Економічний зміст обліку основних засобів

До основних засобів належать: інвестиційна нерухомість, земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки та споруди, передавальне устаткування, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади та інвентар, тварини, багаторічні насадження, інші основні засоби.

П(С)БО 7 при встановленні критеріїв належності матеріальних активів до основних засобів надає перевагу їх призначенню і не висуває обмеження щодо їх вартості.

Бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечити:

- узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів;

- достовірне визначення вартості (оцінки) основних засобів;

- визначення економічних вигод від використання основних засобів;

- контроль за наявністю і збереженням основних засобів з моменту придбання і до вибуття із господарства;

- правильне і своєчасне нарахування зносу;

- контроль за правильністю та ефективним використанням коштів на реконструкцію, модернізацію відповідно до наявних джерел фінансування;

- контроль за ефективним використанням основних засобів залежно від їх потужності;

- точне визначення результатів від ліквідації основних засобів;

- точне визначення вартості довгострокових біологічних активів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

Для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух основних засобів, інших необоротних активів, їх зносу передбачені рахунки: 10 "Основні засоби"; 11 "Інші необоротні матеріальні активи"; 12 "Нематеріальні активи"; 13 "Знос (амортизація) необоротних активів"; 16 "Довгострокові біологічні активи"; 18 "Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи".

Витрати, пов'язані з поліпшенням об'єкта (модернізація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), які призводять до збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від його використання, будуть відображатися на рахунку 15 "Капітальні інвестиції".

32)Синтетичний облік основних засобів відповідно до Плану рахунків в ведеться на рахунку 10 "Основні засоби", що призначений для обліку наявності і руху як власних основних засобів, так і отриманих на умовах фінансової оренди (лізингу), а також орендованих цілісних майнових комплексів, що входять до складу основних засобів.

По дебету рахунку 10 "Основні засоби" відображають:

- надходження (придбаних, створених, безкоштовно отриманих) основних засобів, зарахованих на баланс підприємства,

- суми витрат, пов'язані з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудування, дообладнування, реконструкція і інше), що приводять до збільшення майбутніх економічних переваг, спочатку очікуваних від використання обсягу,

- суму дооцінки вартості об'єкта основних засобів. По кредиту рахунка 10 "Основні засоби" відображають:

- вибуття основних засобів у результаті реалізації, ліквідації, безкоштовної передачі іншим підприємствам,

- часткові ліквідації,

- суму уцінки вартості основних засобів.

Усі витрати підприємства, пов'язані з надходженням основних засобів, збираються на рахунку 15 „Капітальні інвестиції".

Під капітальними інвестиціями розуміють витрати підприємства на придбання або створення основних засобів, інших необоротних матеріальних активів і нематеріальних активів, а також витрати на реконструкцію, розширення і технічне переозброєння діючих підприємств.

Синтетичний облік витрат на капітальні інвестиції здійснюється на рахунку 15 "Капітальні інвестиції" по субрахунках:

151 "Капітальне будівництво";

152 "Придбання (виготовлення) основних засобів";

153 "Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів";

154 "Придбання (створення) нематеріальних активів".

По дебету рахунка 15 "Капітальні інвестиції" і його субрахунків відображаються витрати на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів, а по кредиту - їхнє списання на собівартість прийнятих в експлуатацію об'єктів.

Облік амортизації основних засобів облік руху основних засобів

Облік зносу (амортизації) необоротних активів відображається в журналі № 4, а в сільськогосподарських підприємствах - в журналі-ордері № 4А с.г.

На суму нарахованої амортизації збільшуються витрати підприємства відповідно до виду діяльності і зносу основних засобів (табл. 6.10).

Облік амортизації безоплатно одержаних основних засобів можна вести двома способами:

а) на основні засоби, одержані безкоштовно, не нараховувати амортизацію і не відносити її у витрати підприємства, а на суму зносу основних засобів кожного місяця робити запис: кредит рахунку 10 "Основні засоби" і дебет субрахунку 424 "Безоплатно одержані необоротні активи";

б) нараховувати амортизацію на безоплатно одержані основні засоби і одночасно визнавати дохід від безоплатно одержаних основних засобів на одну і ту суму. Розглянемо кореспонденцію рахунків з обліку безоплатно одержаних основних засобів (табл. 6.11).

Категорію "амортизація" можна розглядати не тільки як забезпечення поступового перенесення вартості, а в набагато ширшому розумінні, а саме - як джерело відтворення засобів праці, як ступінь їх зносу, а отже, вказувати, на яку суму їх потрібно відтворювати (придбавати нові основні засоби на заміну вибулих).

В економічних системах категорію "амортизація" використовують для досягнення різної мети. Можливі щонайменше два варіанти:

- амортизацію показують як поступове перенесення вартості об'єкта на створюваний продукт;

- амортизацію враховують як суму накопичених коштів для капітальних інвестицій.

Для відображення в обліку операцій, пов'язаних з рухом основних засобів, використовується рахунок '"Основні засоби", який є рахунком першого порядку. До цього рахунка відкриваються субрахунки за відповідними класифікаційними групами основних засобів (будівлі, споруди, машини та устаткування, офісне обладнання, меблі та приладдя, транспортні засоби тощо) і рахунки наступних порядків для подальшої деталізації та ведення аналітичного обліку.

Надходження основних засобів на підприємство відображається за собівартістю їх придбання або створення. Собівартість придбаних основних засобів визначається за вирахуванням будь-яких торговельних знижок. При цьому спеціальні джерела фінансування капітальних вкладень не створюються.

 

 

Економічний зміст обліку запасів. Оцінка запасів

Економічний зміст запасів

Для здійснення господарської діяльності підприємствами всіх форм власності та галузей економіки використовують виробничі запаси, які є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у складі майна і домінуючу позицію у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності. Виробничі запаси є складовою частиною групи матеріальних ресурсів, які формують економічні ресурси.

Під виробничими запасами розуміють активи, які використовуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, а також управління підприємством.

Критерії визнання виробничих запасів активом:

o існує імовірність того, що підприємство отримає у майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням;

o вартість запасів може бути достовірно визначена.

Відповідно, при відсутності впевненості щодо отримання економічних вигод або застосуванні недостовірної оцінки при надходженні та списанні матеріалів достовірність активів у балансі викликає сумніви. В той же час необхідно забезпечити точність даних про запаси у фінансових звітах.

Запаси - це активи, які утримуються для продажу; як виробничі запаси для споживання у процесі виробництва готової продукції, виконання робіт та надання послуг, а також для управління підприємством.

Облік руху запасів

Запаси займають значну питому вагу у загальному обсязі активів компаній. З одного боку вони створюють умови здійснення діяльності (у виробничих компаніях є основою виготовлення продукції), а з другого боку є об’єктом продажу (готова продукція, товари), забезпечуючи можливість отримання доходів. Саме тому однією з суттєвих проблем є облік запасів, їх придбання, переробки, реалізації.

Організація обліку руху запасів залежить від обраної компанією системи. Існують дві системи:

- періодичного обліку;

- постійного обліку.

Незалежно від використання тієї чи іншої системи у обліку необхідно сформувати інформацію про запаси з метою її відображення у фінансовій звітності. Так, у балансі компанії відображають наявність запасів на визначені дати, а «звіти про прибутки та збитки – витрати пов’язані з використанням та продажем запасів.

Розглянемо існуючі системи детально.

При системі періодичного обліку протягом звітного періоду на рахунках запасів не відображають їх надходження та видачу.

Для обліку придбаних запасів використовують рахунок «Закупки». По закінчені звітного періоду на рахунок «Фінансові результати» списують:

- початкове сальдо рахунків запасів;

- кінцеве сальдо рахунків «Закупки».

Обов’язковою умовою використання системи періодичного обліку є проведення інвентаризації запасів у місцях зберігання та їх відповідна оцінка. Це показники Дані інвентаризації показують реальні залишки видів запасів на кінець звітного періоду і списуються з рахунку «Фінансові результати» на відповідні рахунки запасів.

Таким чином при використанні системи періодичного обліку собівартість використаних (проданих) запасів визначають на основі балансової формули:

Запаси на початок + Запаси придбані за = Запаси продані + Запаси на кінець

Звітного періоду звітний період (використані) за звітного періоду

звітний період

Звідси розраховуємо:

Запаси продані = (Запаси на початок + Запаси придбані за)-Запаси на

(використані) за звітного періоду звітний період кінець звітного

звітний період періоду

 

Зазвичай усі показники формули представлені за собівартістю.

Слід зазначити, що у розглянутому є як позитивні моменти, так і негативні. Основним з негативним є необхідність на кінець кожного звітного періоду проводити інвентаризацію запасів у всіх місцях їх зберігання.

При використанні системи постійного обліку запасів у обліку у натуральних та вартісних показниках відображають усі операції пов’язані з надходженням та вибуттям запасів на підставі відповідних документів. Собівартість використаних (проданих)запасів визначають множенням їх кількості на визначену собівартість (ціну) відповідно до методу оцінки запасів, обраного компанією.