ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Облік процесу придбання (заготівлі) виробничих запасів



 

Необхідною умовою здійснення виробничого процесу є забезпеченість виробничими запасами та їх раціональне використання.

Процес придбання (заготівлі) виробничих запасів – це сукупність операцій по забезпеченню підприємства необхідними предметами праці. Він повинен здійснюватись безперервно та рівномірно. За підсумками його здійснення визначається собівартість придбаних матеріальних ресурсів, яка складається з їх купівельної вартості та транспортно-заготівельних витрат. Перелік конкретних елементів які включаються до фактичної собівартості придбаних предметів праці визначено П(С)БО 9 “Запаси”.

Виходячи з сутності та характеру процесу придбання (заготівлі), у бухгалтерському обліку необхідно:

- правильно і своєчасно визначити обсяги придбаних виробничих запасів;

- виявити усі витрати, пов’язані з його здійсненням;

- визначати фактичну собівартість придбаних виробничих запасів;

- відображати розрахунки з постачальниками;

- оприбутковувати матеріальні цінності.

Більша частина виробничих запасів надходить на підприємства від постачальників на основі підписаних договорів (угод). При цьому постачальники виписують комплект документів (специфікації, товарно-транспортні накладні, сертифікати, податкові накладні). Для отримання виробничих запасів на складах постачальників, а також від транспортних організацій представнику отримувача видається довіреність (тип. Форма М-2), яка реєструється у спеціальному журналі.

У залежності від конкретних обставин факт оприбуткування виробничих запасів матеріально-відповідальною особою може оформлюватись:

- приймальним штампом проставленим на супроводжувальних документах постачальників;

- прибутковим ордером (тип. Форма М-4);

- актом.

Певну частину виробничих запасів підприємства виготовляють самостійно (напівфабрикати, запасні частини тощо). Їх оприбуткування оформлюється приймально-здавальними накладними.

Оприбуткування виробничих запасів, внесених засновниками, як внесок у статутний капітал, здійснюється на основі накладних. Аналогічно оформлюються виробничі запаси, отримані безкоштовно.

Виробничі запаси як і будь-які інші активи відображаються у бухгалтерському обліку у вартісній оцінці. Види оцінок виробничих запасів і порядок їх формування визначені П(С)БО 9 “Запаси”.

Усі виробничі запаси придбані у постачальників за грошові кошти прибуткуються за первинною вартістю, до складу якої входять такі елементи:

- договірна купівельна вартість;

- ввізне мито;

- непрямі податки, які не можуть бути відшкодовані підприємству;

- транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ).

У господарській діяльності підприємств використовується досить широка номенклатура матеріалів, яка нерідко нараховує тисячі назв. За таких умов досить трудомістким є визначення фактичної вартості кожного виду матеріалів. У зв'язку з цим у поточному обліку матеріали обліковують за купівельними (оптовими) або планово-обліковими (незмінними протягом року) цінами, а на окремому аналітичному рахунку до кожного найменування (групи) виробничих запасів відображають транспортно-заготівельні витрати або відхилення від облікових цін. У наслідок цього у синтетичному обліку виробничі запаси будуть відображені за фактичною собівартістю (первинною вартістю).

Виробничі запаси виготовлені на власному виробництві відображаються у обліку за фактичною виробничою собівартістю розрахованою згідно з П(С)БО 16 “Витрати”.

Внесені засновниками та отримані безкоштовно виробничі запаси прибуткуються за справедливою вартістю.

Синтетичний облік запасів здійснюється на рахунку 20 “Виробничі запаси” у розрізі передбачених субрахунків. Даний рахунок відноситься до рахунків активів, основний, матеріальний, активний.

По дебету – відображається надходження виробничих запасів;

По кредиту – списання (вибуття);

Сальдо дебетове, показує вартість залишку виробничих запасів на певну дату і відображається у другому розділі активу балансу.

Необхідно мати на увазі, що при надходженні виробничих запасів від постачальників необхідно відобразити податковий кредит з ПДВ, якщо він відшкодовується підприємству.

Таблиця 6.1.

Облік надходження виробничих запасів

 

№ п/п Зміст операції Сума грн. Кореспондуючі рахунки
Дебет Кредит
Прийнято до оплати рахунки постачальників, до яких включено: 3) купівельна вартість: матеріалу “А” – 3100 од. по 5 грн. Матеріалу “Б” – 2500 од. по 8 грн.   4) ПДВ 20% До оплати       201 “Сировина та матеріали”   641 “Розрахунки за податками” 631 “Розра- хунки з вітчизня-ними поста-чальника-ми”
За авансовим звітом відображені оплачені підзвітною особою витрати за вантажно-розвантажувальні роботи   201/1 “Транспортно-заготівельні витрати” 372 “Розрахунки з підзвітни-ми особами”
Нараховано автотранспортному підприємству за перевезення матеріалів: - договірна вартість транспортування - ПДВ 20% До оплати     201/1 “Транспортно-заготівельні витрати” 641 “Розрахунки за податками” 685 “Розрахунки з іншими кредитора-ми”

 

В аналітичному обліку на рахунку 20 «Виробничі запаси» ці операції будуть відображені:

 

 

Матеріали «А» Дт Кт   Матеріали «Б» Дт Кт
1. 2100 шт. на 15500 грн.   1. 2500 шт. на 20000 грн.  
         

 

 

Транспортно-заготівельні витрати

 

Дт Кт

2) 550 грн.

3) 2500 грн.

Як видно з наведеного прикладу, на синтетичних рахунках відображено повну вартість придбаних матеріалів, але на аналітичних рахунках цю вартість відображено ще й у розрізі її складових.

Оскільки в поточному обліку на аналітичних рахунках за видами матеріалів їхній рух відображається за планово-обліковими цінами, то й за вибуття (відпуск на виробництво, реалізація та ін.) їх буде відображено за вказаною оцінкою. У зв’язку з цим виникає необхідність визначити та списати відповідну частку транспортно-заготівельних витрат на витрачену частину матеріалів. Завдяки цьому вказані матеріали будуть списані за їхньою фактичною вартістю згідно з вимогами чинних положень.

Для розподілу транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ) між витраченою їх частиною і залишком на кінець місяця складається спеціальний розрахунок, приведений в таблиці і визначається середній процент по формулі:

 

=

 

Таблиця 6.2.

Розрахунок розподілу транспортно-заготівельних витрат

№ п\п Зміст Вартість матеріалів за обліковими цінами Транспортно-заготівельні витрати Фактична вартість матеріалів
Залишок на початок місяця
Надійшло за місяць
Усього: 360000 43200 403200
Середній процент транспортно-заготівельних витрат  
Витрачено матеріалів на виробництво: продукції “В” продукції “Д”            
На загальновиробничі потреби
Реалізовано виробничих запасів
Усього витрачено 54500 6540 61040
Залишок на кінець місяця

 

Для визначення транспортно-заготівельних витрат за кожним каналом списаних матеріалів їх облікову вартість множать на середній процент і ділять на 100. Наприклад, на виробництво продукції «В» витрачено матеріалів за обліковими цінами на 25 500 грн., відтак на цю частину матеріалів слід віднести 3060 грн. транспортно-заготівельних витрат [(25500 х 12): 100].

Визначені суми транспортно-заготівельних витрат на списану частину матеріалів відносять (в нашому прикладі):

на дебет рахунків: 23 «Виробництво» — 4776 (3060 + 1716) грн.,

91 «Загальновиробничі витрати» — 744 грн.,

94 «Інші витрати операційної діяльності» субрахунок 3 «Собівартість реалізованих виробничих запасів» — 1020 грн.

і кредит рахунка 20 «Виробничі запаси».

На аналітичному рахунку «Транспортно-заготівельні витрати» відображено їх повну вартість — 6540 грн.

Після відображення вказаних операцій списані (витрачені) матеріали буде віднесено за напрямами витрат відповідно до їх фактичної вартості. Так само буде відображено і залишок матеріалів на кінець місяця. Облік транспортно-заготівельних витрат ведеться за групами матеріалів у розрізі субрахунків чи синтетичних рахунків у цілому залежно від номенклатури матеріалів та конкретних умов заготівлі матеріалів даним підприємством.

На підприємствах з порівняно невеликою номенклатурою виробничих запасів, де щомісячно відбувається рух більшої їхньої частини, а також за умов досить швидкої зміни цін, поточний облік матеріалів здійснюється за фактичною вартістю. У цьому разі відпуск матеріалів оцінюється за середньозваженою вартістю, виходячи з вартості їх залишку на початок місяця та вартості матеріалів, що надійшли у звітному періоді. Це потребує щомісячного визначення вартості матеріалів за кожним їхнім найменуванням. Такий процес є досить трудомістким.

Поточний облік виробничих запасів здійснюється на кожному підприємстві виходячи з конкретних умов його функціонування.

Оскільки матеріальні витрати становлять основну частину витрат виробничих підприємств, то належна організація їх обліку та контролю за раціональним, економним їх витрачанням є одним із найважливіших завдань бухгалтерського обліку.

 

Облік процесу виробництва

 

Визначальне місце серед господарських процесів займає процес виробництва, адже саме його обсяги впливають як на процес придбання (заготівлі) виробничих запасів, такі на процес реалізації.

Процес виробництва – це сукупність господарських операцій, пов’язаних з виготовленням продукції, виконанням робіт, наданням послуг. Його здійснення зумовлює виникнення відповідних витрат на виготовлення продукції, виконання робіт (послуг) а також на організацію процесу виробництва та управління ним. Сукупність вищеназваних витрат формують виробничу собівартість продукції (робіт, послуг).

Розрізняють планову (нормативну) та фактичну виробничу собівартість. Перша має велике значення для розрахунку кількості потрібних підприємству ресурсів, а друга використовується для оцінки реальних витрат, пошуку резервів, встановлення продажних цін.

Бухгалтерський облік процесу виробництва повинен забезпечити:

- своєчасне і правильне документальне оформлення і відображення на відповідних рахунках всіх витрат, пов’язаних з виготовленням продукції (робіт, послуг);

- визначення об’ємів та вартості незавершеного виробництва;

- розрахунок фактичної виробничої собівартості кожного виду продукції (робіт, послуг).

Усі витрати, пов'язані з виробництвом конкретного виду продукції, становлять її виробничу собівартість. Для визначення її здійснюється аналітичний облік витрат на виробництво. Аналітичні рахунки відкривають за видами виготовленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг. Витрати на виробництво дуже різнорідні як за складом, так і за призначенням. Тому їх групують за різними ознаками (місцем виникнення, видами виробництв, доцільністю здійснення тощо).

Найбільше значення для організації обліку витрат на виробництво і формування фактичної виробничої собівартості мають такі ознаки класифікації:

 


поточні; одноразові. змінні; постійні. матеріальні; на оплату праці; на соціальні заходи; амортизація; інші. сировина і основні матеріали; основна зарплата тощо. прямі; непрямі.

 

Рис. 6.1. Класифікація витрат виробництва

 

Розглянемо види витрат за способом віднесення на конкретні види продукції.

Прямі — це такі витрати, які пов'язані з виробництвом певного виду продукції: в момент їхнього здійснення на основі первинних документів їх відносять на собівартість цієї продукції і відображають безпосередньо (прямо) в складі витрат з її виробництва.

Непрямі витрати пов'язані з роботою господарських підрозділів підприємства тому в момент їхнього здійснення вони не можуть бути віднесені на виробництво конкретного виду продукції. Ці витрати накопичуються на протязі звітного періоду і лише після його завершення розподіляють між окремими видами продукції пропорційно встановленій базі. Отже, до певної міри умовний (непрямий) порядок віднесення цих витрат на собівартість продукції зумовлює їх облік і характер (зміст) як непрямих витрат.

Облік прямих витрат на виробництво продукції здійснюється на рахунку 23 «Виробництво». Він відноситься до групи рахунків господарських процесів, калькуляційний, активний. Його можна представити такою схемою:

 

Дт 23 “Виробництво” Кт

Сальдо на початок – незавершене виробництво  
1. Прямі витрати на протязі звітного періоду   2. Непрямі витрати згідно з розподілом у кінці звітного періоду 1. Випуск продукції на протязі звітного періоду за обліковими цінами 2. Суми відхилень на випущену продукцію (по закінченні звітного періоду)
Оборот сума витрат за звітний період Фактична виробнича собівартість випущеної продукції
Сальдо на кінець – незавершене виробництво  

 

До рахунку 23 “Виробництво” відкривають аналітичні рахунки у розрізі видів (груп) продукції, використовуючи для цього багатографні картки. За даними аналітичного обліку калькулюють фактичну виробничу собівартість кожного виду виготовленої продукції.

Облік непрямих загальновиробничих витрат здійснюється на спеціальному рахунку 91 Загальновиробничі витрати”. Він відноситься до групи рахунків господарських процесів, збирально-розподільчий, активний.

По дебету на протязі звітного періоду накопичуються загальновиробничі витрати.

По кредиту відображається списання витрат, після їх розподілу, на собівартість конкретних об’єктів обліку (видів продукції).

Сальдо на рахунку 91 відсутнє.

Розподіл загальновиробничих витрат здійснюється згідно з П(С)БО 16 “Витрати”. При цьому передбачено два рівні розподілу.

На першому рівні усі загальновиробничі витрати розподіляються між виробничою собівартістю і собівартістю реалізованої продукції.

На другому рівні загальновиробничі витрати, які включаються між видами (групами) продукції пропорційно заздалегідь встановленим на підприємстві показникам (сумі заробітної плати виробничого персоналу, сумі прямих витрат тощо).

Розглянемо порядок ведення обліку витрат на виробництво на конкретному прикладі (табл. 6.3.).

Таблиця 6.3.

Облік витрат на виробництво

 

№ п/п Зміст операцій Сума грн. Кореспондуючі рахунки
Дебет Кредит
Нарахована заробітна плата: - робітникам за виготовлення продукції “В” - робітникам за виготовлення продукції “Д” - загальновиробничому персоналу       23 “Виробни-цтво прод. “В” і “Д”   91 “Загально- виробничі витрати” 661 “Розрахунки з оплати праці”
Здійснені обов’язкові відрахування (умовно у розмірі 50%) від заробітної плати: - робітників за виготовлення продукції “В” - робітників за виготовлення продукції “Д” - загальновиробничому персоналу       23 “Виробни-цтво прод. “В” і “Д”   91 “Загально- виробничі витрати”   65 “Розра-хунки зі страхуван-ня”
Відпущені за обліковими цінами згідно з лімітно-заборними картками матеріали витрачені на: - виготовлення продукції “В” - виготовлення продукції “Д”   - загальновиробничі потреби     23 “Виробни-цтво прод. “В” і “Д” 91 “Загально- виробничі витрати” 201 “Сировина і матеріали”
Списані згідно з розрахунком транспортно-заготівельні витрати на матеріали використані: - на виготовлення продукції “В” - на виготовлення продукції “Д”   - загальновиробничі потреби     23 “Виробни-цтво прод. “В” і “Д”   91 “Загально- виробничі витрати” 201/1 “Транс-портно-заго-тівельні ви-трати”
Прийняті до оплати рахунки за електроенергію використану на: - виготовлення продукції “В” - виготовлення продукції “Д” - загальновиробничі потреби   - ПДВ 20%
 
 


До оплати

        “Виробни-цтво прод. “В” і “Д” “Загально- виробничі витрати” “Розраху-нки за податками” 685 “Розра-хунки з ін-шими кре-диторами”
Нарахована амортизація на основні засоби загальновиробничого призначення   91 “Загально- виробничі витрати” 131 “Знос основних засобів”
Списані загальновиробничі витрати згідно з відомістю їх розподілу: - на собівартість продукції “В” - на собівартість продукції “Д”     23 “Виробни-цтво прод. “В” і “Д” 91 “Загально- виробничі витрати”
Оприбуткована на склад за обліковими цінами виготовлена: - продукція “В” (400 од. по 175 грн.) - продукція “Д” (100 од. по 340 грн.)     “Готова продукція” 23 “Виробни-цтво прод. “В” і “Д”
По закінченні звітного періоду визначені і списані суми відхилень на випущену: - продукцію “В” (економія) - продукцію “Д” (перевитрати)    
 
 


2000

“Готова продукція” 23 “Виробни-цтво прод. “В” і “Д”

 

 

Як приклад порядку запису таких операцій наведемо відображення витрат на виробництво, та загальновиробничих витрат:

 

23 “Виробництво” 91 “Загальновиробничі витрати”

Дт Кт   Дт Кт
с. 26560        
1. 20000 2. 10000 3. 39800 4. 4776 5. 13824 6. 13260 7. 104000
 
 


8. 1000

планова собівартість відхилена

  1. 3000 2. 1500 3. 6200 4. 744 5. 256 6. 1560 7. 13260  
об. 101660 с. 25220 об. 103000 фактична собівартість   об. 13260   об. 13260

 

Паралельно з цим такі операції необхідно відобразити на аналітичних рахунках до рахунка 23 “Виробництво”, тобто на рахунках “Виробництво продукції” “В” і “Виробництво продукції” “Д” (табл. 6.4, 6.5).

Після закінчення календарного місяця накопичені загальновиробничі витрати необхідно розподілити. Загально виробничі витрати у кінці звітного періоду розподіляються згідно з правилами передбаченими П(С)БО 16 “Витрати”. Спочатку з їх загальної суми виділяються ті, які включаються до виробничої собівартості і не включаються в неї. Потім перши розподіляються між видами продукції. У даному прикладі вони розподіляються пропорційно всій сумі прямих витрат. Для цього складається відомість їх розподілу (табл.. 6.6.).

Таблиця 6.6.





Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.204.42.98 (0.014 с.)