першому підприємці продають споживачам вироблені товари, на другому — власники факторів виробництва — землі, праці та капіталу продають підприємцям наявні в них ресурси. Функція підприємців полягає не тільки в тому, щоб поєднати ці блага у певних співвідношеннях, а й у тому, щоб це поєднання було найоптимальнішим у процесі створення нових благ у галузях сільського господарства, промисловості тощо.

Ринок як місце обміну наявних благ — є певного роду абстракцією, яка передбачає дотримання ряду передумов:

1) Поінформованість всіх учасників обміну стосовно наявності економічних благ, намірів інших агентів на ринку та мінових пропорцій, які сформувались на ринку.

2) Мотивацією обміну виступають інтереси кожного із учасників обміну в максимізації забезпечення власних потреб.

3) Конкуренція на ринку носить досконалий характер, що обумовлює відсутність змови та примусу в процесі обміну.

4) Однорідність наявних благ на ринку, що обумовлює дію принципу єдиної ціни — на будь-якому ринку в будь-який момент часу може бути лише одна ціна.

Закономірності ринку товарів, таким чином, залежать від закономірностей поведінки покупців (законів попиту) та закономірностей поведінки продавців (законів пропозиції).

Кількість товарів, які бажають придбати індивід або група індивідів за наявних цін називають попитом. Попит відображає закономірності поведінки споживачів на ринку — їх реакцію на зміну доходів та цін. Згідно описаних вище передумов, кожен із покупців на ринку при виборі товарів споживання буде керуватись власними інтересами. Це дозволяє визначити оптимальні умови поведінки споживача як таку ситуацію, коли в нього відсутні стимули до змін свого вибору, через відсутність можливостей покращити свій добробут за наявного рівня доходів та цін.

Проілюструємо це графічно. Для цього повернемось до кривих байдужості (рис. 3) та задамо дохід споживача як можливість придбати блага XY у вигляді певного набору ML. Тоді єдиною точкою, яка буде характеризувати споживчий вибір буде точка Р. У випадку змін в доходах споживача, зображених відрізком M'L', за решти рівних умов, точка рівноваги переміститься у точку Р', що утворюватиме криву ефекту доходу.

 

Рис. 3. Ефект доходу.

Вплив, який чинить зміна ціни на рівновагу споживача можна проілюструвати також за допомогою інструментарію кривих байдужості. Нагадаємо, що під ціною ми розуміємо вираз одного товару через інший. Це означає, що збільшення ціни одного товару означає можливість отримати за нього більшу кількість іншого товару і навпаки. Графічно це виглядатиме так, як це зображено на рис. 4. Порівняно із відрізком ML, відрізок ML' відображає збільшення можливостей у купівлі товару Х при зміні ціни на нього. Крива яка утворилась при сполученні точок M, Q і L показує як змінюється попит від зміни ціни товару Х.

 

Рис. 4. Ефект заміщення.

Якщо зобразити ефект заміщення і ефект доходу на одному графіку (рис. 5), можна побачити основну закономірність споживчого попиту — крива ефекту заміщення буде лежати правіше від кривої ефекту доходу.

Рис. 5. Порівняльні властивості ефектів заміщення і доходу.

Це означає, що вплив на поведінку споживача змін цін на ринку має двоїстий характер, обумовлений дією ефектів доходу і ефектів заміщення. Іншими словами, з одного боку, зміна ціни товару впливає на обмеження можливостей його споживання, з іншого — впливає на можливості замінити споживання одних товарів іншими.

Вивчення індивідуального попиту — це лише засіб для вивчення ринкового попиту. Ринковий попит має ті самі властивості, що й індивідуальний. Це дозволяє зробити головний висновок, що крива попиту на товар має поступово понижуватись, відображаючи збільшення попиту при зменшенні ціни і навпаки (рис. 6)

 

 

Рисунок 6. Функція попиту.

Як зазначалось вище, пропозиція товарів є іншою, не менш важливою детермінантою функціонування ринку. Пропозиція — кількість товарів, які бажають продати підприємці за наявних цін. Закономірності поведінки продавців, підпорядковані аналогічним передумовам про домінантність власних інтересів. А отже, оптимальні умови поведінки продавців будуть виражатись ситуацією відсутності стимулів до змін свого вибору — станом рівноваги.

Важливою відмінністю, яка визначає закономірності пропозиції є той факт, що товар перш ніж потрапити на ринок повинен бути виробленим. Виробництво продукції потребує певних витрат, величина яких залежить як від цін на фактори виробництва, так і від продуктивності їх використання. Залежність між обсягом використаного фактора виробництва L і обсягом випуску товарів Q називається виробничою функцією.

 

Рис. 7. Виробнича функція

 

Як зображено на рисунку 7, крива виробничої функції стрімко зростає від початку координат. Це означає, що початкові витрати ресурсу L на виробництво товару забезпечують випереджальні темпи зростання випуску товарів порівняно із темпами залучення ресурсів. Більш інтенсивне використання ресурсів темпи зростання випуску продукції скорочуються (функція ТР від точки А до С) та після досягнення певного рівня (точка С) починає скорочуватись загальний випуск продукції. Згідно основного припущення про раціональну поведінку учасників ринку фірма намагатиметься не тільки знижувати виробничі витрати, а й максимізувати прибуток. Оптимальним обсягом випуску товарів буде рівень за якого забезпечуватиметься максимальний прибуток.

Прибуток обчислюється за формулою

p = PQ — TC (Q), де PQ — загальна виручка (ціна помножена на кількість товару), TC (Q) — загальні витрати на виробництво.

Зі збільшенням випуску продукції прибуток буде зростати до тих пір, поки виручка від продажу наступної одиниці товару (гранична виручка) буде перевищувати приріст загальних витрат на його виробництво (граничні витрати). Прибуток фірми буде досягати максимуму, коли граничні витрати стануть рівними ціні товару.

Таким чином, в основі функції пропозиції лежить функція граничних витрат на виробництво товару, форма якої буде залежати від функції загального випуску продукції. Намагання підприємців максимізувати прибуток при заданих цінах формує залежність, що виражається функцією пропозиції (рис.8). Крива пропозиції має поступово зростати, що відображає основний закон пропозиції: чим вищою є ціна, тим більше товарів пропонуватиме на ринку конкурентна фірма. Обсяги пропозиції товарів на ринку, що виробляються в умовах заданої системи цін, залежать не тільки від власної ціни, а й від цін на інші товари й фактори виробництва.

 

 

Рис. 8. Функція пропозиції.

 

З’ясування факторів попиту і пропозиції дає можливість розглянути те, яким чином ці дві сили врівноважуються між собою і яким чином формується ринкова ціна. Ринкова рівновага передбачає встановлення рівноваги між попитом і пропозицією наявних благ. Стан рівноваги є ідеалізованим випадком, який в реальній дійсності ніколи не зустрічається. Однак такий випадок можна назвати нормальним в тому сенсі, що економіка вільної конкуренції прагне до такого стану. Щоб уявити взаємодію попиту і пропозиції на ринку, слід об’єднати ці функції на одному графіку (рис. 9).

Точка перетину попиту D і пропозиції S є точкою перетину інтересів покупців і продавців на певному ринку товарів, а отже, визначає рівноважну ціну товару (точка Е). Та частина, що лежить вище точки Е означає, що на ринку існує надлишок товару, нижче — дефіцит.

 

 

 

Рис. 8. Ринкова рівновага.

Крім факторів попиту і пропозиції, рівень рівноважної ціни обумовлений характеристиками самого ринку. Характеристики ринку залежать від умов його функціонування, об’єктів купівлі продажу тощо. Сукупність характеристик ринку визначають його структуру або тип. Найбільш поширеними в економічній науці є типізація ринків на ринок досконалої конкуренції, монополії, монополістичної конкуренції та олігополії. Ми розглянули формування рівноважної ціни на ринку досконалої конкуренції, умови функціонування якого призводять до формування єдиної для всіх ринкової ціни. Чим коротшим буде період дослідження, тим більшу роль у формуванні рівноважної ціни відіграватиме попит, чим довшим — тим більшої ваги набуватиме пропозиція.

 

Лекція 2.

1. Конкуренція, монополія, олігополія. Ринок і держава.

2. Сегментація ринку.

3. Міжнародні ринки та становлення глобального ринку.