Завдання організації обліку зобов'язань

• організація чіткого документування розрахунків за зо­бов'язаннями;

• організація правильного, своєчасного нарахування податків і зборів;

• організація своєчасної сплати податків і зборів у відповідні ор­ганізації;

• організація повної реєстрації даних первинного обліку про зо­бов'язання в регістрах аналітичного та синтетичного обліку;

• організація звірки даних по зобов'язанням аналітичного та си­нтетичного обліку;

• правдиве відображення інформації щодо зобов'язань у звітнос­ті та примітках до неї.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов’язання та її розкриття в бухгалтерському обліку визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 „Зобов’язання”.

Зобов’язання – це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

Зобов’язання визнається і відображається в бухобліку за умови, що:

його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

З метою бухгалтерського обліку зобов'язання поділяються на:

1довгострокові; 2поточні; 3забезпечення; 4 доходи майб. періодів

До довгострокових зобов'язань належать:

— довгострокові кредити банків;

— інші довгострокові фінансові зобов'язання;

— відстрочені податкові зобов'язання;

— інші довгострокові зобов'язання.

Зобов'язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов'язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов'язання на довгострокове.

Довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов'язання.

Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде потрібна для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Найпоширеніше зобов’язання виникають у кредитних відносинах.

Кредит - позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Є наступні види кредитів, що надаються підприємству:

- банківський (в грошовій формі);

- комерційний (в товарній формі);

- державний (в грошовій формі);

- лізинговий (в товарній формі).

Головними ланками кредитної системи є банки та кредитні установи, що мають ліцензію Національного банку України, які одночасно виступають у ролі покупця і продавця існуючих у суспільстві тимчасово вільних коштів.

Кредити, які надаються банками, поділяються:

- за строками користування

а) короткострокові - до 1 року,

б) середньострокові - до 3 років,

в) довгострокові - понад 3 років.

- за забезпеченням:

а) забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами);

б) гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи);

в) з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації);

г) незабезпечені (бланкові).

- за ступенем ризику:

а) стандартні кредити;

б) кредити з підвищеним ризиком;

- за методами надання:

а) у разовому порядку;

б) відповідно до відкритої кредитної лінії;

в) гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання,

за потребою, із стягненням комісії за зобов'язання).

- за строками погашення:

а) водночас;

б) у розстрочку;

в) достроково (за вимогою кредитора, або за заявою позичальника);

г) з регресією платежів;

д) після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).

Банківський кредит надається суб'єктам кредитування усіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Основними із них є забезпеченість, повернення, строковість, платність та цільова направленість.

Кредитні взаємовідносини регламентуються на підставі кредитних договорів, що укладаються між кредитором і позичальником тільки в письмовій форм і, які визначають взаємні зобов'язання та відповідальність сторін і не можуть змінюватися в односторонньому порядку без згоди обох сторін. (умови кредитного договору)

Найбільш поширеним видом забезпечення є застава. Предмет застави має бути застрахованим на користь банку, а договір застави – завірений нотаріусом. Кредитний ризик також може забезпечуватись страхуванням.

Забороняється надання кредитів на:

- покриття збитків господарської діяльності позичальника;

- формування та збільшення статутного фонду комерційних банків та інших господарських товариств.

Підприємство також може отримати державний кредит. Державний кредит – це економічні відносини, що виникають між підприємством та державою внаслідок придбання підприємством державних цінних паперів, отримання бюджетних та позабюджетних кредитів.

 

2. Організація документування операцій з обліку зобов'язань

 

Організація документування операцій з обліку зобов'язань передбачає визначення документів, якими будуть оформлюватися дані операції, складання графіку документообороту. Особливістю зобов'язань є те, що переважна їх частина виникає на підставі попередньо укладеного договору. Залежно від зобов'язання, яке виникає у ході укладання договорів, розрізняють велику кількість господарських договорів.

Порядок проходження документації, пов'язаної з укладанням і виконанням господарських договорів на підприємстві, повинен врегульовуватися Положенням про договірну політику.

Розглянемо детальніше особливості документування кожного з видів зобов'язань. Для отримання кредиту підприємство повинне надати до банку встановлений законодавством перелік документів. Одержання кредиту відображається у бухгалтерському обліку на підставі виписок банку. Використання позикових коштів, перерахування банку відсотків та основні суми боргу здійснюються за платіжними дорученнями, які підтверджуються виписками банків. Нарахування відсотків оформлюється розрахунком бухгалтерії.

Організація документування вексельних зобов'язань потребує особливої уваги, оскільки вексель належить до категорії бланків суворої звітності. Жодні виправлення у векселях не допускаються. У випадку недотримання чітко встановленої форми векселя останній втрачає силу.

Реєстрацію документів доцільно вести в книзі обліку векселів і книзі реєстрації актів приймання-передачі векселів. У книзі обліку векселів реєструються всі одержані та видані підприємством векселі.

Довгострокові зобов'язання за облігаціями оформлюються розрахунками та довідками бухгалтерії, прибутковими касовими ордерами, виписками банку тощо. Облік зобов'язань з оренди ведеться на підставі договорів, актів приймання-передачі основних засобів, платіжних доручень, розрахунків (довідок) бухгалтерії тощо.

Довгострокова заборгованість переводиться до складу поточної довідкою бухгалтерії, після чого погашається платіжним дорученням або видатковим касовим ордером.

Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками відбуваються на підставі документів постачальника: накладних, рахунків-фактур, рахунків, актів прийнятих робіт, послуг, податкових накладних, товарно-транспортних накладних. Розрахункові документи, які надає підприємство-постачальник покупцю на суму оплати за отриману продукцію, виконані роботи та надані послуги, підлягають акцептуванню.

Акцепт - надпис уповноваженої особи (акцептанта) на рахунку, який засвідчує згоду прийняти рахунок до оплати.

Первинними документами для нарахування податків є розрахунки бухгалтерії, а за розрахунками з ПДВ - податкові накладні. Перерахування податків та обов'язкових платежів здійснюється на підставі платіжних доручень, які підтверджуються виписками банку.

Для забезпечення контролю за розрахунками за податками й платежами бухгалтер може відповідно до чинного законодавства розробляти додаткові документи, зокрема, перелік податків, зборів, внесків, обов'язкових платежів, які сплачуються підприємством.

У складі зобов'язань відображаються також поточні розрахунки із учасниками (засновниками). Бухгалтер повинен в обов'язковому порядку уважно ознайомитися з тими положеннями статуту, які визначають порядок нарахування і виплати дивідендів або частки прибутку. Рішення про розподіл прибутку між засновниками повинно фіксуватися у протоколі зборів засновників. Нарахування дивідендів оформлюється у відомості обліку дивідендів.

Щодо відображення в обліку доходів майбутніх періодів (орендна та квартирна плата, плата за комунальні послуги та ін.), то надходження коштів підтверджується випискою банку, прибутковим касовим ордером. Віднесення доходів майбутніх періодів до доходу звітного періоду оформлюється довідкою бухгалтерії.

Здійсненню ефективного документування операцій з обліку нарахування і виплати заробітної плати пов'язане передусім з документацією з особового складу, тобто сукупністю документів, у яких фіксуються етапи трудової діяльності працівників

Документи з особового складу є досить важливими та вимагають особливої ретельності і акуратності їх оформлення, ведення й зберігання протягом тривалого часу. Більшість з наведених документів мають затверджені типові форми.

Документація перших трьох груп ведеться працівниками відділу кадрів, а за відсутності такого структурного підрозділу - бухгалтером або іншою особою, вповноваженою керівником підприємства. Документи четвертої і п'ятої груп складаються обліковими працівниками.

Працюючи з документами з особового складу, необхідно враховувати, що особисті дані (відомості про обставини трудової діяльності та приватного життя) громадян відносяться до конфіденційної інформації.

Під час прийняття на роботу працівник зобов'язаний надати трудову книжку. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства.

Трудова книжка заповнюється начальником відділу кадрів або іншою особою, вповноваженою керівником підприємства.

Особа, яка виписує трудові книжки, щомісячно подає до бухгалтерської служби підприємства звіт про наявність і використання бланків трудових книжок. Крім трудових книжок, відповідальна особа повинна заповнювати Книгу обліку бланків трудових книжок і вкладишів до них і Книгу обліку руху трудових книжок і вкладишів до них.

Якщо бланки трудових книжок зіпсовано з вини особи, яка відповідає за їх виписку (неправильне заповнення, недбале зберігання тощо), складається акт на їх списання. До документів, які підтверджують трудові відносини працівника з роботодавцем відноситься такий важливий документ як особова справа, в якій зберігаються:

- опис документів;

- особовий листок з обліку кадрів;

- автобіографія;

- копії документів про освіту;

- заява про прийняття на роботу;

- наказ про прийняття на роботу (копія);

- копія трудового договору (контракту);

- посадова інструкція.

Трудові відносини на підприємстві між власником (роботодавцем) і працівником регулюються, крім нормативних документів, за допомогою трудових договорів (контрактів) і угод.

Підставою для надання відпустки є заява працівника. На підставі затвердженого графіку відпусток та заяви працівника на підприємстві видається наказ про надання відпустки.

Наказ видається у двох примірниках. Один примірник залишається у відділі кадрів, другий передається до бухгалтерської служби підприємства та є підставою для нарахування і виплати відпускних.

3. Організація синтетичного і аналітичного обліку зобов'язань. Організація бухгалтерського контролю зобов'язань

 

Важливим етапом облікового процесу – є етап поточного обліку, де відбувається бухгалтерська обробка первинних документів та їх реєстрація у відповідних облікових регістрах (в залежності від вибраної підприємством форми обліку) - журналах, відомостях, книгах, машинних документах. Аналітичний облік ведеться у спеціальних журналах та відомостях на підставі первинних документів за аналітичними рахунками (кожного кредитора), за отриманими видами позик та за позикодавцями. В завдання бухгалтерії входить слідкування за дотриманням строків платежу по кожному виду зобов'язань. Організація синтетичного обліку передбачає записи у облікові регістри (журнали та відомості), де проводиться узагальнення усієї інформації, що повязана із зобов'язаннями.

На етапі підсумкового обліку - інформація із журналів та відомостей потрапляє у Головну книгу, де вона узагальнюється на синтетичних рахунках. На цьому етапі між даними синтетичного (журнали і Головна книга) та аналітичного обліку (відомості та картки за кожним окремим рахунком, оборотні відомості до них) проводиться взаємна перевірка, після якої можна складати бухгалтерський баланс і звітність. Підставою для складання баласу є Головна книга та за необхідності оборотна відомість за синтетичними рахунками.

Всі ці процеси повинні бути організовані у відповідній послідовності, оскільки кожний із них є попередником наступного. Якщо у облікову систему не надійдуть первинні документи, якими оформляють виникнення та погашення зобов'язань (кредиторської заборгованості), то не може бути і наступного етапу - поточного обліку, оскільки в ньому не буде інформації, яку треба рознести за бухгалтерськими рахунками та узагальнити.

Важливим моментом у організації обліку зобов'язань є розробка переліку облікових номенклатур. Номенклатури слід пов'язувати з даними для управління конкретним підприємством. Ті первинні документи, про які йшлося вище, є однією із складових облікових номенклатур первинного обліку. Вони називаються носіями облікових номенклатур. Більшість носіїв облікових номенклатур визначається централізовано. Якщо у централізованому порядку такі носії не створені, їх розробляють і включають у альбоми форм первинних документів. Оскільки нашим завданням не є визначення облікових номенклатур, то ми звернемо увагу лише на інші складові організації поточного обліку зобов'язань.

Однією із таких складових, а також важливою умовою постановки чіткої організації обліку з кредиторами, є своєчасність розрахунків з ними. Для цього у бухгалтерії повинні бути складені відповідні графіки- календарі. Розробка та дотримання таких графіків сприятиме запобіганню порушень, пов'язаних з недотриманням строків або несплатою певного виду платежів

Організація бухгалтерського контролю зобов'язань полягає не ли­ше у перевірці дотримання наведених вище календарів та графіків сплати заборгованостей, а й у їх інвентаризації. Вона має свої особ­ливості, зокрема, ті борги, які у системі бухгалтерського обліку не погасилися, бухгалтер їх відбирає, складає на них відомість та відп­равляє її кредиторам на підтвердження. Кредитори (представники бу­хгалтерії кредиторів) їх перевіряють і повідомляють письмово, які борги зараховані, а які не надійшли. Завдання бухгалтера, який пере­віряв ці зобов'язання, терміново їх сплатити. Якщо він цього не зро­бить, то може отримати різного роду штрафні санкції, особливо якщо такими кредиторами є податкова адміністрація чи органи соціального страхування. Такі санкції можуть не лише зменшити прибуток підп­риємства, а й заробітну плату бухгалтера, який несе відповідальність за цю ділянку роботи.

ПЕРЕВІРОЧНІ ТЕСТОВІ ПИТАННЯ ДО ТЕМИ 10

1. Поточні зобов'язання оцінюються:

а) згідно з принципом собівартості за номінальною вартістю, яка вимірюється поточною дисконтованою оцінкою очікуваного платежу;

б) за первісною вартістю;

в) за дисконтованою вартістю.

2. Поточні зобов'язання оцінюються:

а) згідно з принципом собівартості за номінальною вартістю, яка вимірюється поточною дисконтованою оцінкою очікуваного платежу;

б) за первісною вартістю;

в) за дисконтованою вартістю.

3. Майбутня оплата відпускних:

а) правильних відповідей немає;

б) не визнається зобов'язанням через створення забезпечення у звітному періоді;

в) визнається зобов'язанням через створення забезпечення у звітному періоді лише у випадку, коли створення такого забезпечення передбачене обліковою політикою підприємства.

4. Кредиторська заборгованість, за якою минув строк позовної давності відноситься до:

а) доходу звітного періоду в якому минув строк позовної давності;

б) витрат майбутніх періодів;

в) витрат операційного періоду в якому виникла ця заборгованість;

г) інші варіанти.

5. Якщо до кінця звітного періоду розбіжності за дебіторською та кредиторською заборгованістю не усунені або залишились не з'ясованими, то розрахунки з дебіторами і кредиторами відображаються кожною стороною у своєму балансі в сумах:

а) за меншою з неузгоджених сум;

б) за більшою з неузгоджених сум;

в) що випливають із записів у бухгалтерському обліку і визнаються нею правильними.

6. Відноситься за призначенням сума кредиторської заборгованості перед постачальником, за якою минув термін позовної давності:

а) дебет рахунку 11 кредит рахунку 15;

б) дебет рахунку 63 кредит рахунку 717;

в) дебет рахунку 36 кредит рахунку 701;

7. У ході операційної діяльності виникла:

а) кредиторська заборгованість по розрахунках з постачальниками сировини нерезидентам;

б) дебіторська заборгованість покупців по розрахунках по реалізації продукції

в) кредиторська заборгованість по кредитам банку

г) дебіторська заборгованість по фінансовій оренді

8. Сума нарахувань у забезпечення відпусток за кредитом відображається у журналі-ордері:

а) 8 с.-г.

б) 6 с.-г.

в) 7 с.-г.

9. Що є податковим зобов’язанням, яке сплачують до бюджету:

а) Д-70, К-641;

б) Д-641, К-70;

в) Д-641, К-643.

10. Яким бухгалтерським записом слід відображати отримання короткострокових позик банку для погашення кредиторської заборгованості постачальнику

а) Д-63 К-60

б) Д-68 К-50

в) Д-36 К-50