Фізичне виховання як соціальна система та її взаємозв’язок з іншими системами суспільства

Світ, в якому ми живемо, є сукупністю взаємопов’язаних і водночас відносно самостійних явищ, кожне з яких має свої строки виникнення, розвитку і занепаду, і свій сенс існування. Окрім того, кожний з таких феноменів (явищ) не є однорідним, а виступає як певна множина елементів, об’єднаних в систему навколо системотворчої сили, що виступає як явна (пізнана людиною) або ж прихована (ще не пізнана людиною) мета існування явища.

Фізичне виховання в рамках людської спільноти теж виступає як система. У зв’язку з цим можна дати і таке його визначення: фізичне виховання є соціальною структурою, функціонування елементів якої підпорядковане фізичному вдосконаленню населення країни. В процесі діяльності між елементами системи встановлюються певні зв’язки: прямі і опосередковані, координаційні, горизонтальні та субординаційні і інші. Вони утворюють основу її структури. Найбільш яскраво структурні зв’язки виявляються в побудові організаційних ланок системи (для прикладу див. характеристику організаційної основи системи фізичного виховання, що функціонує в нашій країні).

Сенс існування будь-якої системи виявляється через її функціонування. Функціонування системи фізичного виховання спрямоване на забезпечення природної потреби людини в руховій активності. Якщо виключити рухову активність або ненадовго звести її до мінімуму, то це неминуче обернеться найнесприятливішими наслідками для людського організму. “Ніщо так не виснажує і не руйнує організму людини, - мудро підмітив ще Аристотель, - як тривала фізична бездіяльність!” У дослідах на тваринах показано, що повне штучне позбавлення їх рухової активності досить часто вже через декілька тижнів призводить до смерті. А тому не випадково в наш час з тривогою говорять про небезпеку гіподинамії та про захворювання, що спричинені нею.

Розглянемо аспект функціонування фізичного виховання як соціальної системи більш детально. Отже, до ряду специфічних функцій можна віднести, зокрема, такі:

- специфічні освітні функції, які зводяться до озброєння спеціальними знаннями та до формування рухових, інструкторських, суддівських умінь і навиків.

- Специфічні прикладні функції. Вони полягають перш за все у використанні фізичної культури в системі спеціальної підготовки до трудової діяльності.

- Спортивні функції. Полягають у задоволенні прагнення людей до максимального розвитку своїх фізичних та психофізичних здібностей.

- Нормативні функції. Виражаються в напрацюванні певних норм, які мають перш за все оцінне значення стосовно рівня здоров’я, фізичної підготовленості, фізичного розвитку. Широко розповсюджуючись і отримуючи загальне визнання, вони істотно впливають на ставлення людей до цінностей фізичної культури і впорядковують її використання в інтересах суспільства.

- Інформативні функції. Їх можна розглядати з різних точок зору. З одного боку, вони полягають в забезпеченні населення відомостями про фізкультурно-спортивне життя країни і світу через засоби масової інформації. З другого боку, духовні та матеріальні цінності, що створені і творяться в суспільстві та об’єднані терміном “фізична культура”, теж є носіями інформації про досягнення людини у вдосконаленні своїх природних здібностей. І, нарешті, спортивні досягнення теж несуть в собі унікальну інформацію про природу людини і її можливості. З цього приводу лауреат Нобелівської премії А.Хілл відзначив, що найбільша кількість сконцентрованих фізіологічних даних міститься не в книгах з фізіології, а в світових рекордах.

Оскільки фізичне виховання як соціальна система є однією зі складових суспільства, то, зрозуміло, вона пов’язана з іншими його проявами, що теж виступають у вигляді систем (політикою, наукою, економікою, культурою, системами розумового, естетичного, трудового та морального виховання).

Політика є сферою діяльності, спрямованою на завоювання, збереження і зміцнення державної влади або ж на створення сприятливих умов для боротьби за владу в державі. Звичайно, система фізичного виховання не входить безпосередньо в сферу політики, оскільки в її власній сфері не створюється ні політичних партій, ні закладів з чітко окресленими політичними функціями і немає посадових осіб, в компетенцію яких входило б вирішення питань виключно внутрішньої чи зовнішньої політики. Але вона пов’язана з нею побічно, опосередковано а інколи може досить суттєво впливати на вирішення політичних питань. Так, вперше виступаючи на олімпійських іграх окремою командою, наші спортсмени зробили більше для репрезентації в світі незалежної України, ніж всі українські дипломати разом узяті. І з другого боку, здійснюючи роботу з людьми в різних ланках системи фізичного виховання, фахівці реалізують свої виховні впливи, відштовхуючись від того ідеологічного підґрунтя, яке за своїм змістом покликане зміцнювати підвалини існуючого державного устрою.

Наука - це своєрідний простір людської діяльності, функцією якої є вироблення й використання теоретично систематизованих об’єктивних знань про дійсність; вона досліджує на основі певних методів пізнання закони розвитку природи, суспільства і мислення з метою прогнозування напрямків і динаміки цього розвитку і для перетворення дійсності в інтересах суспільства. Легко бачити, що система фізичного виховання повністю підпорядкована даному визначенню науки, бо як явище соціальне, вона повинна бути керованою і прогнозованою, а без систематичних, різнобічних і глибоких наукових досліджень робити це неможливо.

Економіку можна визначити як сукупність побудованих на тих чи інших формах власності господарств, що існують в рамках певної держави. Або ще простіше - це господарство держави і пов’язана з цим господарська діяльність. Система фізичного виховання пов’язана з економікою як побічно, так і безпосередньо. Побічний зв’язок виражається в тому, що зміцнення здоров’я громадян і підвищення їх фізичної працездатності шляхом використання засобів фізичного виховання створює передумови для підвищення продуктивності праці в різних сферах виробництва, а безпосередній, - в тому, що із переходом на ринкове господарювання створюються і будуть створюватись різні види платних послуг, пов’язаних із оздоровленням і фізичним вдосконаленням членів суспільства, а також в появі і розвитку комерційного спорту. І надання платних послуг, і використання спорту як видовища з метою отримання прибутків неможливі без вирішення господарських питань.

Зв’язок системи фізичного виховання з культурою очевидний, бо фізичне виховання є підґрунтям для виникнення і подальшого розвитку фізичної культури, яка є однією зі складових культури взагалі. Окрім того, також слід пам’ятати, що культура як породження дійсності хоч і починає розвиватися самостійно, та повністю зв’язків із своєю першоосновою не пориває, навпаки, вона виявляє зворотній вплив на неї. Так, озброївшись культурними надбаннями, накопиченими у зв’язку з пізнанням інших (відмінних від фізичного виховання) проявів дійсності, ми більш глибоко досліджуємо фізичне виховання і вдосконалюємо його як соціальну систему.

Що ж стосується систем розумового, естетичного, трудового та морального виховання в плані їх зв’язку з системою фізичного виховання, то тут слід говорити не просто про певні точки дотикання, певні поєднуючі ділянки, а про їх взаємопереплетення і взаємозумовленість. Дійсно, якщо ми прагнемо творити всебічно і гармонійно розвинену особистість, то не можемо ігнорувати жодного з різновидів виховання, та при цьому треба завжди розуміти, що гармонія не є простим поєднанням названих різновидів виховання: один із них повинен бути центром, навколо якого будуть об’єднуватися інші. Таким центром повинне бути, безсумнівно, виховання моральне, бо чого варті для суспільства фізично досконалі, розумні, з розвиненими естетичними смаками громадяни, які за гріш готові продати і рідного батька. Зрозуміло, звичайно, що ніколи не було й не буде таких людських спільнот, де б всі були рівні, однаково багаті чи однаково бідні. Та якщо члени суспільства є високоморальними людьми, то коли воно багатіє, то багатшають і всі прошарки населення: і багаті, і середнього достатку, і бідні. Суспільство ж, у якому при збагаченні одних одночасно бідніють інші, ніколи мудрими людьми хвалене не було і завжди розцінювалось як аморальне.