Виникненнягосподарськогообліку, і розвитокбухгалтерськогообліку

Виникненнягосподарськогообліку, і розвитокбухгалтерськогообліку

Господарськийобліквиник на ранніхстадіях переходу людей до організованогодобуваннязасобівіснування – до общинному господарству. Більшістьісториківвважають, що у первісномусуспільствібільшістьданих про господарськудіяльністьбулопередбачено у умі, оскількипримітивніоблікові записи виникалирідко.Розвитокцивілізації, укрупненнягосподарств, зажадалиосвоєннязастосуваннядисконтнихзаписів на матеріальнихносіях. Система господарськогообліку стала більшдосконалої, але матеріальнийоблік вели окремовідоблікувід грошей і грошовихрозрахунків, балансовий метод застосовувався на вирішеннялокальнихзавдань. Загальнийимущественно-денежний комплекс одиничногогосподарства та їїгосподарськудіяльність не узагальнювалися на єдиній грошовому вимірнику.ГосподарськийоблікСередньовіччя у йогораннійперіодздеґрадував і не розвивався. Елементиоблікузбереглисяпереважно у монастирях і найбільшихгосподарствах. Саметодірозпочалиоблікові книжки. Поступово в обліку стали виділятисярахунки майна по класифікаційнимгрупам, коштами, розрахунках. У рахунках почали розділяти записи по дебету і кредиту, але записи проводили у самостійних книгах (окремоприхід, окремовитрата). Виниклоновеявище – облік і звітність про доходи та витратах. Почали з'являтисятрактати, описуютьвимоги до достовірномуобліку. Звітністьнабуваларисипублічності.Поступальний, забезпеченнявсебічногорозвиткугосподарськогооблікустворювалонеобхідніпередумовивиникненнябухгалтерськогообліку. Цявища форма обліку, у розвитокякоїбулипотрібніоб'єктивніумови, почала впроваджуватисяприкапитализме.Урозвиткубухгалтерськогооблікуможнаназватип'ятьосновнихпериодо:

1 період – з виникнення товарно-грошовихвідносин остаточно XVII століття. І тому періоду характерно: появурізноманітнихспособівреєстраціїфактівгосподарськомужитті в дисконтнихрегістрах як систематичних і хронологічнихзаписів; мануфактурневиробництво; співіснування натурального обміну і товарно-грошовихвідносин. Вінцемперіодустановленнябухгалтерськогообліку стало широкевикористання методу подвійногозапису. У 1494 року італійськийпрофесор математики Лука Пачоліопублікував «Трактат про рахунках та записах», з якихвипливає,щовенеціанськікупціробилизапис у трикнижжі: чорнової, журналі і головною, беручи до увагикопіювальноїтогочасні книги й інвентарній. Лука Пачолірекомендуваввідвикористання так звануаналітичнузапис. Про значенняцього трактату свідчить те, щопротягомкількохстолітьїмкористувалисяІталії, Франції, Англії, Німеччиніякнайдаліосновнимпосібником з бухгалтерського справ. А спосібподвійномузаписі не втративсвого і понині.Автором, якийвиклав правила веденнязаписіввдисконтних книжках з подвійнийсистемибулотакожБенедиктКотрульи, котрий у XV столітті. Ці правила були ним сформульовані у роботі «Про торгівлю та частковеторговця», проте видано цейтвірбулалише в 80-ті роки XVI століття.

2 період – кінець XVII – кінець XVIII століть. І тому періодухарактерніоднаковіпідходизвернено до засад систематизаціїбухгалтерськихзаписів. Так, незалежності до середини XVIII століттядомінувала «Розвиненаіталійська форма рахівництва»; надаліГельвигом (1774) булозапропоновано «>Мемориально-кассовая форма».Счетоведение у основному ніж формою практичноїдіяльності.

3 період – кінець XVIII – кінецьXIХстоліть. У цей час виходитьдужебагаторобіт з бухгалтерськогосправі, виникаютьтеоріїрахівництва: юридична – мови у Франції, економічна – Італії, камеральна – у Німеччині. У цей час сформувалисяосновнихнапрямів у науцісчетоведения, за якими й пішлоїїрозвиток.

4 період – кінецьXIХ – початок ХХ століть – становленнябухгалтерськогообліку як областінауковихзнань. Більшістьавторівпрагнулисформулюватитеоретичніосновибухгалтерськогообліку, визначити область тих явищ, вивченняякихскладаєоб'єктцієї науки.

період – початок двадцятогостоліття – донин

 

Мета, завдання та види бухгалтерського обліку.

Основними завданнями бухгалтерського обліку є:

 

o здійснення безперервного, суцільного, взаємопов'язаного й документального спостереження за економічними процесами та явищами на підприємстві;

o забезпечення достовірною і своєчасною інформацією про господарські процеси і явища, що здійснювалися на підприємстві, про наявність і стан господарських засобів та їх джерел внутрішнім і зовнішнім користувачам облікової інформації;

o формування інформаційної бази для планування, стимулювання, організації, регулювання, аналізу і контролю господарської діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, що його веде підприємство. Фінансова, статистична та інші види звітності, які використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Для вирішення поставлених завдань у бухгалтерському обліку застосовують особливі прийоми: документування, збирання, оброблення і трансформацію облікової інформації про господарську та фінансову діяльність підприємства.Для ведення господарської діяльності кожне підприємство повинно мати будівлі, машини й механізми, матеріали, кошти та інші цінності, які в сукупності становлять господарські засоби підприємства. Ці господарські засоби підприємство отримує за рахунок різних джерел: статутного капіталу або інших створених на підприємстві грошових фондів, власного прибутку, кредитів тощо. У процесі виробничо-господарської діяльності підприємства постійно поповнює запаси сировини, матеріалів, палива, виготовляє і реалізує продукцію, визначає фінансові результати. Усі суттєві елементи господарської діяльності підприємства відображаються у бухгалтерському обліку.Предметом бухгалтерського обліку є господарські засоби, джерела їх утворення, витрати, доходи, фінансові результати діяльності підприємства та господарські процеси, які відображаються у ході його звичайної і надзвичайної діяльності.

Господарські процеси як об’єкт бухгалтерського обліку

Господарський процес може представляти собою частину кругообігу господарських засобів підприємства, який складається з проведених господарських операцій.Кругообіг господарських засобів підприємства складається з трьох господарських процесів:· процес постачання;· процес виробництва;· процес реалізації.

У процесі постачання підприємство витрачає певну частину грошей на придбання у постачальників основних засобів, виробничих запасів, які необхідні для виробництва продукції. Об’єктами бухгалтерського обліку в цьому процесі є витрати на придбання засобів і предметів праці (обсяг придбаних предметів праці в натуральному і вартісному виразі), затрати на цей процес (дозволяє визначити фактичну собівартість придбаних засобів і предметів праці), а також розрахункові операції з постачальниками та іншими підприємствами, які виникають в процесі постачання.

У процесі виробництва відбувається створення матеріальних благ. Він складає основну фазу кругообігу господарських засобів. У процесі виробництва відбувається споживання предметів праці (сировини, матеріалів, палива тощо), засобів праці (у формі їх зносу), а також праці робітників (у формі оплати праці). Об’єктами бухгалтерського обліку в процесі виробництва є витрати підприємства на виробництво продукції, що дає змогу визначити її собівартість, а також обсяг виготовленої продукції.

Процес реалізації є завершальною фазою кругообігу господарських засобів підприємства. Він полягає у передачі готової продукції споживачам (покупцям) шляхом купівлі-продажу за укладеними угодами. Внаслідок реалізації підприємство одержує прибуток, який набуває грошової форми і розраховується як різниця між виручкою від реалізації і собівартістю готової продукції. Об’єктами бухгалтерського обліку в процесі реалізації є обсяг реалізованої продукції (в натуральних і грошових вимірниках); витрати, які пов’язані з відвантаженням і збутом продукції; фінансовий результат від реалізації (як правило, прибуток); розрахунки з покупцями за реалізовану продукцію. Таким чином, бухгалтерський облік відображає не тільки господарські процеси, а й їх результати

Структура та зміст балансу.

Метою складання балансу є надання користувачам юрид. і фіз. особам правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на певну дату. НП (с) БО 1 називають загальні вимоги до фінансової звітності.

Баланс побудований на принципі «баланс – нетто» - основні засоби та нематеріальні активи включаються до підсумку балансу за залишковою вартістю; дебіторська заборгованість за товари і послуги за вирахуванням резерву сумарних боргів; виробничі запаси за врахуванням нестачі уцінок одержаних при їх придбанні,знижок.
- Статті активу балансу об`єднанні у трьох розділах: необоротні активи; оборотні активи; необоротні активи,утримувані для продажу та групи вибуття. Кожний розділ складається з окремих статей.
- Статті пасиву балансу об’єднані у чотирьох розділах: власний капітал; довгострокові забов`язання і забезпечення; потосні забовязання і забезпечення; забовязання пов’язані з необоротними активами, утримуваними для продажу та групами вибуття.

 

План рахунків бухгалтерського обліку принципи його будови і значення

Під планом рахунків розуміють систематизований перелік рахунків, який визначає організацію всієї системи бухгалтерського, обліку на підприємствах, в організаціях і установах з метою одержання інформації, необхідної для управління і контролю. Рахунки в Плані за економічним змістом згруповані у дев'ять класів: 1 "Необоротні активи", 2 "Запаси", 3 "Грошові кошти, розрахунки та інші активи", 4 "Власний капітал і забезпечення зобов'язань", 5 "Довгострокові зобов'язання", 6 "Поточні зобов'язання", 7 "Доходи і результати діяльності", 8 "Витрати за елементами", 9 "Витрати діяльності".

В окремий клас (нульовий) виділено забалансові рахунки. Структура Плану рахунків зорієнтована на потреби складання фінансової звітності. Тому в Плані розмежовано балансові рахунки, які об'єднані в класи з розділами активу (1, 2 і З класи), пасиву балансу (4, 5, 6 класи) і номінальні рахунки, призначені для обліку затрат, доходів і фінансових результатів діяльності підприємства (7, 8 і 9 класи). Таким чином, показники розділів балансу заповнюються за даними рахунків І—6 класів, а показники Звіту про фінансові результати — за даними рахунків 7 — 9 класів.

Планом рахунків передбачені субрахунки, які визначають напрямки подальшої деталізації обліку, показують, в якому розрізі треба групувати показники рахунків аналітичного обліку в межах того або іншого синтетичного рахунка, щоб мати інформацію, необхідну для управління, складання балансу та інших форм звітності.Кожному синтетичному рахунку і субрахунку, крім назви, присвоєно номер (код), тобто умовне цифрове позначення. Використання кодів рахунків значно прискорює і скорочує облікову роботу, а також є необхідною умовою при автоматизованому опрацюванні облікової інформації на обчислювальних машинах.За кожним класом закріплено певну серію номерів (кодів) рахунків з урахуванням деякого резерву вільних номерів (на випадок, якщо виникне потреба в додаткових синтетичних рахунках).

Номери (коди) синтетичних рахунків — двозначні. Субрахункам присвоєно порядкові номери (коди) в межах відповідного синтетичного рахунка. Номер (код) кожного субрахунку складається з номера синтетичного рахунка і порядкового номера самого субрахунку. При цьому перша цифра номера (коду) субрахунку означає номер класу, друга — номер синтетичного рахунка, третя — номер субрахунку.Наприклад, код 103 означає: 1 — клас "Необоротні активи", О — номер синтетичного рахунка "Основні засоби", 3 — номер субрахунку "Будівлі і споруди"; код 201 означає: 2 — '• номер класу "Запаси", 0 — номер синтетичного рахунка "Виробничі запаси", 1 — номер субрахунку "Сировина і матеріали" і т.д.

Класифікація документів

За призначенням документи поділяють на: розпорядчі (містять розпорядження на здійснення господарської операції); виконавчі (підтверджують факт здійснення господарської операції); комбіновані (виконують функції і розпорядчих і виконавчих документів).

За порядком складання документи бувають: первинні (містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення); зведені (складаються на підставі первинних документів способом групування і узагальнення їх показників).

За способом охоплення операцій документи бувають: разові (застосовують для оформлення однієї або кількох господарських операцій, які записують до документа одночасно); нагромаджувальні (використовують для оформлення однорідних господарських операцій в міру їх здійснення протягом певного періоду).

За місцем складання документи поділяють на: внутрішні (складаються на підприємстві); зовнішні (надходять на підприємство від інших осіб).

 

 

Економічний зміст запасів

Для здійснення господарської діяльності підприємствами всіх форм власності та галузей економіки використовують виробничі запаси, які є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у складі майна і домінуючу позицію у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності. Виробничі запаси є складовою частиною групи матеріальних ресурсів, які формують економічні ресурси.

Під виробничими запасами розуміють активи, які використовуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, а також управління підприємством.

Критерії визнання виробничих запасів активом:

o існує імовірність того, що підприємство отримає у майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням;

o вартість запасів може бути достовірно визначена.

Відповідно, при відсутності впевненості щодо отримання економічних вигод або застосуванні недостовірної оцінки при надходженні та списанні матеріалів достовірність активів у балансі викликає сумніви. В той же час необхідно забезпечити точність даних про запаси у фінансових звітах.

Запаси - це активи, які утримуються для продажу; як виробничі запаси для споживання у процесі виробництва готової продукції, виконання робіт та надання послуг, а також для управління підприємством.

Облік руху запасів

Запаси займають значну питому вагу у загальному обсязі активів компаній. З одного боку вони створюють умови здійснення діяльності (у виробничих компаніях є основою виготовлення продукції), а з другого боку є об’єктом продажу (готова продукція, товари), забезпечуючи можливість отримання доходів. Саме тому однією з суттєвих проблем є облік запасів, їх придбання, переробки, реалізації.

Організація обліку руху запасів залежить від обраної компанією системи. Існують дві системи:

- періодичного обліку;

- постійного обліку.

Незалежно від використання тієї чи іншої системи у обліку необхідно сформувати інформацію про запаси з метою її відображення у фінансовій звітності. Так, у балансі компанії відображають наявність запасів на визначені дати, а «звіти про прибутки та збитки – витрати пов’язані з використанням та продажем запасів.

Розглянемо існуючі системи детально.

При системі періодичного обліку протягом звітного періоду на рахунках запасів не відображають їх надходження та видачу.

Для обліку придбаних запасів використовують рахунок «Закупки». По закінчені звітного періоду на рахунок «Фінансові результати» списують:

- початкове сальдо рахунків запасів;

- кінцеве сальдо рахунків «Закупки».

Обов’язковою умовою використання системи періодичного обліку є проведення інвентаризації запасів у місцях зберігання та їх відповідна оцінка. Це показники Дані інвентаризації показують реальні залишки видів запасів на кінець звітного періоду і списуються з рахунку «Фінансові результати» на відповідні рахунки запасів.

Таким чином при використанні системи періодичного обліку собівартість використаних (проданих) запасів визначають на основі балансової формули:

Запаси на початок + Запаси придбані за = Запаси продані + Запаси на кінець

Звітного періоду звітний період (використані) за звітного періоду

звітний період

Звідси розраховуємо:

Запаси продані = (Запаси на початок + Запаси придбані за)-Запаси на

(використані) за звітного періоду звітний період кінець звітного

звітний період періоду

 

Зазвичай усі показники формули представлені за собівартістю.

Слід зазначити, що у розглянутому є як позитивні моменти, так і негативні. Основним з негативним є необхідність на кінець кожного звітного періоду проводити інвентаризацію запасів у всіх місцях їх зберігання.

При використанні системи постійного обліку запасів у обліку у натуральних та вартісних показниках відображають усі операції пов’язані з надходженням та вибуттям запасів на підставі відповідних документів. Собівартість використаних (проданих)запасів визначають множенням їх кількості на визначену собівартість (ціну) відповідно до методу оцінки запасів, обраного компанією.

 

ДЕБІТОРСЬКА Заборгованість

1.1. Дебіторська заборгованість, рахунки до одержання (Accounts Receivable) — суми, які нараховуються підприємству від покупців за товари або послуги, продані в кредит. В балансі підприємства записуються як активи.

Дебітори — це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

За терміном погашення розрізняють: довгострокову та поточну дебіторську заборгованість.

Поточна дебіторська заборгованість — це сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Довгострокова дебіторська заборгованість — це сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Дебіторська заборгованість буваєзабезпечена (векселями) танезабезпечена.

Дебіторська заборгованість поділяється на:

безнадійну;

сумнівну;

дійсну.

Залежно від виникнення дебіторська заборгованість поділяється на:

дебіторську заборгованість за роботи, товари, послуги;

векселі отримані;

дебіторську заборгованість за розрахунками;

іншу поточну дебіторську заборгованість.

2.2. Облік розрахунків з покупцями і замовниками

Форми та порядок розрахунків з покупцями і замовниками за відвантажену їм продукцію та виконані роботи визначаються заздалегідь укладеними договорами. Договір — це юридичний і економічний документ, що визначає номенклатуру і обсяг поставки чи роботи, строки, ціни, вид транспортування, форму розрахунків, а також санкції за невиконання умов договору.

Оформляється виникнення дебіторської заборгованості транспортними документами на відвантаження продукції, актами виконаних робіт і платіжними документами.

Для обліку розрахунків із покупцями за відвантажену продукцію і замовниками за виконані роботи (послуги) передбачений рахунок 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками». Рахунок має субрахунки:

361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»

362 «Розрахунки з іноземними покупцями».

На дебет рахунка 36 відноситься відпускна договірна ціна реалізованої продукції чи виконаних робіт, включаючи податок на додану вартість і акцизний збір:

Д-т 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками»

К-т 70 «Дохід від реалізації».

Сума податків, що виникають у процесі реалізації, зменшує дохід підприємства і відображається на рахунках:

Д-т 70 «Дохід від реалізації».

К-т 64 «Розрахунки за податками і платежами».

За кредитом рахунка 36 обліковується оплата покупцями і замовниками заборгованості за продукцію чи роботи. Згідно з виписки банку з поточного рахунка в національній чи іноземній валюті:

Д-т 31 «Рахунки в банках»

К-т 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками».

Дебетове сальдо за рахунком 36 показує дебіторську заборгованість покупців і підрядчиків за відвантажену їм продукцію і виконані роботи.

Аналітичний облік розрахунків за рахунком 36 організується окремо щодо кожної юридичної чи фізичної особи, якій відвантажено продукцію чи виконано роботи.

 

 

Види звітності

Звітність, яку надають установи та організації, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів, можна умовно поділити на такі види:

1) за складом:а) місячна;б) квартальна;в) річна;

2) за обсягом:а) зведена;б) вища організація;в) органи Державного казначейства

; 3) за місцем подання:а) звітність, яка подається Рахунковій палаті;б) звітність, яка подається в органи податкової служби;в) звітність, яка подається в органи статистики;г) звітність, яка подається в інші органи.

4)залежно від використання коштів:а) звітність за бюджетними коштами;б) звітність за спеціальними коштами;в) звітність за сумами за дорученнями та за іншими позабюджетними коштами.

 

 

Виникненнягосподарськогообліку, і розвитокбухгалтерськогообліку

Господарськийобліквиник на ранніхстадіях переходу людей до організованогодобуваннязасобівіснування – до общинному господарству. Більшістьісториківвважають, що у первісномусуспільствібільшістьданих про господарськудіяльністьбулопередбачено у умі, оскількипримітивніоблікові записи виникалирідко.Розвитокцивілізації, укрупненнягосподарств, зажадалиосвоєннязастосуваннядисконтнихзаписів на матеріальнихносіях. Система господарськогообліку стала більшдосконалої, але матеріальнийоблік вели окремовідоблікувід грошей і грошовихрозрахунків, балансовий метод застосовувався на вирішеннялокальнихзавдань. Загальнийимущественно-денежний комплекс одиничногогосподарства та їїгосподарськудіяльність не узагальнювалися на єдиній грошовому вимірнику.ГосподарськийоблікСередньовіччя у йогораннійперіодздеґрадував і не розвивався. Елементиоблікузбереглисяпереважно у монастирях і найбільшихгосподарствах. Саметодірозпочалиоблікові книжки. Поступово в обліку стали виділятисярахунки майна по класифікаційнимгрупам, коштами, розрахунках. У рахунках почали розділяти записи по дебету і кредиту, але записи проводили у самостійних книгах (окремоприхід, окремовитрата). Виниклоновеявище – облік і звітність про доходи та витратах. Почали з'являтисятрактати, описуютьвимоги до достовірномуобліку. Звітністьнабуваларисипублічності.Поступальний, забезпеченнявсебічногорозвиткугосподарськогооблікустворювалонеобхідніпередумовивиникненнябухгалтерськогообліку. Цявища форма обліку, у розвитокякоїбулипотрібніоб'єктивніумови, почала впроваджуватисяприкапитализме.Урозвиткубухгалтерськогооблікуможнаназватип'ятьосновнихпериодо:

1 період – з виникнення товарно-грошовихвідносин остаточно XVII століття. І тому періоду характерно: появурізноманітнихспособівреєстраціїфактівгосподарськомужитті в дисконтнихрегістрах як систематичних і хронологічнихзаписів; мануфактурневиробництво; співіснування натурального обміну і товарно-грошовихвідносин. Вінцемперіодустановленнябухгалтерськогообліку стало широкевикористання методу подвійногозапису. У 1494 року італійськийпрофесор математики Лука Пачоліопублікував «Трактат про рахунках та записах», з якихвипливає,щовенеціанськікупціробилизапис у трикнижжі: чорнової, журналі і головною, беручи до увагикопіювальноїтогочасні книги й інвентарній. Лука Пачолірекомендуваввідвикористання так звануаналітичнузапис. Про значенняцього трактату свідчить те, щопротягомкількохстолітьїмкористувалисяІталії, Франції, Англії, Німеччиніякнайдаліосновнимпосібником з бухгалтерського справ. А спосібподвійномузаписі не втративсвого і понині.Автором, якийвиклав правила веденнязаписіввдисконтних книжках з подвійнийсистемибулотакожБенедиктКотрульи, котрий у XV столітті. Ці правила були ним сформульовані у роботі «Про торгівлю та частковеторговця», проте видано цейтвірбулалише в 80-ті роки XVI століття.

2 період – кінець XVII – кінець XVIII століть. І тому періодухарактерніоднаковіпідходизвернено до засад систематизаціїбухгалтерськихзаписів. Так, незалежності до середини XVIII століттядомінувала «Розвиненаіталійська форма рахівництва»; надаліГельвигом (1774) булозапропоновано «>Мемориально-кассовая форма».Счетоведение у основному ніж формою практичноїдіяльності.

3 період – кінець XVIII – кінецьXIХстоліть. У цей час виходитьдужебагаторобіт з бухгалтерськогосправі, виникаютьтеоріїрахівництва: юридична – мови у Франції, економічна – Італії, камеральна – у Німеччині. У цей час сформувалисяосновнихнапрямів у науцісчетоведения, за якими й пішлоїїрозвиток.

4 період – кінецьXIХ – початок ХХ століть – становленнябухгалтерськогообліку як областінауковихзнань. Більшістьавторівпрагнулисформулюватитеоретичніосновибухгалтерськогообліку, визначити область тих явищ, вивченняякихскладаєоб'єктцієї науки.

період – початок двадцятогостоліття – донин