Основні завдання організації обліку виробничих запасів

1) контроль за повним і своєчасним оприбуткуванням запасів та їх збереженням на всіх стадіях обробки і зберігання;

2) відповідність складських запасів нормативам;

3) раціональна оцінка виробничих запасів при їх придбанні та розрахунок фактичної собівартості витрачених виробничих запасів та їх залишків за місцями зберігання і статтями балансу;

4) контроль за правильністю використання малоцінних та швидкозношуваних предметів при їх експлуатації та списанні на виробництво;

5) своєчасне проведення інвентаризації запасів та правильне відображення у обліку її результатів;

6) забезпечення своєчасного документального оформлення руху запасів та відображення їх в регістрах поточного обліку в системі бухгалтерських рахунків.

Структура документообігу повинна бути такою, щоб забезпечити вчасне надходження необхідної інформації як для обліку, так і для контролю й оперативного управління рухом матеріальних запасів. Для забезпечення своєчасності відображення господарських операцій у оперативному та бухгалтерському обліку на підприємстві повинні бути складені графіки руху документів між службами підприємства та надходження їх у бухгалтерію.

Запаси, що надходять на підприємство приймають за кількістю і якістю. Якщо буде виявлено при цьому нестачу запасів, невідповід­ність якості чи маркуванню, то подальше приймання призупиняється. Призначається відповідна комісія, яка складає акти про порушення: акти про приймання матеріалів за кількістю чи акти про приймання матеріалів за якістю.

Потреба в організації аналітичного обліку виробничих запасів обумовлена, по-перше, наявністю великої кількості складів для їх зберігання; по-друге, значною їх номенклатурою. Розрізи аналітичного обліку для виробничих запасів табл. 8.2.

Таблиця 8.2.

Розрізи аналітичного обліку виробничих запасів

Субрахунки 20	Розрізи аналітики
201 "Сировина й матеріали"	У розрізі видів та груп сировини, місць зберігання та матеріально відповідальних осіб
202 "Купівельні напівфабрикати "	У розрізі купівельних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, місць зберігання та матеріально відповідальних осібі
203 "Паливо"	У розрізі видів палива, місць зберігання та матеріально відповідальних осіб
204 "Тара"	У розрізі видів тари й тарних матеріалів і матеріально відповідальних осіб
205 "Будматеріали"	За видами (групами) та окремими об'єктами буд. матеріалів
206 "Матеріали, передані в переробку"	У розрізі, який забезпечує отримання даних про підприємство-переробника та контроль за операціями з переробки, за відповідними витратами
207 "Запасні частини"	За місцями зберігання й однорідними групами (механічна група, електрична група тощо). Аналітичний облік машин, обладнання, двигунів, вузлів та агрегатів обмінного фонду також ведеться за групами: придатні до експлуатації (нові та відновлені); що підлягають відновленню (на складі); що знаходяться в ремонті
208 "Матеріали сільськогосп призначення"	За групами та видами матеріалів сільськогосподарського призначення в розрізі їх номенклатури
209 "Інші матеріали"	За видами та групами інших матеріалів

 

При вибутті запасів їх документування організовано так. Склада­ють: лімітно-забірні картки, акти-вимоги на заміну, накладні на внут­рішнє переміщення цінностей, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні тощо. Узагальнення усіх операцій з руху запасів відображають у матеріальному звіті, який складає матеріально- відповідальна особа за запаси.

Найбільш типовими розрізами аналітичного обліку можуть бути: склади, комори, матеріально відповідальні особи, групи запасів, види діяльності тощо.

Аналітичний облік виробничих запасів ведеться за допомогою карток складського обліку, які розміщуються в картотеці за групами виробничих запасів. Кожна з груп виробничих запасів може поділятися за видами, сортами, марками, типами, розмірами, яким присвоюється коротке числове позначення (номенклатурний номер).

Аналітичний облік МШП організовується за наступними розрізами:

- за місцями зберігання і матеріально відповідальними особами;

- за окремими предметами, які належать до складу кожної групи МШП

Аналітичний облік напівфабрикатів ведеться за їх видами.

В оптовій торгівлі аналітичний облік товарів здійснюється лише у вартісному вираженні в розрізі матеріально відповідальних осіб і великих груп товарів. Аналітичний облік товарів у роздрібній торгівлі ведеться за місцями їх продажу: відділами, секціями, кіосками тощо.

Аналітичний облік готової продукції повинен забезпечувати управління інформацією про стан запасів готової продукції на складі, наявність і рух готової продукції за місцями зберігання та. матеріально відповідальними особами. Готова продукція обліковується на підприємствах за місцями її зберігання й окремими видами у встановлених одиницях виміру: натуральних (характеризують кількість, обсяг і вагу продукції відповідно до її фізичних властивостей; умовно-натуральних (показники, необхідні для одержання узагальнених показників з обліку однорідної продукції); вартісних. На складі в облікових регістрах (картках, відомостях, сальдових відомостях, оборотних відомостях або Книзі складського обліку) готова продукція обліковується у кількісному вираженні.

Організація контролю запасів полягає у їх перевірці в натурі шля­хом інвентаризації, яка передбачає проведення послідовних робіт як у бухгалтерії до початку інвентаризації, так і на складі. По-перше, головний бухгалтер або його заступник інструктує інвентаризаційну комісію стосовно проведення інвентаризації. По-друге, бухгалтерії необхідно провести бухгалтерську обробку всіх первинних документів щодо складу, де планується інвентаризація, та підготувати залишки запасів (за даними бухгалтерського обліку) на день інвентаризації. Для цього в картках складського обліку повинні бути відображені всі операції з руху запасів, по кожному з них виве­дені залишки на день інвентаризації. Ті ж роботи повинен зробити і завідувач складом. Перед проведенням інвентаризації від нього отримують розписку про те, що до початку інвентаризації всі документи здані до бухгалтерії, а усі цінності оприбутковані або спи­сані.

Розмір збитків від розкрадання, нестач, знищення (псування) матеріальних активів та їх відшкодування визначається аналогічно необоротним активам, що було розглянуто у попередній темі. У результаті інвентаризації можливе виявлення лишків виробничих запасів, які відносяться на збільшення доходів і фінансових результатів підприємства

 

3. Організація обліку коштів: мета, завдання, документування

Мета організації обліку коштів і роз­рахунків створити належні умови для організації своєчасного та повного ві­дображення у обліку операцій, пов'язаних з обліком коштів і розра­хунків, визначити методи нарахування резерву сумнівних боргів та порядок списання безнадійної заборгованості з балансу

Завдання організації обліку коштів і розраху­нків

— організація своєчасного і законного проведення безготівкових та готівкових розрахункових операцій;

— організація умов для збереження грошових коштів і цінних паперів у касі підприємства;

— організація своєчасного і правильного документування операцій з руху грошових коштів та їх відображення на рахунках бухгалтерсь­кого обліку;

— організація контролю за дотриманням касової дисципліни, у тім чи­слі за витрачанням отриманих в установах банку грошових коштів відповідно до цільового призначення;

— організація проведення інвентаризації грошових коштів з метою постійного контролю за ними.

Об'єктом організації обліку є грошові кошти підприємства, які перебувають у касі та рахунках в національ­ній та іноземній валюті

Послідовність облікових процедур з організації обліку коштів аналогічна послідовності організації обліку інших об'єктів. Це - первинний, поточний і підсумковий облік З нього видно, що на першому етапі, етапі первинного обліку, пот­рібно організувати своєчасне та правильне документування коштів та розрахунків відповідними документами. Так, для обліку касових опе­рацій найбільш поширеними є: касові ордери (прибутковий і видат­ковий); платіжні відомості, які зі штампом видаткового касового ор­деру являють видатковий касовий ордер тощо. Факти надходження і вибуття готівки на підприємстві до того, як їх відображати у касовій книзі, потрібно зареєструвати у "Журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових документів" КО-3. Касова книга є водночас зве- деним документом і обліковим регістром, у якому за один день уза­гальнюється інформація про рух і залишки готівки на підприємстві.

На другому етапі, етапі поточного обліку, на первинних докумен­тах, що прикладені до звіту касира проставляють кореспондуючі раху­нки у відповідності з господарськими операціями, оформленими цими документами, після чого їх розносять у аналітичні та синтетичні облі­кові регістри. За журнально-ордерною формою - це журнал 1 за кре­дитом рахунку 30 "Готівка" в дебет різних рахунків. За дебетом рахунку 30 «Готівка» записи роблять у відомості 1.1 з кредиту різних рахунків.

На третьому етапі підсумкового обліку, бухгалтер підбиває підсум­ки у журналі 1 та відомості 1.1, переносить їх у Головну книгу, на ос­нові якої складає оборотну відомість та бухгалтерський баланс.

Організовуючи облік готівки, слід пам'ятати, що готівка може збе­рігатись у касі на кінець робочого дня тільки в межах ліміту — граничної суми грошових коштів, встановленої установою банку. Решта готівки понад суми встановлених лімітів підприємства повинна здаватись для зарахування на поточний рахунок у порядку та в строки, встановлені і узгоджені з установою банку, в якому відкритий поточний рахунок. Операції з приймання та видачі готівки в касі здійснює касир — це матеріально відповідальна особа, яка завідує касою, проводить видачу і приймання грошей та цінних паперів на підприємстві. З нею підприємство заключає договор про повну матеріальну відповідальність.

Приклад

ПАТ «Успіх» встановлює ліміт каси. Для розрахунку ліміту воно вирішило використовувати середньоденну суму надходження готівки за період з травня 2014 року по квітень 2015 року. Найбільші суми надходжень до каси були в січні, лютому та березні 2015 р. Загальна сума надходжень становить 383190 грн., в тому числі надходження дo каси сум, щo одержані з банків 205870 грн. Кількість робочих днів у січні — 21, в лютому — 20 і в березні — 21.

Необхідно встановити ліміт каси для підприємства.

 

Рішення

Розраховуємо середньоденну суму надходжень готівки до каси за ці три місяці:

Загальна сума надходжень становить за мінусом надходження дo каси сум, щo одержані з банків розділена на кількість робочих днів

383190-205870 = 177320 / (20+21+21) = 177320 / 62 = 2860 грн.

Підприємство може встановити будь-який ліміт каси, що не перевищує суму 2860 грн. Так, на основі цього розрахунку ПАТ «Успіх» може встановити ліміт каси в розмірі 2800 грн.

 

 

У контексті організації роботи касира і забезпечення своєчасності виконання ним своїх обов'язків на підприємстві повинен складатися графік роботи касира, який затверджується керівником

Організація роботи з касою у випадку зміни касира або раптової відсутності його на роботі (з причини хвороби тощо) проводиться шляхом приймання-передачі справ (перерахунок цінностей), що здійснюється в присутності керівника і головного бухгалтера або комісії, призначеної керівником підприємства, про що складається ві­дповідний акт

Проведення інвентаризації грошових коштів здійснюється з метою постійного контролю за ними може бути плановою та позаплановою

Для організації первинного обліку грошових коштів у банку доцільно поділити процес обліку на три складові: надходження, вибуття та наявність. Щодо кожного з наведених напрямів орга­нізацію здійснюють відокремлено.

Об'єктом організації поточного обліку є рух носіїв первинно­го обліку (первинних документів чеки, платіжні дорученя, тощо). Робота виконується шляхом складання, а практично продовження, графіка (документограми) первинного документа з операцій поточного обліку. Для визначення номенклатур поточного обліку складають перелік об'єктів, графік їхнього руху за ознаками виду, джерелами та процесами. Носіями поточного обліку грошових коштів є:

• виписка банку; таблиці аналітичного та синтетичного обліку;

• накопичувальні відомості для зведення даних, в яких формуються майбутні показники узагальнюючих даних: звітності та управління

Облікові номенклатури узагальнюючого (підсумкового) обліку — це показники, що характеризують стан і зміни стану грошових коштів на рахунках у банку. Формування показників залежить від потреб підприємства, характеру його діяльності, форм звітності, управлінських потреб тощо. До складу номенклатур узагальнюючого обліку, окрім фактичних даних, включають бізнес-планові, нормативні відомості і т. ін. Основними носіями узагальнюючого(підсумкового) обліку є баланс періоду. Він має загальноприйняту форму, яка визнача­ється складом аналітичних і синтетичних рахунків

 

4. Особливості організації обліку дебіторської заборгованості: визнання, оцінка, організація документування.

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовір­ність одержання підприємством майбутніх економічних вигод, та її сума може бути достовірно визначена. Поточна дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг і оцінюється за первісною вартістю. У разі відстрочення платежу з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю ДЗ та номінальною сумою ГК, що підлягають отриманню за товари, така різниця визнається дебіторською заборгова­ністю за нарахованими доходами (процентами) в період її нарахування.

Дебіторська заборгованість як складова елементу фінансової звітнос­ті має визнаватись і відображатись у звітності в грошовій сумі, яка ви­значається з урахуванням оцінки дебіторської заборгованості в поточ­ному обліку, котра залежить від її виду.

Відповідно до П(С)БО 10 дебі­торська заборгованість поділяється на довгострокову та поточну. Дов­гострокова - це сума дебіторської заборгованості фізичних та юридич­них осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Поточна - це сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операцій­ного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати ба­лансу.

Особливостями організації обліку дебіторської заборгованості є те, що при її віднесенні до поточної або довгострокової до уваги бе­реться не загальний очікуваний строк оплати згідно з договором, а очі­куваний строк до погашення, який залишився з дати балансу. Для цілей організації обліку та управління дебіторська заборгованість класифіку­ється за ознаками:

Таблиця 8.3

Класифікація дебіторської заборгованності

 

Ознака	Характеристика ознаки
1. За термінами погашення	1. Довгострокова 2. Короткострокова або поточна
2. За характе­ром виникнен­ня	1. Заборгованість, що виникла в ході нормально­го операційного циклу 2. Заборгованість, що не виникає в ході нормаль­ного операційного циклу 3. Заборгованість, пов'язана з порушенням фі­нансової дисципліни
3. За економіч­ним змістом	1. Товарна заборгованість (за продукцію, товари, послуги, за роботи) 2. Нетоварна заборгованість (з оплати праці, за пода­тками і зборами, за фінансовими операціями тощо)

 

4. За забезпече­ністю	1. Незабезпечена 2. Забезпечена (вексель, застава, договір страху­вання, гарантія)
5. За дотриман­ням умов дого­вору	1. Заборгованість, термін оплати якої не наступив 2. Відстрочена заборгованість 3. Заборгованість із продовженим терміном по­гашення 4. Прострочена заборгованість (з терміном пога­шення, що минув)
6. За імовірніс­тю погашення	1. Нормальна заборгованість 2. Сумнівна заборгованість 3. Безнадійна заборгованість

 

Організація визначення величини резерву сумнівних боргів полягає у тому, що вона обчислюється виходячи з платоспроможності окре­мих дебіторів або на підставі класифікації дебіторської заборгованос­ті за періодами її виникнення. Створення резерву дебіторської забор­гованості передбачається тільки для дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги і не стосується інших видів дебі­торської заборгованості, в тім числі виданих авансів.

У наказі про облікову політику передбачається застосування одно­го з методів нарахування резерву та вказується порядок списання за­боргованості з балансу (за наказом керівника). Розраховувати резерв сумнівних боргів доцільно перед складанням звітності, а використо­вуватися він буде протягом звітного року при потребі або перед скла­данням звітності. Необхідно врахувати при створенні резерву:

1) резерв необхідно створювати з ураху­ванням коефіцієнта, розрахованого для кожного конкретного дебіто­ра;

2) резерв необхідно створювати на всю суму сумнівної і безнадій­ної заборгованості за конкретним дебітором.

Згідно з п. 9 П(С)БО 10, дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги класифікується шляхом групування дебіторської заборгованості за строками її непогашення, а потім встановлюється окремий коефіцієнт сумнівності для кожної групи. Принципи такого групування заборгованості слід визначити у наказі про облікову політику або в наказі про створення резерву, а також розкрити у примітках до фінзвітності. Коефіцієнт сумнівності підприємство встановлює виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за попередні звітні періоди. Є тенденція до зростання коефіцієнта сумнівності зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості. I нарешті, величина резерву сумнівних боргів визначається так: сума дебіторської заборгованості щодо кожної групи множиться на коефіцієнт сумнівності для цієї групи, а потім усі результати підсумовуються.

Коефіцієнт сумнівності (Кс) щодо кожної групи дебіторської заборгованості визначається за такою формулою:

 

Кс = (Бзн: Дзн) (8.1),

де:

Бзн — безнадійна дебіторська заборгованість групи у складі дебіторської заборгованості цієї групи на дату балансу в обраному для спостереження періоді;

Дзн — дебіторська заборгованість відповідної групи на дату балансу в обраному для спостереження періоді.

Приклад

Підприємство визначає резерв сумнівних боргів за допомогою коефіцієнта сумнівності, який розраховує на основі класифікації заборгованості за строками непогашення. При цьому вся заборгованість поділяється на три групи: перша група — це заборгованість, що виникла протягом попередніх 12-ти місяців від дати балансу, друга група — це заборгованість, яка виникла у періоді від 12-ти до 30-ти попередніх місяців, і третя група — це заборгованість, що виникла раніше ніж 30 попередніх місяців.

Дебіторська заборгованість підприємства на 31 березня 2015 р. становить 1130000 грн, у т. ч.: перша група — 900000 грн, друга група — 150000 грн, третя група — 80000 грн. Залишок резерву сумнівних боргів станом на 31 грудня 2015 р. — 860 грн. Для визначення коефіцієнта сумнівності на основі класифікації дебіторської заборгованості на 31 березня 2015 р. підприємство для спостереження обрало період за попередні три роки. Відомості, які використовувало підприємство під час спостереження, наведено в таблиці 8.4.

Таблиця 8.4

Резерв сумнівних боргів на основі класифікації заборгованості за строками непогашення

Дата балансу	Сальдо дебіторської заборгованості відповідної групи (грн)	Заборгованість, яка визнана безнадійною у наступному році, у складі сальдо дебіторської заборгованості відповідної групи на кінець попереднього року
Група 1	Група 2	Група 3	Група 1	Група 2	Група 3
31.03.2012 р.	630000,00	44000,00	34000,00	1900,00	2500,00	1940,00
31.03.2013 р.	580000,00	149000,00	15000,00	1600,00	1250,00	670,00
31.03.2014 р.	890000,00	107000,00	11000,00	3220,00	1350,00	390,00
Разом	2100000,00	300000,00	60000,00	6720,00	5100,00	3000,00
Коефіцієнт сумнівності	0,0032	0,017	0,05	х	х	х
Резерв	2880,00	2550,00	4000,00	х	х	х
Резерв — всього	9430,00

 

За наведеною вище формулою визначено коефіцієнти сумнівності для кожної із трьох груп:

група 1: Кс = 6720,00: 2100000,00 = 0,0032;

група 2: Кс = 5100,00: 300000,00 = 0,017;

група 3: Кс = 3000,00: 60000,00 = 0,05.

 

Помножуючи ці коефіцієнти на залишок дебіторської заборгованості відповідної групи станом на 31 березня 2015 р., розраховуємо резерв сумнівних боргів на 31 березня 2015 р.:

група 1: 900000,00 х 0,0032 = 2880,00 грн;

група 2: 150000,00 х 0,017 = 2550,00 грн;

група 3: 80000,00 х 0,05 = 4000,00 грн;

разом: 2880,00 + 2550,00 + 4000,00 = 9430,00 грн.

 

З урахуванням залишку резерву сумнівних боргів на 31.12.2015 р. у розмірі 860 грн слід донарахувати ще (9430 - 860) = 8570 грн. Цю суму буде включено до інших операційних витрат у березні 2015 р.

Визначення середньої питомої ваги списаної дебіторської заборгованості

Цей метод розрахунку резерву полягає у визначенні середньої питомої ваги списаної протягом звітного періоду дебіторської заборгованості у загальній сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні кілька періодів. Кількість таких періодів, а також їх тривалість (місяць, квартал, рік) слід зафіксувати у наказі про облікову політику або в окремому наказі про створення резерву.

Коефіцієнт сумнівності (Кс) відповідної групи дебіторської заборгованості визначається за такою формулою:

 

Кс = (∑Бзн: Дзн): i (8.2),

де:

Бзн — фактично списана безнадійна дебіторська заборгованість відповідної групи за і-ий місяць періоду, обраного для спостереження;

Дзн — дебіторська заборгованість відповідної групи на кінець і-го місяця періоду, обраного для спостереження;

і — кількість місяців у періоді, обраному для спостереження.

Приклад

Для визначення коефіцієнта сумнівності на 31 березня 2015р. підприємство обрало для спостереження місячні періоди за останні півроку, що передують даті нарахування резерву. У таблиці 8.4 наведено розрахунок резерву за методом середньої питомої ваги списаної дебіторської заборгованості у загальній сумі дебіторської заборгованості.

 

 

Таблиця 8.4

Резерв сумнівних боргів за середньою питомою вагою списаної дебіторської заборгованості

Місяць	Фактично списано безнадійної дебіторської заборгованості (грн)	Сальдо дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи на кінець попереднього місяця (грн)
1 група	2 група	3 група	1 група	2 група	3 група
Жовтень 2014 р.	200,00	800,00	2130,00	36000,00	24500,00	24750,00
Листопад 2014 р.	340,00	400,00	700,00	20000,00	44300,00	18600,00
Грудень 2014 р.	890,00	500,00	0,00	50000,00	39600,00	11570,00
Січень 2015 р.	240,00	0,00	770,00	8500,00	14700,00	18500,00
Лютий 2015 р.	560,00	650,00	0,00	15500,00	9800,00	9580,00
Березень 2015 р.	320,00	850,00	1400,00	25000,00	14300,00	10400,00
Коефіцієнт сумнівності	х	х	х	0,0196	0,03	0,05
Величина резерву	х	х	х	490,00	429,00	520,00

 

Користуючись наведеною вище формулою, розрахуємо коефіцієнти сумнівності для кожної групи заборгованості:

група 1: (200/36000 + 340/20000 + 890/50000 + 240/8500 + 560/15500 + 320/25000)/6 = 0,0196;

група 2: (800/24500 + 400/44300 + 500/39600 + 0/14700 + 650/9800 + 850/14300)/6 = 0,03;

Група 3: (2130/24750 + 700/18600 + 0/11570 + 770/18500 + 0/9580 + 1400/10400)/6 = 0,05.

 

Тепер розрахуємо величину резерву для кожної групи:

група 1: 25000 х 0,0196 = 490,00 грн;

група 2: 14300 х 0,03 = 429,00 грн;

група 3: 10400 х 0,05 = 520,00 грн.

Після підсумовування всіх резервів ми отримаємо загальну суму резерву сумнівних боргів, яка має обліковуватися на 31 березня 2013 р.: 490 + 429 + 520 = 1439 грн.

 

 

Після створення резерву сумнівних боргів події можуть розвиватися за двома напрямами:

1) дебіторська заборгованість повертається, тоді сума резерву сумнівних боргів відновлюється;

2) сумнівна дебіторська заборгованість визнається безнадійною. У цьому разі така заборгованість перестає бути активом підприємства і підлягає списанню з балансу.

ПЕРЕВІРОЧНІ ТЕСТОВІ ПИТАННЯ ДО ТЕМИ 8

 

1. До еквівалентів грошових коштів відносяться високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів та:

а) строк погашення яких не перевищує 5 місяців;

б) строк погашення яких на дату балансу не перевищує 3 міс;

в) початковий строк погашення не перевищує 3 міс..

2. Витрати пов’язані з реалізацією іноземної валюти включаються:

а) до собівартості реалізованої валюти;

б) до адміністративних витрат;

в) правильної відповіді не запропоновано.

3. Гроші здані до банку або інкасаторам, але не зараховані на поточний рахунок (до 24 ^ї години наступного дня):

а) інкасація готівки;

б) грошові кошти в дорозі;

в) грошові документи;

г) однозначної відповіді дати не можливо.

4. До складу дебіторів підприємства відносяться:

а) фізичні особи з нарахованою їм та невиплаченою заробітною платою.

б) юридичні особи з заборгованістю їм за надані послуги.

в) юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквіваленти або інші активи.

5 В яких розмірах підприємство має право використовувати готівку на особисті цілі - для розрахунків з іншими підприємствами:

а) 10000

б) 5000

в) 3000

6 Ліміт залишку готівки в касі не встановлюється:

а) для торгівельних підприємств

б) для сільськогосподарських підприємств

в) для фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності

7 Хто на підприємствах здійснює ведення касових операцій

а) касир

б) головний бухгалтер

в) бухгалтером з заробітної плати, за дорученням директора

8. Резерв сумнівних боргів створюють для:

а) - покриття збитків від списання сумнівних боргів.

б) - списання всіх видів безнадійної дебіторської заборгованості.

в) - списання безнадійної дебіторської заборгованості, пов`язаної з реаліза-цією продукції (робіт, послуг).

г) - списання дебіторської заборгованості фізичних осіб, строк сплати якої минув.

9. Розмір резерву сумнівних боргів визначають:

а) - на підставі вивчення платоспроможності окремих дебіторів.

б) - на підставі класифікації дебіторської заборгованості за періодами виникнення та обрахунку коефіцієнта сумнівності.

в) - застосуванням одного з перелічених вище методів.

г) - шляхом встановлення щорічної постійної суми резерву.

10 Зберігати в касі готівку дозволяється в межах лімітів залишку готівки, які встановлюються

а) керівництвом підприємства

б) установами банку, в якому обслуговується підприємство

в) Міністерством фінансів України