Сутність і функції ринку. Суб’єкти і об’єкти ринкових відносин



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Сутність і функції ринку. Суб’єкти і об’єкти ринкових відносин



Поява грошей та грошового виміру вартості товару істотно змінила характер не тільки відносин обміну, а й економічних відносин взагалі. Якщо на перших етапах розвитку товарного господарства панував бартерний обмін, в результаті якого х товару А відразу обмінювалось на у товару Б (це можна зобразити формулою Т — Т), що вело до можливості відразу перейти до споживання отриманого товару. То поява грошей, з їхнею властивістю бути загальним еквівалентом усіх інших товарів обумовила: по-перше, модифікацію загальної формули обміну (тепер вона набула дещо іншого вигляду: Т — Г — Т); а по-друге, внаслідок появи у грошей можливості тривалий час зберігати незмінною свою купівельну спроможність, з’явився часовий розрив між етапом продажу виробником власного товару та етапом придбання іншого товару, який буде задовольняти потреби самого виробника (формула модифікувалась ще більше: Т — Г та Г — Т).

Таким чином, можна говорити про те, що розвиток товарного господарства призвів до розвитку процесів обміну. На зміну бартерному обміну прийшов обмін за допомогою грошей. І саме цей процес є найголовнішим у правильному розумінні такої економічної категоріі як ринок.

Взагалі в економічній літературі приводиться безліч різних визначень категорії “ринок”. Так, у підручнику “Економікс” ринок розглядається як “інститут або механізм, який зводить покупців (представників попиту) і продавців (постачальників) окремих товарів та послуг”.[7] В іншому посібнику під ринком розуміється “обмін, який здійснюється за законами товарного виробництва і обігу”[8]. Одні економісти вважають ринок механізмом, за допомогою якого “покупці і продавці взаємодіють для визначення ціни і кількості товарів чи послуг”[9], інші — що це набір взаємозв’язків, або проце конкурентних торгів[10] тощо. Така велика кілікість різних визначень поняття ринок не є випадковою. Вона закономірна і обумовлена тим, що різні автори звертають увагу ті чи інші сторони відповідного явища, виходячи з інтересів власного дослідження. Це свідчить про складність самого цього економічного явища. Проте у подальшому ми, виходячи з власних інтересів, будемо розуміти під ринком сукупність відносин з приводу обміну товарами, які здійснюються за допомогою грошей.

Більш повно сутність ринку стане зрозумілою після розгляду тих функцій, які він виконує. До головних функцій ринку слід віднести: відтворювальну, регулюючу, стимулюючу, контрольну та інтегруючу.

Відтворювальна функція ринку полягає у тому, що оскільки ринкок займає опосередковане положення між виробництвом і споживанням, то без його функціонування неможливе нормальне відновлення не тільки окремих матеріальних об’єктів, а й самого суспільства. Він стає одним з тих елементів, що забезпечує безперервність усього економічного процесу.

Регулююча (чи розподільча) функція ринку полягає у тому, що зміна цін сигналізує про порушення існувавших раніше пропорцій у виробництві різних благ, а отже, про необхідність перерозподілу ресурсів між різними галузіми. А це регулює співвідношення між кількістю різних товарів, що виробляються у суспільстві.

Контрольна функція ринку полягає у тому, що його механізм дає можливість споживачам контролювати виробництво, купуючи лише те, що вони вважають за потрібне. Тим самим споживач постійно перевіряє те, що виробляється у суспільстві та постійно підлаштовує виробництво під свої потреби.

Стимулююча функція ринку полягає у тому, що ним заохочуються ті виробники, хто найбільш раціонально використовує фактори виробництва, застосовує найновіші досягнення науки та техніки, що веде до підвищення ефективності виробництва. Саме у таких виробників витрати виробництва будуть нижчими, що веде до відповідного зростання їхніх доходів. Всі інші виробники за таких умов отримують збітки та змушені звільняти місце на ринку тим, хто працює краще.

Інтегруюча функція ринку заключається в тому, що ринок «зшиває» чи об’єднує розрізнених виробників та споживачів в єдине ціле, в економіку через систему товарно-грошових зв’язків.

Формування ринку та відповідних відносин здійснювалось на протязі багатьох віків та під впливом багатьох обставин. Але все одно можна виділити головні умови, без яких формування ринку є неможливим. До таких умов належать:

по-перше, наявність та поглиблення суспільного поділу праці,

по-друге, розвиток приватної власності, який веде до економічного відокремлення товаровиробників, отримання ними економічної та юридичної незалежності, можливості вступати у рівноправні відносини з приводу купівлі-продажу товарів;

по-третє, наявність самих грошей.

Якщо подібних умов не створено, то говорити про появу ринку не можна.

Якщо перейти до характеристики суб’єктів ринкових відносин, то відразу помітно, що на ринку (як і у бідь-якій сфері де відбуваються обмінні процеси) взаємодіють між собою лише два суб’єкти — покупці та продавці. Покупці — це ті суб’єкти ринкових відносин, які мають гроші і збираються за них придбати необхідний їм товар. Продавці — це ті суб’єкти ринкових відносин, які мають певний товар і збираються за нього отримати необхідні їм гроші. При цьому поза сферою ринкових відносин кожен з цих суб’єктів може виконувати й інші економічні ролі — бути виробником, постачальником, посередником, споживачем і т.д.

Можна також зазначити, що коли говорять про те, що на ринку взаємодіють виробники та споживачі, відбувається певна підміна понять. В цьому випадку поняття «ринок» підміняється поняттям «ринкова економіка». Структурно різниця між цими поняттями полягає у тому, що «ринкова економіка» є поняттям більш широким ніж поняття «ринок». Справа у тому, що ринок являє собою лише частину відносин обміну. В той же час поняття «ринкової економіки» як певного різновиду економіки взагалі охоплює не тільки відносини обміну, а й відносини з приводу виробництва, розподілу та споживання.

Головними суб’єктами ринкової економіки є домогосподарства та підприємства. Крім того, ще одним суб’єктом економіки є держава, проте у випадку характеристики ринкової економіки роль держави є незначною, а тому при вивченні цього типу економіки її (державу) іноді взагалі не розглядають.

Домогосподарства — це той суб’єкт економіки, який являє собою сім’ю, що складається з однієї чи кількох осіб, яка самостійно веде свою діяльність. В межах економіки домогосподарство виступає основним постачальником всіх економічних ресурсів, в обмін на які воно саме отримує гроші, що витрачаються на придбання тих товарів, які задовольняють потреби осіб, що складають відповідне домогосподарство.

Підприємство — це другий суб’єкт ринкової економіки, який являє собою виробника товарів. В межах економіки підприємство виступає основним постачальником тих товарів, які задовольняють потреби домогосподарств. В обмін на ці товари підприємство отримує від домогосподарств гроші, що витрачаються на придбання тих економічних ресурсів, які дають можливість здійснювати процес виробництва товарів.

Функціонування ринкової економіки дає можливість вирішити три головні проблеми. 1) Що необхідно виробляти і в якій кількості? 2) Ким, за допомогою яких ресурсів і якою технологією будуть вироблені необхідні товари? 3) Для кого призначені вироблені товари? Ефективне використання обмежених ресурсів є одним з основних завдань ринку. Вирішення цього завдання здійснюється з урахування інтересів всіх суб’єктів, що виходять на ринок, оскільки всі вони виявляються взаємопов’єзаними через ринковий обмін.

Історичний досвід свідчить, що в країнах з ринковою економікою основною формою власності є приватна, там забезпечена свобода підприємництва та вільний рух капіталів та товарів.

Крім того, умовами формування ринку є вільний доступ виробників до економічних ресурсів, інформації та функціонування великої кількості фірм, що виробляють однорідну продукцію. Суб’єкти ринкових відносин є економічно та юридично незалежними, мають свободу вибору покупців, постачальників та вільну систему ціноутворення.

У змішаній ринковій економіці крім розгляду таких головних суб’єктів економіки як домогосподарства та підприємства долучається також вивчення діяльності ще й держави, оскільки у цій економіці її значення і роль істотно зростають.

Держава — це той суб’єкт змішаної ринкової економіки, який являє собою політичну організацію, що наділена правом примусу по відношенню до всіх інших суб’єктів економіки. В межах економіки держава виступає: 1) збирачем податків з домогосподарств та підприємств, 2) монопольним виробником та постачальником суспільних благ, які задовольняють потреби всіх суб’єктів економіки; 3) покупцем тих економічних ресурсів, які дають можливість здійснювати процес виробництва суспільних благ; 4) суб’єктом, який може надавати підприємствам чи домогосподарствам певні дотації чи допомоги за наявності певних умов. Саме завдяки цьому держава має можливість модифікувати функціонування ринкової економіки, спрямовуючи її на вирішення тих проблем, які вважає найважливішими.

Основними об’єктами ринкових відносин є всі види товарів, що постачаються на ринок. До них відносяться:

1) споживчі товари;

2) засоби праці;

3) робоча сила або праця;

4) земля та інші природні ресурси;

5) нерухомість: виробничі будівлі та житло;

6) грошово-кредитні ресурси.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-06; просмотров: 129; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.80.173.217 (0.008 с.)